КГЗКОР таки добудують. Україна впритул наблизилася до розв’язання проблем комбінату та жителів його міста-супутника Долинська

У тисяч жителів Долинської з’явилася надія на благополучне розв’язання проблеми з, мабуть, найголовнішим українським довгобудом — Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом окислених руд (КГЗКОР). На сьогодні виконано всю необхідну організаційну роботу зі створення спільного підприємства, яке гарантувало б якнайшвидше введення комбінату в дію.

Створення СП — рішення як економічне, так і соціальне. Для України це буде знаковою подією, оскільки після розпаду СРСР надій на завершення введення в експлуатацію криворізького довгобуду з кожним роком залишалося дедалі менше. У перспективі КГЗКОР може стати одним із найбільших гірничо-збагачувальних комбінатів України, причому контрольний пакет у ньому, як і раніше, належатиме державі.

Рішення про створення на базі КГЗКОР спільного підприємства у формі акціонерного товариства з метою залучення інвестора для добудовування комбінату прийняв ще уряд Юрія Єханурова. Відповідно до розпорядження Кабміну від 2 серпня 2006 року №451-р, учасниками СП по КГЗКОР стали Фонд дер­жавного майна України і ТОВ «Українська рудно-металургійна компанія» (УРМК), створена російським «Металоінвестом» і українською «Смарт-груп».

Умови створення СП визначено тим же розпорядженням №451-р. У ньому ж було зафіксовано державну частку в СП — 50%+1 акція (частка інвестора, відповідно, 50% мінус 1 акція).

Кошторисна вартість будівництва комбінату, котре почалося ще 1985 року за участі СРСР, Румунії та Чехословаччини, становить 2,4 млрд. дол. Частка України — 56,4%, Румунії — 28%, решта — Словаччини. Після розпаду Радянського Союзу його правонаступницею в справі будівництва стала Україна. Зараз будівельна готовність комбінату сягає 66%.

На 31 травня 2007 року балансова залишкова вартість довгострокових фінансових інвестицій КГЗКОР становила 1,35 млрд. грн., основних засобів — 0,2 млрд. грн. і незавершеного будівництва — 1,57 млрд. За попередніми оцінками, щоб добудувати і ввести в експлуатацію комбінат, необхідно 804 млн. дол. інвестицій.

Програма розвитку

Окрім УРМК, про зацікавленість у добудові криворізького комбінату заявляли Mittal Steel, «Северсталь», а також альянс українських компаній — «Індустріальної спілки Донбасу», Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча і Південного ГЗК. Проте урядова комісія з розгляду заявок потенційних інвесторів КГЗКОР визнала найприйнятнішою пропозицію «Металоінвесту» і «Смарт-груп». На користь україно-російського консорціуму зіграла більш вигідна пропозиція з реструктуризації та виплати боргу України перед іншими країнами — учасниками КГЗКОР, розрахунки з якими СП здійснюватиме відповідно до раніше укладених договорів і протоколів (якщо не буде досягнуто інших домовленостей).

Зокрема, УРМ оцінила розмір компенсації двом учасникам будівництва КГЗКОР (Румунії та Словаччині) у 14,5 млн. тонн котунів, які вони одержать протягом десяти років. Для порівняння: Mittal Steel оцінив борг перед цими двома країнами в 58,2 млн. тонн і навіть не запропонував його реструктуризувати. Це можна пояснити інтересами Лакшмі Міттала, котрий контролює низку металургійних підприємств — споживачів котунів у цих країнах.

Також урядова комісія підтримала інвестиційний проект УРМК з добудови КГЗКОР, реалізація якого передбачає створення ланцюжка «залізорудна сировина (згодом — окислені руди) — котуни — металізовані котуни — чавун». Зокрема, на першому етапі стане до ладу перша черга комбінату з виробництва котунів на привізному концентраті з Інгулецького ГЗК (Україна) і Михайлівського ГЗК (Росія) проектною потужністю 14,7 млн. тонн на рік. Другий етап — введення в дію другої черги КГЗКОР, що передбачає виробництво концентрату з окислених руд; третій — реалізація програми перспективного розвитку металургійного виробництва, включаючи будівництво комплексу виробництва чавуну. Завершення будівництва першої черги КГЗКОР передбачене 2009 року, вихід на проектну потужність 14,7 млн. тонн котунів — 2011-го.

Соціальне питання

Досить важливо, що прихід інвестора на КГЗКОР ліквідує джерело соціальної напруженості в регіоні. У період будівництва комбінату поблизу нього, у місті Долинська, виріс цілий мікрорайон. За останні дев’ять років, після того як об’єкт заморозили, цей населений пункт устиг перетворитися на місто-привид із тисячами недобудованих або побудованих, але незаселених квартир. Кожна зима стає черговим випробуванням для жителів. Близько 70% міських покрівель, більшість мереж водо- і теплопостачання, колись прокладених за тимчасовою схемою, потребують капітального ремонту, а бюджетних коштів не вистачає навіть на фінансування захищених статей.

Голова ФДМ Валентина Семенюк не раз казала про те, що в питанні приватизації КГЗКОР на першому місці має стояти навіть не сума, а соціально-економічні зобов’язання інвестора. Якщо комбінат працюватиме, від цього виграють і місцеві, і дер­жавний бюджети. У тому числі можна буде припинити бюджетне фінансування КГЗКОР, що дасть змогу уряду України спрямувати ці кошти на інші статті витрат.

Тільки на першому етапі реалізації інвестпроекту буде створено 4353 робочі місця, що позитивно позначиться на працевлаштуванні жителів Долинської та навколишніх сіл. Значно зростуть бюджетні надходження, їхня загальна сума, за прогнозною оцінкою, за 2009—2017 роки становитиме понад 500 млн. дол. Крім цього, відповідно до розпорядження №451-р, СП покриє борг КГЗКОР перед Пенсійним фондом і бюджетами різних рівнів. Інвестор планує відновити будівництво житла та об’єктів соціального призначення, що допоможе розв’язати проблему залучення кадрів і поліпшення умов їхнього життя.

Експертна думка

У свою чергу, фахівці позитивно оцінюють дії уряду щодо вирішення ситуації з довгобудом. На думку Ільдара Газізулліна, експерта Міжнародного центру перспективних досліджень, розробка цього родовища вигідна Україні: «Збільшиться експорт. Ціна на руду досягла історичних максимумів, тому це підприємство буде прибутковим, і до бюджету надходитимуть додаткові кошти...»

Експерти також відзначають важливість того, що частка дер­жави в СП становитиме 50%+1 акція. «У держави має бути контрольний пакет. КГЗКОР — це буде дуже сильний гравець, і у держави мають бути важелі впливу на нього», — вважає Олег Юзефович, аналітик «Альфа Капітал Україна». «Вигода може мати різні види, це ж і податки. Також важливо те, що у держави залишиться 50%+1... потім ми зможемо продати підприємство й отримати за нього непоганий прибуток», — сказав І.Газізуллін.

«Створення СП збіглося з виборами, однак не вважаю, що це навмисний крок. Потрібно виходити з того, що зараз неймовірно вдалий кон’юнктурний момент для того, аби щось вирішити з цим підприємством. Сума інвестицій, яка необхідна для добудування, вимірюється мільярдами, а сума, котру потрібно віддати іншим державам, які брали участь у будівництві КГЗКОР, також обчислюється досить значними сумами... борг України перед румунською стороною становить близько 400 млн. дол., перед Словаччиною — близько 200 млн. дол. Вирішення проблем із боргами вигідне для країни. Завод готовий на 60—80%, але ж устаткування старіє, метал іржавіє, виходить із ладу тощо. Соціальний чинник теж дуже важливий. Є місто Долинська, котре будували спеціально для робітників цього підприємства. Зрозуміло, що коли завод не працює, то про будь-який розвиток міста не може бути й мови», — прокоментував проект створення СП експерт «Укрпромзовнішексперти­зи» Сергій Поважнюк.

Насамкінець зазначимо, що на етапі проходження проекту щодо КГЗКОР не було вже звичного, на жаль, протистояння різних гілок влади. Початкове рішення, ухвалене ще урядом Юрія Єханурова, сьогодні реалізується урядом Віктора Януковича. Про необхідність розв’язання проблем із добудовою комбінату неодноразово казав президент України Віктор Ющенко.

Відкрито, під контролем усіх гілок влади було вибрано пропозицію, що найбільше відповідала інтересам України. У цьому разі важливим є продуманий підхід інвестора (УРМК) до реалізації проекту, чітка оцінка стану об’єкта, перспективи його розвитку з урахуванням ринкових реалій. Такою перспективою для КГЗКОР, свого часу створюваного в основному як сировинне підприємство, стане третій етап його розвитку, яким передбачається створення власного металургійного виробництва.