Байден прокоментував заяву про “диктатора” Сі Цзіньпіна 

Президент США Джо Байден заявив, що його висловлювання про китайського лідера Сі Цзіньпіна як “диктатора” не підірвали зусилля, спрямовані на зменшення напруги у відносинах між двома найбільшими економіками світу, повідомляє Bloomberg.

"Я очікую зустрічі з президентом Сі в майбутньому, найближчим часом, і я не думаю, що це мало якісь реальні наслідки", - сказав лідер США.

Він також підкреслив, що не збирається уникати говорити про те, що думає і те, що є фактами щодо Китаю.

Байден зробив несподіване зауваження про Сі у вівторок, 20 червня, сказавши, що китайський лідер був збентежений тим, що його військові відправили шпигунську повітряну кулю через США без його відома.

"Це велика ганьба для диктаторів, коли вони не знають, що сталося", - сказав Байден.

Китай негайно відреагував на коментарі президента США, назвавши їх провокаційними. 

Посол Китаю в Штатах Се Фенг висловив протест високопоставленим чиновникам Білого дому і Державного департаменту США.

"Ми закликаємо американську сторону негайно вжити серйозних заходів для виправлення негативних наслідків і дотримання власних зобов'язань", - заявив Лю. 

Адміністрація Байдена наполягала на тому, що президенту не потрібно пояснювати свої слова, і що США завжди будуть відвертими і прямими, говорячи про свої розбіжності з Китаєм.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Блінкен про візит до Китаю: «Відчувалась напруженість відносин між країнами»

Зауваження Байдена було зроблено в той час, коли державний секретар США Ентоні Блінкен повертався з Пекіна, де провів два дні з офіційним візитом у пошуку шляхів зменшення напруженості у відносинах між країнами.

Переговори держсекретаря США Ентоні Блінкена в Пекіні від початку не передбачали нормалізації відносин і примирення сторін. По суті, конфлікт уже ввійшов у ту фазу, коли залишитися може тільки один переможець, і компроміс в інтересах обох сторін просто неможливий. То навіщо глава Держдепу літав до Пекіна? Про те, «Чого Блінкену вдалося домогтися в Китаї та що це означає для України» — у статті Віктора Константинова.