ТІ, КОМУ ЗА ШІСТДЕСЯТ

1 жовтня — Міжнародний день людей літнього віку. 10% населення земної кулі за правом пережитого й сивини на скронях вважають цей день своїм. В Україні «вікове» свято відзначається з 1991 року. Правда, у Міністерстві праці й соціальної політики уточнили, що це не свято, а ще один привід нагадати суспільству про його літніх громадян. Адже кожен п’ятий українець — похилого віку, він виживає на мізерну допомогу за старістю, іменовану в нашій країні «пенсією», і... активно голосує на всіх виборах. Оце, певне, і є вкрай невигадливий портрет нашого літнього сучасника.

Автоматично цей «статус» одержують ті, кому за шістдесят. В Україні, за даними статистики, люди похилого віку становлять 20,8% загальної чисельності населення. З огляду на особливості вітчизняної демографічної ситуації, за прогнозами фахівців, уже через 25 років старше покоління країни становитиме 27%. Хоча й зараз наша держава серед пострадянських посідає перше місце за старінням нації.

За словами заступника міністра праці й соціальної політики України Світлани Вегери, сьогодні постійна увага й турбота потрібні 14 мільйонам пенсіонерів, серед яких понад 2,5 млн. інвалідів і 4,9 млн. ветеранів війни та праці. Три мільйони літніх співгромадян живуть за межею бідності.

Офіційно практичну турботу про літніх людей у нашій країні виявляють 285 будинків-інтернатів системи Мінпраці, фінансованих із бюджету. Але державні дотації соціальним закладам можуть припинитися. За словами голови парламентського комітету з питань пенсіонерів, інвалідів і ветеранів Валерія Сушкевича, під час обговорення бюджету на наступний рік висловлювалися пропозиції перекласти опікування такими будинками-інтернатами на позабюджетне фінансування. Річ у тім, що в Україні щороку проводиться масштабна благодійна акція «Милосердя», зібрані кошти від якої йдуть на допомогу малозабезпеченим, пенсіонерам, інвалідам, ветеранам. Виходить, що позитив цієї акції обернувся проти самої соціальної системи?

— Якщо це станеться, то 60 тисяч стареньких в обласних стаціонарах і територіальних центрах після ухвалення держбюджету-02 залишаться без фінансування, — констатує пан Сушкевич.

Та й із благодійністю в нас, як з’ясувалося, не все слава Богу. Щоб активізувати в країні цю богоугодну справу, був ухвалений Закон України «Про благодійність і благодійні організації». Проте сьогодні, після внесення змін, відповідно до яких благодійна допомога малозабезпеченим категоріям населення оподатковується, одержати її пенсіонеру чи ветерану стає вкрай проблематично.

На думку голови парламентського комітету, цей закон значною мірою визначає особливості наступних виборів:

— Парадокс ситуації в тому, що громадські організації ветеранів, інвалідів, пенсіонерів позбавлені права надавати благодійну допомогу. Зате це право є в політичних партій, які, відповідно до чинного законодавства, є суб’єктами одержання благодійної допомоги, та благодійних фондів, невідомо ким створених. У них збирається трійко чоловік і крутять ці благодійні кошти, як хочуть. Такі самі зміни сьогодні пропонується внести й у закон «Про гуманітарну допомогу»...

Соціальні чиновники визнають, що, попри триступінчасте підвищення пенсій цього року, рівень життя людей похилого віку залишається вкрай низьким. Схоже, благодійні позабюджетні вливання, у контексті зміни даючої руки, не ощасливлять тих, кому вони спочатку призначалися. І 1 жовтня — ще один привід замислитися над цим. На жаль, на одній тільки пошані й повазі до людей похилого віку нині політичних дивідендів не заробиш.