Цифрова бібліотека для всієї Європи

«Чи зможемо ми зробити щось краще і грандіозніше за Александрійську бібліотеку, де, за легендами, зберігалося від 30 до 70 відсотків світових знань?» — цим запитанням завершується один із документів Європейської комісії, у якому описано проект створення Європейської цифрової бібліотеки (ЄЦБ). ЄЦБ об’єднає в єдину мережу оцифровані фонди бібліотек, архівів, музеїв країн—членів ЄС. Багатомовний веб-портал полегшить доступ до книжок, карт, архівних записів, фотографій та аудіовізуальних матеріалів із різних культурних інституцій багатьох країн Європи. Його створення є довгостроковим проектом. Але прототип стартує вже в листопаді 2008 року і надасть відкритий доступ до щонайменше двох мільйонів оцифрованих об’єктів. До 2010 року, за прогнозами Єврокомісії, у бібліотеці буде вже шість мільйонів об’єктів.

Електронна (цифрова) бібліотека — зібрання, у якому всі матеріали зберігаються у цифровому форматі та доступні для роботи з комп’ютера. Вона містить не тільки текстові матеріали, а й переведені в електронну форму з допомогою імітаційного та 3D-моделювання зображення скульптур, картин, моделей та будь-яких інших експонатів, що раніше виставлялися лише в музеях.

Одну з перших цифрових бібліотек започаткувала Британська бібліотека, яка 1993 року не тільки створила повний каталог свого сховища, а й оцифрувала 80 відсотків повнотекстових видань. Ще раніше — 1989 року — було започатковано Японську національну електронну бібліотеку. Її загальна вартість становила 500 млн. доларів.

В одній із найбільших бібліотек світу — Бібліотеці Конгресу США за останні 12 років оцифровано десять відсотків фондів, тобто 11 млн. матеріалів (вартість робіт — 198 млн. дол.). Щодня в бібліотеці сканується від 75 до 200 документів. За підрахунками спеціалістів, щоб оцифрувати весь її фонд (134 млн. об’єктів), потрібне не одне десятиліття.

У Національній бібліотеці Франції 2006 року було переведено в цифровий формат та викладено на веб-сайті 80 тис. текстових робіт. Вартість їх оцифровування оцінюється у 80 тис. євро. Фонди французької Національної бібліотеки планують оцифровувати по 150 тис. творів щороку.

Розпочате 1995 року оцифровування бібліотечних фондів стрімко відбувається і в Німеччині. Німецьке дослідницьке товариство планує з 2008 року надавати щорічно від 10 до 20 мільйонів євро для цифрової обробки фондів наукових бібліотек.

Поряд із національними та континентальними проектами електронних бібліотек, 2005 року в ООН було започатковано глобальний міжнародний проект «Світова цифрова бібліотека» (World Digital Library).

Електронні бібліотеки потрібні не лише для збереження інформації, а й для полегшення навчального процесу, доступу до інформації. Уряди більшості європейських країн, США та Канади визначають формування та наповнення цифрових бібліотек як стратегічно важливе завдання для підвищення якості й доступності освіти. Серед найбільших університетських проектів зі створення електронних бібліотек варто назвати Каліфорнійський університет у Берклі, Корнельський, Гарвардський, Стенфордський, Оксфордський університети, Сорбонну.

Координація діяльності країн—членів ЄС із оцифровування культурної і наукової спадщини та поширення в Інтернеті європейського цифрового контенту почалася 2000 року, після ухвалення Лісабонської стратегії. В її межах 2001 року було створено Групу національних представників і ухвалено Лундські принципи та Лундський план дій до 2005 р. з оцифровування культурної і наукової спадщини та забезпечення доступу до неї.

Також було ухвалено стратегію розвитку інформаційного суспільства в Європі, яка дістала назву «і2010 — Європейське інформаційне суспільство для зростання та зайнятості». Однією з цілей стратегії є побудова єдиного європейського інформаційного простору, чільною складовою якого стане ЄЦБ.

У травні 2005 року канцлер Німеччини Г.Шредер, прем’єр-міністр Італії С. Берлусконі, президент Польщі А.Кваснєвський та прем’єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро обговорили перспективу створення єдиного ресурсу, який би об’єднав європейські бібліотеки. Задум підтримали Єврокомісія, Європарламент та уряди європейських країн.

На думку деяких дослідників, рішення щодо реалізації проекту створення ЄЦБ урядами європейських країн було ухвалене у відповідь на проект GooglePrint та GoogleВookSearch, пов’язаний із оцифровуванням книжкових колекцій та наданням доступу до них. Спочатку цей проект був орієнтований тільки на англомовні книжки, видані в США. Потім було оголошено про приймання заявок на сканування книжок англійською мовою у 14 країнах, серед яких — Великобританія, Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, Індія, Пакистан, ЮАР, Кенія, Ямайка та ін. Пізніше стало відомо про оцифровування книжок, наданих видавництвами Німеччини, Франції, Іспанії та Нідерландів за умови дотримання прав на інтелектуальну власність. Книжки будуть відскановані та проіндексовані повністю, але користувачі зможуть проглянути тільки близько п’ятої частини всіх сторінок. Існують також інші форми представлення країни у світовому інформаційному просторі. Наприклад, Баварська державна бібліотека планує надати у розпорядження Google для оцифровування понад мільйон книжок зі своїх фондів, за умови отримання копій продукції. Такі ж договори укладені між Google і бібліотеками США та Великої Британії. Загалом, Google має відсканувати 15 млн. книжок та безкоштовно надати їх користувачам Інтернету.

Ідея створення ЄЦБ має серйозне технологічне підґрунтя. В межах п’ятої, шостої та сьомої рамкових програм ЄС (FP7) реалізовані й реалізуються нині багато програм та ціла низка науково-дослідницьких і технологічних проектів, пов’язаних із оцифровуванням. Велику вагу в цій царині мала реалізація програм «еEurope2002» «eEurope2005», «e-Content» та «e-Contentplus». Бюджет тільки однієї програми «eContentplus (2005—2008)», спрямованої на виробництво європейського цифрового контенту, становить 149 млн. євро.

Європейська цифрова бібліотека спиратиметься на інфраструктуру TEL (The European Library — theeuropeanlibrary.org), створену дев’ятьма європейськими національними бібліотеками, які є членами CENL (Conference of European National Libraries). Нині TEL надає веб-доступ до каталогів 45 національних бібліотек-учасниць.

Для формалізації співробітництва між бібліотеками, архівами, музеями країн ЄС створено Фонд Європейської цифрової бібліотеки, який вирішуватиме організаційні питання. Аналізує проведення робіт з оцифровування Експертна група високого рівня з цифрових бібліотек (High Level Expert Groop on Digital Libraries). До неї входять експерти з різних культурних інституцій, видавництв та інших правовласників, представники індустрії ІКТ, наукових товариств.

В останній доповіді «Про ініціативу і2010: на шляху до Європейської цифрової бібліотеки» в липні 2007 року Європарламент підкреслив надзвичайну важливість реалізації цього проекту для майбутнього Європи та закликав країни—члени ЄС для координації зусиль розробити й ухвалити плани оцифровування культурного контенту на національному та регіональному рівнях.

***

На жаль, в Україні спроби реалізації проектів зі створення цифрового контенту та електронних бібліотек є спорадичними, нескоординованими, малоефективними, і тому не відповідають потребам сучасного цифрового суспільства. Переважну більшість електронних ресурсів формує та підтримує кожна бібліотека окремо, без належної взаємодії та координації. Галузеві бібліотеки створюють вузькоспеціалізовані бази даних спеціальних видів інформації. Як приклади можна навести проект створення національної системи реферування української наукової літератури, який було розпочато 1998 року Національною бібліотекою України ім. В.Вернадського; проект створення загальноакадемічного порталу наукової періодики, започаткований згідно з постановою президії Національної академії наук України 2006 року; Почаївський проект, який передбачає упорядкування каталогу та створення електронних повнотекстових копій кириличних почаївських стародруків, що зберігаються в Україні та Росії; система наукових електронних видань «Бібліотека — суспільству»; проект «Пам’ять України» та деякі інші.

Однією з красномовних ілюстрацій стану справ у цій галузі є загальноукраїнська електронна бібліотека дисертацій в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (УкрНТЕІ). До бібліотеки із 40 тисячами дисертацій доступ надається лише з 15 комп’ютерів випуску до 1995 року. Вона не має офіційного статусу електронної державної наукової бібліотеки, а є лише підрозділом відділення створення та аналізу електронних інформаційних ресурсів УкрНТЕІ. Щоб ознайомитись із результатами найновіших наукових досліджень, український студент, аспірант або науковець змушений понад годину висиджувати в черзі, поки не звільниться один із цих комп’ютерів. Коли ж користувач схоче перекопіювати деякі матеріали (не конспектувати ж від руки те, що читаєш на моніторі), йому слід заплатити по 20 копійок за кожну сторінку. Між тим, у Законі України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки» зазначено: «При створенні загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів забезпечити… вільний доступ до результатів наукових досліджень, створених за рахунок коштів Державного бюджету України».

Для порівняння: роботи з фондів Електронної бібліотеки дисертацій Російської державної бібліотеки (РДБ) можна прочитати в 250 віртуальних читальних залах, розташованих у ВНЗ та бібліотеках по всій Росії. У київських ВНЗ діє вісім віртуальних читальних залів РДБ та ще п’ять в інших великих містах України. Отже, до оцифрованого російського наукового контенту українські науковці мають кращий доступ, ніж до вітчизняного.

Незважаючи на те, що наша держава приєдналася до Хартії ЮНЕСКО про збереження цифрової спадщини, в Україні сьогодні немає національної стратегії оцифровування національної культурної спадщини та збереження цифрового контенту. Потреба розробки такої стратегії є очевидною. Крім цього, було б логічним створити Національний депозитарій цифрового контенту та внести доповнення до Закону України «Про обов’язковий примірник документів», включивши до об’єктів обов’язкового депонування електронні онлайнові та офлайнові документи. 80 відсотків європейських країн уже оновили своє законодавство у цій сфері.

Уряду варто включити до програми своєї діяльності заходи, спрямовані на збільшення українського цифрового контенту, зокрема через оцифровування національної культурної та наукової спадщини.

Україні доречно було б долучитися до побудови Єдиного європейського інформаційного простору та створення ЄЦБ. З одного боку, це підтвердило б приналежність нашої держави до європейської цивілізації та колективної пам’яті. З другого — дало б поштовх до формування цифрового суспільства в Україні відповідно до європейських стандартів.