ЯК ГАРТУВАЛАСЯ СТАЛЬ

Ну що ж, все не так уже й похмуро, як здавалося буквально кілька тижнів тому. Виявляється, не перевелися ще в Україні політики і чиновники, чиї розум, честь та совість можуть виявлятися незалежно від побажань Президента. Що вже двічі було продемонстровано на засіданнях Кабінету міністрів, де обговорювалося питання участі нашої країни у формуванні Єдиного економічного простору.

Як відомо, відповідно до українського законодавства, зокрема закону про міжнародні договори, проекти документів, які підписуються від імені України її Президентом, перш ніж надійти до глави держави, мають бути розглянуті МЗС і профільними міністерствами, а потім Кабінетом міністрів. Після ухвалення рішення уряд передає свої висновки і пропозиції главі держави.

На відміну від уряду російського, що схвалив проекти угоди й концепції формування ЄЕП незабаром після їх схвалення Групою високого рівня (ГВР), і попри нетерпіння українського Президента швидше «перейти від слів до діла» у створенні ЄЕП, уряд Віктора Януковича після гострих і тривалих дискусій уже двічі переніс ухвалення остаточного рішення. Більше того, всі три відомства, що готували супровідні документи до аналізованих проектів, а саме Міністерство економіки і з питань європейської інтеграції, Міністерство закордонних справ та Міністерство юстиції, дійшли єдиної думки: єепівські документи суперечать Конституції України.

Слово — апологетам

Ні для кого не секрет, що найзатятішим захисником підготовлених Групою високого рівня документів у нашому уряді є член ГВР і глава української делегації перший віце-прем’єр Микола Азаров, який активно аргументував свою позицію з усіх центральних українських телеканалів та стрічок новин вітчизняних інформагентств. Коротенько нагадаємо його основні тези:

Ё я бачу в цих домовленостях можливість для прискорення економічного розвитку України, для пожвавлення багатьох наших галузей економіки;

Ё Україна жодною тезою цих документів не зраджує прагнення до європейської інтеграції;

Ё коли ми вивчили економічні перспективи, наші товари, порівняно з товарами країн, які ведуть переговори щодо ЄЕП, конкурентоспроможніші, що створює певні переваги. ЄЕП — це перспективні і стабільні ринки для товарів та капіталів;

Ё на першому етапі формування ЄЕП передбачається створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень. Планується створювати ЄЕП поетапно і здійснювати перехід від одного етапу до іншого в тому обсязі і тоді, коли це відповідатиме національним інтересам;

Ё формування ЄЕП передбачає уніфікацію країнами—учасницями цін на енергоносії, митних тарифів і тарифів на транспортні перевезення;

Ё ніяких наднаціональних структур у проекті не передбачено, а лише передбачено єдиний міждержавний регулюючий орган, що займатиметься тарифами і торговими відносинами;

Ё документи щодо створення Єдиного економічного простору не містять нічого такого, що не відповідало б нашим інтересам.

Перш ніж перейти до висновків, зроблених українськими міністерствами, нагадаємо читачам і слова глави російського уряду, сказані ним уже після схвалення документів ГВР. Михайло Касьянов стверджує: мінімальний рівень Єдиного економічного простору України, РФ, Білорусі та Казахстану — це єдиний митний простір і єдина зовнішньоторгова політика, для здійснення якої ці держави повинні делегувати частину свого суверенітету наднаціональному органу.

Одна голова — добре, а три міністерства — краще

Висновки своїх відомств щодо схвалених ГВР документів на засіданні Кабміну минулої середи доповіли міністр економіки і з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко та міністр юстиції Олександр Лавринович. А напередодні з цією ж інформацією В.Хорошковський і перший заступник глави МЗС Олександр Чалий ознайомили членів парламентського комітету з питань європейської інтеграції на відкритому засіданні, куди було допущено і пресу.

На думку В.Хорошковського, укладання угоди про формування ЄЕП у її нинішньому вигляді означало б для України «зміну стратегічного курсу і як мінімум припинення реалізації курсу на інтеграцію в Європейський Союз». Як стверджує головний економіст країни, ЄС не може мати зону вільної торгівлі з країною, що входить в інший митний союз або навіть лише планує до нього ввійти. А те, що за формулюванням, закладеним у проект угоди, ЄЕП — це митний союз, у В.Хорошковського немає жодних сумнівів. Його колега О.Чалий також пояснив: під час переговорів українська сторона не лише пропонувала слово «єдиний» замінити на «спільний», а й наполягала на тому, щоб сторони говорили про «спільний економічний простір» у контексті його подальшої можливої синхронізації зі спільним економічним простором, який сьогодні Росія створює з ЄС і щодо якого відповідні пропозиції від Євросоюзу надходять і Україні. Проте, за свідченням дипломата, нашій делегації дали чітко зрозуміти, що йдеться саме про «єдиний простір», який абсолютно не повинен синхронізуватися, тим більше ставати елементом спільного економічного простору з ЄС. А керівник російської делегації віце-прем’єр Віктор Христенко, звертає нашу увагу О.Чалий, цілком чітко сформулював: «Слово «єдиний» у поєднанні з ЄЕП передбачає делегування повноважень певному наднаціональному органу. І якщо буде підписано документ щодо ЄЕП, то це буде договір, аналогічний Римському договору про створення ЄС». Тобто насправді йдеться про митний союз із перспективою створення єдиного економічного союзу. Таким чином, виходить, що для України ЄЕП буде не «для» ЄС, а «замість» ЄС. Це ж саме твердження доводиться в постатейному глибокому аналізі єепівських документів, що міститься в розлогому листі глави представництва України при ЄС Романа Шпека на ім’я прем’єра Віктора Януковича. В кінці його серед інших зроблено й такий висновок: «Аналіз концепції ЄЕП у контексті міжнародних процесів дозволяє зробити висновок, що справжньою метою ЄЕП є знищення європейської інтеграції України, будь-яких перспектив вступу України в ЄС, новий поділ Європи та відновлення блоку, аналогічного Російській імперії чи СРСР».

В українському зовнішньополітичному відомстві впевнені: неможливо досягти орієнтирів, закладених у програмі Президента «Європейський вибір», зокрема забезпечити вступ у митний союз із ЄС до 2007 р., якщо одночасно стоятиме завдання формувати ЄЕП, тобто митний союз із РФ, Білоруссю та Казахстаном. Ключовим, на думку О.Чалого, є те, що, «хоча ЄЕП декларується як суто економічний проект, але саме спроба почати будувати його з даху, а не з фундаменту, тобто хоча б із зони вільної торгівлі, свідчить, що цей проект — геополітичний, геоекономічний і не дасть нам можливості й далі реалізовувати затверджений Президентом і схвалений Верховною Радою курс на євроінтеграцію».

Крім того, у Мінекономіки вважають: увійшовши в таке міждержавне утворення, Україні доведеться переглянути програму вступу в СОТ, оскільки в рамках ЄЕП мають бути сформовані спільний митний тариф і в СОТ доведеться вступати на узгоджених умовах. «Це може призвести до того, що зовнішні контрагенти України з СОТ і ЄС можуть переглянути свої угоди з нашою країною», — вважає В.Хорошковський. Наша країна найдальше, порівняно з рештою «четвірки», просунулася на шляху до СОТ і на двосторонньому рівні, і на багатосторонньому, і українському міністру економіки важко уявити, як можна «погоджувати позиції», наприклад, із Білоруссю, яка, окрім заяв про свій намір вступити в СОТ, нічого не робить. У МЗС також згодні з колегами з Мінекономіки: «зближення з ЄЕП фактично унеможливлює виконання завдання Президента забезпечити вступ України в СОТ до кінця року технічно, а реально — до середини 2004 р.».

Очікування Мінекономіки щодо зниження інтересу з боку європейських компаній до інвестування в економіку України вже підтверджуються фактами. За свідченням міністра Хорошковського, деякі партнери, котрі вели з ним переговори і «ще вчора планували вкласти значні суми, сьогодні припиняють цю активність і чекають, як далі розвиватимуться події».

Ще одним негативним наслідком вступу України в ЄЕП у Мінекономіки вважають істотне звуження повноважень України щодо вибору найоптимальніших напрямів зовнішньоекономічної політики. Значною проблемою для нашої країни стане «формування спільного митного тарифу». Оскільки Україна «позиціонувалася як транзитна держава і в нас було вироблено відповідну систему узгодження тарифів». Якщо ми будемо змушені від неї відмовитися, то «доведеться змінювати всю структуру нашої економіки», стверджує В.Хорошковський. Крім того, міністр звертає увагу депутатів на той факт, що останніми роками «Верховна Рада не віддавала тарифи навіть уряду (що дуже заважало його роботі)», а в ЄЕПі їм доведеться поступитися ними наднаціональному органу.

Що стосується омріяної зони вільної торгівлі і її вигідності для України, то навіть у цьому питанні в Мінекономіки пропонують бути обережними і спочатку провести глибокий аналіз, оцінивши вплив такої ЗВТ на вітчизняних виробників, оскільки в Росії енергоносії значно дешевші, ніж в Україні, і якщо зникнуть усі бар’єри між нашими країнами, то українські товари виявляться неконкурентоспроможними. Оскільки розрахунків, що показали б, якими будуть структурні системні наслідки від участі в ЄЕП для української економіки, на сьогодні немає, то побоювання колег із Мінекономіки поділяє й МЗС.

З приводу ж «уніфікованих цін на енергоносії» у цих відомствах особливих ілюзій не плекають — перевагами «різнорівневої» і «різношвидкісної» інтеграції з таким самим успіхом користуватимуться й росіяни. І найімовірніше, з’ясувати, у кого є «стільці», а хто повинен нести «гроші», буде дуже важко. Українці кажуть: спочатку зона вільної торгівлі без вилучень та обмежень, а потім решта. Росіяни ж, судячи з усього, спочатку хочуть побачити Україну в митному союзі «чотирьох», а потім уже «уніфікувати» ціни на енергоносії. Пригадуєте, про що говорив Л.Кучма минулого тижня в Москві? Про збереження росіянами «вилучень» із ЗВТ на 10 років уже в рамках ЄЕП! Це про таку зону вільної торгівлі мріє наш Президент? Чим же вона тоді відрізнятиметься від непрацюючих ЗВТ між Україною та Росією і в рамках СНД?

І, нарешті, всі три міністерства дійшли єдиної думки, озвученої на прес-конференції по завершенні засідання Кабміну главою Мін’юсту О.Лавриновичем: «Велика кількість норм, закладених у проектах, не узгоджується з українським законодавством та низкою статей Конституції», у зв’язку з чим відповідні відомства тепер готуватимуть матеріали постатейного аналізу. Міністр також висловив надію з приводу можливості переговорного процесу між учасниками угоди для координування позицій, «які відповідали б законодавству України».

Висновок Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції був такий: Україна може бути учасником угоди про формування ЄЕП у його нинішньому вигляді лише після внесення змін до Конституції. Участь України у створенні ЄЕП можлива лише в рамках, що не суперечать Конституції і нашому національному законодавству, а також на умовах, які мінімізують негативні наслідки політичного й економічного характеру.

Гальмівний шлях

У Міністерстві закордонних справ бачать два варіанти виходу із ситуації, які «не суперечать чинному міжнародному праву, відповідають українському законодавству і передбачені самою угодою про формування ЄЕП».

Перший варіант базується на розумінні того, що ввійти в ЄЕП на запропонованих сьогодні умовах Україна може, лише змінивши Конституцію. Отже, потрібно змінювати або Основний Закон, або умови приєднання.

Якщо піти шляхом внесення змін до Конституції, то слід пам’ятати, що ряд положень єепівської угоди прямо суперечать фундаментальним положенням її першого розділу. Оскільки Україна не може делегувати частину державної влади наднаціональним органам. Це твердження базується на прецеденті, створеному Конституційним судом при розгляді питання ратифікації угоди про приєднання України до угоди про створення Міжнародного кримінального суду і винесенні рішення, що це можливо лише після зміни Основного Закону. Але якщо в описаному випадку зміни необхідно вносити в розділ, який не вимагає референдуму, то у випадку з ЄЕП, підкреслює О.Чалий, знадобиться не лише 300 голосів за зміну ст.5, а й проведення відповідного референдуму для затвердження цих змін.

Якщо ж змінювати умови приєднання, то одна з пропозицій дипломатичного відомства — продовжити подальші переговори для того, щоб виробити документ, який дозволяє українській стороні підписати його без змін чинної Конституції.

Від себе додамо: якщо буде вирішено піти саме цим шляхом, то, вочевидь, продовжувати ці переговори має уже аж ніяк не перший віце-прем’єр Азаров, який, по-перше, схвалив документи, що явно суперечать Конституції України, по-друге, зробив це, за твердженням В.Хорошковського, на порушення виданих українській делегації урядових директив, а по-третє, тривалий час вводив широку українську громадськість в оману з приводу характеру й змісту документів, які готуються. До речі, категоричне твердження пана Азарова, буцімто «підписані» або «парафовані» документи змінювати вже не можна, також далеке від істини. Оскільки, з погляду міжнародного і внутрішнього права, вони не парафовані, а узгоджені на рівні експертів. Парафувати такі документи можуть або глави держав, або глави урядів, або міністри закордонних справ. Підписувати — лише президенти. Геть абсурдним бачиться й подальше перебування пана Азарова на посаді уповноваженого України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Втім, в уряді, схоже, уже набралася критична маса людей, яка не бажає бачити пана Азарова взагалі на будь-якій державній посаді.

Другий варіант розв’язання єепівської проблеми, запропонований нашим зовнішньополітичним відомством, — це вироблення цілого блоку застережень до статей документів, котрі суперечать українській Конституції і частині чинного законодавства, що дозволило б Україні підписати угоду про формування ЄЕП.

До речі, до проведеного 10 вересня засідання уряду три міністерства вже підготували свої пропозиції щодо таких застережень. Зокрема Мін’юст вважає: по-перше, оскільки положення ст.4 угоди і розділу 5 концепції про формування ЄЕП щодо створення єдиного регулюючого органа, якому сторони делегують частину своїх повноважень, не узгоджуються зі статтями 5, 6, 75, 96, 102, 113, 124 Конституції України, то застереження до угоди може бути в такій редакції: «Україна не вважає себе зв’язаною положеннями абзаців другого і п’ятого статті 4 угоди і абзацу п’ятого розділу V Концепції, оскільки делегування функцій органів державної влади України іншим органам чи посадовим особам суперечить Конституції України. Рішення органів ЄЕП, відповідно, не будуть для України обов’язковими».

По-друге, вважає Мін’юст, «положення розділу 6 Концепції щодо неприпустимості положень про застереження до угод ЄЕП не узгоджуються зі ст. 19 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., яка визнає право кожної держави під час підписання, ратифікації, прийняття чи затвердження договору або приєднання до нього формулювати застереження». Тому юридичне відомство пропонує таке застереження України до зазначеного розділу: «Україна не приєднується до абзацу третього розділу VI Концепції, бажаючи залишити за собою право формулювати застереження до будь-яких договорів у рамках Єдиного економічного простору».

По-третє, вважає Міністерство юстиції, угода і концепція не містять посилань на те, що гармонізація законодавства в рамках ЄЕП здійснюватиметься з урахуванням норм і принципів права ЄС, що певною мірою заходить у суперечність зі статтею 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС, у якій визнається, що важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та ЄС є зближення чинного і майбутнього законодавства нашої країни із законодавством Євросоюзу, і Україна вживає заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства ЄС. З урахуванням вищесказаного та Заяви Верховної Ради від 22 травня 2003 р. «Про формування Єдиного економічного простору України, Республіки Білорусь, Російської Федерації, Республіки Казахстан», у якій зазначається, що формування ЄЕП має здійснюватися у формах і рамках, які не повинні суперечити курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію, і має сприяти її якомога швидшому вступу у Світову організацію торгівлі, Мін’юст пропонує ще одне застереження до угоди про формування ЄЕП у такій редакції: «Україна здійснюватиме інтеграцію законодавств сторін у рамках ЄЕП у формі й у рамках, що не суперечать зобов’язанням України щодо гармонізації законодавства відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом».

Варягам не здається наш гордий Кабмін

Який із запропонованих варіантів вибере уряд, напевно сказати поки що складно. Достеменно відомо, що рішення про доопрацювання документів з урахуванням зауважень трьох міністерств і перенесення прийняття остаточного рішення ще на тиждень було прийняте одностайно (головний лобіст ЄЕП у Кабміні Микола Азаров волів у цей відповідальний час полетіти до Мексики на конференцію СОТ). Стурбованість ситуацією, яка склалася, звучала також у всіх виступах, щоправда, з різними відтінками. Кажуть, що небувалу принциповість проявив на засіданні міністр оборони Євген Марчук, який рішуче підтримав «трьох мушкетерів» з економічного, зовнішньополітичного та юридичного відомств. Такої ж рішучості очікували і від віце-прем’єра Віталія Гайдука, але той здивував досить лояльним ставленням до ЄЕПу. Втім, пізніше в інтерв’ю журналістам віце-прем’єр заявив, що він не згоден із передбаченим концепцією формування ЄЕП створенням міждержавного органу, а також висловив стурбованість тим, що вирішальна роль при ухваленні рішень цим органом належатиме країнам із найбільшим економічним потенціалом. Водночас В.Гайдук зазначив: «Якщо виключити ці процедури чи перевести їх в іншу площину, то з економічного погляду втрат для України я не бачу».

Міністр транспорту Георгій Кірпа, за розповідями очевидців, взагалі ЄЕПу не боїться і вважає, що це не Україна приєднується до Росії, а Росія до України.

Що ж стосується Віктора Януковича, то, імовірно, він усвідомлює, який фундамент для майбутнього зростання як його особистого, так і рейтингу уряду в цілому було закладено за останні півтора тижня, оскільки настільки жорстким і масовим опором президентській волі, мабуть, не може похвалитися навіть уряд Ющенка. Не знаю, чи можна пояснити прем’єрську алергію на ЄЕП глибоким усвідомленням національних інтересів України (хочеться в це вірити), проте спостерігачі відзначають у Віктора Федоровича зростання роздратування, викликаного поведінкою росіян на переговорах, а також припускають, що Януковича зовсім не надихає можливість масованого наступу на Україну російського капіталу і взяття ним стратегічних позицій, облюбованих земляками прем’єра.

Тож позавчорашню заяву Януковича про те, що уряд України підтримує підписання проектів документів про створення ЄЕП, але при цьому вважає необхідною умовою, щоб вони відповідали українській Конституції та чинному законодавству, можна трактувати подвійно. Зрозуміло, не можна виключати, що прем’єр таки спасував, дізнавшись про гнівну президентську реакцію на рішення Кабміну. Водночас висловлювання Януковича можна розцінювати і як більш прийнятне для президентських вух перефразування того, що вже було сказано на засіданні уряду: документи мають бути допрацьовані, аби зняти неузгодженість з українським законодавством. Заява ж про те, що «у нас є всі можливості підписати угоду вчасно», може свідчити про рішення йти іншим шляхом і підготувати блок застережень до документів, які готуються до підписання. Втім, імовірно також і те, що весь тягар відповідальності за порятунок Батьківщини з єепівської пастки прем’єр вирішив перекласти зі своїх аж ніяк не кволих плечей на Верховну Раду, оскільки в інтерв’ю журналістам наголосив: необхідні зміни чи доповнення в проектні документи можуть бути внесені в ході ратифікації документів у Верховній Раді після підписання президентами чотирьох країн.

Напередодні

Учора на ранковому засіданні парламенту Володимир Литвин повідомив про те, що Віктор Янукович звернувся до парламенту з листом, у якому просить розглянути питання ЄЕП наступного тижня у вівторок — перед вирішальним засіданням уряду в середу. У зв’язку з цим спікер доручив керівникам комітетів із закордонних справ і з питань європейської інтеграції спільно підготувати це питання до розгляду у Верховній Раді.

Як було сказано вище, минулого тижня комітет із питань європейської інтеграції вже розглянув проекти угоди і концепції формування ЄЕП і чітко заявив про свою позицію. Відзначаючи, що ці документи суперечать як проголошеному Президентом і підтриманому Верховною Радою курсу на європейську інтеграцію, так і Конституції та цілій низці законів України і указам Президента. Також, будучи впевненим, що підписання угоди про створення ЄЕП зупинить процес вступу України в СОТ, комітет вирішив звернутися до Президента України з пропозицією не підписувати угоду про формування Єдиного економічного простору Білорусі, РФ, Казахстану й України.

Глава комітету ВР з закордонних справ Станіслав Сташевський також вважає, що проекти документів щодо ЄЕП містять «відхилення від Конституції та законів України», і тому впевнений, що з їх ратифікацією у ВР «будуть проблеми».

На думку віце-спікера Олександра Зінченка, проекти угоди та концепції ЄЕП містять цілу низку неприйнятних для України положень, які суперечать багатьом системним законодавчим актам. Крім того, вважає Олександр Олексійович, існує реальна загроза втягування України в процес створення Митного союзу, що ставить під питання євроінтеграційні наміри України і створює нездоланні перешкоди на шляху в СОТ. Це може негативно позначитися на авторитеті держави і становитиме серйозну загрозу економічним інтересам держави, упевнений О.Зінченко.

Однозначно проти підписання документів щодо ЄЕП «Наша Україна», чиї представники не лише неодноразово аргументували свою думку, а й послідовно обстоюють її, взявши участь у засіданні Кабміну, готуючи подання в Конституційний суд щодо відповідності єепівських документів Основному Закону та свій проект їх ратифікації на випадок, якщо Леонід Кучма їх усе ж таки підпише. З «нашоукраїнцями» абсолютно солідарні і БЮТівці.

З більшовиків украй стурбовані перспективами участі України в ЄЕП депутати з групи «Народовладдя», котрі перерахували цілий ряд проблем, із якими зіштовхнеться наша країна, в об’ємній заяві, підписаній лідером групи Богданом Губським.

Чіткої позиції поки що не виробили «Аграрії України», вустами Катерини Ващук заявивши, що члени фракції ще не встигли вивчити документи. Не ознайомлений поки що з ними і глава соціалістів Олександр Мороз. Втім, здається, його соратник по партії Микола Рудьковський, який глибоко вивчив єепівську проблему і категорично впевнений, що участь України в цьому міждержавному об’єднанні завдасть нашій країні непоправної шкоди, поділиться своїми міркуваннями як із лідером, так і з усією фракцією соціалістів.

Нікого не здивувала позиція комуністів. За словами Петра Симоненка, Компартія підтримує реалізацію проекту щодо створення ЄЕП, однак має намір відстоювати національні інтереси країни під час ратифікації документів, які планується підписати в Ялті.

Чомусь досить довго відмовчувалися есдеки, що ухвалили рішення підтримати ідею створення ЄЕП лише після другого засідання Кабміну з цього питання. Віктор Володимирович не очікував такої стійкості від уряду? Не можемо не відзначити почерку юриста-професіонала в рішенні політбюро СДПУ(о): у документі йдеться, що створення ЄЕП не повинно суперечити Конституції України і має на меті вирішення питань взаємовигідного економічного співробітництва з країнами—учасницями угоди.

Та найкрутіше, звісно, виступила «Трудова Україна», лідер якої — головний банкір країни Сергій Тігіпко заявив у четвер, що «ТУ» відкличе з уряду віце-прем’єра Дмитра Табачника, міністра економіки і з питань європейської інтеграції Валерія Хорошковського та міністра промислової політики Анатолія М’ялицю у разі невиконання ними заяви партії про підтримку створення ЄЕП. Звучить, звісно, дуже грізно, але щоб членам уряду було не так страшно, нагадаємо, що в ст.113 Конституції йдеться: «Кабінет міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України». Про заяви якихось партій, як бачимо, тут нічого не сказано. Крім того, оскільки конституційна реформа в нас поки що не відбулася і говорити про парламентську республіку передчасно, то, згідно з чинним Основним Законом, політичні партії і глава Кабміну не впливають на кадрові переміщення в центральному органі виконавчої влади.

Загалом, наступний тиждень обіцяє нам гарячі битви як у парламенті, так і в уряді. Якщо у вівторок Верховна Рада прийматиме рішення про участь України в Єдиному економічному просторі і голосування пройде таємно (а Володимир Литвин, відчуваючи, про що свідчать його «африканські» асоціації, тиху антипатію до ЄЕП, може чимало цьому посприяти), то, цілком імовірно, більшість депутатів погодяться з тим, що в нинішньому вигляді документи щодо ЄЕП підписувати не можна.

Для Кабміну ж у середу настане момент істини. Хочеться вірити, що всі ті, хто раніше сміливо висловлювався про невідповідність участі України в ЄЕП її національним інтересам, зможуть повторити свої аргументи ще раз на вирішальному засіданні Кабміну. Що нікого не покличуть у далеку дорогу невідкладні справи і нікого не звалить у ліжко тяжка недуга. На трьох «профільних» міністрів знову лягає величезний тягар відповідальності. Глава Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції Валерій Хорошковський, судячи з його публічних заяв і виконаної роботи, готовий іти до кінця в обстоюванні своїх принципів. Єепівський тест покаже на самому початку міністерської кар’єри Костянтина Грищенка: залишиться він вірним європейському курсу країни, чи ж йому доведеться виконувати якісь зобов’язання, можливо, взяті ним для того, щоб його призначення на посаду міністра закордонних справ стало реальністю. Що ж стосується Олександра Лавриновича, то, вочевидь, на його позиції все ж позначилося його рухівське минуле. Розповідають, що коли після засідання Кабміну Президент особисто зателефонував міністру юстиції і зажадав схвалення єепівських документів без будь-яких застережень, Олександр Володимирович твердо заявив, що зробити цього не зможе.

Звісно, навряд чи уряду вистачить мужності наступної середи рекомендувати главі держави взагалі не підписувати угоду щодо ЄЕП, адже тоді вся відповідальність за підписання документа, який суперечить Конституції і національним інтересам України, ляже виключно на плечі Президента. Рішення буде компромісним, але й воно покаже, що з Леонідом Кучмою можна і треба не погоджуватися, коли він ладен пожертвувати національними інтересами задля особистих.