Зміна правил гри як спосіб переділу власності на ринку газу України

Тільки на перший погляд зміна правил гри на ринку газу України виглядає незначною. І останні поправки до постанови Кабінету міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом», внесені 8 грудня 2006-го і 16 січня 2007 року, насправді приховують значно далекосяжніші плани з одержання контролю над газорозподільною системою України (тобто газопроводами низького тиску, які нині є парафією обл-, міськ- і райгазів), ніж це може видатися на перший погляд. У цьому разі на газотранспортну та газорозподільну систему країни претендує монополіст, який здійснює поставки газу в Україну і, попри формальну участь у його статутному капіталі української сторони, фактично керований із близького зарубіжжя.

Життя в газовому бізнесі мінливе. У тому самому «Газпромі» існують різні течії й різноманітні думки щодо того, з ким мати справу в Україні в майбутньому. Отже, може статися, сьогоднішній російський фаворит - «РосУкрЕнерго» і його дочірня компанія в Україні - ЗАТ «Укргаз-Енерго» завтра можуть опинитися в аутсайдерах. І от щоб звести таку ймовірність до нуля, власникам цих компаній терміново потрібно запропонувати вагомі аргументи на свою користь. Тобто довести і, головне, на практиці забезпечити свою необхідність і незамінність.

Найкращий спосіб, ніж заволодіти регіональною (для початку) системою розподілу газу в Україні, важко придумати. Тому що на сьогодні законодавчо заборонено приватизацію газотранспортної системи України, яка не дає спати спокійно «Газпрому» та його союзникам. І поки існує заборона на приватизацію «великої труби», саме час (вирішили, мабуть, у «РосУкрЕнерго» і «Укргаз-Енерго») прибрати до рук регіональні газорозподільні мережі, які обслуговуються облгазами.

Торік неодноразово розглядалися варіанти купівлі акцій облгазів. Із багатьма такими підприємствами (ВАТами з газопостачання та газифікації), а точніше, з власниками їхніх акцій навіть торгувалися. Був і гучний конфлікт із п’ятьма облгазами в Західній Україні, та перша спроба зниження цін на акції не вдалася, хоча купити дуже хотілося. У грудні минулого року, хоч як дивно, торгуватися за акції облгазів раптом, немов по команді, припинили.

За дивним збігом обставин (вірите?) саме в грудні було внесено зміни до постанови Кабміну №1729, які започаткували зміни правил гри на газовому ринку.

На той час уже, певне, дозрів план, як одержати облгази безплатно. І не їхні акції, а їхній бізнес і ринок. Найпростіший шлях - поставити замість нинішніх облгазів (а також рай- і міськгазів) підконтрольні собі, любимим, структури, але до цього процесу потрібно добре підготуватися. Може, у період всенародного святкування Нового року у когось із тих, хто придумав грандіозний план, виникли нові думки. Чи, можливо, хтось згадав про згаяні в грудневих поправках додаткові важелі впливу для досягнення поставленої мети. Чи, мабуть, із першого разу не вдалося через Кабінет міністрів протягнути текст, що сприяє здійсненню грандіозного плану. У принципі, важливий не процес, а досягнутий результат.

16 січня 2007 року Кабмін, із подачі Мінпаливенерго, вніс до згаданої постанови від 2001 року кілька поправок, які докорінно змінюють розстановку сил на вітчизняному ринку газу.

Відповідно до внесених поправок, населення забезпечується природним газом власного видобування, НАК «Нафтогаз України» - уповноважений суб’єкт з формування та розпорядження цими ресурсами газу.

Безпосередню реалізацію природного газу населенню здійснюють суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на поставки природного газу за регульованим тарифом. Тобто ті самі обл-, міськ- і райгази.

А от щоб у нас у будинках були тепло та хоч скількись гаряча вода, то для цих цілей підприємствам комунальної теплоенергетики, теплоелектроцентралям (ТЕЦ) газ поставляється теж із ресурсу НАК «Нафтогаз України». Проте тут варто зробити уточнення. Дочірні підприємства НАКу видобувають за рік в Україні 17,5 - максимум 18 млрд. кубометрів газу: ДК «Укргазвидобування» - близько 14,5 млрд. кубометрів і ВАТ «Укрнафта» - майже 3 млрд. кубометрів. Населення споживає близько 18-20 млрд. кубометрів на рік, тобто газу власного видобування навряд чи вистачить для забезпечення населення. Раніше, у хороші для країни часи, за транзит російського газу через територію України НАК одержувала природний газ по 50 дол. за 1000 кубометрів. Саме з ресурсу цього «транзитного газу» покривалася нестача природного газу власного видобування для населення і бюджетних організацій, а також забезпечувалися поставки газу для теплокомуненерго і ТЕЦ.

Однак оскільки нині цього ресурсу немає, то виникає закономірне запитання, де НАК візьме газ для забезпечення тепла? Запитання хороше, та лише відповіді на нього немає.

Відповідно до запроваджених нововведень, усі інші категорії споживачів газу, включно з бюджетними організаціями та промисловими підприємствами, у 2007 році забезпечуватимуться імпортним природним газом із ресурсів:

- НАК «Нафтогаз України», зокрема газом, отриманим за зовнішньоекономічними контрактами і договорами купівлі-продажу;

- товариств (підприємств), створених за участі «Нафтогазу», газом, закупленим за зовнішньоекономічними контрактами;

- інших постачальників газом, закупленим за зовнішньоекономічними контрактами.

А тепер спробуйте згадати, скільки в Україні створено товариств (підприємств) за участю «Нафтогазу», які закуповують імпортний газ? Правильно, одне - ЗАТ «Укргаз-Енерго»! А це означає, що й усі бюджетні організації, і всі промислові споживачі (що, власне, відбулося ще 2006-го) укладатимуть контракти напряму з «Укргаз-Енерго». Іншими словами, усі бюджетні кошти, призначені на ці цілі, відтепер прямо перераховуватимуться на рахунок «Укргаз-Енерго», а потім, ясна річ, на адресу «РосУкрЕнерго».

Єдиним постачальником газу промисловим споживачам на сьогоднішній (та й учорашній також) день є ЗАТ «Укргаз-Енерго», оскільки тільки воно має зовнішньоекономічні контракти, отже, і кошти, сплачені споживачами за газ, одержуватиме (і одержувало в 2006 році) саме воно.

Проте хотілося більшого й був план... Тому облгази практично позбавили не лише права поставляти природний газ будь-яким споживачам, крім населення, а й одержувати кошти за виконану ними роботу, тобто за транспортування газу безпосередньо споживачам.

Відповідно до нововведень договори на транспортування газу зі споживачами укладає постачальник, отже, і кошти від споживача теж одержить постачальник. А постачальник у нас практично єдиний.

Необхідно зазначити, що негативний ефект цієї кампанії, яка у подальшому може призвести до зниження чи втрати безпеки експлуатації газопроводів, позначиться на всіх без винятку газотранспортних і газорозподільних підприємствах незалежно від форми власності, тобто зокрема й на тих, у яких держава є основним акціонером.

Звичайно, аргументи, чому це треба робити, відомі й давно і неодноразово озвучені - газотранспортні та газорозподільні підприємства залишають у себе частину грошей, неефективно використовують газопроводи; модернізація газопроводів потребує серйозних капіталовкладень, країні потрібний єдиний баланс газу, конкуренції на газовому ринку немає тощо.

А що станеться насправді? Монополізація газового ринку України, розвал газотранспортних і газорозподільних підприємств як експлуатуючих організацій; звільнення фахівців і розвал галузі; зросте загроза техногенних катастроф; буде втрачено контроль над ціноутворенням (частково це вже відбулося). Буде подальший перерозподіл власності в Україні через диктат цін, заморожування власного видобування вуглеводнів в Україні під приводом його нееффективності. Сили галузі вже підточені багатомільйонними кредитами НАКу, налагодженою системою поставок МТР, проведенням заліків із відомими у певних колах «відкотами».

Виникає запитання: а чи в державних інтересах замислюється та реалізується ця кампанія?

У жорсткі фінансові умови потрапляє і «Укртрансгаз» - на 100% державне підприємство, яке нині практично не одержуватиме коштів, щоб забезпечити нормальну роботу газотранспортної системи країни. Тепер це залежатиме від «доброї волі» ЗАТ «Укргаз-Енерго».

До речі, довідавшись про свою долю, співробітники «Укртрансгазу» спочатку підняли хвилю обурення. Та Мінпаливенерго чи НАК їх швидко вгамували... Тими самими поправками від 16 січня. Отож, тепер ДК «Укртрансгаз» і суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на транспортування природного газу (для технологічних та інших виробничих потреб), забезпечуються імпортним природним газом. Тобто цей газ ще треба закупити в «Укргаз-Енерго» або ще в когось (?), тому що в нинішній «газозабезпечувальній» постанові Кабміну жодного слова не сказано про те, чий це має бути імпортний газ, тобто чий ресурс. Таким чином, виходить, що «Укртрансгаз» і облгази не мають гарантій (конкретний ресурс не зазначено) на купівлю газу для технологічних та інших виробничих потреб і, можливо, що й грошей не матимуть ні на зарплату, ні на ремонт газопроводів (навіть дуже терміновий). Відповідно до грандіозного плану в підприємств, які транспортують природний газ, забирають право на одержання грошей за надані послуги, можливість напряму поставляти газ споживачам.

Та, певне, щоб остаточно «добити» облгази, вирішили «оновити» механізм, так званий алгоритм (порядок) розподілу коштів, які надходять на розподільні рахунки як оплата за спожитий природний газ від населення облгазам. Відповідно до алгоритму банк автоматично розподіляє гроші з цього рахунку між продавцем газу, «Укртрансгазом» і облгазом. Алгоритм розробляється НАК «Нафтогаз України» і затверджується НКРЕ. При такому «державному» підході «Нафтогазу України» до внесення поправок 16 січня важко очікувати від НАКу справедливого рішення, тим паче, що алгоритм установлюється для кожного облгазу персонально і є можливість «із кожним окремо все вирішити».

Далі, як випливає з удосконаленої постанови Кабміну, НАК «Нафтогаз України» і товариства (підприємства), створені за участі НАКу (а це і є ЗАТ «Укргаз-Енерго»), які закуповують газ за зовнішньоекономічними контрактами, укладають договори на транспортування з ДК «Укртрансгаз» і суб’єктами господарювання, що мають ліцензію на транспортування природного газу споживачам без посередників.

І ще один цікавий і принциповий момент. Газотранспортні та газовидобувні підприємства «Нафтогазу», а також суб’єкти господарської діяльності, які мають ліцензію на розподіл природного та нафтового газу, забезпечують у межах виділених постачальниками (крім підприємств НАК і «Укргаз-Енерго») планових обсягів природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених зі споживачами (крім населення); а також забезпечують транспортування газу споживачам відповідно до договорів, укладених із підприємствами НАК «Нафтогаз України» і товариствами (підприємствами), утвореними при участі НАК (тобто ЗАО «Укргаз-Енерго»), що імпортують газ. Тобто підприємствам НАК «Нафтогаз України» і товариствам (підприємствам), утвореним при участі «Нафтогазу» (а ми вже засвоїли, що це ЗАТ «Укргаз-Енерго»), які закуповують імпортний газ, створено особливі умови поставки газу споживачам - із транспортуванням. Що ж до інших постачальників, то договори на транспортування укладаються між споживачами й газотранспортною організацією.

Над текстом внесених до постанови Кабінету міністрів України №1729 16 січня 2007 року змін трудилися працівники Мінпаливенерго України, НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх компаній.

Причому, зауважте, про жодну приватизацію регіональної газорозподільної системи України не йдеться. Навіщо? Результату майже досягнуто - залишилося створити альтернативні облгазам структури. Цікаво, хто впроваджуватиме в життя цю частину грандіозного плану?

Та поки цього ще не сталося, хотілося взнати думку й Мінпаливенерго України і НАК «Нафтогаз України» щодо вищеописаних нововведень на українському ринку газу. Адже чимось, крім інтересів «Укргаз-Енерго», державні мужі з цих державних «контор» усе-таки мали б керуватися... Чи нині про це навіть згадувати вважається непристойним?