Увесь рік вони живуть у стані перманентного стресу й жахливого пресингу. Попри це, вчителі й керівництво кіровоградської гімназії імені Тараса Шевченка стали, мабуть, єдиним педколективом країни, котрий не побоявся відкрито виступити на захист своїх прав. Вони протестували, влаштовували пікети, голодування... Словом, робили все можливе, аби відстояти створений у провінційному місті острівець непровінційної педагогіки.
Протягом усього навчального року ані директор, ані сама гімназія не могли спокійно працювати. Їх (причому по-нашому, тобто більш ніж «цивілізовано») трясли всі: і податкова, і санепідстанція, і прокуратура. Часом доходило до курйозів. Скажімо, медики видали постанову про закриття гімназії, оскільки в деяких класах були наявні... парти лише двох розмірів, а не трьох, як це має бути в ідеалі. Досі паралізовано роботу благодійного гімназичного фонду. Більше того, Кіровоградська міська прокуратура розслідує кримінальну справу, у матеріалах якої усі гімназичні благодійні внески кваліфікуються як незаконні грошові побори та встановлення плати за навчання. А як же тоді кваліфікувати заклики керівників освіти організовувати благодійні фонди при школах і активно підключати до процесу поліпшення їхньої матеріально-технічної бази спонсорів і громадськість?..
На початку літа сталося те, про що так довго говорили в Кіровограді: наказом начальника управління освіти Кіровоградської міськради Л.Костенка директора гімназії імені Тараса Шевченка Віктора Громового усунуто із займаної посади. Аргументація — «за одноразове грубе порушення трудових обов’язків». Цікаво, що після такої гучної кампанії, де фігурувало й нецільове використання коштів, і мало не корупція із хабарництвом, підставою для звільнення Громового (до слова, за всю свою педагогічну кар’єру він не мав жодного стягнення або догани) послужило те, що на уроці фізкультури одна з гімназисток отримала травму. А винним у цьому визнали саме директора навчального закладу, котрий «не забезпечив контроль над безпечним проведенням навчального процесу».
Під гімназію копали давно. Не влаштовувала волелюбність, авангардизм, нонконформізм «шевченківців». Не влаштовував особисто Громовий. І як непокірливий директор, і як «незручний» депутат облради, і як автор критичних публікацій у центральній пресі. А ще в Кіровограді ходять уперті чутки, що комусь дуже хочеться приватизувати одну з гімназичних споруд, розташованих у самісінькому центрі міста... Утім, за словами Віктора Громового, у Кіровограді поступово перекривають кисень усім передовим навчальним закладам. І не лише.
— В області йде справжнісінько кадрова зачистка перед виборами, — переконаний Віктор Володимирович. — Якщо людина підтримує не «тих», її чекає заборона на професію. Причому ця тенденція простежується не лише в середовищі освітян. У нас є найсправжнісінька «справа лікарів», відбуваються серйозні кадрові перестановки в медустановах. Майже усі місцеві газети друкують винятково офіціоз мало не добрежнєвської доби. Без перебільшення: маємо справу з тоталітаризмом, встановленим в одній окремо взятій області.
Система не поважає тих, хто насмілився виступити проти неї. «Шевченківці» ж, попри що, відступати не збираються. Громовий вирішив оскаржувати рішення міського управління освіти в суді. Єдине, за що він нині по-справжньому переживає, так це — за завтрашній день гімназії. Уже сьогодні над нею нависла загроза скорочення штатів, дедалі реальніша перспектива втрати одного з приміщень. Нервуються батьки гімназистів, чимало планують переводити дітей до інших шкіл...
— Відомий учений Лев Виготський якось сказав: «Педагогіка — це гавань загиблих кораблів». Ми 12 років демонстрували, що це не так, — каже Віктор Громовий і додає, — боротимемося. Хіба маємо право відступати?..