Захід сонця вручну

19 січня Верховна Рада України 246 голосами звільнила Івана Плачкова з посади в.о. міністра палива й енергетики України, а також в.о. міністра юстиції Сергія Головатого. Крім того, депутати висловили недовіру голові правління НАК «Нафтогаз України» Олексію Івченку. До чого може призвести таке рішення в «газовому» контексті і що з цього випливає - спробуємо розібратися.

Двічі звільнені - щоб напевно

Співгромадяни, котрі вже добряче заплутались у законності політичного рішення про відставку уряду на чолі з прем’єром Юрієм Єхануровим, мабуть, тим більше були збентежені «повторним звільненням» І.Плачкова і С.Головатого. (Про законодавчі нюанси - читайте в статті С.Рахманіна у цьому ж випуску «ДТ».) Розбиратися в цій колізії, звичайно, повинен Конституційний суд. Але навіть коли припустити, що депутати звільнили І.Плачкова законно, вони мало наблизилися до «поховання» «газової» угоди від 4 січня 2006 року. Якщо, звичайно, звільняючи його, вони справді мали на меті змінити перебіг подій у російсько-українських відносинах у газовій сфері. І навіть висловлення недовіри голові правління НАК «Нафтогаз України» Олексію Івченку для цього мало.

Річ у тому, що з проекту постанови «Про некваліфіковані дії органів виконавчої влади щодо забезпечення населення України природним газом» депутати вилучили пункт, де пропонувалося «визнати наявність достатніх підстав вважати Угоду про врегулювання відносин у газовій сфері, підписану 4 січня 2006 року між НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Газпром» і компанією «РосУкрЕнерго АГ», такою, що суперечить чинному законодавству України і укладена з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства».

Таким чином згадана «газова» тристороння угода, укладена трьома господарюючими суб’єктами 4 січня в Москві, начебто залишається в силі (щоправда, незрозуміло - у якій і в чиїй?). Хоча б з тієї причини, що підписав її не звільнений (а тоді ще чинний міністр палива й енергетики України) Іван Плачков, а Олексій Івченко, котрий поки ще очолює НАК «Нафтогаз України». А він відразу ж після висловлення йому недовіри парламентаріями заявив, що вважає, що Верховна Рада не може ініціювати його звільнення.

Відповідно до чинного законодавства, О.Івченка може звільнити тільки Кабмін і тільки після того, як голова правління «Нафтогазу України» напише заяву з проханням його звільнити. Глава НАК додав, що ніяких правових наслідків рішення Верховної Ради не матиме. Тобто на розвиток «газової» угоди від 4 січня це ніяк не вплине.

Вплине чи ні - питання спірне. Але укази про призначення і зняття глави НАК підписував дотепер президент України.

Багато депутатів, що висловили недовіру Олексію Івченку як главі НАК «Нафтогаз України», пояснюють своє рішення не як імперичне, а як рекомендаційне для Кабміну. Мовляв, тепер уряд має зробити висновки й ініціювати відставку голови правління «Нафтогазу». Якщо ж Кабмін ніяк не відреагує на рекомендацію про відставку О.Івченка, парламентарії обіцяють знайти інший законний механізм усунення його з командного містка «Нафтогазу». Але який - поки що ніхто не каже.

ВР намагається поставити «Нафтогаз» під контроль

У постанові парламенту «Про некваліфіковані дії органів виконавчої влади щодо забезпечення населення України природним газом» Рахунковій палаті доручено до 15 лютого поточного року провести комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» за період 2004-2005 років і в 2006 році - її відносин з компанією «РосУкрЕнерго».

Генеральній прокуратурі пропонується рекомендувати провести перевірку і дати правову оцінку підписаній 4 січня ц.р. «газовій» угоді і діям тих посадових осіб, котрі брали участь у її підписанні, а також вжити негайних заходів щодо забезпечення інтересів держави.

У зв’язку зі звільненнями Верховна Рада рекомендувала Кабміну терміново затвердити новий склад наглядової ради НАК «Нафтогаз України» для посилення контролю над діяльністю компанії на предмет відповідності національним інтересам країни.

Утім, не факт, що така постанова парламенту втримає уряд і НАК «Нафтогаз України» від підписання деталізуючих «газову» угоду документів.

Адже ще в середу, 18 січня, коли делегація «Нафтогазу» погоджувала в Москві деталі майбутніх угод, анітрохи не наляканий загрозою відставки Іван Плачков спокійно заявив, що 21 січня планується підписання всіх контрактів, передбачених газовою угодою від 4 січня.

За словами І.Плачкова, до 21 січня має бути підготовлений проект розпорядження Кабміну про створення «Нафтогазом» і компанією «РосУкрЕнерго» спільного підприємства, яке, скоріш за все, називатиметься «Газенерго». Розпорядження Кабміну готувалося терміново, щоб, за словами І.Плачкова, у суботу вже вирішити «всі організаційні питання і підписати контракти на постачання необхідного обсягу газу як у 2006-му, так і до 2010 року». Тож не виключено, що коли ви читатимете цей матеріал, обіцянки І.Плачкова вже матеріалізуються у відповідні документи.

Парламент проти,
але СП з «РосУкрЕнерго» створюється?

Говорячи 18 січня про майбутнє створення СП і підписання міжурядового протоколу, Іван Плачков висловив упевненість, що угода про постачання газу за ціною 95 дол. за 1000 кубометрів буде підписана на п’ять років. (Нагадаю, що в угоді від 4 січня сума в 95 дол. за 1000 кубометрів газу для України визначена тільки на перше півріччя 2006 року).

За його словами, гарантіями України стане контракт, в якому буде передбачено обсяги, ціну і терміни поставок газу. Ціна на газ буде зафіксована в контракті безпосередньо між господарюючими суб’єктами - створеним СП і «РосУкрЕнерго», уточнив І.Плачков.

Треба розуміти, що таким чином гарантія Росії на міжурядовому рівні (як це робилося колись) відповідно до міжнародного права анулюється? Але чим гарантуватиме обов’язковість поставок газу для України компанія-посередник «РосУкрЕнерго»? Цього поки що ніхто не спромігся пояснити.

Зі стислого тезового опису І.Плачковим майбутнього СП «Газенерго» випливає, що нині договірні сторони розглядають можливість створення такого підприємства у формі закритого акціонерного товариства. Проте багато експертів, з якими нам вдалося поговорити на цю тему, висловлюють побоювання, що, як і у випадку з підписанням «газової» угоди від 4 січня, українська сторона просто погодиться на запропонований партнерами варіант створення СП.

Одне спільне підприємство з «Газпромом» НАК «Нафтогаз України» вже створила - у формі ТОВ «Консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України», відповідно до угоди між урядами України і РФ від 7 жовтня 2002 року. Але через цей газотранспортний консорціум «Газпрому» поки що не вдалося дістати вільний доступ до газотранспортної системи (ГТС) України. Не виключено, що створення СП «Газенерго» варто розглядати як спробу номер два у процесі оволодіння українською ГТС.

Діяльність СП полягатиме в такому: воно купуватиме газ за ціною 95 дол. (у «РосУкрЕнерго») і постачатиме цей газ споживачам України, повідомив І.Плачков. За його словами, СП буде зареєстроване в Україні і працюватиме за законодавством України.

Але це ще не факт.

Плачков уточнив, що участь «Нафтогазу» у статутному фонді СП передбачена тільки в грошовій формі, ніякі інші активи, основні засоби вносити в статутний фонд не планується. Розмір статутного фонду СП ще остаточно не визначений.

При цьому Плачков висловив упевненість, що Антимонопольний комітет України дасть згоду на створення цього спільного підприємства. «Вважаю, що цей контракт корисний і, його потрібно підписувати», - сказав він.

Надія лише на АМК, який за кілька годин до звільнення І.Плачкова парламентом заявив, що комітет не отримував офіційних документів і заяв для одержання дозволу на створення спільного підприємства за участю НАК «Нафтогаз України» і «РосУкрЕнерго». Про це повідомила прес-служба АМКУ.

Глава Антимонопольного комітету Олексій Костусєв сказав: «...Зі свого боку, ми добре розуміємо загальнодержавне значення цього питання і готові розглянути його відповідно до законодавства й у максимально короткі строки. Ми готові забезпечити безперервну роботу фахівців комітету - вивести людей на роботу у вихідні, щоб ні на мить не затримувати розгляду питання про видачу дозволу. Проте неможливо приймати рішення по суті без заяви і необхідних документів».

Утім, не виключено, що на догоду «політичній необхідності» АМКУ може і поквапитися.

До слова, у російському варіанті проекту міжурядового «газового» протоколу на 2006 рік, з текстом якого знайоме «ДТ», у статті 4 усього лиш йдеться: «Сторони підтримують ініціативу НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» про створення в 2006 році на взаємовигідних умовах господарського товариства, яке закуповуватиме природний газ на кордоні РФ і України для організації поставок і реалізації газу суб’єктам господарювання - промисловим підприємствам України.

Сторони сприятимуть створенню товариства для того, щоб воно почало свою діяльність з лютого 2006 року.

Російська сторона гарантує постачання для товариства природного газу в межах обсягів, зазначених у статті 2 даного протоколу».

Стаття 2 ще лаконічніша: «У 2006 році російська сторона гарантує постачання 17 млрд. кубометрів природного газу російського походження для забезпечення балансу України».

Зауважимо, що у цитованому варіанті протоколу така компанія, як «РосУкрЕнерго», «завбачливо» навіть не згадується... Як немає жодного посилання на «газову» угоду від 4 січня 2006.. Хіба що обсяг обіцяного російського газу збігається. Але кому він обіцяний, які гарантії, при чому тут «РосУкрЕнерго» - не зазначено.

А тим часом експерти Світового банку прогнозують, що Україна внаслідок нової газової угоди втратить близько 2% зростання ВВП у 2006 році. До оголошення про збільшення цін на газ Світовий банк прогнозував зростання ВВП у межах від 3,5% до 5,5%. Нині, за його оцінкою, він становитиме приблизно 1,5-3,5%.

Водночас експерти банку збільшили прогнози дефіциту бюджету на цей рік для України - якщо раніше він був 3,5-4% ВВП, то тепер 4,2-4,7% на рік, якщо не буде вжито коригувальних заходів.

Тож перші плоди газової угоди Україна вже пожинає.