«Укртатнафта»: актив туди, актив сюди?

Про нафту та кредити

За минулі тижні настрій українських громадян далеко не поліпшився. Замість обіцяного зниження цін Кабмін своєю постановою констатував, що «за станом на 27 вересня в 20 областях України ціни на бензин А-95 перевищили рівень 2,9 грн. за літр усупереч умовам Меморандуму від 4 червня 2004 року й протоколу від 13 вересня 2004 року». Тепер цінам наказано протриматися хоча б до першого туру президентських виборів. Про зниження цін ніхто вже й не згадує...

Причина того, що сталося, теж лежить на поверхні: якщо в підприємства, котре забезпечує майже третину українського споживання нафтопродуктів (а саме таку частку займає на ринку АТ «Укртатнафта»), є проблеми, то ліпшої причини для зростання цін і не придумати. Особливо в період осінніх польових робіт, коли запаси дизпалива близькі до мінімальних.

Те, що на кременчуцькому заводі, м’яко кажучи, не все гаразд, будь-хто міг переконатися хоча б із повідомлень НПЗ. Після корпоративної революції в АТ «Укртатнафта» цього тижня спалахнула фінансова війна.

Ще 22 вересня в.о. голови правління С.Глушко заявив про намір змінити банк, який обслуговує рахунки підприємства. Мотивувалося це тим, що «якість обслуговування УкрСиббанку не відповідає тим завданням і цілям, які ставить перед собою Кременчуцький нафтопереробний завод».

Однак буквально того ж дня з’ясувалося, що річ не стільки в якості обслуговування, скільки в тому, що до 23 вересня ц.р. заборгованість НПЗ перед УкрСиббанком склала 167,6 млн. гривень (31,6 млн. дол.). Сума, відверто кажучи, не дуже велика — приблизно десятиденний оборот підприємства. Тому явне небажання її погашати виглядало дуже дивно.

Особливо зворушливо звучали слова про колишнє керівництво заводу, котре залучило кредити. Навіть коли абстрагуватися від питання про легітимність призначення пана Глушка в.о. голови правління АТ «Укртатнафта», не можна не пам’ятати, що не один рік Сергій Миколайович був членом спостережної ради компанії. Наскільки відомо, ще недавно ніяких претензій до менеджменту спостережна рада не мала. Більше того, кредитний портфель підприємства суворо лімітувався, а кілька місяців тому спостережна рада одностайно (!) схвалила збільшення ліміту позик в УкрСиббанку.

Торік «Укртатнафта» збільшила доход у 2,5 разу порівняно з 2002-м — до 4,86 млрд. грн., сплативши 832,8 млн. грн. податків. На тлі таких показників «банківська війна» виглядала банальним приводом відмовитися визнавати стару заборгованість.

Коментуючи ситуацію з «Укртатнафтою», начальник юридичного департаменту АКІБ «УкрСиббанк» Сергій Панов заявив, що коли в боржника, «немає ані найменшого бажання розрахуватися з кредиторами, боржник починає вигадувати різні історії, звалює всю провину на кредитора, звинувачує його в помсті й каже про відповідальність банку за неотримання бюджетом коштів». «Дуже шкода, — сказав С.Панов, — що нове керівництво «Укртатнафти» вдається до таких неринкових засобів вирішення проблем зі своїм кредитором. І вже тим більше непоказними є заяви боржника про те, що він збирається розібратися, чи не пов’язані вимоги банку-кредитора з його низькою ліквідністю або проведенням ним навмисної політики стосовно одного його клієнта. Треба просто вчасно розраховуватися зі своїми боргами. У разі подальшої некоректної поведінки «Укртатнафти» щодо УкрСиббанку банк розгляне питання про примусове стягнення заборгованості».

У результаті заводу довелося трохи скоригувати позицію, заявивши, що АТ «Укртатнафта» має намір дотримуватися своїх договірних зобов’язань, включаючи зобов’язання перед кредиторами. Щоправда, за умови відповідності раніше укладених кредитних договорів законодавству України. У Кременчуці також підкреслили, що «висловлені в пресі припущення представників АКІБ «УкрСиббанк» про можливість невиконання зобов’язань із боку компанії є безпідставними, завдають шкоди й ганьблять ділову репутацію АТ «Укртатнафта».

Можна було б заперечити, що безпідставними такі припущення були б у тому разі, якби не існувало необслуговуваних боргів, які мають, хоч як не крути, деякий стосунок до репутації компанії.

Буде також дуже цікаво подивитися на вересневу динаміку поставок нафти на завод. Якщо врахувати, що легітимність призначення С.Глушка, м’яко кажучи, небезперечна, виникає запитання: наскільки правомочними будуть для постачальників підписані ним контракти й зобов’язання про поставку й оплату? Якщо їх почнуть перевіряти на легітимність... До того ж далеко не факт, що збори акціонерів «Укртатнафти», які скликає спостережна рада на 12 листопада, затвердять головою правління саме кандидатуру Глушка, а не іншого представника НАК «Нафтогаз України».

Що відбувається з заводом у разі бойкоту постачальників, наочно показав 2000 рік, коли рівень переробки впав утричі й Кременчуцький НПЗ практично вилетів із ринку. Своєї нафти в Україні вистачить лише на те, щоб завантажити 30% потужностей заводу. Де в сформованих умовах взяти інші 70% — запитання далеко не риторичне...

Непотрібний нафтовидобуток?

До речі, про ресурси. Однією з основних причин свого усунення П.Овчаренко називає те, що він перешкоджав укладанню угоди з активами «Татнефтепрома» — татарської компанії, 73,92% якої належать «Укртатнафті». Весною цього року в Татарстані стали активно лобіювати ідею створення спільного підприємства на базі «Татнефтепрома» та ЗАТ «Татнефтеотдача». При цьому угоду просували представник Татарстану в «Укртатнафті» Равіль Муратов, а також... пан Глушко, котрий є головою спостережної ради «Татнефтепрома».

Щоправда, важко сказати, кого представляв Сергій Миколайович у той момент у «Татнефтепроме». Роком раніше його звільнили з ФДМ, причому Президент України заявляв, що за зловживання. І обіцяв, що цим займеться Генпрокуратура. У всякому разі, в червні ц.р. у спостережній раді «Татнефтепрома» С.Глушко значився аж ніяк не як держчиновник. Він скромно позиціонувався як генеральний директор АТ «Ефект», котре випускає креми та зубну пасту.

Так от, під приводом розвитку «Татнефтепрома» й залучення стратегічного інвестора передбачалося створити в Казані нове СП і до його статутного фонду передати дочірню компанію «Татнефтепрома» — «Зюзеевнефть», котра є основним нафтовидобувним підприємством «Татнефтепрома». При цьому ні «Укртатнафта», ні «Татнефтепром» не зберігали за собою контроль над «Зюзеевнефтью»: у новому СП їм приділяли скромну роль міноритарного акціонера.

Контроль же отримував відомий татарстанський нафтотрейдер — група «Корус», що вносила до статутного фонду акції ЗАТ «Татнефтеотдача». Власне кажучи, 11 вересня ц.р. рішення про створення спільної компанії мала затверджувати спочатку спостережна рада «Укртатнафти», а потім того ж дня — спостережна рада «Татнефтепрома», до складу якої входять посадові особи «Укртатнафти». Проте угода зірвалася через підписання напередодні наказу П.Овчаренком, який заборонив представникам «Укртатнафти» схвалювати її в спостережній раді «Татнефтепрома». Очевидно, для України буде цікаво дізнатися, що відбудеться на наступній спостережній раді татарстанської компанії.

Коли Кременчуцький завод очолював нинішній керівник «Нафтогазу» Юрій Бойко, він досить жорстко покладав край спробам того ж Муратова змінити частку України в «Татнефтепроме». Не хотілося б думати, що нинішнє призначення С.Глушка означає схвалення Ю.Бойком виведення активів із «Татнефтепрома».

Узагалі дуже зворушливо виглядає намір НАКу видобувати нафту в Калмикії, поряд із цілком ймовірною втратою нафтовидобувних активів «Татнефтепрома». Ринкова вартість цієї компанії оцінюється в сотню мільйонів доларів. А може, дешевше — всього в один автограф?