Коли казка стала дійсністю

Віддалена робота, перенесення робочого місця з офісу у квартиру - як на сьогодні це хороший спосіб зберегти роботу. У багатьох немає й цього. Але не варто вірити захопленим розповідям про те, наскільки ліпше працювати з дому, ніж з офісу. Як показує реальне життя, це найчастіше виявляється навіть набагато гіршим.

Коли пишеш статтю вночі, втомлений, починаєш робити помилки. Наприклад, замість "віддалена робота" пишеш "віддавлена робота". А потім замислюєшся: а друкарська помилка ж вельми символічна. Коронакриза змусила переважну більшість офісних працівників перебратися працювати у власну квартиру. Спочатку це сприйняли нормально: все-таки краще, ніж звільнення, якого багатьом уникнути не вдалося. Але минуло кілька тижнів, і зараз з'ясовується, що робота з дому - зовсім не рай. А в багатьох випадках якраз навпаки.

Треба сказати, що багато хто про це мріяв: не витрачати годин на дорогу в пробках або громадському транспорті (заодно позбутися витрат на проїзд/бензин). Не одягатися й не робити щодня макіяжу по повній програмі, ігнорувати численні офісні церемоніали та ненависних колег. Сюди ж - мрія про гнучкий графік і зручні домашні умови.

Однак нині опитування, які регулярно проводять у різних країнах, великих містах, показують: віддалена робота на самоізоляції влаштовує лише 22–25% учорашніх офісних працівників. Головні вади - зниження ефективності, присутність удома дітей, а також страх набрати зайву вагу через необмежений доступ до їжі.

При цьому результати досліджень показують, що люди, які працюють віддалено в умовах пандемії коронавірусу, поступово адаптуються до нового формату роботи. Проте недоліки у віддаленої роботі, за даними різних опитувань, бачать 70–80% опитаних. І от важливий момент: у соціальних мережах негативних відкликів про віддалену роботу більше, ніж позитивних.

Недоліки "віддаленки" для працівника

Численні журнальні розмірковування про віддалену роботу вже буквально нав'язли в зубах, місцями починаючи скидатися більше на еротичні фантазії, ніж на опис робочого дня. От хороший приклад: "Дистанційні співробітники менше піддаються чинникам стресу, вони самостійно планують свій графік, вільніші й щасливіші, якщо порівнювати з офісними працівниками. Поставлені завдання можна виконувати в будь-який час, що дуже зручно для людей, які поєднують роботу з навчанням, хобі або вихованням дітей. В офісі доводиться імітувати бурхливу діяльність, адже пильне око керівника швидко помічає бездіяльного фахівця. Дистанційний співробітник, виконавши поставлені завдання, може вийти на прогулянку, подрімати або погратися з дітьми, адже про це точно ніхто не довідається".

Реальність, як водиться, дуже далека від намальованої картини. Справді, нині багатьом фахівцям для роботи потрібен лише швидкий Інтернет і хороший комп'ютер. Мова про представників професій, які з'явилися або почали існувати в нових формах у XXI столітті: тестувальники, програмісти, розробники мобільних додатків, фотографи, копірайтери, оператори call-центрів, адміністратори груп у соціальних мережах, юристи, бухгалтери, дизайнери, фінансові й маркетингові аналітики та багато інших.

Однак будь-якій людині для нормальної роботи потрібні відповідні умови. Розподіл на "роботу" і "дім", навіть протиставлення цих понять усе ж таки були не випадковими. Коли робота переноситься додому, в дуже багатьох людей починаються проблеми. Спробуємо перелічити головні.

- Люди, що працюють із дому, в певний момент помічають, що об'єктивно працюють більше й довше, ніж в офісі. Причин цього безліч, особливо у відповідальних і високооплачуваних працівників. Вранці по дорозі з туалету на кухню присів подивитися пошту - і втягнувся в робочий процес. Зав'яз пазурець - і пташці кінець. Те ж саме й увечері: думаєш, що однаково час заощаджуєш на поїздці з офісу додому, і вирішуєш посидіти, закінчити проєкт.

- Брак особистої комунікації та соціальних зв'язків. Фахівець практично не спілкується з колегами, а завдання одержує поштою. Ну так, є месенджери, є відеозв'язок, але все одно вони не здатні замінити живе спілкування.

- Усі турботи і витрати, пов'язані з облаштованістю робочого місця, лягають на плечі віддаленого фахівця. Нині, коли українські городяни масово переїхали з офісів у квартири, роботодавці багатьом самі запропонували забрати в користування, наприклад, робочі комп'ютери. Але оплачувати Інтернет, спожиту електроенергію і позапланово з'їдену їжу доведеться самостійно.

- Низька фізична активність. При звичайному графіку мало того, що дорога на роботу і з роботи, та ще й коли вийшов із дому, то заходиш у спортзал чи басейн. А вдома себе ще потрібно змусити вийти й руками помахати. У більшості не виходить. Додамо сюди холодильник з їжею в кроковій доступності.

- Психологічні проблеми. Не в усіх самодисципліна на висоті. Багатьом людям навіть без відволікаючих чинників удома складно сконцентруватися, заглибитися в роботу. А вже якщо ви старий досвідчений прокрастинатор…

- Проблеми сімейних відносин. Коли доросла людина сидить удома, діти, кішки й собаки обґрунтовано претендують на її увагу. А старші члени родини, які виросли в парадигмі "працюють на заводі, вдома відпочивають", пристають із постійним "ти однаково вдома сидиш, винеси сміття, сходи у магазин, забий цвях, ой, дивися, який мені ролик на Ютубі Галя надіслала". І це, до речі, найбільший із проблемних чинників. Добре, якщо є можливість обладнати окрему робочу зону, в ідеалі - окрему кімнату для роботи. Але навіть у ній від домашніх не замкнешся, не зрозуміють. Залишається пояснювати та сподіватися на розуміння…

Тут треба ще враховувати, що через присутність вдома дітей і їхнє дистанційне навчання навантаження на батьків зростає, і погіршується емоційний стан усіх членів родини.

- Руйнування ілюзій. Думка про те, що співробітник, який працює дистанційно, самостійно планує графік і дотримується його, - це міф. Таке нечасто виходить навіть у тих, у кого робота зводиться до виконання певних завдань і орієнтована на результат. Але переважній більшості, навіть працюючи з дому, доводиться перебувати на постійному онлайн-зв'язку. Мабуть, можна поставити прання або вимкнути каструлю. Але на вулицю особливо не відлучишся.

Чим погано для роботодавця

Роботодавець, що формує віддалений штат, претендує на нарізноманітніші вигоди. Він може заощаджувати на оренді та облаштуванні офісу, одержати максимальний результат при невисоких витратах на послуги, делегувати завдання в будь-який час доби, підбудовуючись під темпи бізнесу. Головне - правильно узаконити трудові відносини, що протікають за межами офісу.

Однак і в роботодавця чимало проблем із віддаленими працівниками. Насамперед при різкому переведенні багатьох працівників на "віддаленку" (те, що ми побачили в Україні цієї навесні) різко зростає ризик зриву робочого процесу. Хтось важко адаптується до роботи вдома, комусь бракує самодисципліни, хтось просто оточений стількома домочадцями, що навіть почати робочий день не встигає…

Далі йде неможливість або велика складність контролю над співробітником у тих професіях, де роботу треба оцінювати не за результатами, а під час самого процесу. Звичайно, є багато програм для віддаленого контролю над працівниками. Вони можуть і скріншоти робочого стола робити, і віддалено камеру з мікрофоном вмикати. От тільки такі IT-системи зазвичай коштують чималих грошей, а їх використання співробітники резонно тлумачитимуть як стеження, і це явно не додасть авторитету босові.

Окрема велика проблема - інформаційна безпека віддаленого працівника й підприємства. Хакерам значно простіше атакувати людей, що працюють із дому, а також їхні канали зв'язку з компанією. Різко зростає ризик перехоплення й компрометації важливих даних, особливо це стосується фінансового сектору, бухгалтерії, а також топ-менеджерів. Саме тому, до речі, віддалену роботу часто прямо заборонено в банках і фінансових компаніях.

Нарешті, неочевидна, але наявна проблема - швидше вигоряння працівника. Робота в оточенні сім'ї, спокус і свійських тварин - випробування, витримати яке можуть не всі. Рівень стресу швидко зростає, прискорюючи емоційне вигоряння навіть найціннішого фахівця.

Резюмуємо. Багато хто мріяв про перехід на віддалену роботу, але загалом ми виявилися не готовими до такого розвитку подій. Хтось, правда, зізнається, що раніше скептично ставився до віддаленої роботи, а тепер "розпробував". Хтось писав, що ефективності в роботі навіть додалося, бо немає відволікаючих чинників, але це, схоже, думка дисциплінованого холостяка-інтроверта. Більшість же після двох-трьох тижнів роботи з дому вже дуже хочуть повернутися в офіс. Але, судячи з різко негативної динаміки оренди офісних приміщень, віддалену роботу нам забезпечено надовго.

Усі статті Андрія Паливоди читайте тут.