Міністерка соціальної політики Марина Лазебна: "Плануємо рестарт"

У другій частині інтерв'ю з міністеркою соціальної політики Мариною Лазебною ми говорили про те, чи збирається Мінсоцполітики повернути собі втрачений функціонал у сфері зайнятості; коли та з якими повноваженнями буде запущено давно анонсовану Державну соціальну службу; про 42 тисячі дітей з інтернатних установ Міносвіти, відправлених на час карантину по домівках без будь-якої перевірки спроможності родин піклуватися про них і без повідомлення про це служб у справах дітей, а також про те, як міністерка соціальної політики бачить сферу захисту прав дитини.

Володіючи особистою експертизою в низці питань, наприклад пенсій і зайнятості, міністерка, безумовно, не може однаково добре розбиратися в усіх сферах діяльності довіреного їй міністерства. Наприклад, Марина Лазебна чесно зізнається, що сфера захисту прав дитини - не її коник, хоча нині вона й намагається в цій темі розібратися. Тому дуже важлива міцна експертна команда, адже, як кажуть, короля робить почет.

Призначення, на жаль, викликають чимало запитань. Керівні посади часто обіймають люди, які або ніколи не мали стосунку до соціальної політики взагалі, або безпосередньо до сфери, керівництво якою їм тепер доручено. Це стосується як заступників (перший заступник міністра соціальної політики Євген Котик, відповідальний за питання соціального страхування, у минулому - податківець; Борис Лебедцов не з команди Марини Лазебної, він призначений Кабміном - виходець із Партії регіонів і колишній перший заступник голови Черкаської облдержадміністрації, відає зараз у міністерстві соціальними послугами й дітьми; Тетяна Сальникова, яка раніше була головою "Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів", відповідає за другий рівень накопичувальної системи та… євроінтеграцію), так і директорів деяких директоратів. Наприклад, Руслан Колбаса, котрий багато років очолював департамент із захисту прав дітей, не проявив себе як людина, що володіє стратегічним мисленням, - усі показники захисту прав дитини за час його роботи погіршилися. Але тепер він очолює профільний директорат, покликаний займатися розробкою політики в сфері. Виглядає трохи дивно.

Однак говорити про команду міністерка не захотіла...

Про втрачене і відкладене: зайнятість і Держсоцслужба

- Чи має намір Мінсоцполітики повернути собі функціонал у сфері зайнятості, оплати і охорони праці, переділений за попереднього міністра?

- Мене всі про це запитують. Зайнятість - економічна категорія, це факт. Створити робочі місця можна лише за умови створення певних стимулів в економіці та сприятливого інвестиційного клімату.

Але є й інший бік. Ось, наприклад, зараз у нас карантин. Коли він скінчиться, люди, привчені працювати, виходитимуть на ринок праці максимально самі. Але є ті, кому зробити це дуже важко.

У нас є вісім категорій, які ми називаємо неконкурентними на ринку праці. Серед них - ті, хто в нас у програмах допомоги самотнім мамам, багатодітні батьки, особи з інвалідністю, малозабезпечені, молодь. З погляду виходу на ринок праці цих категорій, я вважаю, що зайнятість має бути поєднана з соціальною політикою, і тут функція Держслужби зайнятості - більше соціальна. Оскільки ми краще, ніж економічний блок уряду, розуміємо менталітет цих людей, чого вони потребують, яких послуг, що це за сім'ї.

Я розумію, в чому була логіка. Дивилися з погляду роботодавців, і це правильно. Але топ-менеджмент ніколи не стоїть на обліку в Центрі зайнятості. Центр зайнятості - це допомога людям, яким найважче, яких треба адаптувати на ринку праці, навчити, перенавчити.

Тож, думаю, потрібно буде про це говорити після того, як закінчиться карантин і коли це можливо буде зробити.

- У 2020 році мала запрацювати Державна соціальна служба. Чи змінилися плани? Навіщо вона взагалі, на вашу думку, і яким має бути її функціонал?

- Коли службу було створено, я пішла на конкурс, стала переможцем, і ще за уряду Гройсмана мене призначили її керівником. Почитавши положення, я для себе зрозуміла: метою була реформа держслужби загалом - відділити політику від реалізації в будь-якому міністерстві. В Мінсоцполітики це особливо треба було зробити, бо воно не має територіальних органів. Департаменти соцзахисту більше підпорядковані губернатору області. Ми їм тільки надаємо методичну допомогу. Тобто повноцінно реалізовувати свою політику міністерство не може, і допомогти в її реалізації мала Державна соціальна служба.

Я планувала, що зі створенням такого центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), в якому тоді передбачалося 120 осіб, буде створено й територіальні органи. І це було правильно в умовах проведення децентралізації. Свою місію я вбачала в тому, щоб зробити повноцінну вертикаль соціальної служби донизу, щоб у нас були "руки-ноги", щоб у політики, яка формується в міністерстві, на місцях були правильні реалізатори. Мене призначили наприкінці серпня, але коли за два місяці я зрозуміла, що мені це не вдасться, звільнилася за власним бажанням. Я не можу бути неефективною й ніколи не трималася за посади.

У грудні минулого року в служби забрали функцію реалізації, вдвічі зменшили штатну чисельність. Мені дісталася служба тільки з контрольними функціями. Це не те, що я бачу. Тому сьогодні при міністерстві створено робочу групу експертів, яка працює над переформатуванням Державної соціальної служби. Бачу її як національну соціальну сервісну службу. Однозначно будуть територіальний і субрегіональний рівні. Я хочу прописати навіть концепцію розвитку служби в контексті децентралізації.

Думаю, до кінця року ми зможемо пройти всі процедури. Потрібно створити ЦОВВ, прописати територіальні органи - сказати, чим вони займаються і як це робиться. Потім, після побудови чіткої моделі адміністративної реформи, потрібно показати, що буде на субрегіональному рівні, як трансформується система органів соціального захисту населення на місцях.

Головне - започаткувати. Дай боже, щоб хоч двом міністрам вдалося побудувати цю вертикаль. Але вона однозначно має бути. Не може адміністративна реформа йти окремо, не можна виписувати повноваження місцевих органів влади, і щоб при цьому про них не знали. Якщо нам усе вдасться, ви дуже скоро побачите концепцію розвитку і положення про нову службу. Якщо ми запустимо центральний апарат, і нашу концепцію підтримають, треба виписати функції для громади. Не постановою, а законом. Має бути зафіксована матриця всіх повноважень і функцій у соціальній сфері.

- Верифікацію всіх виплат, статусів і так далі теж буде покладено на Держсоцслужбу?

- Тільки в контексті звірки. Верифікацію робить Мінфін. Ми - тільки через управління соцзахисту. Нам недавно поставили у ВР запитання: а чи є ефект від верифікації? Певною мірою є. Але є й дуже багато вад. Скажімо, верифікація виявила недосконалість усіх баз даних.

- Думаю, для вас не секрет, що цей уряд сприймають як дуже тимчасовий.

- Я абсолютно спокійно до цього ставлюся. Навіть не хочу про це думати. Кожен день працюю як останній, тож хочу зробити максимум корисного. Треба думати не про посади, а про результат і свою ефективність. Гадаю, в нас із вами є чимало спільних знайомих, і впевнена, що мою працьовитість ніхто не поставить під сумнів.

- Про це я чула. Як і про те, що у вас складний характер.

- Якщо складним характером називати мою принциповість, то це справді так. Я дуже не люблю брехні й нещирості. Пропрацювавши 20 років у цій сфері (а починала я звичайним спеціалістом), багато речей розумію й відчуваю вже на інтуїтивному рівні. Коли бачу нещирість, у мене відразу йде відторгнення.

Діти: фокус на сім'ю

- Поговорімо про 42 тисячі дітей, яких на час карантину було повернуто інтернатними закладами МОН до сімей без будь-якої перевірки їхньої спроможності. Я дивилася вебінар з вашою участю. Точніше, намагалася його подивитись, але здалася вже на третьому промовцеві. Було враження, що запитань ставиться набагато більше, ніж дається відповідей.

- Скажу чесно, це одна з тем, яку я вважаю найменш дотичною до мого попереднього досвіду і яку надзвичайно ретельно зараз вивчаю. В це треба зануритися повністю, зрозуміти, проаналізувати. Чесно скажу, коли в мене буває якась хвилина, я сідаю й пишу свої пропозиції. Потім відсилаю експертам, щоб вони подивилися, чи правильно я викладаю своє бачення, свої враження від цієї системи. Я читаю Людмилу Волинець. Я написала Юрію Павленку. Я хочу всіх почути. Тому що ця сфера дуже чутлива і трохи зарегульована. Мені тут ще треба багато чого зрозуміти.

Що я думаю про 42 тисячі дітей, яких інтернатні заклади повернули в сім'ї? Тут зараз потрібні дуже швидкі кроки. Про ДІ я знаю ще з проєкту Світового банку: "Зберегти сім'ю для дитини, потреби, послуги". Але, виходить, треба було, щоб у країні розпочався карантин, усіх дітей вивезли з інтернатів, і регіони зрозуміли, що це за діти, які в них потреби та що відбувається в цій системі? А відбувається те, що інтернати, створені для дітей з освітніми потребами, приймають також і дітей, чиїм батькам просто не вистачає коштів на їх утримання. Кажуть, що створені для дітей з освітніми потребами, а насправді відчиняють свої двері й запрошують: заходьте всі. Але краще сказати правду - туди потрапляють і діти із сімей у складних життєвих обставинах. То чи потрібно в таких випадках забирати дитину в інтернат? Чи краще подумати, чому ми недопрацьовуємо з цією сім'єю?

Заява батьків, до речі, - предмет нашої сьогоднішньої дискусії з МОН. Я вважаю, що ця заява має проходити через комісію із захисту прав дитини, яка об'єктивно прийматиме рішення, чи справді цю дитину треба віддати в інтернат. Можливо, поруч є школа з інклюзивним класом? І це краще для дитини, для збереження її в сім'ї.

Сьогодні нам потрібно швидко змінювати порядок влаштування дітей до інтернатів. Бо настане 1 вересня, і все буде, як раніше. Необхідно збільшувати кількість фахівців соціальної роботи, щоб показати, як повинна працювати система оцінки потреб такої сім'ї. Дитина не має повернутися 1 вересня в інтернат. У нас дуже мало часу на всі ці речі. І з одного боку, вебінар - добре, а з іншого - є ризик просто забалакати цю тему. Тому, на мою думку, необхідно паралельно починати прописувати відповідні документи - порядок влаштування дитини тощо. Давайте паралельно це робити.

Добре, що ми зробили цей моніторинг.

- Ви перевірили всі 42 тисячі?

- На жаль, ні. Лише 40%. Хоча після "селектора" з регіонами робота в цьому напрямі активізувалася. Ми проаналізували причини потрапляння дітей до інтернатних закладів. Третина цих дітей уже перебувала у СЖО. Для прикладу, з цього аналізу видно, що діти з 200 сімей перебувають у СЖО, а на обліку в службах у справах дітей і соціальних службах - тільки 50. Про 150 дітей, які потребують допомоги, нашим структурам нічого не відомо, і це - системна проблема, яку потрібно вирішувати.

Крім того, коли система освіти повертала дітей, не були повідомлені служби у справах дітей. В деяких областях просто взяли автобуси й розвезли дітей по домівках. В окремих випадках цього просто не можна було робити. Якщо в будинку не створено умов для дітей, немає електро- і газопостачання, антисанітарія, і при цьому батьки перебувають у стані алкогольного сп'яніння. Все це зараз потрібно виправляти.

- Як проходив моніторинг?

- Моніторинг сімей, у які повернулися діти із закладів освіти, здійснюється нашими спеціалістами на місцях, про що ми щотижня отримуємо відповідні звіти. Але перш за все ми запровадили щоденний моніторинг закладів соціальної сфери. Спочатку ми впровадили всі карантинні заходи - дали рекомендації, що і як потрібно робити, яка дезінфекція, які ізоляційні кімнати, заборонили відвідування, впровадили вахтовий метод для працівників. Це був перший крок.

А потім, коли стали повертатися діти, ми написали в регіони лист за моїм підписом про те, що починаємо проводити докладний моніторинг. Подали відповідні таблиці. Зробили рекомендації та дорожню карту - як працювати з родиною в умовах карантину. Ніхто не був готовий до всієї цієї ситуації. Я називаю це коронавірусним шоком.

- Так, я розумію. І сподіваюся, що це всіх чогось навчить.

- Навчити можна, якщо є фахівці з соціальної роботи і створено служби у справах дітей. На жаль, не у всіх ОТГ вони є. Це все комплексні проблеми.

- Я це й маю на увазі. Всі ці проблеми були й раніше. Зараз вони просто загострилися. Все ж таки, що показав моніторинг?

- Що ми не володіємо інформацією про те, які саме діти перебувають у закладах освіти, чи не перебувають вони і в СЖО. Що чинна процедура влаштування дітей до таких закладів не передбачає оцінки потреб сім'ї та розгляду на відповідній комісії. І це свідчить про те, що нам однозначно треба змінювати підходи щодо того, яких дітей можна влаштовувати в інтернати і як сьогодні потрібно вибудовувати модель роботи з сім'ями у СЖО, в яких є діти. Фокус - на сім'ю.

- Порядок влаштування - це добре. Але куди подіти дітей, якщо вони не можуть бути в сім'ї?

- Для держави пріоритет влаштування дитини, яку вилучили з небезпечного середовища, - безперечно, патронатна сім'я. На жаль, на сьогодні таких сімей недостатньо. Тому діє система притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

- Зараз є чимало інформації про те, що працівники ювенальної превенції, знайшовши дитину на вулиці або вилучивши її з сім'ї, не знають, куди її дівати далі. Притулки і ЦСПРД не приймають, бо переповнені, або роблять це без обстеження на коронавірус. Лікарні теж відмовляються приймати. Коли з'явиться процедура обсервації дітей при переміщенні?

- Така процедура чітко виписана в листі-інструкції, який ми скерували на регіони. Кожен притулок і ЦСПРД має ізолятор, у якому дитина має пройти обсервацію.

Крім того, зараз збільшується кількість повідомлень про факти домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми. З цього приводу ми проводили спільні наради з представниками МВС. За результатами спілкування на місця має надійти спільний план заходів, як діяти.

- Це має бути виписана процедура.

- Так. Але щоб керувати ситуацією на місцях і щоб не перекладалася відповідальність, ми пишемо рекомендації, як діяти в тій чи інший ситуації.

- Так само неясною є процедура встановлення контакту і влаштування дитини в сім'ю в умовах карантину.

- Ви маєте на увазі, як зараз відбувається процедура усиновлення?

- І опіки також.

- Це теж чутлива тема. Чесно вам скажу, на мій погляд, ті рекомендації, які ми подали, адекватні тим заходам, які є сьогодні, в період карантину. Ми не можемо ризикувати. Ми подали в регіони роз'яснення, як сьогодні відбувається процедура усиновлення. Саму процедуру ми не призупинили. Є обмеження тільки стосовно контактів із дітьми.

- Але без цього усиновлення не відбудеться.

- В наших рекомендаціях ми надали чіткий алгоритм дій від початку спілкування з дитиною онлайн до продовження контакту з нею на подвір'ї закладу з дотриманням усіх заходів безпеки. Звичайно, перш за все майбутні батьки мають пройти тест на коронавірус.

- Скоро літо, час оздоровчих кампаній. Чого чекати батькам у найкращому і найгіршому варіантах розвитку подій?

- Від 12 березня ми зупинили оздоровлення в наших державних закладах "Молода гвардія" та "Артек". Подальші наші дії залежатимуть від рішення уряду про зняття карантину та дозволу наших медиків. Тендери на закупівлю путівок для оздоровлення дітей не призупиняються. У разі зняття карантинних заходів регіони мають бути готовими до оздоровчого сезону. Але песимізму додає той факт, що транспортне сполучення між регіонами поновлять в останню чергу, тому частину оздоровчого сезону буде втрачено. Тож, за нашими прогнозами, частина закладів не розпочне свою роботу.

Але чесно скажу: я не знаю, чи дозволить Держпродспоживслужба роботу таких оздоровчих закладів. Будемо працювати в цьому напрямі, шукати компроміс і швидке вирішення цього питання.

У першій частині інтерв'ю йшлося про бачення міністеркою правильної моделі соціальної політики; про те, як будуть розставлені пріоритети в Мінсоці; де взяти гроші на індексацію пенсій, "пенсійну тисячу", субсидії та підтримку ФОПів під час карантину, і чи достатньо цих антикризових заходів за умов, що склалися; про плани щодо розвитку в ОТГ соціальних послуг і долю скандального проєкту Світового банку "Модернізація соціальних послуг" вартістю в 300 мільйонів доларів, термін дії якого мав закінчитися у вересні 2020 року. Із цією частиною інтерв'ю можна ознайомитися тут.