МОНОПОЛІЯ ПРАВИТЬ БАЛ

Виносячи в заголовок статті, опублікованої у «Дзеркалі тижня» за 4 серпня 2001 року, запитання «Хто править бал: монополія чи суд?», автор вочевидь сподівався, що в правовій державі, якою себе вважає Україна, верховенство суду все-таки буде встановлено. На жаль, наступні події підтвердили, що панує на нашому балу, на превеликий жаль, монополія. І наше підприємство на власному сумному досвіді переконалося в істинності цього твердження.

ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» — єдиний в Україні та найбільший у Європі виробник абразивних матеріалів: електрокорунду нормального й карбіду кремнію, тугоплавких сполук. Понад три чверті всього обсягу виробленої продукції експортується. Підприємство унікальне, певне, тому ситуація з енергопостачанням у нас ще унікальніша.

Уже п’ять місяців комбінат на третину обмежений в енергоспоживанні. І це при тому, що жодних юридичних підстав для обмеження не існує. Просто саме в травні керівництву ВАТ «Запоріжжяобленерго» спала на думку ідея, що абразивний комбінат заборгував йому 4,7 млн. грн. за спожиту в лютому електроенергію. Обмежили нас 15 травня, а позов до господарського суду подали лише через півтора місяця.

Своєю чергою, абразивний комбінат подав позов до обленерго за фактом недопостачання електроенергії в рамках дії ф’ючерсного договору, укладеного в лютому поточного року між комбінатом і обленерго. За цим договором комбінат ще на початку березня проплатив близько 23 млн. грн. Таким чином, на час відключення в обленерго була п’ятикратна (!) застава щодо заявленого віртуального боргу абразивного. Таке ведення бізнесу не просто некоректне, а цинічно нахабне.

За порушення Закону України «Про електроенергетику» суд ухвалює рішення стягнути з обленерго 38 млн. грн. на користь абразивного комбінату.

Ще раніше, відразу після відключення, акціонери комбінату звернулися до Ленінського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на неправомочні дії посадових осіб обленерго й вимогою захистити їхнє конституційне право на працю, адже 500 чоловік залишилися без роботи. І цю скаргу також задовольнили, суд зобов’язав обленерго негайно відновити енергопостачання комбінату.

Рішення суд виніс ще 27 червня, але його не виконано досі. Виконавча служба двічі штрафувала керівника обленерго, зрештою, 6 вересня суд ухвалює рішення притягти до кримінальної відповідальності голову правління ВАТ «Запоріжжяобленерго» за навмисне невиконання рішень суду. Порушено кримінальну справу.

Паралельно обласна прокуратура порушує кримінальну справу за фактом невиконання рішень суду посадовими особами обленерго. Якби рішення суду було незаконним, чи стала б прокуратура втручатися?

Тим часом керівництво обленерго рішення судів вважає незаконними, очевидно тому, що вони на користь абразивного, і звинувачує комбінат у тиску на суди. Уявляєте, яким могутнім має бути наше підприємство, який ресурс впливу, аби мати змогу тиснути на суди різної юрисдикції!

Закономірне запитання — позаяк обленерго вважає, що комбінат заборгував певну суму й ці претензії обгрунтовані, то чому в суд зверталися лише один раз? Та тому, що навіть скласти позовні заяви за тими міфічними боргами, в яких обленерго звинувачує абразивний, неможливо. Тому й було подано одну позовну заяву з вимогою стягнути з комбінату 4,7 млн. грн. за нібито спожиту в лютому електроенергію. Судова колегія, вивчивши подані сторонами документи, дійшла висновку, що комбінат не має заборгованості перед обленерго, і відмовила в цьому позові. А за тими «середніми» взятими зі стелі чи то семи, чи то 40 мільйонами боргу, в яких керівництво обленерго періодично звинувачує «Запоріжабразив», позови не подавалися і, зважаючи на все, не подаватимуться. Не можна ж, справді, довести те, чого не існує. Навіть в обленерго це, здається, розуміють.

25 вересня гучний енергоконфлікт нарешті привернув увагу спостережної ради ВАТ «Запоріжжяобленерго». Члени ради (до речі, більшість із них — працівники Мінпаливенерго) чудово розуміють, чим загрожує стягнення з обленерго 38 млн. грн., і зобов’язують правління негайно відновити енергопостачання комбінату. При цьому спостережна рада робить висновок, що голова правління В.Гринько зумисне не виконує рішення суду й заслуговує відкликання зі своєї посади. Але В.Гринько... в терміновому порядку занедужав, укотре за рік. А правління замість того, аби виконати розпорядження свого вищого органу, не погоджується з ним і пише листи прем’єр-міністрові, в яких звинувачує в упередженості вже не тільки суди, абразивний комбінат, а й спостережну раду.

Запорізька обласна державна адміністрація спробувала втрутитися в конфлікт. Було проведено низку нарад, на яких правлінню обленерго наказувалося негайно виконати рішення суду та спостережної ради. Губернатор Євген Карташов пообіцяв особисто обговорити цю проблему з Президентом Леонідом Кучмою й публічно заявив про свою позицію: «Обленерго чинить неправильно»... Але поки що «група підтримки» сильніша від влади обласної держадміністрації.

Тим часом парад абсурду триває: комбінат усе ще відключено, продукцію не випускають і не відправляють замовникам. Між іншим, практично всі споживачі карбіду кремнію — за кордоном. Можете собі тільки уявити, наскільки «позитивно» впливає ситуація, що склалася, на імідж не лише нашого підприємства, а й держави в цілому. Нашим закордонним партнерам важко зрозуміти, як це конфлікт між двома суб’єктами не вирішується впродовж такого тривалого часу. Ну, а те, що рішення судів можуть не виконуватися, для них просто факт, який не піддається розумінню. Тим більше що торік ми вже не виконували перед ними своїх зобов’язань з такої самої причини. Через протизаконні дії енергетиків основне виробництво нашого підприємства простояло три місяці, але ніхто не відшкодував збитків, хоча й численні суди, і НКРЕ, і Антимонопольний комітет визнали, що обленерго порушило законодавство й відключення зробило незаконно. До слова, через незаконні дії «Запоріжжяобленерго» постраждав «Енергоатом», з якого Київський господарський суд стягнув на користь абразивного комбінату 30 млн. грн. за невиконання договірних зобов’язань. І ніщо не заважає керівництву «Енергоатому» в порядку регресу стягнути зазначену вище суму з обленерго.

Як бачимо, рішень різноманітних інстанцій на користь абразивного комбінату ухвалено вже безліч, бракує хіба що резолюції Організації Об’єднаних Націй з цього питання!

Цілком очевидно, що розв’язання конфлікту «Запоріжабразив» — «Запоріжжяобленерго» неможливе без втручання Кабінету міністрів, особисто прем’єр-міністра Анатолія Кінаха, котрий, знаючи ситуацію, не вжив реальних заходів для її врегулювання. Керівництву Кабміну й Міністерству палива й енергетики все-таки доведеться зробити висновки. Бо якщо про рівень фахової непридатності й морального здоров’я нинішнього керівництва обленерго ще можна сперечатися, то його фізична немічність (у поточному році керівник компанії майже половину робочого часу проводить у лікувальних закладах) кидає тінь на ці шановні органи взагалі і їхнє керівництво зокрема. На нашу думку, настав час ухвалювати рішення про усунення нинішніх керівників компанії та призначення інших, не заангажованих бізнес-структурами, які володіють частиною статутного фонду обленерго.

Слід зазначити, в Мінпаливенерго простежується різке погіршення стану здоров’я особистостей, причетних до конфлікту. Скажімо, заступника міністра Юрія Сакви, який одночасно є й головою спостережної ради «Запоріжжяобленерго».

Турбота про державні інтереси, продемонстрована керівництвом обленерго в листі до прем’єр-міністра, насправді суцільне лицемірство, за яким криється страх приходу нового керівництва: можуть бути розкриті справжні масштаби зловживань у господарській діяльності компанії. До речі, такі матеріали було зібрано під час перевірок, проведених обласним контрольно-ревізійним управлінням і управлінням боротьби з організованою злочинністю, проте логічного завершення у вигляді відкритих кримінальних справ вони чомусь не набули. І цим питанням могла б зацікавитися прокуратура.

Сподіваємося, певну роль у вирішенні конфлікту могла б зіграти і створена недавно «Асоціація користувачів послугами монополій» — Антимонопольний союз, який, зокрема, покликаний допомагати захищати інтереси споживачів у сфері електроенергетики. Це вкрай необхідно для того, аби перехід до ринкової економіки завершився. Те, що у владних структур не доходять руки до наведення ладу, може підштовхнути до невтішних висновків: багатьом це просто невигідно. Але ж тих, кому порядок в енергетиці вигідний, значно більше — від населення й до великих промислових підприємств. Антимонопольний союз має сприяти підготовці і прийняттю нормативно-правових документів, здатних захистити нас, споживачів, від несумлінної конкуренції, впливати на тарифну політику, домагатися прозорості ухвалення рішень у владних структурах. Необхідно взаємодіяти з правоохоронними структурами, яким вивчення господарської діяльності підприємств-монополістів може піднести несподівані сюрпризи. При цьому слід формувати суспільну думку, співпрацюючи зі ЗМІ.

Мабуть, зі створенням асоціації ми спізнилися років на два, дорогою ціною нині доводиться розплачуватися за монопольні послуги. Йдеться не так про занадто високі тарифи, як про економічну, соціальну і, зрештою, політичну шкоду, заподіяну практично всім споживачам, а в остаточному підсумку — державі. Але й ці збитки можуть виявитися мізером, якщо певні групи, котрі контролюють нині обленерго де-факто, оформлять право власності де-юре. А вседозволеність, із якою підприємства-монополісти, усе ще перебуваючи в державній власності, поводяться на ринку електроенергетики, видасться дитячими пустощами, коли вони повністю перейдуть у приватні руки. Боюся, тоді вже ніхто не зупинить руку, яка лежить на рубильнику.