Віддати кінці, аби потім рубати швартові?

У День ВМС України прем’єр-міністр Віктор Янукович зробив подарунок ЧФ Росії. Пообіцяв підводний човен. «Ми передбачили при реформуванні Збройних сил, — плутано говорив В.Янукович, — складова військово-морського флоту в реформуванні дуже велика. Ми найближчим часом, ми вже маємо графік такий, введення до складу підводного човна в складі Чорноморського флоту». Ні, ну звісно, прем’єр мав на увазі український флот, але помилка претендента на посаду Верховного головнокомандуючого для українських військових моряків була особливо образлива. Агентства, природно, обмовку прем’єра виправили, але деякі телеканали навели саме цей синхрон. До того ж подавши попереду текст із ще однією помилкою. Оскільки далі В.Янукович говорив про необхідність будівництва нових кораблів, багато журналістів зрозуміли, що субмарина «вводитиметься до складу» нова. З’ясувалося ж, ішлося про підводний човен «Запоріжжя», який упродовж років чекає завершення ремонту. А він у нас — не «ще один», а лише один. Загалом, севастопольці повеселилися. А наступного дня вибухнув скандал.

Спочатку агентства й інтернет-видання поширили заяву громадського комітету «Український Севастополь», де, із посиланням на добре поінформовані джерела, стверджувалося: за домовленістю президентів Л.Кучми та В.Путіна вирішено вивести з Севастополя український флот і перевести його базування в Донузлав. «Український Севастополь» вважає, що це спричинить встановлення збройними силами Росії цілковитого контролю над містом. Моральний стан багатьох офіцерів, запевняють автори заяви, «пригнічений, вони говорять про «останній парад» українського флоту, про загибель ескадри, про зраду вищого керівництва після 12 років боротьби за територіальну цілісність України».

Джерела «Української правди» в штабі ВМС були конкретніші: виведення частини кораблів з’єднання, котре забезпечує охорону водного району, із Стрілецької бухти Севастополя намічено на першу половину серпня. Потім у Донузлав, заявляв співрозмовник видання, перебазують й інші бойові кораблі, а сам штаб і командування українського флоту згодом переведуть до Києва. У результаті, повідомляє «УП», у Севастополі залишиться тільки російський флот.

Усі, звісно, відразу ж пригадали двотижневої давнини заяви міністра оборони Росії С.Іванова про те, що після будівництва нової бази ВМФ у Новоросійську ЧФ залишиться в Севастополі: «Дві бази завжди краще, ніж одна. У нас досить морської піхоти, морської авіації, які необхідно розмістити в нормальних умовах і дислокувати їх у Краснодарському краї». Хоча слід знати, що С.Іванов не робив спеціальну заяву в Севастополі, а відповідав на запитання журналіста телекомпанії українського флоту. До того ж нічого нового міністр не сказав — плани Росії з даного питання вже заявлялися, більше того — мало хто сумнівається, що РФ наполягатиме на пролонгації угоди про перебування ЧФ у Криму з головною базою в Севастополі після 2017 року. Тобто позиція Росії якраз зрозуміла й послідовна, на відміну від позиції України. У світлі ж коригування військової доктрини нашої країни, яка відбулася також два тижні тому, скандал навколо можливого виведення українських кораблів із Севастополя узагалі виглядав як підтвердження прогнозів аналітиків про те, що слідом за приємним для В.Путіна редагуванням тексту доктрини слід очікувати чергових поступок із боку Л.Кучми.

Офіційний коментар військові готували й погоджували весь день. У результаті спростованим виявилося твердження про плани вивести з Севастополя український флот (тобто весь флот) у Південну військово-морську базу на Донузлаві. «Це повідомлення не відповідає дійсності та має провокаційний характер», — заявив начальник головного штабу ВМС І.Кабаненко в понеділок пізно ввечері. Він підкреслив, що базування Військово-морських сил України й Чорноморського флоту Росії у Севастополі здійснюється у рамках базових угод про параметри поділу ЧФ колишнього Радянського Союзу, ратифікованих Верховною Радою України. «Це є закон, і Військово-морські сили діють у суворій відповідності з ним», — сказав начальник головного штабу. Стосовно ж планів про виведення частини флоту, а саме — з’єднання кораблів охорони водного району, то наступні заяви і представників командування флоту, і прес-служби Міноборони скоріш сприймаються як підтвердження.

У місті двох флотів звістка про переведення українських кораблів у Донузлав поширилася саме після свята ЧФ, під час якого зустрічалися міністри оборони України та Росії Є.Марчук і С.Іванов. Головнокомандуючий ВМС України Ігор Князь розповідає, що почув цю новину від дружини, котра повернулася з базару: «Вона сказала, що на базарі кажуть, що зі Стрілецької виводять кораблі. Я говорю, напевно, на базарі краще знають...» З’ясувалося, на базарі також знали, навіщо Україна звільняє причал у Стрілецькій бухті — аби розмістити там бригаду кораблів морської охорони Прикордонної служби. Раніше вона дислокувалася у Балаклавській бухті, проте торік Президент України видав указ про її демілітаризацію, із тим, щоб перетворити колишню базу підводних човнів на курортно-туристичну зону. Підводний човен «Запоріжжя» тепер стоїть на судноремонтному заводі Чорноморського флоту, а куди подіти бригаду морських прикордонників досі не вирішили. У інтерв’ю «ДТ» головнокомандуючий ВМС України заявив, що йому не відомо, де базуватимуться прикордонники, на сьогодні рішення про те, що це Стрілецька бухта, — немає. Стосовно ж інших повідомлень у пресі, Ігор Князь розповів «ДТ» таке.

Про виведення флоту із Севастополя

«Виведення українського флоту з Севастополя не планувалося, не планується і не плануватиметься. ВМС України перебувають у Севастополі, на своїй території, на території України, а Чорноморський флот РФ перебуває на принципі оренди, на підставі базової угоди про поділ ЧФ колишнього Радянського Союзу. Ми вдома, вони — в гостях, і хто звідки має виходити? І мені незрозуміло, чому дуростям приділяється така велика увага. Чому преса всіляку нісенітницю поширює. Я вважаю, це була спроба зірвати свято (День ВМСУ. — Авт.), той настрій, який панував, і це спроба вплинути на результати виборів».

Про переведення кораблів у Донузлав

«На початку серпня з’єднання кораблів у Донузлав не виводитиметься. І в другій половині серпня, очевидно, не буде. Остаточного рішення не прийнято. Але питання розглядається таким чином, аби впорядкувати базування кораблів. Відповідно до реформування ВМС переходять на бригадну структуру. Ми 4 кораблі перевели в Стрілецьку бухту з пункту базування у Чорноморському, бо звідти кораблі виводитимуться, там умови не підходять для базування. А 4 кораблі іншого класу ми переводимо в Донузлав, де є умови базування. Коли я там служив наприкінці 80-х років, там базувалася 39 дивізія десантних кораблів Чорноморського флоту, це близько 40 вимпелів, 17 бригада протичовнових кораблів ЧФ — майже 12—15 вимпелів, бригада розвідувальних кораблів, загалом було близько 60—70 кораблів плюс допоміжні судна. Тобто там інфраструктура розвинутіша й дозволяє базуватися більшій кількості кораблів. І те, що туди можуть переводитися якісь кораблі, — це взагалі не тема для розмови, я не маю навіть права з вами це обговорювати — є секретна директива, яка ніякого стосунку до того, що зараз пишуть, не має».

Про умови базування в Севастополі

«Ви бачили, як кораблі стоять у Стрілецькій бухті? От сьогодні «Кіровоград» (середній десантний корабель. — Авт.) виходив на навчання, він виповзав. Вони стоять один біля другого. Невеликий шторм — там поб’є всі кораблі. Вони там як оселедці в бочку напхані. Це стосується причалу 5 бригади. Там усі катери стоять кормою, а мають стояти лагом, там такі умови, що порушено всі вимоги безпеки з базування. А крім Стрілецької бухти у ВМС України більше пунктів базування в Севастополі немає. Те, що наші кораблі стоять на Куриній, — так це причал ЧФ. За те, що російські кораблі стоять у Стрілецькій, наші стоять на Куриній».

Про переведення штабу флоту до Києва

Ігор Князь адресує опонентів до Стратегічного оборонного бюлетеня, розробленого на період до 2015 року та презентованого минулого тижня міністром оборони. Планується, що Збройні сили країни складатимуться із трьох видів: Повітряних сил, Військово-морських сил і Сухопутних військ. Їхні головні штаби ввійдуть у структуру Генерального штабу. Після реформування нинішньої системи управління ВМС, каже головнокомандуючий, «залишиться три компоненти: головний штаб ВМС у структурі Генштабу, тобто в Києві, а командування операцій, куди ввійде штаб ескадри різнорідних сил, і командування забезпечення залишаться в Севастополі, у цьому самому будинку. І безпосередньо управлятимуть силами. Це заплановано до 2015 року. Найближчим часом заявляти про якесь переведення штабу й командування флоту до Києва передчасно».

Примітно, що до п’ятниці жодних роз’яснень або заяв Міністерства оборони чи Генштабу, перших осіб держави не було. Напевно, це має означати: тема не варта виїденого яйця. Або ж — якраз навпаки, а тому скандал намагаються «замовчати», у надії, що без нових інформприводів тема зійде нанівець. Утім, інформації досить, аби спробувати зробити висновки стосовно причин виникнення побоювань про долю українського флоту. Версія про те, що викид сенсаційних чуток у пресу пов’язаний із передвиборною кампанією — для обвинувачень опозицією влади в зраді національних інтересів, — поки що недоказова. Віктор Ющенко, прилетівши до Криму, в аеропорті не вельми охоче коментував журналістам інформацію, яка з’явилася цього самого дня: «Рішення такої важливості не можуть виникати спонтанно, вони не можуть виникнути в здоровій голові, хіба що вона перегрілася». На думку кандидата в президенти, тема здавання Севастополя може бути провокацією і «спекуляцією із боку влади, аби розхитати суспільство напередодні виборів». Україно-російські відносини, сказав Ющенко, визначені великою двосторонньою угодою. «Цей документ я знаю, інші — ні». Продовженням спекуляцій на тему україно-російських відносин назвав наміри вивести флот із Севастополя Олександр Мороз. «Це продовження політики торгівлі економічним і військово-політичним суверенітетом країни заради однієї людини. І ще одне підтвердження необхідності проведення реформи системи влади, щоб інтереси однієї людини не ставилися вище від інтересів держави», — сказав О.Мороз.

Заяви лідерів опозиції так і залишилися б маловідомими. Якби в п’ятничному номері газети «Факты» не вийшло інтерв’ю з Президентом України Леонідом Кучмою. Головний редактор газети Олександр Швець не запитував у Президента про плани перебазування флоту або його частини із Севастополя до Донузлаву, а попросив прокоментувати заяву Віктора Ющенка, опубліковану в Інтернеті. «Це справді чергова політична провокація, — відповів Л.Кучма. — Але не влади! А тих, хто сам про це заявляє. Дивовижно, що такі висловлення звучать із вуст одного з кандидатів у президенти. Причому, зауважте, кандидата, у лексиконі якого багато слів про моральність, чесність, порядність... Не дивно, на жаль, інше — те, що про це повідомляє «Українська правда», яка останнім часом попросту перестає бути українською, і це вже стає очевидним для багатьох», — вважає Президент.

«Що ж до Севастополя я хочу твердо сказати, що він є та залишиться головною базою Військово-морських сил України», — заявив Л.Кучма.

Таким чином, на сьогодні офіційно підтвердженим залишається намір командування перевести якусь кількість кораблів із Севастополя до Донузлаву. І це справді може бути наслідком переведення флоту на бригадну структуру. На базі в Новоозерному (спасибі американцям, які профінансували перед навчаннями «Сі бриз» відновлення інфраструктури бази, залишеної ЧФ у жалюгідному стані) нині знаходяться лише кілька допоміжних суден. Питання лише в тому, яка кількість кораблів іде із Севастополя і скільки та яких залишається. За словами джерела в штабі ВМС, якщо переведуть усі з’єднання охорони водного району, що налічує 10 кораблів, — то це означатиме виведення із головної бази майже третини українського флоту, у якому нині близько 30 бойових кораблів. Моряки стверджують, що з’єднання на сьогодні — найбільш боєготовий підрозділ флоту. Тому незрозуміло, хто в такому випадку виконуватиме завдання з охорони водного району замість виведеного з’єднання? Чи наші морські рубежі довіримо захищати дружньому ЧФ?

Замовчування планів перебазування частини флоту, у той час як усе місто говорить, що намічено воно на 10 серпня, виглядає вже принаймні таємницею Полішинеля. Язик не повернеться звинуватити українських офіцерів у панічних настроях. Та звідки взятися впевненості в завтрашньому дні? І чому після відмови від вступу в НАТО їм не повірити в майже фантастичну звістку про домовленість президентів Л.Кучми і В.Путіна залишити Севастополь лише для базування ЧФ? Або в те, що присутність там якоїсь частини українських кораблів не буде чисто символічною, тільки для підтвердження того, що Севастополь — головна база ВМСУ. Потім, є і чисто людський момент: кораблі до Донузлаву не самі по собі переводять, це означає і переведення військових моряків, і переїзд їхніх сімей. За деякими даними, до Південної військової бази переводять 300 військових, із них близько 60 офіцерів. Колишні військові міста ЧФ Новоозерне і Мирне, залишені росіянами, були передані на баланс місцевих рад. Головком флоту стверджує, що ніяких житлових проблем не передбачається: «Я вивчив соціальне питання. З тих, кого переводять, лише 3 або 4 чоловіки мають квартири в Севастополі. Однак у Севастополі безквартирних — 2 тисячі чоловік, а в Донузлаві — близько ста. А квартири ми плануємо давати в Євпаторії, де цього року побудують 140 квартир». Та чи переконані в цьому люди, які очікують зміни місця служби та проживання?

Ще один важливий момент, що невиправдано замовчується і військовим, і політичним керівництвом: на сьогодні вже цілком очевидно, що умови базування ВМСУ в Севастополі абсолютно не відповідають ні вимогам флоту, ні інтересам країни. Про це багато говорили десятиріччя тому, коли за умовами угоди про розподіл ЧФ росіянам відійшли чотири бухти — Севастопольська, Південна, Карантинна та Козача. Україні дісталася лише Стрілецька, куди не можуть заходити великі кораблі. Тому фрегат «Гетьман Сагайдачний», корабель управління «Славутич» і фрегат «Севастополь» «квартирують» у росіян на Куриній у Севастопольській бухті. Натомість ЧФ займає частина причалу в Стрілецькій. Що ж буде далі, коли справдяться обіцянки поповнити корабельний склад українського флоту? От і прем’єр, і міністр оборони на святі обіцяли, що до кінця року уряд вишукає гроші, та корвет «Тернопіль» встане до ладу. При цьому, зауважимо, у російського ЧФ лише в Севастопольській бухті є понад 500 стоянкових місць, тоді як корабельний склад налічує близько 300 кораблів і суден. Отже, проблем із розміщенням поповнення в ЧФ ще довго не буде.

У пошуках того, кому було вигідно засвітити тему в пресі, чомусь ніхто не подумав, що це вигідно передусім народу та українським військовим морякам. Першому — щоб розмови про цивільний контроль над армією не були просто словами. А офіцерам, мічманам і матросам — щоб їхній моральний стан, як стверджує «Український Севастополь», не був пригнічений. Настрої в офіцерському середовищі справді тривожні. І для цього є багато причин. Реформа збройних сил поки що полягає для них лише в скороченні — до кінця року особовий склад і кількість службовців українського флоту мають зменшитися на чверть. На баланс місцевих рад передадуть 11 військових міст. Скорочення армії та флоту військовим керівництвом пояснювалося необхідністю інтеграції в структури НАТО. Нині, коли в НАТО ніхто не йде, майбутнє скорочення сприймається офіцерами як ослаблення ВМС на тлі явного посилення російського ЧФ, що активно збільшується та переозброюється. Як повідомлялося, впродовж нинішнього року на ЧФ після ремонту надійде великий дизельний підводний човен, ще одну субмарину перебазують до Севастополя з Північного флоту. Головком ВМФ В.Куроєдов ставив завдання: «Вже в 2005 році всі підводні човни Чорноморського флоту мають ввійти до складу сил постійної готовності». За інформацією радіо «Свобода» вже у вересні військово-повітряна ескадрилья в Гвардійському (та сама, яку раніше обновили СУ-24М, що можуть нести ядерне озброєння) буде реформована в полк зі збільшенням кількості літаків і особового складу. Масштабнішими стали навчальні маневри чорноморців, а торішній похід в Індійський океан та успішне проведення ракетних стрільб крейсером «Москва» (уперше за пострадянські роки) слід вважати етапними в новій історії ЧФ. Цієї осені з’єднання бойових кораблів ЧФ двічі побувають у Середземному морі. Проведуть спільні навчання з ВМС Італії та візьмуть участь у відпрацьовуванні спільного патрулювання Середземного моря з кораблями НАТО. Як повідомили в прес-службі ЧФ, у майбутньому таке спільне патрулювання може стати постійним. Таким чином, Росія цілком може досягти однієї з цілей — постійної військової присутності в Середземному морі.

А що ж український флот, піонер і флагман ЗС України в співробітництві з НАТО? За словами Ігоря Князя, в операції «Активні зусилля», що проводиться постійно діючим з’єднанням НАТО в Середземному морі, кораблі ВМС участь не братимуть. «Питання про те, що наші кораблі туди вийдуть, не стояло. Питання ставилося принципово: наша держава приєднується до операції «Активні зусилля» чи ні. Рішення прийняте, президент заявив, що наша держава підтримує цю операцію. Але про те, щоб брати участь безпосередньо, поки такого розпорядження немає», — повідомив головком ВМС «ДТ». На запитання — чи не втратить НАТО інтерес до українського флоту через такого партнера, як ЧФ, Ігор Володимирович відповів: «Як військовий, я, наприклад, радію, що нарешті ЧФ теж братиме участь у заходах НАТО. Тому що в «Кооператив партнер» Чорноморський флот не бере участь, а точно такі самі навчання проводять на Балтиці — і Балтійський флот у них бере участь, і Північний флот теж бере участь. Я вам так скажу — у Росії співробітництво з НАТО на кілька пунктів, навіть десятків пунктів вище й тісніше, ніж у нас. Просто в них намагаються це не афішувати — суспільство не готове це сприйняти».

На відміну від головкому, офіцери, із якими довелося розмовляти цими днями в Севастополі, радості за російських колег при неучасті українських кораблів у новій операції альянсу не відчувають. «Якщо так піде й далі — нас просто спишуть із рахунків», — сказав мені капітан, який брав участь у багатьох НАТОвських навчаннях.

...Цікаво, хтось у Києві ще пам’ятає, як липневим ранком 1992 року сторожовий корабель СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка, піднявши державний прапор України, залишив тоді ще російську базу в Донузлаві і взяв курс на Одесу. У погоню були відправлені малі протичовневий і десантний кораблі, ракетний катер, у повітря підняті два літаки ЧФ. По корпусу СКР-112 чотири рази відкривали вогонь, скидали швартові кінці, щоб вивести з ладу кермовий пристрій, а приспущеним якорем — гвинти. Так, волею не політиків, а відданих обов’язку захищати свою Батьківщину офіцерів, народжувався український флот. Хтось може пояснити цим людям, що відбувається?