Довічно доходу не бачити! або «Нафтогазу» «шиють» статтю...

Колізій у національному законодавстві стільки, що лише дивуєшся, як воно тримається купи. І ще притому, що законодавча влада з подачі виконавчої не втомлюється створювати прецеденти. Останній із них, що називається, узяв за живе досить зубасту вітчизняну компанію — «Нафтогаз України». НАК у відповідь обіцяє: на власній шкурі тиск призначеного їй податкового пресу відчують буквально всі громадяни України — прямо й опосередковано.

Яблуком розбрату між НАК і парламентом стали зміни до Держбюджету-2004. Ними, крім усього іншого, передбачено автоматичне відрахування НЕ МЕНШ як 20% доходу національної компанії на оплату податків і зборів. За логікою депутатів, усі гроші НАК мають надходити на окремий рахунок Держказначейства, котре на свій розсуд визначатиме розмір перераховуваної до бюджету виручки. Як пояснюють депутати, у такий спосіб держава зібралася поступово повертати собі заборгованість «Нафтогазу», сформовану минулими роками. Правда, по суті можна оцінити нововведення як утвердження нового податку з обороту компанії. Причому посеред бюджетного року й ексклюзивно для НАК.

До речі, читаючи поправки до головного фінансового плану країни, мимоволі замислюєшся: а чому, власне, лише НАК? Адже ні для кого не секрет, що багатомільйонну заборгованість із «славних дев’яностих» має ще не один десяток державних компаній. Серед них і такі кити вітчизняної економіки, як «Укрзалізниця», «Енергоатом», інші енергогенеруючі компанії. І коли йдеться не тільки про вимивання грошей із галузі, а все-таки про наповнення бюджету, додаткове навантаження, за логікою, мали розділити й інші боржники.

Тим паче що «Нафтогаз» і так несе досить велике соціальне навантаження (забезпечуючи населення і споживачів бюджетної сфери газом за фіксованою ціною, яка значно нижча не лише від ринкової, а й від рівня рентабельності). Проте народні обранці, очевидно, вирішили: найбільшу компанію України можна зробити і «двічі соціальною».

«Свобода» закону

Із одного боку, начебто «Нафтогазу» немає на що нарікати. 100% акцій компанії належать державі, і коли вона вирішить перерозподілити доходи на свій розсуд, нічого не поробиш. Але, з іншого боку, сама ж держава (тобто законодавча влада) встановила однакові правила гри для усіх без винятку підприємств. Причому обумовила: про всі зміни суб’єкти оподаткування знатимуть як мінімум за півроку до набуття ними законної сили.

Але гірш за все навіть не така «вільна» зміна порядку оподаткування. Проблема в тому, що ніхто серйозно (і навіть приблизно) не прораховував, чим обернеться таке нововведення для суб’єктів оподаткування і в цілому для економіки країни. При ухваленні зазначених поправок до бюджету-2004 не спостерігалося навіть поверхово накреслених розрахунків у супровідній записці. Що вкотре засвідчує: автори бюджетно-податкових змін не потрудилися сім разів відміряти, перед тим, як прийняти цей закон.

А даремно. Бодай у Конституцію зазирнули б. Як-не-як — Основний Закон. Отож, стаття 22 Конституції України не дозволяє звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод. Поширюється ця законна умова й на механізм оподаткування підприємств. Відповідно до чинного законодавства, підприємства самі визначають черговість своїх платежів, тим паче коли йдеться про використання прибутку.

Правда, перший віце-прем’єр М.Азаров парирує «випади» незгодних із змінами до бюджету. Мовляв, внесені поправки в держбюджетний закон дозволять уряду забезпечити виплати бюджетникам і шахтарям. Він категорично відхиляє обвинувачення в тому, що внесені зміни до бюджету-2004 — елементарне «проїдання коштів». Як міністр фінансів, пан Азаров переконаний: фінансова система держави стабільна, це й дозволяє уряду прагнути до «осоціальнення» річного фінансового плану. При цьому колишнього «головного податківця» країни анітрошки не бентежить, що внесені зміни до бюджетного закону фактично змінюють систему оподаткування. Порушуючи при цьому процедуру, обумовлену тим же Бюджетним кодексом.

Утім, якби тільки це одне правило порушувалося. Законодавці не взяли до уваги й саму процедуру ухвалення змін до закону в сесійному залі Верховної Ради. І хоча і спікер, і більшість депутатів воліли не помітити багатьох «випадковостей», глава регламентного комітету депутат В.Матвєєв голосно нагадав колегам: «На жаль, ви грубо порушуєте регламент, поставивши на голосування не проект закону, а проект постанови стосовно закону про внесення змін до Державного бюджету. Стаття 6.5.4. регламенту чітко зазначає, що за результатами обговорень законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про ухвалення законопроекту за основу. А в статті 6.5.5 записано: «Якщо під час першого читання ВР визначає, що поданий проект не вимагає доробки, вона може затвердити рішення про перехід відразу до його другого читання. Хто нам надає право таким ось чином нехтувати регламентом Верховної Ради?».

Річ у тому, що згадані вище зміни в письмовому вигляді депутати одержали в день голосування. І схоже, чимало з них навіть не усвідомлювали, наскільки принципові останні поправки. Їх квапили, вони поспішали — проголосували. Поправки прийняли, не встигнувши проаналізувати наслідки такої наспіх «спеченої» законотворчості, не кажучи вже про узгодження проекту в профільних комітетах.

«Свобода» бюджету

Ніхто не очікував, що на тлі загального пофігізму заявить про порушення своїх законних прав НАК «Нафтогаз України». І він ніколи не заявив би, коли б... Ризикну припустити: у «Нафтогазі» просто пам’ятають, що одним із основних завдань НАК є... отримання прибутку, а також стабільне забезпечення газом населення України. І звітуватися за це компанії доведеться не перед парламентом, а Кабміном (а якщо чесно — перед Президентом). Але після ухвалення парламентом змін до держбюджету-2004 «Нафтогаз» ризикує взагалі втратити право розпоряджатися заробленими коштами. І хоч як би це підносилося, залишається фактом — ухвалені парламентом поправки кардинально вплинуть на фінансовий стан національної нафтогазової компанії.

Формально стаття 109-7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» передбачає зарахування доходу (виручки) НАК «Нафтогаз України» на окремий рахунок органів Держказначейства та відрахування не менш як 20% цієї суми на оплату відповідних загальнодержавних податків і зборів, що зараховуються у Держбюджет. Проте таке положення, на думку юристів НАК, мало б сенс, якби компанія була злісним неплатником обов’язкових податків і зборів. Але от халепа. НАК надає докази того, що минулого й поточного року ця компанія є акуратним і обов’язковим платником податків.

2003-го компанією сплачено до бюджету 6 486, 6 млн. грн. (на 512, 6 млн. грн. більше, ніж у 2002-му), а податкові платежі компанії становили майже 11% від усіх надходжень до Держбюджету. За станом на 1 червня 2004-го «Нафтогаз» сплатив податків і зборів на суму 2 460, 2 млн. грн. (на 239 млн. грн. більше, ніж нараховано). У НАК запевняють, що фінансовий план компанії на нинішній рік передбачає також погашення 538 млн. грн. «старої» заборгованості перед бюджетом. Причому за п’ять перших місяців поточного року з названої суми вже перераховано 239 млн. грн.

Розпоряджаючись своїм доходом, «Нафтогаз» маневрував і, якщо вірити його даним, примудрявся своєчасно здійснювати відрахування до державного бюджету й передоплату за туркменський газ (його частка у вітчизняному газовому балансі нині перевищує 40%). Але тепер, не маючи змоги цілком розпоряджатися вирученими коштами, компанія навряд чи зможе залишатися обов’язковим партнером для туркменської сторони. Більше того, за умовами міжнародного контракту, без передоплати Туркменістан може обмежити чи навіть припинити газопоставки на адресу України. У такому разі нашу країну очікує повторення холодної зими 1999 року.

Незрозуміло й те, як після набрання чинності поправок до закону про держбюджет-2004 сплачуватимуться поточні податки та збори з НАК. Адже коли Держказначейство вирішить, що важливіше направити доходи «Нафтогазу» на зарплати бюджетникам, то так воно й буде, а борги продовжуватимуть накопичуватися. Аби хоч якось утримати на плаву вітчизняну нафтогазову галузь, НАК у відповідь доведеться ставити уряд і НКРЕ перед фактом: хтось має оплатити імпорт газу і 15-відсоткове заниження вартості палива українського видобування.

За волею долі, турбота уряду про багатомільйонну армію громадян, котрі підпадають під визначення «бюджетники», збігається із передвиборною президентською кампанією. І знов-таки, за волею долі одним із кандидатів на пост Президента України називають прем’єр-міністра В.Януковича. Він же очолює уряд, котрий обіцяє безпрецедентні блага бюджетникам — потенційним виборцям.

І хто з учителів, медпрацівників, шахтарів, пенсіонерів і держслужбовців після такої «людяності» Януковича, заповнюючи бюлетень виборця, пригадає про «двічі несудимість» прем’єра Януковича? Він же нещасливий: важке дитинство, дерев’яні іграшки, «через малолітство»... А ось про співгромадян, бач, тривожиться. Правда, при цьому співгромадян забули попередити, у що виллється згодом така трепетна турбота — як мінімум, у підвищення цін на енергоносії, а далі — ланцюгова реакція...