Закон і право

Що необхідно для перемоги на президентських виборах? Для початку — заручитися підтримкою необхідного числа виборців. Потім — довести своє право називатися переможцем. Інакше неможливо стати президентом у країні, де чиновники не мають звички дотримуватися законів, а влада має звичку їх порушувати. У країні, де населення законів не знає, а опозиція не вміє ними користуватися.

Вкрай складно спрогнозувати, як саме розгортатимуться події в країні після 21 листопада. Однак, здається, не буде зайвим розглянути деякі сценарії, котрі здаються нам цілком правдоподібними. Давайте відразу домовимося про деякі правила. Свято шануючи закони і не бажаючи впливати на вибір громадян, ми не станемо розбирати шанси реальних учасників президентських перегонів. Поговорімо про абстрактних персонажів. Героями нашої розповіді будуть кандидат Народенко і кандидат Хаменко. Припустимо, що кандидат Народенко має серйозні підстави перемогти. Кандидат Хаменко (у свою чергу) має серйозні шанси стати офіційним переможцем. Незалежно від істинного результату дуелі. Яким чином громадянин Хаменко може цього домогтися? І чи здатний громадянин Народенко цьому перешкодити?

21 листопада виборцям буде надано можливість обрання лідера держави. Відповідно до 85-ї статті закону про вибори президента, Центральній виборчій комісії приділяється 15-денний строк для необхідних підрахунків і перевірок. До 6 грудня ЦВК має встановити результати повторного голосування і до 9 грудня офіційно оприлюднити їх у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

Відразу спробуємо відповісти на досить популярне запитання: «Що буде, коли головні рахівники країни не вкладуться в два з невеликим тижні?» Експрес-опитування юристів дозволяє дати таку відповідь — нічого. Ніяких серйозних правових наслідків Центрвиборчком може не побоюватися. Особливо в тому разі, якщо причини, котрі потягли за собою зволікання, формально виглядатимуть об’єктивно.

Як довго виборчкомівці рахуватимуть голоси? Відповідно до наявних даних, команда кандидата Хаменка (котра намагається, всупереч законодавству, контролювати підрахунок голосів, впливати на волю виборців і тиснути на ЦВК) розробила два сценарії. Сценарій перший — так званий бліцкриг. Він передбачає прискорену обробку бюлетенів із протоколами і передбачає оголошення результатів виборів уже 22 листопада. Мета — якнайшвидше проголосити пана Хаменка переможцем і якомога швидше привести його до присяги.

Зазначимо, що реалізація подібного сценарію передбачає дотримання кількох умов. По-перше, необхідно, щоб кандидат Хаменко (за офіційними результатами) мав досить суттєву перевагу перед опонентом. Можна припустити, що домагатися бажаного результату стануть за допомогою багатого арсеналу усіляких фальсифікацій.

При цьому натхненники й організатори порушень мусять подбати про дотримання другої умови. А саме: фальсифікатори зобов’язані постаратися якомога ретельніше ховати кінці. З формальної точки зору все має виглядати максимально чинно. Щоб у значної частини населення виникло якнайменше підозр із приводу законності успіху кандидата Хаменка. Щоб у світової громадськості з’явилося якнайменше приводів засумніватися в легітимності результатів виборів. Щоб опозиція мала якомога менше причин опротестувати офіційні результати.

Якщо необхідний відрив не забезпечать, а шила в мішку не втаять, швидше за все, буде використано іншу схему — «окопна війна». У цьому разі результати підбиватимуть максимально довго (не виключено, що виходячи за часові рамки, визначені законодавством). При цьому суди постараються завалити позовами, у яких кандидата Народенка звинувачуватимуть у численних порушеннях виборчого законодавства. З одного боку, у пана Народенка «вибиватимуть» голоси, з іншого — битимуть по психології його прибічників.

Не виключаємо, що симпатики кандидата Народенка готові до проведення масових акцій. Що тисячі людей можуть зібратися, наприклад, біля будинку ЦВК в очікуванні оголошення результатів виборів. Але чи здатні ці люди чекати два тижні? Або більше? Що більше піде часу на підрахунок, то менше буде розжарення. Збити цей розпал — завдання команди кандидата Хаменка. Зберегти своїх прибічників у тонусі й утримати їх від непродуманих дій — завдання команди кандидата Народенка. Він повинен у будь-якому разі дочекатися оприлюднення підрахунку голосів.

Уявимо собі, що цей час пробив. ЦВК офіційно проголошує переможцем виборів, наприклад, кандидата Хаменка. Припустимо, що кандидат Народенко має підстави вважати, що у нього просто вкрали перемогу. Що він може зробити в цьому разі? Закон про вибори та Цивільно-процесуальний кодекс закріплюють за ним право оскаржити рішення Центрвиборчкому у Верховному суді. Відповідно до законодавства, скарга має бути розглянута в п’ятиденний строк. При цьому кандидат мусить надати суду максимум доказів своєї правоти.

Чи реально домогтися правди в суді? Досвід цієї кампанії доводить, що така можливість існує. Як відомо, після першого туру було визнано недійсними вибори в територіальному виборчому окрузі №100, розташованому в Кіровограді. 10 листопада Центрвиборчком прийняв відповідну постанову, і голоси значного числа виборців не було враховано при визначенні результатів виборів. Проте вже через три дні представники Ющенка подали скаргу у Верховний суд, і 16 листопада ВС скасував постанову ЦВК. А заодно зобов’язав головну виборчу комісію країни «встановити результати голосування в межах територіального округу №100».

Цитату з рішення суду ми навели недаремно. Щоб пояснити, чому не відповідали дійсності повідомлення в ЗМІ про те, що «Верховний суд повернув голоси Ющенку». Верховний суд нікому нічого не повертав. Тому що не має такого права. Виключне право Верховного суду — скасувати рішення ЦВК. Виключне право ЦВК — «встановити й офіційно оприлюднити результати виборів президента України».

Повернімося до наших кандидатів. Кандидат Народенко намагається оскаржити у Верховному суді рішення ЦВК про визнання переможцем Хаменка. І наводить документальні докази численних порушень, які послужили причиною незаконного коригування народної волі. Припустимо, що ВС визнає отримані свідчення обгрунтованими і скасує рішення ЦВК. Чи означає це, що перемога присуджується кандидату Народенку? Ні. Як і в згаданому нами випадку із сотим округом, Верховний суд може лише зобов’язати Центрвиборчком переглянути результати виборів з урахуванням нових обставин. Звертаємо вашу увагу на важливу деталь: відповідно до статті 98-1 Закону про вибори, ЦВК «не може прийняти рішення, яке, по суті, повторює рішення, скасоване судом».

Спробуємо розвіяти ще одну поширену помилку. Для цього змоделюємо ще одну ситуацію. Припустимо, що кандидат Хаменко (за офіційними підрахунками) виграв із невеликою перевагою. При цьому на цілому ряді дільниць або навіть округів вибори визнано недійсними. Бо через масові випадки псування урн чи викрадення бюлетенів виборчі комісії не змогли достеменно встановити результатів голосування. Припустимо, кандидат Народенко має докази того, що:

— він здобув фактичну перемогу на цих дільницях (округах);

— він переміг би на виборах, якби голосування на цих дільницях (округах) було визнане дійсним;

— масові порушення закону на цих дільницях (округах) заздалегідь спланувала й організувала команда кандидата Хаменка.

Чи має кандидат Народенко право на підставі вище переліченого оскаржувати рішення ЦВК? Так. Чи поверне йому Верховний суд украдені голоси? Швидше за все, ні. Якщо псування (пропажа) бюлетенів справді було масовим, то встановити результат голосування з високим рівнем точності не можна. І навіть якщо буде встановлено лихий намір у діях представників команди Хаменка (що, втім, малоймовірно), незаконно відібрані в Народенка голоси до нього не повернуться. Хоча правом народу на вибір буде відверто знехтувано.

Щоправда, можливі варіанти. Припустимо, бюлетені було знищено (викрадено) дорогою з дільничної в територіальну комісію. Оскільки документальних свідчень народної волі немає, тервиборчком визнає вибори недійсними. ЦВК підтверджує це рішення. Однак на руках у представників обкраденого кандидата залишаються протоколи дільничної комісії, які явно свідчать, що Народенко переміг. У такому разі можна оскаржити рішення ЦВК у Верховному суді. І ВС може зобов’язати Центрвиборчком полічити голоси на підставі протоколів дільничних комісій. Підкреслюємо, може, але аж ніяк не зобов’язаний. Усе залежить від того, наскільки переконливими будуть аргументи, викладені в скарзі, наскільки вагомими будуть докази.

Висновок, який обов’язково мусять зробити члени команди кандидата Народенка, — слід пильно охороняти дільниці, бюлетені та протоколи. Всіма доступними способами і всіма дозволеними законом засобами.

Однак повернімося до нашої сумної історії. Отже, кандидат Народенко оскаржив рішення ЦВК, яке визнає переможцем виборів кандидата Хаменка. Верховний суд знайшов аргументи переконливими і рішення Центрвиборчкому скасував. ЦВК перераховує голоси. І приймає нове рішення, відповідно до якого переможцем... знову виявляється Хаменко. Чи можна оскаржити цей вердикт? Можна. Якщо команда Народенка виявила в цьому рішенні нові порушення законодавства. Або вважає, що ЦВК не зовсім сумлінно виконала розпорядження Верховного суду. Куди слід подавати нову скаргу? У Верховний суд, тому що скасовувати рішення ЦВК (як ми знаємо) має право лише він.

Скільки разів можна опротестовувати рішення Центрвиборчкому? Чи є обмеження? І так, і ні. Якщо є приводи — подавати скарги можна скільки завгодно. І (з одного боку) доки справа перебуває в суді, ЦВК начебто не має права приймати остаточне рішення. Але (з іншого боку) ніхто не скасовував Конституцію, відповідно до якої, «новообраний Президент вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги».

Розберемо цю ситуацію. ЦВК через п’ятнадцять днів після виборів (відповідно до закону) оголосила переможця. Її рішення оскаржили в суді. Вона прийняла нове рішення, відповідно до якого визначила, що перемогла та ж сама особа, але зі значно скромнішим результатом. Це рішення знову оскаржили. Чи можуть Хаменка привести до присяги, не чекаючи рішення Верховного суду? Не виключено.

Яким чином? Судіть самі: є рішення (хай і оскаржене), і є норма Конституції, що встановлює термін складання присяги особою, визнаною офіційним переможцем. Офіційним визнанням перемоги (за законом) є поява повідомлення в «Голосі України» чи «Урядовому кур’єрі». Чи повинна ЦВК чекати рішення Верховного суду? Згідно з правовою логікою — так. Але є сумний прецедент. Був випадок, коли переможець парламентських виборів склав присягу, не дочекавшись рішення Верховного суду. Який саме розбирав підсумки голосування в цьому окрузі...

Пояснимо, що ми маємо на увазі. Припустімо, Верховний суд розбирає скаргу кандидата Народенка, який вважає рішення ЦВК незаконним. Припустімо, поки суд вивчав обставини справи, громадянин Хаменко склав присягу. А наступного дня Верховний суд зобов’яже ЦВК перерахувати голоси. Центрвиборчком перераховує, і... переможцем виявляється Народенко. Як бути? З одного боку, Конституція зобов’язує визнати президентом особу, котра перемогла на виборах. З іншого, за тією ж Конституцією, особа, приведена до присяги, уже є президентом. І позбавити його повноважень неможливо. У такій ситуації залишиться тільки апелювати до Конституційного суду.

Однак краще було б запитати Конституційний суд заздалегідь — чи можна приводити до присяги офіційного переможця виборів до завершення розгляду справи у Верховному суді?

Чи можна перешкодити приведенню до присяги до остаточного рішення Верховного суду? Можна, бо присягати майбутній президент повинен на урочистому засіданні Верховної Ради. І від позиції вищого представницького органу залежить, чи відбудеться цей захід до закінчення судового розгляду.

Ще одне болюче питання. Припустімо, результати виборів викликали суперечки, справа перебуває у Верховному суді, офіційного переможця не оголошено, і сторони вирішили чекати закінчення судового розгляду. Хто в цей час виконує обов’язки глави держави? Чинний Президент. А як бути з тим, що термін його повноважень обмежений п’ятьма роками? Чи повинен він у зв’язку з цим відійти від справ, і чи повинен прем’єр на цей час стати виконувачем обов’язків президента?

Чутки про такий розвиток подій останнім часом стали досить модними, але це — не більше як чутки. Бо глава Кабінету має право заміщати президента лише в разі відставки, смерті, тяжкої хвороби чи імпічменту. І тому, що, відповідно до статті 108 Конституції, «Президент виконує свої обов’язки до вступу на пост новообраного Президента».

Чи може Верховний суд визнати президентські вибори недійсними? Ні. Чи може це зробити ЦВК? Ні. Можна визнати вибори недійсними на окремій дільниці й навіть у цілому окрузі. Але визнати недійсними вибори в цілому закон не дозволяє. Ну, а якщо будуть визнані недійсними вибори на всіх 33 тисячах дільниць? Запитання, відповіді на яке в законі немає. Але, погодьтеся, така ситуація видається просто неймовірною.

Розберемо ще одну ситуацію. Припустімо, вибори буде визнано недійсними на величезній кількості дільниць. Чи можна вважати результати виборів легітимними? З погляду букви закону — так. З погляду духу закону — напевно ні. Бо в цьому випадку неможливо точно встановити волевиявлення всього народу, а не лише його частини.

Чи можна оскаржити рішення Верховного суду? Ні. Чи може встановити результати виборів якийсь інший орган, крім ЦВК? Ні. Розмови про те, що легітимізувати результати президентської кампанії може Верховна Рада, з правової точки зору — повна нісенітниця. Таку саму юридичну силу могло б мати рішення ЖЕК.

Чи повинен кандидат, котрий засумнівався в справедливості офіційних результатів виборів, використати всі законні способи домогтися встановлення істини? Зобов’язаний. Чи має він право апелювати до народу, вимагаючи перегляду результатів волевиявлення? Слизьке запитання. Після остаточного рішення Верховного суду окремий кандидат не має юридичного права оскаржувати результат виборів. Але таке моральне право є в самого народу.

У народу є права й можливості контролювати чистоту, прозорість, демократичність і законність виборів. У народу, як засвідчив перший тур, є готовність це зробити. Він, народ, повинен бути пильним, аби будь-яку спробу фальсифікації можна було зупинити в зародку чи (принаймні) довести факт порушення в суді. Щоб кандидат від народу отримав можливість домогтися законної перемоги законним шляхом, народ зобов’язаний відстоювати свої права.

За Конституцією, народ — єдине джерело влади. Саме тому, відповідно до Основного Закону, ніхто не може узурпувати владу. Вибори — одна з основних форм народовладдя. Якщо право народу на вибір порушено, це — шлях до узурпації влади. І, щоб уникнути цього, народ повинен згадати ще про одне конституційне право — «Народ здійснює владу безпосередньо».