«Дніпроенерго»: покладіть назад

Наступного року в енергетиці знову очікують приватизації. У підготовленому щорічному посланні президента до Верховної Ради України прямо говориться про проведення відкритих аукціонів із продажу об’єктів енергетики.

Для енергетики відкриті конкурси — це можливість вийти на новий рівень, для держави — істотно оздоровити бюджет. Занадто вже багато втрачає країна через застосування неконкурсних схем приватизації.

2007 рік ознаменувався спробою перехоплення контролю над «Дніпро­енерго». Цінність цього активу більш ніж очевидна. Підприємство розташоване в центрі індустріального регіону, і контроль над ним дає можливість прямо впливати на енергобезпеку країни...

Однак нещодавній синьо-білий уряд не знайшов нічого розумнішого, як віддати «Дніпроенерго» структурам Ріната Ахметова за ціною ниж­чою за 50 дол. за кіловат установленої потужності. Що на порядок нижче вартості не лише європейських, а й навіть російських аналогів.

Подарунок був більш ніж щедрий. І реакцію викликав однозначну.

У серпні, коли процес був у розпалі, Юлія Тимошенко звернулася до президента, прем’єр-міністра та Фонду держмайна України з проханням відреагувати на передачу найбільшого виробника теплової генерації електроенергії — компанії «Дніпроенерго» на користь депутата від Партії регіонів Ріната Ахметова.

Вона тоді емоційно заявляла: «Практично вже пішла «з молотка» енергетика України. Прибрали фактично за копійки. І ми побачили, як уряд працює в спайці з бізнесом. Якщо так далі триватиме, то навіть якщо буде зміна влади, хазяїном України залишиться Ахметов. Така монополізація для країни неприпустима за жодних обставин... Звертаюся до прем’єр-міністра, у продажний Фонд державного майна, до президента України, щоб вони відреагували належним чином, і щоб вони повернули державі об’єкти, котрі створюють у державі монополію і впливають на вартість електроенергії для людей по всій країні».

Тоді ця заява хоч і викликала шум, але особливого ефекту не справила. Процес йшов своєю чергою.

За додаткову емісію проголосував навіть представник НАК «Енерге­тична компанія України». При цьому було знехтувано указом президента і рішенням Ради національної безпеки та оборони України, яким забороняється продавати борги енергогенеруючих компаній на аукціонах. До речі, це рішення було викликано загрозою прихованої приватизації дер­жавних енергоактивів, з досвіду саме попередніх енергоподвигів донецького бізнесу щодо «Східенерго» і «Сервіс-Інвесту» (нині вони складають основу енергетичної імперії Ріната Леонідовича).

Крім того, є президентський указ №678/2007, котрий зобов’язує уряд і Фонд державного майна України вжити заходів для захисту сектора енергетики від тіньової приватизації, у тому числі і шляхом додаткової емісії акцій.

Однак виконавча влада проігнорувала документи, слід гадати, не випадково. Заодно проігнорували і статтю 34 Закону України «Про господарські товариства». Вона знову-таки прямо забороняє випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних із господарською діяльністю.

Далі — більше. Після додаткової емісії «Донбаська паливно-енергетична компанія» (ДПЕК) Ріната Ахметова сконцентрувала 39,7% акцій «Дніпроенерго». Пізніше пакет довели до 44,3%. Нагадаємо, що відповідно до українського корпоративного законодавства уже 40% досить для повного блокування зборів. А блокувати є що.

Спостережна рада компанії має колосальні повноваження. При зміні цього органу в «Дніпроенерго» з його складу було виведено представників Мінпаливенерго, Запорізької облдержадміністрації, ФДМУ і трудового колективу. Замість них обрали трьох представників НАК «Енер­гетична компанія України» Олек­сандра Познякова, Олександра Яшту і Миколу Стегнія.

Зазначимо, що О.Позняков до призначення в.о. першого віце-президента НАК «ЕКУ» керував департаментом генерації дирекції із виробництва ДПЕК.

О.Яшта до призначення на посаду в.о. віце-президента «ЕКУ» був директором ТОВ «Енергопроект» — компанії, що виконує проектно-дослідні роботи, а також розробляє технічну політику для підприємств ДПЕК.

Окрім того, до спостережної ради «Дніпроенерго» увійшли представники афілійованої з ДПЕК компанії DTEK Holdings Limited (як юрособа) і два представники ДПЕК — В.Бутенко й А.Онищенко.

Також у спостережну раду «Дніпро­енерго» було призначено Дмитра Тевелєва, котрий раніше був управляючим санацією ВАТ «Дніпроенерго», тобто технічно здійснював оформлення переходу власності 40% акцій на користь Р.Ахметова. Таким чином, шість членів спостережної ради ВАТ «Дніпроенерго» так чи інакше пов’язані з Рінатом Леонідовичем.

Дивовижний випадок — контрольний пакет акцій перебуває у держави, але у вищому управляючому органі «Дніпроенерго» держава має 1/7 голосів. Тобто держава тепер не в змозі не лише змінити керівництво компанії, а й самостійно провести збори акціонерів. Втім, для їх блокування приватним акціонерам цілком вистачить волі і трьох членів спостережної ради...

Загалом, мало того, що частка НАК «ЕКУ» у статутному фонді «Дніпроенерго» скоротилася з 76,04 до 50%+1 акція, то ще й державу відверто відсунули від управління. І відновлення рівня впливу хоча б до паритетного потребує серйозного перетрушування менеджменту.

Отже, сьогодні одна окремо взята бізнес-група контролює дві найбільші генеруючі компанії країни і всі поставки електроенергії в регіоні. Це — майже всі теплогенеруючі станції сходу України.

Цікаво, але якби уряд Віктора Януковича хотів вирішити лише питання наповнення бюджету, то йому досить було просто продати 25% акцій компанії за ринковою ціною. З огляду на потенціал зростання акцій (із досвіду Росії), підсумкова ціна продажу пакета могла б дійти до 450—500 дол. за штуку. У цьому разі держава врахувала б права міноритарних акціонерів і зберегла контроль над компанією.

А якби було проведено відкритий конкурс за участі найбільших європейських компаній, сума могла б іще більше зрости... На жаль, замість цього компанію просто віддали «своїм».

Зараз нові акціонери мають намір ще більше зміцнитися. У грудні ВАТ «Дніпроенерго» заявило про проведення 24 січня 2008 року зборів акціонерів. Серед питань порядку денного — делегування спостережній раді енергокомпанії повноважень із затвердження умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів і укладання самого договору з новим реєстратором.

Поки що цей реєстр, як і більшість реєстрів енергетичних підприємств, веде київське ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз». Сумніватися в його досвідченості причин не було. Проте, вочевидь, є й інші пріоритети. Слід гадати, новий реєстратор буде більш лояльним до нових акціонерів.

Наявність «дружнього» реєстратора дуже ускладнить процес повернення підприємства в держвласність. А держава однозначно спробує повернути вплив на компанію. Нинішній міністр палива й енергетики Юрій Продан ще за часів роботи в РНБОУ заявляв, що рішення зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» про проведення додаткової емісії акцій товариства прийнято з порушенням процедур, передбачених законодавством про банкрутство, і може бути оскаржене в судовому порядку.

Шлях до повернення енергокомпанії очевидний — через судові позови необхідно скасувати розмивання державного пакета акцій ВАТ «Дніпроенерго». Після цього, за прикладом аукціону із продажу «Криворіжсталі», продати «Дніпро­енерго» на відкритому конкурсі, із залученням іноземних інвесторів, що дасть змогу погасити накопичені компанією борги.

Новий прем’єр під час виборів теж пообіцяла розглянути цю справу в судовому порядку. «Залежно від того, що вирішить суд, те і буде з «Дніпроенерго». Але у мене є підозра, що все буде за законом і компанія буде там, де і була — у держвласності», — казала Юлія Володимирівна в одному зі своїх виступів. В іншому виступі вона висловлювалася ще коротше: «Коли станемо владою — вони усе покладуть там, де взяли».

Владою вона вже стала, і, з огляду на її схильність виконувати обіцяне, про «Дніпроенерго» не забудуть. Хоч би як комусь цього хотілося...