«Дніпроенерго»: крок вперед, крок убік

Якщо комусь потрібно було продемонструвати, ким реально контролювалося ВАТ «Дніпроенерго», то останні дні березня дали чітку відповідь. Розповіді про державу, яка має контрольний пакет акцій, змінилися чіткою блокадою будь-яких спроб управляти компанією.

21 березня НАК «Енергетична компанія України» спробувала провести збори акціонерів. Йшлося про відновлення держконтролю над підприємством, призначення нового правління, перевибори членів наглядової ради та ревізійної комісії.

Реакція попередніх управлінців виявилася очікуваною — було заявлено, що це «рейдерське захоплення». Судячи з усього, основним рейдером «призначено» президента НАК «ЕКУ» Володимира Зіневича... із 76% акцій. Збори все ж відбулися. Однак саботаж їхніх результатів наочно показав, хто є хто.

За словами президента НАК, події навколо компанії «просто ще раз свідчать про того «ефективного» управлінця, котрий приймає такі рішення. Я вважаю... ми маємо повне право на зміну наглядової ради, на зміну менеджменту. Однак нам не дозволяють цього зробити, і це знову ж таки питання моральності бізнесу. Тобто відбувається відверте захоплення генкомпанії, рейдерське, як модно зараз казати.

При цьому в рейдерстві звинувачують чомусь нас, тобто НАК «ЕКУ». А я вважаю, що рейдерське захоплення відбулося до цього, і акціонери, котрі вважають себе власниками 44%, не допускають управлінців «Енергетичної компанії України» до управління... Ми — противники силового захоплення і вважаємо, що здоровий глузд переможе».

Однак і другі збори, 27 березня, виявилися зірваними. Держава хотіла отримати свої дивіденди, причому саме на 76% акцій.

Ситуація, коли на підприєм­ство з контрольним держпакетом (цього, здається, ніхто не заперечує) представники цієї держави мають заходити з боєм, здається абсурдною. Але всі вже звикли. Нікого не дивує, що НАК «ЕКУ» не дають сформувати новий склад правління і що представники спірного пакета продовжують сидіти на фінансових потоках енергокомпанії.

НАК «ЕКУ» пропонувала «Донбаській паливно-енергетичній компанії», яка фактично контролює «Дніпроенерго», сісти за стіл переговорів. При цьому НАК збирається все ж таки управляти, а ДПЕК як великому міноритарному акціонеру (понад 10% акцій) запропоновано брати в цьому управлінні участь.

Наразі єдина офіційна реакція — заява ДПЕК про те, що «деякі чиновники НАК «Енергетична компанія України» спробували провести незаконні збори акціонерів «Дніпроенерго» із метою здійснити рейдерське захоплення підприємства».

Нагадаємо, це ставлення до власника контрольного пакета. Не кажучи вже про те, що розмивання держпакета відбулося з прямим порушенням норми закону, де чітко заборонено погашати збитки і борги підприємства за допомогою випуску додаткової емісії акцій.

За словами експертів, борги «Дніпроенерго» становили трохи більше мільярда гривень. При цьому, за найбільш заниженою оцінкою, один кіловат установленої потужності його станцій тягне на 500 дол. (на Заході взагалі починають рахувати від 1500 євро). Тобто компанія коштує близько 4 млрд. дол. І отримати її 30%, заплативши вшестеро менше, — непоганий прибуток.

Проте з погляду інтересів країни, наявні борги (в основному перед самою ж державою) — далеко не та сума, аби так змінювати структуру власності і розмивати держпакет.

З цим нарешті офіційно погодився й уряд, заявивши, що продасть 60% плюс одна акція на відкритому конкурсі.

Чому не 50% плюс одна? Пан Зіневич пояснює: «У нашій країні такий пакет не дає можливості ефективно управляти: забезпечити кворум для проведення зборів, поміняти менеджмент (приклад ми бачимо)... Конкурс буде відкритий. І тоді вже інвестицій потрібно буде не мільярд гривень, а 4 млрд. дол., замість одного мільярда, котрий обіцяє ДПЕК зараз.

…Цей один мільярд гривень інвестицій не дає того ефекту, що має бути з погляду енергетичної безпеки країни. Якщо в ДПЕК згодні з цим, тоді купуйте весь пакет акцій, підписуйте зобов’язання на
3,8 млрд. дол. Гадаю, тоді буде знайдено і механізм компенсації всіх витрат».

Ну а поки як відповідь дер­жаві ненав’язливо натякнули, що «подальший розвиток стратегічно важливої галузі стане неможливим в умовах, якщо чиновники НАК «ЕКУ» і Мінпаливенерго братимуть участь у рейдерських атаках».

До речі, якщо ви гадаєте, що наківці «рейдерствують» тільки на «Дніпроенерго», то глибоко помиляєтеся.

Минулого тижня вони нахабно спробували провести збори акціонерів і в «Київенерго» (у НАК там 50% плюс одна акція). «Енергетична компанія України», за неофіційними даними, претендувала аж на зміну двох чоловік у наглядовій раді.

І, хоч як дивно, нічого не вийшло. На збори з’явилися тільки представники самого НАК і кілька дрібних акціонерів. Сумарно це становило 50,4% акцій, чого замало для кворуму.

Сіль жарту в тому, що представники офшорних компаній Kapiton Trading Ltd та Fluminea Ltd, які не з’явилися на збори, зараз дружні саме власнику ДПЕК Рінату Ахметову. Сумарно офшорки мають 40,7%. Та й нинішній менеджмент контролюється саме «симпатиками» цієї поважної компанії.

Цікаво, що досягненню 40% посприяла нинішня мерія Києва, просто й невигадливо «сплавивши» пакет міської громади в розмірі 12,73%.

Відбулося це так тихо й по-домашньому, що абсолютно нікого з депутатів Київської міської ради не зацікавило. От просто був пакет міста і немає його. Тож коли в Кабінеті міністрів йде засідання, світлом його забезпечують дружні Рінату Леонідовичу структури.

Можливо, цим пояснюється вражаюча терпимість влади до того, що відбувається в енергетиці.

Кілька місяців Кабінет мініс­трів узагалі не робив жодних кроків щодо «Дніпроенерго». А либонь прем’єр могла просто скасувати постанову, що дозволяє випуск скандальної додаткової емісії. Натомість почалася багатомісячна пауза. Експерти стали відкрито казати про досягнення певних домовленостей чи, як вони тактовно виражалися, «діалогу» між Тимошенко і «представниками бізнесу в Партії регіонів».

Наприкінці березня знову з’явилася правильна риторика — та ж постанова про приватизацію 60% пакетів генеруючих компаній, включаючи «Дніпроенерго».

Тепер — справа за реальними кроками.