"Дзеркало тижня-2019": топ-15 суспільних матеріалів видання

Суспільство насамперед живе не політичними баталіями та курсом долара, а тим, з чим стикається щоденно: з людьми і їхніми історіями, проблемами дітей в школі, травмами внаслідок війни, вічним питанням "що далі?". Ми зібрали найважливіші теми та найтрепетніші історії 2019 року.

Ольга Голубовська: "Грип не чекатиме, поки сімейний лікар на третій день прийме хворого і вирішить, куди його направити", Ольга Скрипник

А якщо опірність організму знижена з різних причин, тоді організм не може вибудувати захист. У таких випадках температура може бути невисокою, але загальний стан дуже важкий, і прогноз досить серйозний.

Екстрена допомога на високу температуру не виїжджає. І це не просто відмова - такі правила. Люди не можуть при температурі 39–40 іти в амбулаторію і чекати там своєї черги - у такому стані вони з ліжка встати не можуть.

Територія кору, Ольга Скрипник

Він виставляє напоказ непередбачуваність і агресивність, карає за непрофесіоналізм, безпечність і помилки, глузує з чиновників, які обіцяли знищити його в європейському регіоні не пізніше 2015 року, і жорстоко мстить за багатолітню неувагу до себе…

Жодна вакцина на 100% не захищає від кору, хоч одно, хоч двоє щеплень. Є люди, котрі за жодних умов не можуть генетично виробити імунологічну відповідь на цей антиген.

Кір дуже легко передається, і якщо немає високих титрів антитіл, то хворіють не тільки діти, а й дорослі. Тому й трапляються випадки в офісах і школах, серед військовослужбовців і чиновників, у Мінздоров'я та інших міністерствах.

Іспанський сором по-українськи, Катерина Гольцберг

Багато хто перебуває майже в депресивному стані, відчуваючи сором за те, що відбувається, сором, властивий тим, хто схильний брати на себе відповідальність. Зараз чесно можу зізнатися, що і я відчуваю пекучий сором за події в нашій країні, за ті дивні дії, які вчиняю не я, і майже ніяк не можу впливати на те, що відбувається на моїх очах…

Андрій Товстиженко, DT.UA

Елла Лібанова. Країна глухих, Інна Ведернікова

Сильна жінка, не готова ділитися своїм болем. Але завжди готова ділитися своїми знаннями. Аби було з ким.

…Просто я вважаю, що незалежність поглядів і самостійність у прийнятті рішень - це основоположна риса для людини взагалі. Оскільки вона передбачає підготовку, професіоналізм і відповідальність. … Ось мені, приміром, імпонують люди, які змогли прийняти вольове рішення і з двома валізами виїхати з окупованого Донбасу. Я знаю багато таких людей. Хтось зробив такий вибір у Криму. А хтось - у 1939-му… Хоч би як страшно і боляче їм було.

Кури не винні, або Як очистити нашу науку від плагіаторів та фальсифікаторів, Олег Смірнов, Сергій Шарапов

Офіційно з плагіатом у нас коли й борються, то лише вибірково, та й то за чужою "наводкою", а НАЗЯВО все ніяк не запрацює, науковій спільноті залишається витягувати на світ божий нові й нові факти плагіату і фальсифікацій наукових досліджень та присуджувати щорічні премії "Академічна негідність".

Тепер можна написати докторську, склавши докупи дипломні роботи студентів. Надія Зажарська захистила у СНАУ докторську дисертацію з ветеринарно-санітарної експертизи не тільки на вже захищених студентами даних, а й скопіювавши тексти їхніх праць і навіть фотографії, де молоді дослідники "увічнили", як вони доїли козу…

"Академічний тест" для команди Зе, Олександр Чорний

Міжнародний досвід свідчить, що показник в 0,9% ВВП витрат на науку забезпечує їй рівень виживання, а вищий - починає давати економічний ефект. … В 2018–2019 рр. цей показник становив лише 0,17% ВВП, тобто вп'ятеро нижчий від порогу виживання.

За даними Держстату України, частка докторів наук серед учених зросла з 3 до 26 відсотків, - це відбулося зовсім не через доступність і спрощення процедури одержання ступеня, а через катастрофічне старіння кадрового складу (середній вік - 55 років): стара гвардія не встигає помирати з тією швидкістю, з якою молоді вчені виїжджають із країни або прощаються з наукою взагалі.

"А и Б сидели на трубе…", Оксана Онищенко

Молодь справді треба заманювати в школу, бо за кілька років там нікому буде працювати. Наприклад, у Києві, за даними столичної освітньої агенції, лише 35% учителів віком до 40 років. Але одноразові виплати - це клаптикове, а не системне рішення проблеми.

Оплачуються проведені уроки. Відчитав 45 хвилин, а хто що зрозумів - то вже таке. Робочий час учителя закінчився, нехай вдома батьки пояснюють, або репетитора наймайте. Або - надбавка за стаж. Тобто чим довше людина протрималася в школі, тим більша в неї платня. Не ефективність роботи оцінюється…

Від чого залежить успішність підлітків Маловідомі результати PISA, Оксана Онищенко

На навчання одного учня від шести і до 15-ти років Україна витрачає 27 тис. дол. (сюди входить і утримання шкіл, і зарплати вчителям та іншим співробітникам, обслуговування та утримання будівлі, купівля навчальних матеріалів). Ця сума нижча від тієї, яку в середньому витрачають інші країни….

Упродовж 12 місяців до початку дослідження 26% українських підлітків бодай раз ставали жертвами цькування у своїх школах. Причому хлопці частіше, ніж дівчата, - 31 і 20%, відповідно. Це чималі цифри, і вони свідчать про серйозність проблеми, причому не тільки в Україні…

Працівники навчальних закладів самі інколи провокують булінг. … Ось свіжий приклад. Учителька математики прямо на уроці обізвала свою ученицю-дев'ятикласницю "жирною"

Зелене світло некомпетентності: освітня експертиза кандидата в президенти, Інна Совсун

Експерт озвучував тези про те, що Зеленський підніме зарплату вчителям до 4 тисяч доларів, і що для цього начебто треба всього лише додаткових 200 мільйонів доларів на рік. Експертна спільнота зреагувала швидко і порахувала точну ціну такої ініціативи - 21 мільярд доларів!...

Друга цифра - це частка студентів за спеціальностями "право" та "економіка". Сергій Бабак називає цифру 30%. … Місця на вказані спеціальності ("економіка" і "право") становлять приблизно 6% від загальної кількості місць державного замовлення. Можна також до цієї категорії додати спеціальність "міжнародні відносини" і всі спеціальності галузі "економіка та управління", тоді частка зростає приблизно до 13–16%.

"Я б хотіла допомогти Україні повернути Крим і стати найкращою країною для життя", Оксана Онищенко

Її запрошують на радіо й телебачення, і навіть на аудієнцію до королівського палацу в Севільї. "Диво", "Її історія - особлива!", - пишуть про Лію іспанські газети. Приїхавши із сім'єю до Іспанії з України і геть не знаючи мови, за пів року навчання в школі дівчина стала найкращою ученицею в провінції Севілья.

"Я з українсько-кримськотатарської сім'ї, - пояснює Лія. - Мама - кримська татарка, тато - українець". Коли Крим окупували, сім'я відмовилася від російського громадянства, а потім і взагалі вирішила поїхати від "русского мира"

Вивчена безпорадність новорічного дива, Дар'я Касьянова

На "сиріт і сиротинці" українці готові жертвувати і вважають цю допомогу потрібною. Численні спроби фахівців із сімейного устрою і психологів пояснити, чому ліпше так не робити, наражаються найчастіше на образу й агресію. Дорослі люди в дитячому пориві робити добро щиро не розуміють суті проблеми. А вона очевидна. Паломництво з подарунками чужих людей, які вторгаються в життя дитини, що пережила травму розриву або втрати рідної сім'ї, непросту адаптацію в інтернаті, їй зовсім не на користь. Вона не готова розважати незнайомих людей, які приїхали "дарувати свято".

Діти війни. Страх, який може вистрелити завтра, Алла Котляр

Коли Андрія попросили намалювати, як він бачить війну, він розхвилювався. Йому дуже хотілося, щоб малюнок вийшов гарним, адже він художник. Але в гуртку, куди він ходить на заняття, ніхто не вчив малювати військову техніку. Коли мама побачила синів малюнок, то здивувалася. Він зобразив реальні події, які відбулися п'ять років тому.

Денис живе з бабусею. В його мами - ще двоє менших діточок і новий чоловік, який, напиваючись, трощить усе в будинку, б'є маму й виганяє дітей на вулицю. Очевидно, Денис намалював свою війну, яка для нього не менш страшна, ніж та, що відбувається навколо…

Назад в УРСР, Олег Покальчук

У соціальному плані сучасна Україна - це УРСР, яка все ж таки вийшла зі складу СРСР. Є версія, що саме ці побоювання Сталіна були вирішальною причиною Голодомору. Сталін помер, а причини залишилися.

Соціалізм сам по собі, як і всі утопії, красивий. Доктринально в ньому справді відновлюється соціальна справедливість, торжествують колективний розум, гуманізм, рівність, а також братерство й почасти навіть сестринство. Та будь-яка утопія закінчується на запитаннях: "Хто за це заплатить?" і "Де гроші?"

УРСР, що розквітає в мізках мас, - це інстинктивний захист від неминучої кризи розвитку.

Маскульт, гламур і соцмедіа: з гармат по горобцях чи горобцями по гарматах?, Георгій Почепцов

Людина, яка сидить у соцмережах, - це вже інший типаж людини. Вона принципово відривається від засобів комунікації, які створювали колишню людину

Сьогодні всюди нові інструменти заглядання в наші мізки. Причому широта використання вражає. Наприклад, у відеоігри і навіть у настільні ігри примудряються вкласти елементи соціального управління.

Алгоритми Netflix дозволяють управляти мізками дедалі більшої кількості глядачів по всьому світу. На сьогодні це 139 мільйонів. І в цьому світі вже є 190 країн.

Турботлива зрада, Леся Литвинова

…Мама чула, що хімія вбиває весь організм. І опромінення теж. І взагалі навколо суцільна змова фармацевтів. Тому, коли отримала результати обстеження, сказала дівчині, що в неї все гаразд. Її дочці ще немає 30. І мамі вона вірить беззастережно. Останні п'ять років мама "лікувала" її, тайкома підливаючи в їжу настоянку болиголову - "перевірений" засіб. Про діягноз дочка довідалася випадково, коли потрапила до лікарні по "швидкій". Лікуватися було запізно.

…Ганнусі про вагітність так нічого й не сказали. Мама благала лікаря зберегти це в таємниці - боялася, що донька не витримає ганьби і накладе на себе руки. … Як саме мамі вдалося домовитися з лікарем у хорошій приватній клініці й "видалити апендикс", історія замовчує.

Правда, складно уявити, що жінці не кажуть про вагітність? Складно уявити, що людині з ВІЛ-інфекцією не повідомляють діягноз? Складно уявити, що дружина вирішує, видаляти чи ні апендикс чоловікові? Ні, уявити, звичайно, можна. Але як випадок резонансний, дикий, що виходить за рамки нашого уявлення про життя.