Крим: між перешийком і Банковою

Судячи з останніх подій у районі проведення громадянської блокади поставок у Крим, акція заходить у глухий кут, обростає скандалами і потребує термінового перезавантаження. З жорсткими і чесними оцінками досягнутих результатів, причин невдач та очищенням лав учасників, включаючи членів штабу блокади.

Акція, що перекрила потік фур на окупований півострів, стартувала 20 вересня. За два тижні до її початку лідери кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров оголосили список вимог до країни-окупанта і влади України, які пояснюють суть самої акції. Є сенс про них нагадати. Від РФ ініціатори блокади вимагають: звільнити українських політв'язнів, яких утримують під арештом як у Криму, так і на території Росії; припинити політично мотивоване кримінальне й адміністративне переслідування громадян України в Криму; усунути перепони для роботи ЗМІ й безперешкодного допуску в Крим журналістів і міжнародних спостерігачів; скасувати заборону на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу й активістам національного руху. Це - правозахисна мета блокади. Друга - економічна - спрямована на припинення постачання українських товарів на півострів, що має значно підвищити "ціну Криму" для Росії, змушеної витрачати великі кошти на доставку продовольства й інших товарів, які раніше йшли з українського материка, покриваючи до 70% потреби. Політична мета передбачала повернення "кримського питання" до порядку денного міжнародної політики й стимулювання влади України до реальних кроків щодо повернення Криму.

Особливо наголошувалося: блокада стосується тільки комерційних вантажів, громадяни на своєму транспорті перетинатимуть адмінкордон з окупованим Кримом безперешкодно; блокада не є акцією Меджлісу або кримських татар, хоча їхні лідери її ініціюють; блокада - перший крок до деокупації Криму.

Останнє твердження пролунало наступного дня після початку акції і з вуст президента України Петра Порошенка, який чітко позначив місце в цих подіях своє і влади в цілому. "Блокада є акцією громадських активістів кримськотатарського народу, а державні служби - українські прикордонники і МВС - отримали наказ забезпечувати правопорядок і відсутність провокацій при проведенні акції", - сказав Порошенко під час спільного з генсеком НАТО Столтенбергом брифінгу на Яворівському полігоні.

Гра влади "ми тут ні при чому", звісно, багато в чому виглядає по-дитячому. Бо по-дорослому, тобто відповідально, треба було чітко й публічно позначити свою позицію щодо вимог, які її стосуються прямо. А це, насамперед, скасування закону про ВЕЗ "Крим", пролобійованого великим бізнесом і банками, що створив корупційну пухлину на кордоні з окупованою територією і метастази в нерозділених політиці і бізнесі по всій країні. Президент віддав право першого ходу громадянській блокаді, тим самим підтвердивши відсутність власної волі до відкритої війни з лобістами й бенефіціарами кримської "офшорки". Наступні кроки, що ведуть до мети змусити Росію платити за Крим більшу ціну, заявлені не були і досі мають туманний вигляд.

Зрозуміло, що блокування руху транспорту й перешкоджання підприємницькій діяльності є порушенням цілої низки законів, включаючи КК, що зобов'язувало правоохоронців припиняти такі дії превентивно - з моменту їх анонсування. Але президент увімкнув акції негласне зелене світло, і правоохоронці перейшли в режим спостереження.

З іншого боку, каже Мустафа Джемілєв, якби кримські татари з моменту масового повернення використовували в боротьбі за свої права тільки той вузький коридор можливостей, який надавали законодавство і влада, вони б ніколи не повернулися на Батьківщину. Як свідок цих процесів з початку 1990-х можу тільки погодитися. З одним уточненням: нині ж влада ніби - "за". Більше того, самі Джемілєв і Чубаров - теж влада, народні депутати від самого владоутворювального Блоку Петра Порошенка.

Приймаючи дотепні версії про застосування гібридних методів економічної війни з противником (руками не влади і закону, а прогресивної громадськості в особі активістів та за силової підтримки бійців добробатів), усе ж таки зауважу: гібридна війна у трактуванні періоду другої анексії Криму і війни в Донбасі, за великим рахунком, заснована не стільки на військовій хитрості, скільки на брехні. На підміні понять і значень, досягненні мети будь-якими доступними методами, без порога болю й планки моралі. Маленька брехня народжує більшу, бо ланцюжок похідних - до плюс і мінус нескінченності.

Блокада поставок у Крим (як перший із заявлених етапів деокупації) мала отримати широкий фронт участі громадських організацій та окремих кримчан, які стомилися чекати милості від влади в плані повернення Криму й повернення додому. Але на участь в акції під прицілом телекамер і ФСБ потрібно було зважитися. Крім страху, треба було подолати сумнів у методах і ефективності блокади, мати повну довіру до організаторів з Меджлісу і т.д. З іншого боку, будь-який конфлікт або акція протесту сьогодні не обходяться без участі тих, хто за півтора року після Майдану і війни бачить себе тільки "на передку" подій і ліній зіткнення з ворогом. А будь-яка вольниця як магніт притягує до себе людей авантюрних і промітних.

Так і виник склад учасників громадянської блокади поставок у Крим, у якому некримчан виявилося менше, ніж жителів півострова, котрі бажають його повернути. І в цьому теж, маючи бажання, можна знайти плюс - Крим потрібен не тільки кримчанам. Ударну силу становлять активісти Автомайдану і "Правого сектора", а також люди з шевронами інших добробатів - "Азова", "Айдару", "Донбасу"…

Потік фур з українськими і не тільки товарами учасникам акції на трьох пунктах пропуску вдалося зупинити практично відразу. Ще кілька діб водії пари сотень вантажівок чекали, що блокада ненадовго і не всерйоз, дехто безуспішно намагався домовитися й заплатити "за проїзд". Окремим номером стало блокування залізничної гілки, що веде до кримської "хімії" олігарха Фірташа - титанового й содового заводів. Рух по ній в обидва боки (із сировиною і готовою продукцією) не припинявся, незважаючи на припинення залізничного сполучення з півостровом у грудні 2014 р. Виставлені на шляхах бетонні блоки й заливання між рейки розчину активістами Автомайдану і "Правого сектора" мало показати, що винятків у блокаді немає ні для кого, і торг високого рівня тут недоречний.

Таким чином, фактично було припинено дію закону про вільну економічну зону "Крим", пільгового для бізнесу (торгівля, звільнена від сплати податків і мит до скарбниці України, що поповнює скарбницю країни-агресора й кишені її представників) і дискримінаційного для громадян з кримською реєстрацією (фізичні і юридичні особи отримали статус нерезидентів з обмеженням у правах). Обсяг зупиненої легальної торгівлі, що послідовно відслідковується DT.UA, вражає: за 11 місяців дії закону про ВЕЗ "Крим" на півострів було поставлено товарів на 1 млрд 40 млн дол. Сума, як ми вже писали, порівнянна з річним бюджетом Криму. Не сплачуючи ані копійки від переміщення й продажу цих товарів до бюджету України, бізнес мав величезні прибутки з іще двох причин: ціни в Криму удвічі й більше разів вищі, левова частина продукції перевантажувалася в російські фури і йшла на експорт із обнуленими митами.

Однак перспективи скасування цього закону примарні й після 18 днів громадянської блокади. Про намір президента подати до ВР відповідний проект ми знаємо зі слів Рефата Чубарова і Мустафи Джемілєва - Петро Порошенко повідомив їм це під час зустрічі ще два тижні тому. За цей час до двох, уже зареєстрованих у ВРУ, законопроектів, які передбачають різного рівня блокаду окупованих територій і скасування ВЕЗ, додалося ще два - від депутатів Семена Семенченка (який, напевно, забув, що вже є співавтором аналогічного проекту, поданого 13 нардепами з міжфракційного об'єднання "Самооборона Майдану") і Дмитра Лінька ("Радикальна партія"). "Самопоміч" в особі Єгора Соболєва також повідомляла, що готує свій проект. Загалом, відзначилися всі, крім президента. За нашою інформацією, в АП цю тему курирує Олександр Данилюк (бекграунд відомий). Щось, окрім "іде робота", від лідерів Меджлісу з приводу стадії підготовки законопроекту дізнатися не вдалося.

Тим часом на перешийку розгорнулися події, яких побоювалися через різношерстість учасників, відсутність єдиноначальності і яких можна було уникнути. Однак Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв більш як тиждень на місці акції були відсутні - брали участь у кількох міжнародних форумах. Оперативне "командування" перейшло до третього ініціатора акції - Ленура Іслямова, російського бізнесмена, власника телеканалу АТР, який узяв на себе, як бачиться, левову частку витрат на її проведення. Він же став і головним спікером, при якому неочікувано на перше місце вийшла дискусійна тема кримськотатарської автономії. На білбордах на в'їзді до Криму з'явилися постери з відповідними "вказівниками", хоча, за змістом акції, більш очікуваними були б портрети політичних в'язнів, свобода яких позначалася як одна з цілей блокади.

Заяви Іслямова про неприпустимість торгівлі з Кримом погано в'яжуться з тією обставиною, що в цього громадянина РФ є свій бізнес на півострові, у тому числі й підсанкційний. І якщо вже зовсім без подвійних стандартів, то виникає запитання: коли двох екс-депутатів Криму і Севастополя, причетних до легалізації анексії Криму Росією, заарештовано, то хто і як реабілітував екс-"віце-прем'єра уряду" Аксьонова Ленура Іслямова? Жодним чином не применшуючи заслуг Ленура-ефенді у справі повернення Криму, які, насамперед, засвідчені діяльністю журналістів його каналу АТР, усе-таки правильним було б розставити крапки над і й відповісти на запитання, що вже заполонили нові медіа. Якщо немає відповідей - є простір для підозр і сумнівів. До акції загалом у тому числі.

У це самий час, коли на трьох пунктах пропуску не залишилося жодної фури, а лідери Меджлісу поїхали в Європи й Америки, люди в камуфляжі й з різними шевронами перемкнули свою увагу на легковики, тобто на людей, які їхали до Криму або з нього. Обурливі історії про те, як на підступах до КПП незаконно обшукують автомобілі, і людей змушують викидати на узбіччя по 2 кг продуктів, які везуть до Криму, можна почитати в соцмережах і багатьох ЗМІ, попутно ознайомившись із версіями, як провезти до Криму товар і кому заплатити. Факти порушення прав громадян зафіксовані моніторингом Кримської правозахисної групи й уже підтверджені офіційно. Заступник начальника УМВС у Херсонській області Ілля Ківа, що раніше заперечував факти звернень громадян, у четвер повідомив Центру журналістських розслідувань, що до міліції із заявами про протиправні дії з боку учасників акції звернулося близько 20 осіб. Найбільш кричущий інцидент - незаконне затримання й позбавлення волі двох громадян (відео про "подвиг" ПС з побитим колишнім прапорщиком МНС України доступне в Мережі), за словами Ківи, вичерпаний. Утримувані були доставлені активістами в міліцію (після дзвінка заступнику начальника УМВС правозахисниці Ольги Скрипник) і вже відпущені, претензій до тих, хто їх затримав, не мають, про що вони й повідомили на камери. У цих явно неправових ситуаціях одна розрада: люди здобули новий досвід і знають, що гласність - запорука безпеки. В іншому - безліч питань. Опускаючи емоції, які накрили інформпростір у зв'язку із цими інцидентами, зупинимося на варіантах розвитку акції протесту.

Перший, песимістичний, передбачає, що у разі відсутності адекватної реакції організаторів блокади на дії її учасників вона скотиться в некеровану банальну кримінальщину (за прикладом свавілля в Донбасі) і дискредитує як саму акцію, так і її ініціаторів.

Другий, оптимальний з погляду досягнення заявлених цілей, шлях розвитку акції вимагає свого роду перезавантаження і зміни ставлення її ініціаторів до того, що нині відбувається. Оголошення всіх, хто критикує неправомірні дії учасників блокади і оприлюднює факти порушення прав громадян, ворогами й поплічниками окупантів або злих олігархів - смішне, бо огульне.

Насправді виявляється, що з усіх поставлених блокадою цілей на сьогодні досягнуто дві: припинення постачання в Крим та інформаційний прорив кримської теми на міжнародному рівні. Але: тема звучить, однак не стоїть на порядку денному ні світовому, ні рідного уряду; постачання в Крим товарів припинено, але незаконно (сам закон, що їх дозволяє, діє).

Це означає, що максимум, якого можна було досягти акцією блокади на перешийку з Кримом, досягнуто, решта потребує впливу в інших місцях і іншими методами. Простіше кажучи, для підтримання блокадних заходів на "кордоні" достатньо невеликої кількості підготовлених і контрольованих людей, які періодично змінюватимуться, а основні зусилля необхідно докласти в іншій сфері і в іншому місці. Пікети на Банковій, до слова, можуть бути корисні тільки як подразник - щоб владі "муляло". Але результативні дії мають відбуватися в кабінетах влади і залі парламенту. Куди треба йти широким фронтом правозахисників, експертів, лідерів організацій переселенців. Інакше отримаємо повторення новітнього негативного досвіду.