ПЕНСІЙНА ЗРІВНЯЛІВКА ЛІКВІДУЄТЬСЯ. З ПЕРШОГО СІЧНЯ

Для фахівців не таємниця, що нове пенсійне законодавство ухвалювалося в Україні, так би мовити, на виріст. Колись, із часом наша пенсійна система стане трирівневою — з обов’язковим та добровільним накопичувальним компонентом, які буде створено на додачу до нинішнього, солідарного. Однак поки що це не близька перспектива: обов’язкове накопичення стартує не раніше 2007 року, нові недержавні пенсійні фонди розпочнуть збір коштів десь із початку 2005-го. А от перший етап пенсійної реформи в країні, де мільйони людей змушені жити на вкрай низькі пенсії, стартує вже за два місяці. І почнеться він із ліквідації отої остогидлої пенсіонерам зрівнялівки й ліквідації максимуму в 150 гривень — пенсії перерахують відповідно до трудового стажу та розміру заробітної плати.

Чи справдяться сподівання старшого покоління, з яких коштів тепер платитимуть пенсії пільговикам і чого очікувати представникам малого бізнесу, що послуговуються спрощеними системами оподаткування, — на ці та інші питання ми попросили відповісти голову правління Пенсійного фонду України Бориса ЗАЙЧУКА.

— Справді, з 1 січня 2004 року в Україні стартує перший етап реформування пенсійної системи. Й основне навантаження лягає на органи Пенсійного фонду, оскільки до кінця року нам треба здійснити перерахунки пенсій згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». А для цього — переглянути майже 14 млн. особових справ.

Сьогодні Пенсійний фонд до цієї гігантської роботи практично готовий: розроблено необхідне програмне забезпечення, прораховуємо різні варіанти, щоб початок пенсійної реформи хоча б трохи відчув кожен пенсіонер.

Нині завершуються тури кущових нарад, в яких беруть участь начальники підрозділів Фонду, що займаються призначенням пенсій, їхні заступники. Ми вже провели такі наради на Волині, Рівненщині, Івано-Франківщині, Харківщині, у Дніпропетровську, Кіровограді, Донецьку тощо. Відбувається начитування лекцій, і люди складають заліки — в повному розумінні цього слова — на знання нового закону.

Мене часто запитують — а чи зростуть пенсії? Так, зростуть. Але в першу чергу для тих, хто мав великі заробітки, — 500, 600, до тисячі карбованців на місяць. Років п’ятнадцять-двадцять тому такі зарплати не були якимись винятковими: шахтарі, металурги, енергетики та й доярки з механізаторами в гарних колгоспах мали такі суми. Тож, безперечно, у цієї категорії громадян пенсії збільшаться досить відчутно, майже вдвічі.

— Ідеологи пенсійної реформи не раз наголошували, що вона розрахована передусім на молодь, тих, хто тільки розпочинає свою трудову діяльність. Вони житимуть у системі пенсійного страхування і, по суті, власними коштами значною мірою забезпечуватимуть себе в старості. Однак реформа розпочалась із удосконалення солідарної системи. Чи не бачите ви в цьому суперечності?

— На мій погляд, усе логічно. Хоча Україні часом і радили перейти відразу ж до обов’язкової накопичувальної системи, відмовитися від солідарної, зважитися на такий крок було просто нереально. Взяти хоч би ту ж демографічну ситуацію. Адже питома вага пенсіонерів відносно працюючих у нас найвища серед усіх колишніх республік. На превеликий жаль, нинішні працюючі не зможуть утримати наших пенсіонерів, якщо ми почнемо забирати частину їхніх внесків на накопичення. Тому ми пішли на вдосконалення діючої солідарної системи, передусім шляхом впровадження персоніфікованого обліку платежів до Пенсійного фонду. Ви знаєте, що з 1 липня минулого року цю базу даних уже використовуємо при обрахунку новопризначених пенсій. Це сприяло витягуванню заробітної плати з тіні, дало змогу потроху збільшувати існуючі пенсійні виплати. Для прикладу, коли в 1998 році місячна потреба коштів Фонду становила порядку 780 млн. гривень, то на 1 жовтня ц.р. — 2,065 млрд. Це майже за незмінної кількості пенсіонерів, що мають право на трудові пенсії.

— Ви сказали, що вишукуєте можливість, аби початок пенсійної реформи відчули всі пенсіонери, навіть ті, кому розміри стажу та заробітку не дають права на підвищення пенсій. Що ви мали на увазі?

— Я поки що не конкретизуватиму. Тривають обрахунки. Кожне рішення має бути фінансово забезпечене.

— Багатьох пенсіонерів хвилює, чи не доведеться їм задля перерахунку обивати, та ще й узимку, пороги відділів Пенсійного фонду, а ще — збирати велику кількість додаткових довідок, як це має місце при переході на сумновідому адресну допомогу…

— Головне завдання, яке ми перед собою ставимо, — забезпечити перерахунок, спираючись на ту базу даних, що є в кожній пенсійній справі. Тож, сподіваємося, людям не буде потреби масово звертатися до органів Фонду щодо нового розміру виплат. Звісно, це не означає, що вони не можуть до нас звертатися — скажімо, у тому разі, коли незадоволені результатом. Можуть! Особливо коли в них є відповідні підтверджуючі документи, що дозволяють отримати більшу пенсію.

До речі, в нас є досвід роботи — візьмімо ту ж Полтавську область, де наші працівники практикують виїзні зустрічі по селах, спілкуються з пенсіонерами, при потребі рекомендують їм узяти додаткові довідки про заробіток або стаж, що дають підстави бодай на дві-три гривні, але підвищити пенсії. Такі заходи проходять, як кажуть, на ура. Я сам не чекав, що після таких зустрічей дуже сильно зросте рейтинг Пенсійного фонду...

— Борисе Олександровичу, поясніть, будь ласка, на пальцях, як саме за новим законом перераховуватимуть пенсії.

— Новий їх розмір визначатиметься з урахуванням заробітку та трудового стажу. Але ми його прив’язуємо до середньої заробітної плати по країні в рік виходу на пенсію.

Щоб легше зорієнтуватися, візьмімо такий приклад. Припустимо, громадянин виходив на пенсію із заробітної плати 300 крб. Поділивши її на середню по країні в той рік, припустімо, 100 крб., ми одержуємо коефіцієнт 3. Нині середня заробітна плата по країні, умовно кажучи, 300 гривень. 300 множимо на коефіцієнт 3 й одержуємо 900 гривень. Нехай стаж у нашого працівника становить 30 років. За кожен рік йому за законом належить один відсоток заробітку. 30 відсотків від 900 гривень — це 270 грн. Оце й буде розмір перерахованої пенсії. А досьогодні ми максимально платили 150 грн…

— Коли порівняння відбувається із середньою по країні зарплатою, то постраждає бюджетна сфера — там заробітки були традиційно невисокими.

— Я би не сказав, що саме бюджетна. Дуже низькими були заробітки в аграрному секторі. До речі, вони й донині такі. Ми маємо базу даних по першому півріччю: в Україні є кілька регіонів (Волинь, Львівська, Рівненська області), де пенсійні виплати вищі, ніж середня заробітна плата в аграрному секторі. Ті, хто придумав фіксований сільськогосподарський податок і зачепив ним сплату внесків до Пенсійного фонду, по суті, позбавили селян нормального пенсійного забезпечення. Ну як ми за новим законом, коли діє страховий принцип — скільки до Пенсійного фонду сплатив, стільки пенсії й отримаєш, маємо нараховувати їм пенсії? За минулий рік за кожного найманого працівника в АПК було сплачено в середньому по 15,6 гривні пенсійних внесків на місяць…

От нещодавно під Верховною Радою шуміли таксисти, захищаючи єдиний податок. Але ж із цього податку до Пенсійного фонду іде в середньому лише по 40 грн., а, не доведи Боже, з цією людиною щось станеться — тоді Пенсійний фонд змушений платити їй 92 гривні на місяць — такою нині є мінімальна пенсійна виплата по країні.

— Але ж у новому пенсійному законі питання з платниками фіксованого сільськогосподарського податку ніби вже владнали. Що там передбачається?

— Оскільки дію цього податку планують подовжити ще на десять років, Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачається, що витрати по пенсійному страхуванню селян візьме на себе держбюджет. Схема така: товаровиробник, який працює на фіксованому сільгоспподатку, сплачує за кожного працівника пенсійні внески на загальних підставах (32 відсотки фонду оплати праці), а держава компенсує йому цю суму. Я сподіваюся, що держава свого слова дотримає, і в бюджеті буде закладено відповідні кошти. На наступний рік зарплата в аграрному секторі прогнозується на рівні 5,2 млрд. гривень. Із них 32 відсотки мали б надійти до Пенсійного фонду…

— Однак у проекті держбюджету на наступний рік суми на компенсації закладено менші.

— Значно менші. Треба 823, а закладають 164 млн. грн.

— Ну, то спрацює ланцюжок: Пенсійний фонд не має змоги відшкодовувати — товаровиробник не бажає платити.

— Так, але в цьому випадку товаровиробник не просто порушить закон — він позбавить своїх працівників нормального соціального захисту у старості. До речі, новим пенсійним законодавством передбачено, що працівник може звернутися до суду, якщо його роботодавець не сплачує за нього належні внески до Пенсійного фонду.

— А як вирішується питання з платниками єдиного та фіксованого податку у сфері малого та середнього бізнесу? Ходили чутки, що розроблено порядок, згідно з яким підприємці можуть легалізувати свої внески до Пенсійного фонду за минулі роки, сплачені у загальній сумі того ж таки єдиного податку, якщо подадуть довідку до районного відділу Фонду.

— Можуть. Якщо доплатять хоч би до внеску, належного з мінімальної зарплати.

— Але ж по Києву, приміром, від кожного підприємця до Пенсійного фонду надходять 42 відсотки єдиного податку у 200 гривень. І внесок виходить навіть більший, ніж 32 відсотки з мінімальної зарплати в 185 гривень.

— Я повторю те, що сказано в новому законі. За найманих працівників роботодавець платить 32 відсотки від фонду оплати праці — що при звичайному оподаткуванні, що при спрощених системах. Ті підприємці, що не мають найманих працівників, тобто самозайняті, вноситимуть фіксований платіж. Сьогодні його розмір обговорюється у різних міністерствах і відомствах, ідеться про 70—90 грн. на місяць. Це мінімум. Якщо людина хоче заробити більшу пенсію, хай сплачує більше.

У нас були зустрічі з представниками Держпідприємництва, і в листопаді пропонуватимемо тариф на затвердження Верховної Ради. Думаю, що депутати нас підтримають.

— Це буде окремий платіж? А що станеться з самим єдиним податком — чи зменшиться він після того, як з нього виокремлять пенсійну складову?

— Я не готовий сказати, однак внесок до Фонду має йти окремо від податку, це однозначно. За часів соцзабезу була інша справа. Був державний бюджет, шматочок пирога в якому належав пенсійним виплатам. Фінансували їх, як і весь соціальний блок, за залишковим принципом — після народного господарства, оборони тощо. Люди отримували максимум 132 карбованці пенсії, а багато хто 80, 100, 106 карбованців. Усі сприймали це як належне і дуже дивувалися, коли в Союз приїжджали на екскурсію бадьорі, життєрадісні старенькі з Заходу — не якісь там супербагатії, а середній клас, що відклав собі на старість за рахунок страховок.

Коли вже ми сьогодні перейшли до соціального страхування, необхідно, аби кожна людина брала участь у забезпеченні себе в старості. Ми нічого нового не пропонуємо — так чинять у багатьох країнах світу. І пенсійна проблема майже скрізь стоїть дуже гостро. Дивіться, от нещодавно зашуміли французи. Все дуже просто: прийнято рішення про певне збільшення для них страхового стажу, необхідного для отримання пенсії. Трохи підняли пенсійний вік італійцям, і це не чиясь забаганка. Вийшовши на пенсію, людина живе в середньому ще 15—20 років, і вона мусить бути забезпеченою фінансово.

У цьому контексті хотів би привернути увагу до проблеми пільговиків — список 1 і список 2. Фактично люди втрачають здоров’я через те, що роботодавець як слід не дбає про поліпшення умов їхньої праці. А чому б не зробити так, аби в гарячому цеху чи під землею людина працювала не 10 років, а тільки п’ять? Щоб вона не втрачала здоров’я і мала змогу продовжувати активне життя. До речі, за кордоном на це йдуть. Але якщо роботодавець продовжує утримувати працівника на роботі під землею чи в гарячому цеху 10 і більше років, він мусить сплачувати йому відшкодування зі своєї кишені.

За нині діючим порядком Пенсійний фонд отримує відшкодування від роботодавців, щоб виплачувати пільгові пенсії за списком 2. Рівень збору цих коштів — 97 відсотків. Не враховуючи, звичайно, села, де товаровиробники не хочуть платити за працюючих за списком 2. Кажуть: ми на фіксованому сільгоспподатку.

— Ви вважаєте, що новий пенсійний закон вирішує проблему села і сільських пенсіонерів?

— Якщо його дотримуватися, то так. Нам треба усвідомити, що якоїсь абстрактної пільги не існує. Вона завжди надається за чийсь рахунок.

— Давайте продовжимо тему в дещо іншому ракурсі. Як складаються відносини між держбюджетом та Пенсійним фондом і чи нема в однієї сторони бажання обхитрувати іншу?

— Я би не говорив про якесь хитрування: коли нам недодають із бюджету коштів, то лише тому, що їх просто немає.

Однак сьогодні, у зв’язку з упровадженням пенсійного страхування, ми повинні чітко визначитися: кошти Фонду йдуть лише на виплату трудових пенсій. Із яких сум зроблено внески, такі суми майбутні пенсіонери й одержать у старості. На відміну від бюджетних, пенсійні кошти фактично є поворотними. Вони повертаються людині, яка їх сплатила, за певний період часу — 20, 30 чи 40 років. Однак усі два десятки законів, якими передбачено виплати більш високих пенсій за кошти державного бюджету (держслужбовцям, науковцям, суддям, прокурорам, народним депутатам тощо) мають відповідним чином із бюджету й фінансуватися.

Якщо до прийняття нового пенсійного закону ми ще могли платити пільгові пенсії з Пенсійного фонду, коли бюджетних грошей не вистачало, — зрештою, люди ж ні в чому не винні, то тепер це однозначно неможливо, бо вважатиметься нецільовим використанням коштів. Із страхових внесків ми виплачуємо тільки базову, трудову пенсію, а надбавка, передбачена іншим законом, фінансується з державного бюджету.

Скажімо, ваш брат-журналіст, який працював у державних ЗМІ. Його пенсія ділиться на дві частини: перша — трудова, тобто щомісячна сума, що зароблена відповідно до стажу. Скажімо, 30 років стажу — 30 відсотків заробітної плати. Але, згідно з законом про соціальний захист журналістів, він має право на 90 відсотків заробітку. Оця різниця фінансується за кошти державного бюджету.

Так само доплати учасникам війни, за особливі заслуги, виплати по догляду за учасниками війни тощо — в законі чітко виписано, що ці суми мають фінансуватися за рахунок державного бюджету.

— У теорії все зрозуміло, а на практиці?

— За розрахунками, потреба у фінансуванні протягом 2004 року окремих пенсійних програм з державного бюджету становить 4,3 млрд. гривень, однак у бюджетний проект закладено біля 2,8 млрд. Різниця досить істотна, але балансу вдасться дотримати, якщо тим же бюджетним законом, як і пропонував уряд, буде підвищено збір на операції купівлі-продажу валюти з 1 до 2%.

— Однак уявімо песимістичний сценарій: урядові пропозиції депутати відхиляють, але сума на розмежування джерел виплати пенсій так і залишається на рівні 2,8 млрд. Чи не призведе цей розрив між реальним фінансуванням та потребою до затримок із виплатою пенсій у 2004 році?

— У кожному разі трудові пенсії фінансуватимуться в повному обсязі.

Щоб нормально працювати, Пенсійному фонду потрібен двомісячний запас коштів. Мінімум півторамісячний. І коли депутати нам кажуть про профіцит Пенсійного фонду, який нібито існує, я постійно поправляю: це не проціфит, це тимчасово вільні кошти. І вони нам допомагають компенсувати касові розриви.

Навіть за радянських часів перший квартал по всіх видах податків був провальним. Тому гроші, які потихеньку накопичилися на рахунках у другому півріччі, ми витрачаємо в першому наступного року. Так було в 2003 році, куди ми вступили з залишком коштів в розмірі 1,8 млрд. гривень. І цей залишок нас підтримував до початку літа. А тепер ми знову виходимо фактично на ту ж суму.

— А загалом на скільки зросте потреба в коштах із введенням в дію нового закону?

— Приблизно на 500 млн. грн. щомісяця. Однак ми сподіваємося і на зростання заробітних плат, на позитивний вплив нового зарплатного мінімуму у 237 грн. Нині в країні дуже низькі офіційні заробітні плати. Згідно з даними персоніфікованого обліку, майже 8 млн. чоловік мають до 200 грн. на місяць. Якби ситуація змінилася на краще, можливості Пенсійного фонду були б зовсім інакшими.