Чорноморський суднобудівний: щеплення від беззаконня

В Україні непомітно відбулася підміна понять. Те, за що в більшості економічно розвинених країн (не лише західних, а й азіатських), дуже суворо карають, у нас — просто-таки предмет доблесті.

Приміром, те ж рейдерство в нас — не просто дуже рентабельний бізнес. Усе ще крутіше: найуспішніші рейдери вважаються ефективними менеджерами. Їх хвалять, їх закликають наслідувати...

3 березня 2007 року Чорноморський суднобудівний завод захопили десятки озброєних людей. Формально цей захід називається... виконанням рішення Суворовського районного суду міста Херсона про поновлення на посаді Олександра Сагайдакова, який керував підприємством кілька місяців 2004 року.

Те, що екс-директор звільнився за власним бажанням, нікого, звісно, не турбувало. Та й, за словами начальника юридичного департаменту ЧСЗ Світлани Діордієвої, зазначене рішення суду нікому не пред’являли.

Більш того, про існування такого позову на заводі не знали. Ані сам позов, ані судові повістки на завод не надходили, а представники підприємства в судовому розгляді участі не брали.

За словами представників заводу, «прийшли у супроводі судових виконавців, ОМОНу, представників міліції, прокуратури й оголосили про те, що Сагайдаков уже директор. Збройної охорони було близько 60 осіб... Ми навіть не знали, що має відбутися такий суд. Нас просто поставили перед фактом, що є рішення суду.

Понад те, є рішення суду Заводського району міста Миколаєва, ухвалене у квітні 2007 року за позовом Сагайдакова: відмовлено у поновленні на посаді з мотивацією — заява про звільнення за власним бажанням.

Коли ж юрист від ЧСЗ поїхав до Суворовського суду Херсона, щоб ознайомитися з матеріалами справи і текстом рішення суду, його навіть не впустили до будівлі.

Утім, із погляду загарбників акція відбулась успішно. Тим більше й підтримка була. Згідно з даними громадського об’єднання «Антирейдер», «захоплення було здійснене протягом останніх кількох днів командою відомого бізнесмена за очевидної підтримки місцевих правоохоронних органів».

До речі, заодно захопили і фірми, які розташовані на території заводу, але не мають до нього стосунку. Так, на території заводу розміщується ВАТ «Миколаївське реєстраційне бюро». Як розповіла його директорка Тетяна Козмай, їхнє приміщення також незаконно захопили, а всі реєстраційні документи зникли.

За словами пані Діордієвої, відразу після зміни топ-менеджмен­ту з території заводу було вивезено документацію її відділу, а також інші комерційні документи. Загалом, усе відбулося за добре відпрацьованою схемою.

Загарбники настільки впевнені в безкарності, що навіть не приховують схем: підприємство просто закидають позовами.

За словами Володимира Тимошина, юриста пана Сагайдакова, «ми навмисно ішли кількома шляхами, тобто запускали скрізь, де вони брали участь, кілька позовів. Сьогодні добродії Чуркіни (власники компаній, що перемогли на конкурсі з приватизації ЧСЗ 2003 року. — Є.К.) вважають, що рішення скасовано. Це не так. Сьогодні рішення судів... набрали чинності.

Найближчим часом буде здійснено виконавче провадження. Воно навмисно не починалося, поки не відбудеться суд у Києві».

У перекладі українською це означає, що існує безліч невідомих заводу рішень судів. І цим уже просто вихваляються — тим більше, досвід уже накопичено.

Хоча не варто перебільшувати його роль. Захоплення такого підприємства, як ЧСЗ, — справа недешева. Той-таки Тимошин, відповідаючи на запитання журналістів, повідомив, що підприємство охороняють 30 постів — як служби Держохорони, так і приватних охоронних фірм. Навряд чи пан Сагайдаков платить їм із власної кишені. За словами представників ЧСЗ, поновлений директор «не є тут самостійною фігурою. Він — просто зручний інструмент для рейдерства і діє, за заявою прес-служби ЧСЗ, на замовлення «Смарт-групп», тобто пана Вадима Новинського».

Інтерес Вадима Владисла­вовича до миколаївських підприємств давно не є таємницею. Час, коли його офіційний інтерес до області обмежувався тільки свинарством, уже минув...

Кілька років тому пан Но­вин­ський закріпився на Херсон­ському суднобудівному заводі, витіснив звідти Петра Поро­шенка, а тепер розширює присутність у Миколаєві. Причому настільки активно, що місцева облрада заговорила про тіньову приватизацію заводів.

На початку року прем’єр-міністр України Віктор Янукович попросив пана Новинського допомогти ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» виплатити борги по зарплаті. Той і справді допоміг. Але як! ВАТ «Херсонський суднобудівний завод», яке йому належало, не перерахувало ні копійки грошей, зате виступило гарантом під час одержання кредиту в банку. Ну а потім «поділилося» незначною часткою замовлень. У результаті такого людинолюбчого вчинку без жодного вилучення обігових коштів бізнесмен здобув важелі впливу на завод.

5 квітня в Миколаєві було навіть створено робочу групу з вивчення ситуації, що склалася на заводі ім. 61 комунара, до якої увійшли депутати облради, що мали або мають стосунок до суднобудування. Причому одна з цілей — запобігти тіньовій приватизації. Комісія має дати вичерпні відповіді про умови «братньої» допомоги херсонців і показати справжні наміри договірних сторін.

Цікаво, що схему «завод за борги» чітко представив партнер пана Новинського по бізнесу і колишній губернатор області, а нині член РНБОУ Олександр Садиков: «Я впевнений, що в компанії пана Новинського є інтерес до приватизації ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»...

«Якби тут не було прозорих схем, то за непрозорими схемами, про які почав говорити наш мер, тіньовий бізнесмен вчинив би так.

По-перше, тихо найняв би дві-три компанії і скупив би в людей борг по заробітній платі... І був би консолідованим власником боргу в 12 млн. грн. Друге — домовився б із миколаївськими компаніями, що мають претензії у справі про банкрутство. Викупив би цей борг. Консолідував би все це на одному рахунку, і в нього було б консолідовано близько 20 млн. грн. плюс контроль над справою про банкрутство. Ось таким чином бізнесмен діяв би, якби хотів украсти завод...»

Схема розписана, правдоподібна. Залишається тільки знайти її відмінності від ситуації на заводі ім. 61 комунара, а тепер і на ЧСЗ. Адже неважко припустити, що «нове керівництво» незабаром почне брати кредити...

Чого-чого, а вчити, як працювати з боргами, того ж Новинського не варто. Перед очима — приклад Макіївського меткомбінату, коли всі реальні активи благополучно вивели на нову структуру, залишивши дер­жаві порожню оболонку.

Та й у Причорномор’ї його структури уже встигли відзначитися. Так, Міністерство транспорту боролося за повернення чотирьох суден, які Херсонський морський торговий порт здав дружній йому структурі ABH GmbH. Заодно в липні 2006 року структурам, дружнім Новинському, ХМТП передав на десять років великий шмат порту. Щоправда, пізніше орендар і міністерство порозумілися. От тільки за рахунок кого?..

А незабаром бізнесмен одержав індульгенцію від Януковича.

— Мені про це нічого не відомо, — сказав прем’єр стосовно Херсонського порту. — Там прокуратура розбирається. Вадима я знаю як порядного інвестора, котрий виконує всі зобов’язання... Якщо він десь щось порушив — нехай прокуратура з’ясовує.

Судячи з дій наших правоохоронців, із ЧСЗ теж розібралися...

Суди навколо ЧСЗ ідуть давно, і досі всі вони, зокрема й Вищий господарський суд України, констатували законність приватизації.

Та кого це обходить? Якби в нас усе відбувалося у правовому полі, то ситуації з захопленням не виникло б узагалі. Більш того, якщо надалі все відбуватиметься за законом, шанси Чуркіних на повернення власності практично стовідсоткові.

На жаль, у нашій країні є ще один шлях — силовий. От ним і користуються. І небезуспішно.

2004 року президент України охарактеризував розмиття держпакета ІнГЗК як шахрайство. Ну, і хіба це державі допомогло? Зараз вона пожинає плоди тодішнього попуску. Ломові прийоми не лише прості, а й дуже заразні.