«Павлоградвугілля»: шахти та надії

30 червня 2004 року на карті України з’явилася перша приватизована вугільна компанія: Фонд держмайна підписав договір із ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про продаж йому 92,11% державного холдингу «Павлоградвугілля». Нагадаємо, що основним акціонером Авдіївського КХЗ, як і ряду інших металургійних і енергетичних активів України, є управляюча компанія з Донецька «Систем кепітал менеджмент» (президент — Рінат Ахметов).

Конкурс із продажу носив міжнародний характер — донецькій компанії протистояло «Ispat Вугілля» (95% належать міжнародному металургійному холдингу LNM Group, 5% — американській корпорації US Steel), що запропонував за акції «Павлоградвугілля» 1,33 млрд. грн. У результаті ставка за перемогу виявилася дуже високою. Сплачена за пакет сума — 1,401 млрд. грн. — безпрецедентна: так дорого на теренах СНД за вугільну компанію не платив ніхто.

Навіть Президент Кучма, дозволивши торік у порядку експерименту продати компанію на тендері, був здивований обсягом коштів, які знадобилися в кінцевому рахунку для перемоги: «Це рекорд, ніхто не очікував такої суми». Досі найдорожчою угодою був продаж російського «Кузбассугля» —180 млн. дол., що в півтора разу нижче від ціни павлоградського холдингу.

Президент висловив задоволення тим, що за підсумками міжнародного конкурсу компанію придбав український інвестор. Це підвищить його відповідальність за долю підприємства і робітників. У тому числі і завдяки кращим можливостям контролю за інвестором із боку держави.

Втім, контроль контролем, а найголовніше і найважче — ще попереду. Як зазначив Леонід Данилович на нараді за підсумками приватизації компанії, «підприємство отримало стратегічного інвестора, котрий узяв на себе зобов’язання вкласти в модернізацію виробництва 600 млн. грн., зберегти і наростити частку «Павлоградвугілля» у вугільному балансі держави». Там же говорилося, що «роздержавлення — тільки перший етап становлення, закладання основ для подальшого росту».

Та слова — словами, а справа — справою, адже зміна форми власності, природно, торкнулася кожного з робітників «Павлоградвугілля» і, так чи інакше, — кожного жителя Західного Донбасу.

У цьому сенсі надзвичайно важливо, що багато чого вдалося досягти ще на етапі приватизації. За минулий рік видобуток вугілля зріс на 5%, а продуктивність праці — на 10. Було проінвентаризовано борги й активи, оптимізовано виробничу структуру та фінансові потоки. У результаті не відбулося звичного передприватизаційного «дерибану» активів. Порівняно з початком експерименту в компанії збільшилася заробітна плата.

Та все ж прихід інвестора багато хто зустрів досить насторожено. Напередодні приходу донеччан по Павлограду прокотилася хвиля чуток про майбутні звільнення. Подейкували навіть про 40-відсоткове скорочення персоналу...

Взагалі-то підстав для занепокоєння у колективу не було: в умовах конкурсу по Павлограду як ніколи чітко була прописана саме соціальна складова. Проте інвестору довелося долати і недовіру, і упередження. Крім того, інвестор вже має досвід роботи «із вугіллям». СКМ (через Авдіївський КХЗ) належить донецька шахта «Комсомолець Донбасу», що видобуває 2,3 млн. тонн вугілля. З моменту приватизації видобуток тут зріс на 600 тис. тонн на рік, заробітна плата — удвічі, а кількість робочих місць — на 20%.

Для початку донецька управляюча компанія приступила до дострокового виконання зобов’язань, узятих при приватизації «Павлоградвугілля». Так, новий власник удвічі швидше, аніж передбачав конкурс, розрахувався за держпакет перед державою. (До речі, як зазначали на нараді в Дніпропетровську, було б непогано хоча б якусь частину коштів, отриманих від приватизації, залишати на розвиток самих підприємств. Адже вугілля — єдиний енергоресурс, котрим Україна може забезпечити себе самостійно.)

А головне — протягом менш ніж місяця (а не шести, як це записано в конкурсних умовах) погасив заборгованість по зарплаті, котру мав холдинг. Разом із нарахуваннями на фонд оплати праці це обійшлося приблизно в 100 млн. грн., проте нові власники чітко показали серйозність намірів своєї команди і її бажання враховувати інтереси багатотисячного колективу.

Вперше за останні роки на «Павлоградвугіллі» зник борг по зарплаті. Починаючи із серпня нинішнього року ніяких збоїв із виплатою зарплати вже не передбачається: аванс буде виплачений вчасно (15-го числа), а решту — з випередженням на тиждень, до Дня шахтаря. До речі, грошей, перерахованих СКМ у бюджет, вистачить, щоб держава змогла до професійного свята погасити заборгованість по зарплаті й в інших державних вугільних об’єднаннях.

Та все ж зарплата повинна не нараховуватися, а зароблятися. У свій актив менеджмент СКМ може записати стабільну роботу шахт об’єднання незалежно від болючого процесу зміни власника. Більше того, зростає продуктивність праці. На початку серпня відразу кілька ділянок шахт ім.Сташкова і Західно-Донбаська ДХК «Павлоградвугілля» виконали річний план.

Перспективи також обнадіюють: прихід СКМ на підприємство дозволить вирішити основну проблему — збуту продукції.

Зараз павлоградський холдинг видобуває майже 14% усього вугілля в Україні. Торік павлоградці видали на-гора 10,8 млн. тонн гірської маси і виробили 7,7 млн. тонн товарного вугілля. 65,8% вугілля, що його видобуває холдинг, — енергетичне, ще 34,2% — коксівне.

Коксівне вугілля із Західного Донбасу відправляють на приналежний СКМ Авдіївський коксохімічний завод, а звідти — на «Азовсталь» (СКМ) і «Криворіжсталь» (СКМ у складі консорціуму «Інвестиційно-металургійний союз»).

Енергетичне вугілля піде в контрольовану СКМ енергетичну компанію «Східенерго». Враховуючи, що торік для вироблення електроенергії вона спожила 6,5 млн. тонн вугілля, проблем із збутом павлоградської продукції також не передбачається. Планується, що павлоградський вугільний холдинг, передусім для остаточного «закриття» питання із збутом продукції, увійде до складу регіональної асоціації «ДТЕК» (до неї вже увійшла шахта «Комсомолець Донбасу»).

У цілому приватизація «Павлоградвугілля» — логічне завершення створення концерну за принципом замкнутого циклу виробництва. Головне завдання нового власника — не знижувати темпи видобутку вугілля (за попередніми розрахунками, приріст повинен становити не менш як 10%) і довести відвантаження енергетичного вугілля на ТЕС до 5,5—6 млн. тонн на рік.

Ресурси для цього є. Павлоградська компанія має 848,8 млн. тонн промислових запасів, у тому числі 321,7 млн. — на діючих горизонтах. Інша річ, що знадобляться кошти. Зараз знос значної частини використовуваного устаткування досягає 90%. Отже, знадобляться багатомільйонні вливання.

До речі, сам Президент України наполягав на тому, що не треба диктувати гірникам, куди і як витрачати кошти на придбання нової техніки: «Потрібно дати можливість шахтарям визначитися, яку техніку купувати, а не фінансувати неперспективне». Він доручив Міністерству палива й енергетики України вивчити це питання і зосередити увагу насамперед на фінансуванні перспективних напрямів і технологій, які забезпечили б ефективний розвиток підприємства.

Зараз розробляють стратегічний план розвитку холдингу. Основна ідея — нарощування темпів видобутку вугілля, своєчасне виконання податкових зобов’язань, недопущення зривів передплат на невідкладні потреби вугільного басейну. «Головне завдання — не знижувати темпи видобутку вугілля», — заявляє представник нового власника, генеральний директор Авдіївського КХЗ Геннадій Власов.

Планується, що для більшої частини з наявних у холдингу приблизно сорока лав нормою стане видача на-гора не менш як 1000 тонн вугілля на добу. Менше від цього рубежу — поглиблений і пильний розгляд «особистої справи» відстаючих. Будуть виключатися ситуації, коли один заробляє гроші, а інші їх у нього забирають і перерозподіляють за принципом «кожній Галі — по лялі». Прибуток усіх структурних підрозділів замкнутого циклу концерну буде визначатися на фініші і залежати від обсягу кінцевого продукту.

Але для початку холдинг повинен стійко вийти на беззбиткову діяльність, що цілком реально.

Все намічене буде зроблено: в організаторських здібностях донецького інвестора ніхто не сумнівається. Перші результати проявилися в досягненні порозуміння з трудовим колективом. 23 липня, менш аніж через місяць після приходу в холдинг команди «Систем кепітал менеджмент», на нараді у Дніпропетровську голова Дніпропетровського теркому профспілки робітників вугільної промисловості Сергій Юнак зазначив: «У колективу настрій поліпшився. Віра сьогодні є... Власник прийшов і сказав, що буде зарплата виплачена 15 числа і буде 22-го. От 15-го власник заплатив травневу заробітну плату, 22-го заплатив червневу. Тобто прийшли хлопці, котрі прекрасно розуміють, куди прийшли. І найголовніше — спеціалісти, а не дилетанти в цій справі, це відчувається вже «на підході».