ВІНК: пряма із зигзагами

Тема створення вітчизняної вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) — сьогодні одна з найпопулярніших на українському нафторинку. Впродовж останнього десятиріччя варіанти її створення змінюють один одного, як і лобісти тих чи інших варіантів. Однак у липні—вересні 2004-го було побито всі рекорди як за кількістю варіантів, так і за розпалюванням пристрастей.

З часу появи першого варіанту президентського указу від 16 липня «Про заходи для підвищення ефективності управління нафтовою галуззю», в якому, власне, і йшлося про створення ВІНК на базі «Укрнафти», ситуація, як мінімум, двічі розверталася на 180 градусів.

Початковий варіант, із передачею держпакета акцій основного виробника нафти в країні — ВАТ «Укрнафта» — Фонду держмайна, втілював давню мрію групи «Приват» (Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов) про повний контроль над компанією. А оскільки, як свідчить практика, здатність ФДМ протистояти інтересам великої бізнес-групи дорівнює нулю, завдання здавалося вирішеним.

Але минуло кілька днів, і ситуація знову кардинально змінилася. ФДМ уже нічого не отримував, як зазначалося в указі від 16 липня, а держактиви «Укрнафти» поверталися в управління НАК «Нафтогаз України». Втім, це означало лише закінчення першої серії — друга не забарилася.

Далі учасників нафторинку сколихнула нова «страшилка»: Приватбанк оголосив про проведення додаткової емісії (збільшення статутного фонду в 132 рази) у тій-таки «Укрнафті», при цьому умови її проведення практично призводили до розмивання всіх «неприватівських» пакетів акцій. Більше того, експерти заговорили про можливу втрату державою не лише фактичного (уже більше року компанією керують «приватівські» менеджери), а й юридичного контролю над нафтовою компанією, якщо держпакети акцій двох нафтопереробних підприємств — «ЗАТ «Укртатнафта» і ВАТ «НПК «Галичина» — виявляться під судом на той момент, коли їх необхідно буде передати в обмін на акції нової емісії «Укрнафти». Обидва пакети були конфліктними, тож не виключалася така можливість.

Крім того, проти створення ВІНК «під Приват» виступили акціонери нафтопереробних заводів, держпакети акцій яких передавалися до статутного фонду створюваної компанії. Близькі до Дрогобицького НПЗ об’єднання підприємців західної України заговорили про перспективу повної монополізації Приватбанком нафтового ринку цього регіону. Українська нафтова асоціація (об’єднує малі нафтовидобувні СП із західним капіталом) заявила, що її учасники відчувають труднощі зі здаванням нафти на приналежний «Привату» Надвірнянський НПЗ і побоюються виникнення аналогічної ситуації в Кременчуці та Дрогобичі, якщо ці заводи перейдуть до рук «Привату».

Важливим чинником стала й позиція Татарстану. Його представники, за словами першого віце-прем’єра республіки Равіля Муратова, звернулися до Президента України з проханням остаточно передати держпакет акцій «Укртатнафти» «Нафтогазу України», а не для подальшої його передачі «Укрнафті».

Чи то ці демарші, чи то якісь інші обставини викликали чергові корективи, велика кількість яких наштовхує на думку про безперервну запеклу боротьбу «під килимом», але історія створення вітчизняної ВІНК зробила черговий зигзаг, результатом якого стало рішення формувати ВІНК на базі НАК «Нафтогаз України», за котрим і залишити держпакети акцій «Укрнафти», «Укртатнафти» і НПК «Галичина».

Додаткова емісія акцій ВАТ «Укрнафта» була призупинена. На збори акціонерів «Укрнафти», на яких очікувалося ухвалення рішення про її проведення, прийшли власники всього лише 0,2% акцій. Повноважні представники «Нафтогазу України» і Приватбанку на них не з’явилися. Втім, оскільки до кінця жовтня заплановано ще четверо зборів акціонерів «Укрнафти», остаточно забувати про цю затію рано.

Тим часом серед мимовільних трофеїв «інтеграторів» виявилася навіть «шкурка» парламентської більшості (яку точніше слід називати колишньою). Серед причин, із яких із цього депутатського об’єднання вийшло майже півсотні депутатів, не останню роль відіграв і «нафтовий чинник». Так, у струнких лавах аграріїв досить вагомим є голос групи «Континіум» (Ігор Єремєєв), який управляє НПК «Галичина». Серед 16 «вихідців»—депутатів із групи «Демініціативи — Народовладдя» теж було багато нафтовиків. У тому числі й колишній глава «Укрнафти» Олег Салмін, колишній заступник голови правління «Укрнафти» Володимир Демьохін, а також керівники Укрсиббанку Олександр Ярославський та Ернест Галієв, із якими пов’язують главу «Укртатнафти» Павла Овчаренка.

Обурення «Демініціатив» можна зрозуміти: при новому варіанті формування ВІНК Укрсиббанк виявляється єдиним постраждалим — його витісняють із Кременчуцького НПЗ (ЗАТ «Укртатнафта»), держпакетом акцій якого харків’яни негласно управляли останніх півтора року. Всупереч звичаю, Укрсиббанк навіть викупив невеликий пакет акцій ЗАТ — 1,15%.

Інші учасники процесу взагалі-то залишаються при своїх інтересах: «Приват» зберіг «дружній» менеджмент «Укрнафти», представники Татарстану — голос у вирішенні питання «Укртатнафти», а НПК «Галичина» «відбився» від необхідності передачі держпакета свого підприємства в руки «приватівських» менеджерів.

15 вересня голова спостережної ради ЗАТ «Укртатнафта» Равіль Муратов усунув з посади голови правління ЗАТ «Укртатнафта» Павла Овчаренка. Підприємство очолить Сергій Глушко, який протягом останнього року працював у системі «Нафтогазу України», а до того був заступником голови Фонду держмайна України. Одночасно було заявлено, що татарські засновники ЗАТ «Укртатнафта» схвалюють нову схему створення української вертикально інтегрованої нафтової компанії.

Перемогу в усіх цих розкладах може святкувати, мабуть, лише НАК «Нафтогаз України», який не тільки уникнув втрати контрольного пакета «Укрнафти», а й цілком несподівано «приріс» держпакетами акцій двох нафтопереробних підприємств.

Напередодні роуд-шоу випуску НАКівських єврооблігацій збільшення активів «Нафтогазу» на 160—180 млн. дол. явно підігріє інтерес європейських інвесторів до цих паперів.

Рішучі дії держави навіяні іграми нафтових компаній із цінами на бензин, та ще й у передвиборний рік. Зрозуміло, перед створюваною вертикально інтегрованою нафтовою компанією стоїть завдання наведення ладу на вітчизняному ринку нафти і нафтопродуктів, і певні ресурси у неї для цього є. Україна видобуває близько 3,5 млн. тонн нафтової сировини на рік, чого достатньо для чинення потужного цінового тиску на конкурентів. До цього можна додати традиційні закупівлі Кременчуцьким НПЗ імпортної нафти (до 2 млн. тонн на рік) та інші, менш значні ресурси.

Відповідно до указу Президента, до 15 жовтня має бути представлена «програма створення мережі оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами, виробленими на підприємствах, акції яких передаються до статутного фонду «Нафтогазу України». За словами глави НАКу Юрія Бойка, який фактично очолив нову ВІНК, кінцева мета створення нафтової компанії — зайняти 30—40% українського ринку, що амбітно, але все ж таки не нереально. У будь-якому разі, більша частина нафторесурсів, необхідних для роботи ВІНК, буде українською, тобто менш залежною від кон’юнктури світового ринку нафти.

Поки що реальним фактом залишається зростання цін на бензин, тож гірше від створення ВІНК напевно не буде. Чи вийде краще — покаже осінь. Нинішня.