ГАЗ: ПЛЮС-МІНУС ТРАНЗИТ

Із торішньої осені Росія і Білорусь ведуть перманентно суперечку про принципи газової співпраці. Внаслідок чого на початку нинішнього року Білорусь, а вслід за нею й східноєвропейські споживачі російського газу навіть залишилися на кілька днів без цього енергоносія. Вибухнув скандал не на жарт, і «Газпром» таки змушений був відновити експортні газопоставки через Білорусь, нічого так і не домігшись від адміністрації Лукашенка.

Нагадаємо, відповідно до договору між Росією і Білоруссю від 2002 року, держкомпанія «Білтрансгаз» — монопольна газотранспортна компанія Білорусі — мала стати базою для створення газотранспортного СП, якому з самого початку «Газпрому» відводився 51% статутного фонду. Проте тоді не було досягнуто домовленості про ціну, тобто вартість «Білтрансгазу». Згодом президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що майно «Білтрансгазу» оцінене в 5 млрд. доларів. Росіяни ж оцінили його в 1 млрд. дол. Крім того, Лукашенко передумав і щодо російської частки, запропонувавши обмежити її максимум 50%. Зі скрипом погодившись на це, росіяни проте не уступили в ціні, пропонуючи за свою частку не більше 500 млн. дол.

Але домовитися так і не вдалося. У результаті з початку січня 2004 року «Газпром» підвищив ціну на газ для Білорусі з 29 до 50 доларів за тисячу кубометрів, після чого Мінськ почав закуповувати газ у незалежних російських виробників по 46,7 долара за тисячу кубометрів. А договору безпосередньо з «Газпромом» навіть на транзит не існує — не узгоджено тариф на транзит російського газу територією Білорусі. Далі, 14 травня О.Лукашенко виступив з ініціативою створення так званого єдиного енергетичного простору в рамках ЄЕП, тобто на територіях Росії, України, Казахстану й Білорусі. Наскільки серйозний такий намір, невідомо, проте продемонстровано його було напередодні ялтинської зустрічі 22 травня керівників держав, котрі увійшли в ЄЕП. Тому росіяни не довго думаючи дійшли висновку: Лукашенко, намагаючись заручитися бодай формальною підтримкою єдиноенергетичної ідеї хоча б одним із учасників ЄЕП, просто намагається «полегшити» переговорні аргументи росіян.

Важко сказати, чи здобула (чи здобуде) реальну підтримку ініціатива бацьки Лукашенка. Проте російський «Газпром», аби не давати зайвого приводу білорусам, уже вирішив піти на деякі поступки в газовій суперечці з Лукашенком і погодився продавати газ Білорусі на її умовах. Проте при цьому зажадав знизити вдвічі мито за транзит свого газу територією Білорусі й наполягає на приватизації білоруського газотранспортного монополіста «Білтрансгазу» за балансовою вартістю в 500 млн. доларів, повідомляється на сайті видання «Газета». При цьому ВАТ «Газпром» погодилося знизити вартість газу для Білорусі з 50 до 46,7 долара за тисячу кубометрів, як того домагався останнім часом Мінськ.

Правда, експерти й раніше підкреслювали, що, знизивши ціну на газ, «Газпром» багато не втратить, оскільки упущений прибуток окупиться за рахунок зниження транзитних мит.

Чи доможеться «Газпром» чогось від Білорусі в такий спосіб, поки що не зрозуміло.

Зате від України дечого він уже домігся (чи все-таки Україна домоглася?) — скликання ради засновників ТОВ «Міжнародний консорціум із управління і розвитку газотранспортної системи України». Засідання цієї українсько-російської ради призначено на 22 травня в Криму. Голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко повідомив минулого вівторка, що на засіданні розглядатиметься проект міжурядової угоди (українсько-російської, ясна річ), яка гарантує завантаження ділянки магістрального газопроводу Богородчани—Ужгород. Ю.Бойко сподівається, що відповідний контракт буде підписано після цього протягом двох-трьох місяців. А за результатами минулого року, повідомляє НАК, транзит газу територією України збільшився до 129,2 млрд. кубометрів (порівняно з 2002 роком, збільшення сягнуло 6,4%), зокрема до Європи — 112,4 млрд. кубометрів (збільшення становило 5,9%). «Нафтогаз України» 2003-го інвестував у розвиток власної газотранспортної системи 1,019 млрд. грн., а також проклав 255,5 км газопроводів і газопроводів-відводів, побудував компресорні станції загальною потужністю 96 тис. кВт. Отож, начебто й не голіруч НАК іде в консорціум. Правда, так і не зрозуміло, чи варто його називати консорціумом, — може, просто російсько-українським газотранспортним СП, яких у «Газпрому» по всьому світі десятки? Ось хіба що білоруси затялися і поки що не йдуть на поступки...