НЕ ТЕ СЛОВО

Досвід перекладу з мови мертвої на живу

Продовження.
Початок у №№9, 10, 13, 14, 15

ДЕМОКРАТІЯ. Дуже давнє грецьке слово. Йому понад дві з половиною тисячі років. Та все одно, кращого способу управляти державою, якщо вірити такому знавцю, як Уїнстон Черчілль, люди не придумали. Щоправда, ми вкладаємо в це поняття більш широкий і народолюбний зміст, аніж давні греки. Вони нашому тлумаченню дуже здивувалися б. Адже слово демократія — народилося зі сполучення двох слів: «демос» і «кратейя». «Демос» — «народ», «громадяни» («епідемія» — загальне захворювання), а «кратія» — «влада», «сила». Разом — влада громадян поліса. Що трохи різниться від народовладдя, як ми цей термін нині розуміємо. Кожне маленьке місто в Давній Греції складалося з багатьох (поллой) громадян, звідси його назва: «поліс». Місто-держава. Середній розмір такої держави — кілька тисяч громадян. Тому «демос» — це не просто народ узагалі, а громадяни — люди, які мають право голосу. У полісі всі громадяни зобов’язані були брати участь у політиці — управлінні полісом. Як це в них виходило? По-перше громадян було небагато і вони могли всі разом зібратися, по-друге, на них працювали варвари — не греки. Раби вивільняли їм час для політики, полеміки та риторики. Однак за такої всенародної (всегромадянської) участі антична демократія давала збої. До речі, сам Платон був не в захваті від такого державного устрою. Про це ж свідчить і давньогрецьке поняття «народний вождь», буквально: «демагог». Уявити, щоб у наш час усі державні питання прямо вирішувалися на загальній сходці громадян — дуже складно. Хіба що за допомогою референдумів, але й тут думка населення більше залежить від уміло поставлених запитань («Дівчинко, що ти більше хочеш: поїхати на дачу чи щоб тобі відірвали голову?»). Інша річ — народні вожді — політики. Це, до речі, вони придумують запитання на референдумах, котрим героїня акторки Раневської із довоєнного фільму позаздрила б. Вони, як і раніше, займаються демагогією. Добре, що досвіду на цьому терені за минулі тисячоріччя накопичено достатньо.

ДИВЕРСИФІКУВАТИ. Не те що з ходу усвідомити, поки вимовиш — язик поламаєш і в’язи скрутиш. Не дивно. «Вертере» — «вертіти», «крутити». З допомогою латинського префікса вийшло «дивертере» — «розкручувати», «розвертати». Розвивати. У тому числі й наступ. Військове поняття «диверсія» — не що інше, як відвертання противника від головного напряму бойових дій. На слуху і театральний «дивертисмент» — «розвага» публіки. Але «диверсифікація»? Вузькі фахівці, покопавшись в іншомовних економічних словниках, розтлумачать значення: «розвиток», «розкручування» у різні боки, на всю широчінь. Різноманітність і розширення. А (наберіть у легені повітря) «диверсифікувати» — «розширювати», «збільшувати», скажімо, виробництво. Виходить (знову глибоко вдихніть), «диверсифіковані компанії» — «компанії розширені, збільшені», зайняті більш різнобічною діяльністю. Про що працівники з податкового відомства навчилися здогадуватися без нашої підказки. Ну, а «гомо сапієнс» — «людині розумній» — натякнемо, що «розвиненим» і «різнобічним» фахівцем бути все ж таки краще, ніж «диверсифікованим». Його простіше зрозуміти. А отже, йому легше досягти поставленої мети.