ЗА СІМЕЙНИМИ ОБСТАВИНАМИ-3

У розпал скандалу між генпрокурором України Михайлом Потебеньком — з одного боку, й міністром юстиції Сюзанною Станік, керівником НТКУ Вадимом Долгановим — з другого, на часі було організовувати тоталізатор. Хто переможе? Водночас старожили політичних аукціонів запевняли: ставити в цій ситуації потрібно не на бійців кетчу, а на Президента. Країні відома тактика поведінки глави держави на випадок, якщо люди його команди починають взаємну публічну війну: посад позбуваються всі. Швидше за все, таким самим чином розсмокчеться і жевріючий конфлікт між генпрокурором та чиновним подружжям.

Звісно, не можна стверджувати, що публічний конфуз став приводом для зміни місць роботи всіх трьох персонажів. У декого (приміром, у прокурора) прагнення піти простежувалося давно, чого не скажеш про Сюзанну Романівну й Вадима Панасовича. Але і їхній владний підмурівок стало розмивати не в день початку відкритого протистояння з Потебеньком.

Куди ж, імовірно, підуть напівопальні політики? Ще на початку тижня практично зі 100-відсотковою впевненістю можна було казати, що Сюзанна Станік змінить Дмитра Павличка у Варшаві. Просочування інформації з цього приводу ще минулого тижня сталося в Інтернет-газеті «Форум». Проте виникли два моменти, які поставили дипломатичну кар’єру нинішнього міністра юстиції під сумнів. По-перше, її від’їзду до Варшави рішуче не хочуть ті, хто утримує на посаді президента НТКУ Вадима Долганова, а саме — керівництво СДПУ(о). Компетентні джерела на Банковій повідомляють про активізацію кроків на захист статус-кво Станік і Долганова. У зв’язку з чим Президент засумнівався. Отож, не виключено, що Сюзанна Станік усе-таки залишиться на своїй посаді ще певний час і далі затято протистоятиме спробам мін’юстівського держсекретаря Олександра Лавриновича заповнити своїми людьми в міністерстві вакансії, що утворилися після того, як Мін’юст мусили залишити прибічники Сюзанни Романівни.

Друга проблема менш істотна, але більш пікантна. Ми всі пам’ятаємо, чому радянські «Жигулі» в Європі продавалися під маркою «Лада». Для французького вуха оригінальна назва була надто схожа на «жиголо» . Щось подібне трапляється і з людьми. Приміром, свого часу пан Пєхота зійшов з дипломатичної дистанції Київ—Мадрид з однієї простої причині: іспанською мовою його прізвище було співзвучне слову для позначення предмета, про який жінки знають, що брак його розміру може бути компенсований умінням ним користуватися. Не вельми пощастило й Сюзанні Романівні. Її прізвище польською мовою перекладається як «бюстгальтер». Цієї дрібниці МЗС не взяло до уваги, а наше посольство в Польщі зробило все можливе для того, аби увагу загострити. Одне слово, якщо невдоволення Президента роботою міністра юстиції виявиться сильнішим, ніж вплив лобістів, і при цьому Сюзанна Станік або перейде на прізвище чоловіка, або переконає навколишніх у провінціалізмі наявних забобонів, — то вона стане послом України в Польщі. І в цьому разі Вадим Панасович, швидше за все, поїде з нею.

Хто займе його місце біля керма Першого державного каналу? Відповіді на поставлене запитання сьогодні немає. Цією людиною вже не стане Ігор Сторожук, попри всі його попередні надії. Не стане нею і Олександр Мартиненко. По-перше, через відсутність телевізійного досвіду, по-друге, через категоричне небажання. Серед кандидатур, які розглядає Президент, найгуманніша, з погляду поваги до аудиторії та професійної, кандидатура Олександра Ткаченка — генерального продюсера «Нового каналу». Дітище Олександра Владиславовича перебуває на піднесенні, але власники контрольного пакета «Нового каналу» — російська група «Альфа» — цього разу ведуть переговори про продаж каналу з Ігорем Бакаєм. Де Ігор Михайлович, серйозно витратившись, обложений кредиторами й усунутий від фінансових потоків, збирається взяти мільйонів сімнадцять живих грошей, — для всіх залишається запитанням. Проте відомо, що лобістські послуги в переговорах панові Бакаю надає людина, котрій Ігор Михайлович свого часу допоміг стати депутатом російської Думи по Ямало-Ненецькому виборчому округу. Отже, все можливо, все можливо...

Щодо Михайла Олексійовича Потебенька, то в стратегічному сенсі з ним усе зрозуміло: Михайло Олексійович іде в депутати. Як він це робить? Загадка. Існує інформація, відповідно до якої глава держави дозволив комуністам кооптувати генпрокурора до свого списку. Натомість вони нібито пообіцяли висунути Михайла Олексійовича за своєю квотою на комісію боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Комуністам добре — своя людина на компроматі. І Президентові добре. З тієї самої причині. Втім, якщо Потебенько й не піде за списком своїх давніх соратників, то посаду голови цієї комісії він може узяти за квотами інших фракцій, офіційно лояльніших до Банкової.

Інакше кажучи, повної й остаточної ясності щодо доль наших героїв на сьогодні немає. Але в тому, що вона з’явиться найближчим часом, сумніватися не доводиться.