Поступися місцем! (реформа в театрі)

Здійснилася вікопомна мрія всіх українських акторів та режисерів, які десятиліттями вважали себе "кріпаками" в репертуарномутеатрі.

Адже саме цей сезон, який майже добігає кінця, - власне, останній сезон колишнього "кріпацького" життя-буття вітчизняних сценічних діячів (згідно з уявною ремаркою, в цьому місці - гомеричний регіт). На авансцену нарешті вийшла "Реформа". У вигляді контрактної системи.

Гора народила документ. Низку циркулярів про світле майбутнє української сцени. Як казав колись Еркюль Пуаро: "Привабливість розумової діяльності не знає меж". Це саме стосується і театральної документації.

Фактично, за рік у царині вітчизняної сцени мають відбутись окремі зміни і певні зрушення, які вивільнять колишню кадрову безстрокову штатну залежність і визначать нові критерії та горизонти для театральних діячів (знову ремарка: задумливі погляди акторів і читачів).

Отже, вважайте, це щось на кшталт 1861 р., коли цар Олександр ІІ підписав указ про сказування кріпацтва.

Певною мірою саме так, тут і зараз. В основі окремих реформаторских зрушень - закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури". Цей закон був підписаний президентом України на початку року.

Уточню, що сам закон (про контрактну форму роботи) передбачає синергію з деякими іншими законами - "Про культуру", "Про театр".

А сама театральна синергія провокує безліч наївних запитань стосовно роботи в умовах контракту - у діячів вітчизняного театру.

Вони адресують такі запитання і Мінкульту, і своїм керівникам. І навіть нашому поважному виданню.

Умисне уникаючи казуїстики законотворчих параграфів (за бажання їх можна знайти і на сайті президента, і на сайті Мінкульту), спробую сформулювати умисне-наївні, але безсумнівно-актуальні 20 відповідей-запитань.

- Коли набрав чинності закон про запровадження контрактної роботи?

- Закон набрав чинності ще 24 лютого 2016-го. І процес переходу на контракти має відбутися протягом року, а перший етап - до 24 серпня 2016 р.

- Яка доля артистичного персоналу, в котрого до Закону був безстроковий трудовий договір?

- Доля - така. Керівник державного чи комунального закладу культури впродовж року має припинити безстроковий трудовий договір та укласти з цим самим персоналом - контракт. Термін якого - від одного до трьох років.

Як відомо, у статусі безстрокових акторів-"кріпаків" значилися переважно провідні майстри сцени, народні і заслужені артисти, фундатори театрів.

Відтепер - закон для всіх єдиний. Грай, твори - від одного до трьох років (це вже як вирішить керівник) - і "никаких гвоздей".

- Що з приводу запровадження контрактної форми кажуть профспілки?

- Попередня експресія з боку профспілок відтепер змінилася на таку собі милість, навіть поблажливість. У тому сенсі, що в плані контрактів профспілки майже союзники Мінкульту. Хоча вони (профспілки) і звертають увагу на важливі нюанси, передбачені трудовим законодавством.

Зокрема. Керівник культурного закладу має ознайомити митців з наказом про зміну форми трудового договору за два місяці до укладення контракту. Своєю чергою, Міністерство культури України має забезпечити необхідну нормативно-правову базу, тобто підготувати відповідні підзаконні акти, про порядок проведення конкурсу, про затвердження типової форми контракту і т.д.

Також профспілки не наполягають, а рекомендують "просвіщати" акторів про зміну договірних відносин - під розпис.

- Як реалізуватиметься перехід на контракти безпосередньо в театрах?

- Керівник театру видає відповідний наказ про припинення трудових відносин із працівниками. Відповідні записи фіксуються в трудових книжках. І далі - за планом: підготовка до нової форми роботи на основі саме котракту.

Керівник театру видає наказ про зарахування на роботу працівників, з якими контаркт укладено. Відділ кадрів, своєю чергою, оформляє документи. Трудовий стаж для надання відпустки починається з моменту укладення контракту.

Уточнюю, що форма контракту поширюється на художній та артистичний персонал, а технічні працівники можуть працювати спокійно.

- Чи заплатять?

- Відповідно до статті 116 КЗпП встановлюється обов'язковість виплати всіх належних працівникові сум у день його "звільнення". Всі суми (за відпрацьований час та компенсація за невикористану відпустку) мають бути виплачені працівнику відповідно до законодавства України.

- Якщо актори (творчі діячі) не погоджуються на роботу в нових умовах за контрактами, то що тоді?

- У такому разі керівник театру може звільнити незгодного згідно з пунктом № 6 частини № 1 статті 36 КЗпП України - при відмові від продовження діяльності у зв'язку зі зміною умов праці.

- Чи має бути письмова заява від митця на перехід на контракт, якщо доти він був на безстроковому договорі у штаті?

- У профспілках кажуть, що такі заяви потрібні. Якщо ж актор відмовляється писати заяву, складається відповідний акт.

- Чи можливі судові позови за умов незгоди артистичного персоналу переходити на контракти?

- У нас можливе все. Втім, панікувати й лементувати поки що немає жодних підстав. Поки що - лише перехідний, доволі безболісний, період театральних реформ. Що буде далі? Буде видно. Втім передчасно також посипати голову попелом, буцімто державні театри одразу перетворять на проектні прокатні майданчики. Якщо це й трапиться, то нескоро і не скрізь.

- У чому особливості контрактів для артистичного персоналу і театральних керівників?

- По суті, це дві автономні форми трудових угод.

- Який "загальний вигляд" контракту для артистичного персоналу?

- Близько 10 сторінок тексту. Робочі версії такого документа свого часу були розміщені на сайті Мінкульту. Наразі остаточна форма контракту допрацьовується. Результат має бути вже в липні 2016 р. Незадовго до відкриття театральних сезонів. Контракт обовязково укладається в письмовій формі, оформлюється у двох примірниках (для кожної зі сторін). Форма контракту має бути затверджена наказом Міністерства культури України.

- Чи передбачає новий контракт для акторів захист їхніх інтересів?

- Згідно з чинним законодавством, укладений контракт має зберігати всі соціальні гарантії працівника, які були йому надані попереднім безстроковим трудовим договором. У разі погіршення таких умов контракт може бути визнаний недійсним.

- Хто в театрі буде "головним" після реалізації контрактної реформи?

- Український театр фактично отримає нову (стару) посаду. Директор-художній керівник. Або генеральний директор-художній керівник - для Національних театрів. Таким чином відбувається концентрація влади в театрі в одних руках. Попередній баланс - директор та художній керівник (як два більш-менш рівноцінні крила керівництва) нівелюється.

З одного боку, така форма централізацїі дає змогу уникати конфліктів всередині правлячої театральної верхівки.

З іншого - це форма абсолютної влади. І виключно від особистості театрального керманича (від його адекватності, людяності, професіоналізму, творчого натхнення) й залежить, чи перетвориться така форма керівництва в авторитарну, чи збереже риси гуманної монархії.

Як відомо, маємо тривожні приклади - з неадекватами та ідіотами, яким віддають усю владу в одні руки з усіма подальшими наслідками.

Маємо також приклади ефективної роботи театрального лідера, який цілеспрямовано розбудовує театральний простір, враховуючи творчі потреби і колективу, і глядача, і виклики сучасного мистецтва (кращі зразки такого керівництва: Київський Молодий театр, Івано-Франківський театр імені Івана Франка, Чернігівський театр імені Тараса Шевченка, Херсонський театр імені Миколи Куліша, столичний театр "Золоті Ворота", столичний Театр на Подолі та деякі інші).

Якщо театр, згідно з новим контрактом, очолює директор (адміністратор), то надалі саме він формує художню вертикаль і горизонталь, запрошуючи на посаду головного режисера, здійснюючи свою ефективну художню та економічну програму.

Якщо театр очолює "чистий художник" (можливо, лишилися ще й такі), то він має сформувати ефективний економічний і адміністратисний блок, аби забезпечити не тільки душі прекрасні злети в афіші, а й касові збори.

- У чому особливості контракту - саме для театрального керманича?

- Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження контрактної форми роботи..." у частині другій пункту № 3 надає право органу управління державним та комунальним закладом культури впродовж шести місяців припинити з керівниками безстрокові трудові договори. І укласти контракти з новими керівниками.

Термін роботи такого керівника (згідно із законом) - 5 років. Контракт може бути продовжено і після успішної "п'ятирічки".

Якщо керівник уже працює на своєму місці згідно з раніше укладеним контрактом, його робота триває до моменту, коли такий контракт втрачає силу.

Призначення театрального керівника та підписання з ним контракту відбувається через конкурсну процедуру (конкурс не передбачається, коли заклад культури розташований у територіальній громаді з чисельністю населення до 5 тис. жителів).

- Як буде зорганізовано конкурсну комісію для "виборів" театрального лідера?

- Склад комісії передбачає три сегменти. Перший - представники від театру (не самі працівники, а їх делегати, яким колектив довіряє). Другий - представники від органу управління (Мінкульту зокрема, а також Департаменту культури, коли йдеться про муніципальні театри). І третій - представиники громадських організацій.

Загалом по три кандидатури від кожного сегмента.

Передбачувано, що такі кандидатури викликатимуть запитання на кшталт "Что за комиссия, Создатель?". Важко уявити, кому зі сторонніх довірять важливу місію вибору свого керівника актори трупи - хіба що трьом інопланетянам?

Два інших сегменти - делегати від органу управління та громадський сектор - зазвичай схилятимуться на користь того самого органу управління, який і захоче бачити на місці керівника діяча Х, а не діяча Y.

До того ж, непросто говорити про ефективність громадських організацій, коли Спілка театральних діячів переживає не найкращі часи, а нові паростки громадського руху лишень де-не-де проростають, але не плодоносять.

- Хто може претендувати на посаду єдиноосібного керівника тим чи іншим українським театром?

- Це можуть бути і теперішні керівники, і минулі, і позаминулі. І провідні майстри сцени (які користуються повагою та авторитетом), і навіть деякі кіндер-сюрпризи. Скажімо, десь на початку 2017 р. буде оголошено конкурс на посаду керівника Національного театру імені Івана Франка (в той момент, коли вичерпається чинний контракт із теперішнім генеральним директором). У такому разі, як мені пояснили у профспілках, на посаду керманича можуть висуватися (далі - в алфавітному порядку): і Богдан Бенюк, і Олексій Богданович, і Михайло Захаревич, і Станіслав Мойсеєв, і Анатолій Хостікоєв, і інші авторитетні майстри... Якщо вони цього захочуть самі і якщо цього (а не того) забажає трупа франківців. Отже, суцільна демократія!

Для просування на крісло керівника, звісно, передбачено певну течку документів, які свідчать, що майбутній керівник не має судимості, має творчий досвід, має геніальну творчу програму.

Мені також підказують, що майбутній керівник обов'язково має подати на конкурсну комісію довідку від психіатра... Що також важливо у бурхливих реаліях нашого сценічного життя.

- Хто виграє, а хто програє від перших кроків контрактної реформи?

- Судячи з усього, мають виграти активні 30–40-річні театральні лідери (таких небагато, але вони є). Виграють, безперечно, ті актори, на яких тримаються репертуарна афіша та каса театру. Частково програє артистичний персонал, який працює в амплуа "кушатьподано". Тобто за рахунок недостатньо зайнятих акторів стверджуватимуться позиції тих, хто зайнятий більше, та тих, хто в репертуарі дуже потрібний.

Звісно, немало тривог стосовно літніх акторів, нашого старшого покоління, які, в силу вікових особливостей та активної контрактної політики, можуть повторити долю героїв з відомої п'єви Віни Дельмар "Поступися місцем".

- Як вплине контрактна реформа на теперішню чисельність театральних труп?

- Як кажуть деякі керівники, на такі трупи чекає певне "стискання". Щось на кшталт шагреневої шкіри з твору Оноре де Бальзака. В ідеалі, має бути менше, та краще. Але до ідеалів нам ще дуже далеко.

- Як вплине контрактна реформа на чисельність та затребуваність навчальних театральних "фабрик" в Україні?

- Арифметика підказує, що акторів на ринок із впровадженням реформи "виші" мають випускати трохи менше, ніж сьогодні. Адже суворі реалії контракту багатьох із них роблять потенційно безробітними. Втім, наше сценічне життя частенько поза арифметикою і поза логікою. Нові набори на акторські факультети в різних містах знову будуть роздутими, гігантськими. Всі сподівання позаконтрактних театральних акторів - на серіали, на антрепризи, на корпоративи.

- Якою мірою українська контрактна реформа синонімізується з європейськими театральними реаліями?

- У різних європейських країнах - доволі різні форми організації театральної справи. Свої закони і свої порядки - в Німеччині, Франції, Польщі. Більш розгалужена і навіть демократичніша система - у Великобританії. Наші теперішні маневри, можливо, ближчі до Угорщини. Або до Російської Федерації, де О.Табаков чи Т.Дороніна - повноцінні театральні монархи з усіма відповідними повноваженнями на основі своїх же контрактів (тема європейського досвіду керівництва різними формами театрів, сподіваюся, буде розкрита в найближчих числах DT.UA).

- Чи виграє мистецтво театру від контрактної реформи?

- Виграє. Якщо буде гарно грати.

(Особлива подяка за консультацію з питань контрактної реформи професійній Спілці працівників культури України та художнім керівникам українських театрів).