Без цензури совісті

Коли стаття президента судноплавної компанії була вже практично підготовлена до друку, «Дзеркало тижня» опублікувало трохи дивний матеріал «Укррічфлот»: акції потонули?» За великим рахунком, на закиди, що містяться в ньому, можна було б не звертати анінайменшої уваги, якби не одна обставина. Надто вже автор «демонізував» керівників АСК «Укррічфлот» і стан справ у добре відомій компанії, широко використовуючи всілякі перекручення.

Ось хоча б таке. Насправді річфлотівці придбали пакет акцій у ВАТ «Житомирський завод «Автозапчастина», маючи на меті налагодити власне виробництво запчастин та істотно зменшити видатки на ремонт флоту. Не секрет, що донедавна запчастини купували в тому числі і у закордонних виробників, тож за вже витрачені у рамках цієї виробничої програми кошти можна було б придбати кілька таких заводів!

Та автор статті чомусь пише про «виведення» активів із АСК «Укррічфлот». У результаті маємо введення в оману широкого загалу.

Переконавшись, що компанія не зможе досягнути своєї стратегічної мети, річфлотівці, не зволікаючи, обміняли акції житомирян на цінні папери добре відомого у нас і за кордоном флагмана машинобудування — ВАТ «Старокостянтинівський машинобудівний завод». Сьогодні у це потужне виробництво інвестовано чималі кошти, воно динамічно розвивається, а його акції стрімко зростають у ціні. Таким чином, керівництво АСК не тільки зберегло активи акціонерів, а й заклало підвалини для примноження їхніх статків у майбутньому.

Річковики в жодному разі не розбазарили активи, як стверджує автор статті. Але він про це чомусь «загадково» мовчить, намагаючись знеславити менеджмент компанії та її президента, який, між іншим, не володіє, а контролює всього лише 3% акцій АСК «Укррічфлот» і, звісно, аж ніяк не може диктувати свої умови будь-кому.

Щодо вартості ВАТ «Житомирський завод «Автозапчастини». Представники компанії «Укррічфлот» мають у своєму розпорядженні офіційні документи з оцінкою його акцій, виконаною незалежними фахівцями-оцінювачами. Таким чином, ніякого злого умислу і тут немає.

До речі, із травня 2004 року і досьогодні ніякі акції з компанії не виводилися (не обмінювалися), що підтверджується відповідними документами. Тобто і в цьому випадку йдеться лише про відверте намагання попсувати бездоганний імідж водників.

Щодо стилю управління річфлотівців, то із статті може скластися враження, що нині в компанії панує диктатура однієї особи. Однак і це не відповідає дійсності: акціонерне товариство, як і належить, має повноважний виконавчий орган — правління, яке колегіально приймає всі рішення на підставі чіткого економічного обґрунтування, а також норм чинного законодавства і статуту. Всі стратегічно важливі рішення в обов’язковому порядку узгоджуються зі спостережною радою. І тільки після цих неодмінних процедур і ґрунтовного юридичного аналізу відповідна посадова особа компанії підписує необхідні документи. Не зрозуміло, до чого тут усілякі натяки на «диктатуру»?

Щодо відносин із прокуратурою. Річфлотівці готові до діалогу з будь-якими контролюючими органами, у тому числі із прокуратурою, але в рамках визначеної законом процедури підслідності і, звісно, без шкоди для компанії, трудового колективу та широкого загалу акціонерів. На жаль, посилання автора матеріалу на Дніпропетровську прокуратуру не витримує жодної критики. Адже вона, хоч як це парадоксально, порушила цілу низку норм чинного законодавства при вилученні документів емітентів, реєстр яких вело ТОВ «Акціонер-річфлот-реєстратор». Це не вигадки, а доконані факти, доведені судом.

Зрештою, у служителів дніпропетровської Феміди не було і немає жодних юридичних підстав пов’язувати суто корпоративні питання АСК «Укррічфлот» і Дніпропетровського річкового порту. Юридичні процедури із приєднання Дніпропетровського річкового порту до компанії ще не закінчено. Остаточну крапку буде поставлено згідно з рішеннями Верховного суду та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Мабуть, «прив’язка» до Дніпропетровська знадобилося загадковому «комусь» виключно з єдиною метою — щоб була бодай якась підстава вести цю справу саме прокурорам згаданої області. Щоб справа в жодному разі не потрапила до Києва, як того вимагають канони підслідності та законодавець. Річфлотівцям зовсім не зрозуміло, чому, скажімо, не виконується ухвала Подільського районного суду, який виконав рішення Верховного суду України щодо передачі матеріалів до Києва? Не хочеться навіть думати про можливу причетність шановних дніпропетровських правоохоронців до останніх спроб брутального захоплення компанії...

І насамкінець. Оцінюючи ці перипетії у повному обсязі, потрібно мати на увазі, що загальні збори акціонерів як вищий орган управління компанії практично одноголосно затверджували результати фінансово-господарської діяльності АСК «Укррічфлот» за всі роки, у тому числі й за 2003-й і 2004-й. Тому навіть цілий взвод «тіньовиків» і слухняних авторів газетних статей неспроможний змінити цей факт.

Сподіваємося, що останнє слово з проблеми новітніх корпоративних скандалів буде все-таки за владою та широкою бізнесовою громадськістю. Скільки вже в тих скандалах, побудованих на брудних технологіях захоплення та переділу власності, «потонуло» суб’єктів господарювання — і не злічити!