НЕ ТЕ СЛОВО ДОСВІД ПЕРЕКЛАДУ ЖИВОЮ МОВОЮ З МЕРТВОЇ

(Продовження)

ФОРМУЛЮВАТИ. Латинська «forma» (форма) — «зовнішні контури». Образ. Тонко підмічена краса зовнішнього образу. «Formosus» (формозус) — вродливий. Той, чий образ чітко утворюється. Ясно видний. «Vivat omnes virgines, graciles, formosae» — «Хай живуть усі дівчата, стрункі і вродливі» — вітає вроду середньовічний студентський гімн. «De-formis» (деформіс) — «потворний», він же «безобразний». «Formula» (формула) — маленький образ. Прообраз. Ідея, начерк — видимість великого і гарного цілого в його частині. Деформація — «руйнація образу». Реформа — «перетворення» («преобразование»). Те ж і трансформація. Навіть інформація — спочатку «освіта» («образование»). Тобто навчання з допомогою передачі нового. Потім значення розширилося до звичних нам розмірів. Конформізм — пристосовництво, згода із загальним заданим зразком. Отже, «формулювати» щось — це знайти його ідею, прообраз, внутрішню красу. Охопити контури й межі сказаного. Причому так, щоб добірність і привабливість можна була помітити й відчути. Формулювати — це і «гарно викладати». Прямо за рядками поеми «Василий Теркин» Олександра Твардовського: «Хорошо поет, собака, убедительно поет». А отже, точно «формулює»: ввійшов в образ.

ФУРШЕТ. Так іменують неофіційну складову офіційних заходів. Греки казали простіше: «симпозіум» (гулянка), французи — «банкет». Що в перекладі з давньонімецької означає «лавка без спинки», так би мовити, «застілля» для великої кількості людей. Те ж саме, але стоячи, відбувається і за фуршетом. Цей французький іммігрант недалеко втік від античних витоків. «Фурка» — латиною «вила». Знаряддя, незамінне в сільському господарстві. Французькою «фурш», а зменшувальне — «фуршет» — «маленькі вила» — «виделка». Знаряддя в господарстві домашньому. У нинішньому значенні — «кількість їжі, яку можна взяти виделкою». Спробувати перехопити стоячи. Під час легкої вечері, застілля й іншої неофіційної частини, у яку офіційна частина плавно переходить. Бо їсти іноді хочеться сильніше, ніж слухати розлогі промови. Як казав ще Горацій: «Природу женеш вилами, а вона все одно повертається». Чи, як його перефразував Саша Чорний: «Любовь — не картошка, гонишь в дверь — ворвется в окно». Загалом, «від природи не втечеш» далі, ніж на відстань витягнутої руки, озброєної виделкою.

ХАРИЗМА. Усе почалося з Харит, із давньогрецьких Грацій, запозичених римлянами для позначення богинь жіночої вроди і привабливості. Супутниць Венери. Грацій цих у богині кохання було три, і кожна уособлювала одну з граней жіночої чарівності: Аглая — Вроду, Єфросина — Радість, Талія — Веселощі. Слово «харитос» (або «грація») древні вживали для позначення таких піднесених понять, як чарівливість, принадність, привабливість. Всі три Грації (вони ж і Харити) втілювали ці жіночі риси. Похідне від «харитос» — «принадність», — «харизма» — «отримання задоволення», чогось приємного, чарівного, милого. Насолода від можливості споглядати справжню спадкоємицю чарівних Харит. Чарівливість, привабливість жінки. Її божий дар. У православній традиції язичницька плотська «харизма» стала означати «дар», «милість», навіть «вдячність» (звідси «харизматична церква»). Однокореневе: «євхаристія» — «причащання», буквально «милостивий дар», «подарунок».