СОЦІАЛЬНИЙ НОРМАТИВ — У ПОЛІТИЧНИЙ АКТИВ

Минулого тижня на розгляд парламенту було винесено законопроект «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік». З приводу обговорення нових соціальних нормативів не забули висловитися ні профспілкові лідери, ні народні депутати. Як відомо, розв’язання задачок, пов’язаних із соціальною арифметикою, — улюблене заняття багатьох політичних діячів. Тим більше що на цьому факультативі можна сяйнути не тільки (і не стільки) математичними знаннями, а й здивувати всіх філологічними новаціями.

На різних рівнях уряд, парламентарі та профспілки намагалися дійти консенсусу щодо кількох цифр. А саме — визначити грошовий еквівалент мінімальної зарплати, неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і прожиткового мінімуму. Зазначені норми є розрахунковими не лише в державній соціальній політиці, а й у штрафних адміністративних санкціях, що вживаються до населення України. В Україні досі не забезпечено право людини на достатній рівень життя, — констатував голова Федерації профспілок України Олександр Стоян. Швидше за все, цей висновок спровокувало спільне засідання з приводу укладання Генеральної тарифної угоди на 2002—2003 роки, у якому взяли участь представники Кабміну, Конфедерації роботодавців і профспілок. Зокрема розглядалося питання підвищення величини мінімальної зарплати. Уряд, пославшись на безгрошів’я, запропонував 140 грн. Профспілки зробили «ставку» на 165 грн. (сьогодні величина мінімальної зарплати в країні 118 грн.).

Профспілки відразу наїхали на позицію Кабінету міністрів, апелюючи до чинного законодавства. Як заявив Олександр Стоян, величина мінімальної зарплати на рівні 140 грн. суперечить нормам Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Адже мінімальна зарплата має бути не нижчою від прожиткового мінімуму, розрахованого на працездатного громадянина (а це поки що 331 грн.). ФПУ, беручи до уваги проблеми держбюджету, пропонує встановити 2002 року мінімальну зарплату 165 грн. і водночас на законодавчому рівні затвердити етапи її підвищення до прожиткового мінімуму. А згідно з відповідним законопроектом, норматив цей на 2002 рік пропонується у вимірі 342 грн. для непрацездатного і 365 — для працездатного громадянина.

Втім, баталії навколо еталонів соціального захисту відбуваються перманентно. Ось уже котрий рік один і той самий сценарій (щоправда, з різними цифрами): профспілки й депутати обстоюють соціальні гарантії для народу, а уряд — бюджетні кошти (спочатку — в епоху затяжної економічної кризи, тепер — у період бурхливого економічного зростання). Позаяк саме вона, наша криза-зростання, вносить свої корективи в чинне законодавство і виступає в цій суперечці третейським суддею.

Цього разу захисники соціального добробуту витягли на ринг ще один норматив — неоподатковуваний мінімум доходів громадян і нокаутували його. На думку профспілок, 17 грн. (саме таким ось уже п’ять років залишається неоподатковуваний мінімум) — величина морально й матеріально застаріла. Адже з самого початку ця «одиниця виміру» передбачала виведення з-під податків частини доходів, призначених для задоволення мінімальних життєвих потреб індивіда. Тепер, за логікою речей, вона не може бути нижчою від прожиткового мінімуму. Але тільки не в нас...

За «круглим столом», де обговорювалася проблема чинних соціальних нормативів, народний депутат Олександр Ржавський зробив сенсаційну заяву: на сьогодні наші люди переплатили державі понад 5 млрд. грн. прибуткового податку.

Пан Ржавський повідомив, що уповноваженому ВР України з прав людини вже передано заяву з приводу порушення законів при стягуванні цього податку з доходів громадян.

У свою чергу, ще один нардеп, Юрій Донченко, поскаржився на тяжку долю тих, хто лобіює соціальні законопроекти, розкритикував перспективи запровадження в країні погодинної оплати праці. Мовляв, усе чинне трудове законодавство доведеться змінювати.

У питанні затвердження нових соціальних нормативів товариш Донченко, пославшись на свою відданість Комуністичній партії, висловився традиційно невизначено:

— Коли нам говорять, що немає грошей, то це просто відтягування суспільної думки від вирішення соціальних питань.

Згадавши «шалені пільги», які мають підприємства, «наближені до Президента, адміністрації та Кабінету міністрів», депутат одразу запропонував своє «вирішення» фінансових проблем — взяти у багатих і віддати бідним. При цьому комуніст тривожився — як бути зі штрафами? Адже неоподатковуваний мінімум є основною розрахунковою одиницею для системи адміністративних стягнень.

— Що ж, тепер за їзду в автомобілі без ременя доведеться платити 311 грн.? — дивувався Юрій Донченко.

Наталя Вітренко на задану тему висловилася, як завжди, категорично:

— Нас лякають тим, що коли підвищити заробітну плату, то ціни на споживчому ринку зростуть у кілька разів. Та нічого подібного не станеться!

Пані Вітренко, не забула нагадати, до якої партії належить, сказавши, що «прогресивні соціалісти боротимуться за надання профспілкам права законодавчої ініціативи». Мовляв, тоді буде легше відстоювати соціальну справедливість.

Втім, лідер ФПУ, народний депутат Олександр Стоян, не чекаючи результатів оголошеної Вітренко боротьби, подав на розгляд парламенту законопроект «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян». Пропонується дотягти цей «безподатковий» мінімум до прожиткового.

Тож тем для розмов вистачить до майбутніх парламентських виборів...

А поки що соціальні нормативи такі:

Прожитковий мінімум для працездатного громадянина — 334 грн. 05 коп.

Мінімальний споживчий кошик — 580 грн.

Межа малозабезпеченості — 177 грн. 52 коп.

Мінімальна зарплата — 118 грн.