ВАЖКИЙ ПОДИХ ПРИЙДЕШНІХ ВИБОРІВ

Аполітична Одеса не любить ходити на мітинги, брати участь в акціях протесту, влаштовувати пікети. І все-таки останнім часом кількість протестних заходів почала зашкалювати. Хоча люди вимагають зовсім небагато: щоб не обрушувалися будинки, не падали на голови балкони, не провалювалися під землю машини, не били фонтанами дороги. Щоб оплата послуг «комуналки» відповідала їхній якості. Правда, більш активна частина населення вимагає припинити розтринькування прибережних земель, забудову житловими будинками парків і скверів, розкрадання бюджетних грошей... Загалом, люди хочуть нормального життя, про нову якість якого останнім часом невтомно твердить влада. А політично активні громадяни під яскравими прапорами вимагають, ясна річ, часом неможливого: відставки мера, приміром, прокурорів, суддів...

Радісно констатувати: Київ почув голос громадян. Було спеціально створено парламентську комісію з перевірки обгрунтованості підвищення тарифів на воду. Приїжджала урядова комісія з перевірки цільового використання рекреаційних земель і збереження санаторіїв і баз відпочинку. Висновки як одних ревізорів, так й інших були суворі. Місто порушило майже всі закони й норми. Нехтування мерією земельного та природоохоронного законодавств загалом мають масовий характер. Вслухайтеся в ці формулювання — тіньовий розпродаж національного багатства, загрозливі темпи роздачі рекреаційних земель, заподіяння непоправної шкоди лікувально-оздоровчому комплексу Одеси тощо. А потім нагрянув Координаційний комітет по боротьбі з корупцією. І полетіли голови. Указом Президента України свої насиджені місця залишили начальники силових відомств. І було знято з посади заступника губернатора з питань АПК Анатолія Мірошникова. Проте крісло губернатора встояло — Сергій Гриневецький одержав догану. Невдовзі свої кабінети тихо залишили начальник обласної податкової адміністрації (одержавши місце начальника регіонального держказначейства) і керівник обласного управління СБУ. А за кілька місяців таки пішов у відставку обласний прокурор Михайло Косюта...

І що? Губернатор області Сергій Гриневецький видав низку розпоряджень про усунення грубих порушень. Відзначу, Леонід Кучма своїм указом наказав знести все незаконно побудоване на територіях санаторіїв, баз відпочинку, на зсувних схилах і в парках. Тобто палаци й котеджі. І повернути землям їхній попередній статус. Та позаяк прямих винуватців скоєного президентський гнів ні словом, ні справою не торкнувся, то нічого й не змінювалося. Виходило: порушують одні, відповідають інші. Або Леонід Данилович не читав, що підписував, або документ писався не для того, щоб його виконували. Іншими словами, після всього, що було виявлено й зафіксовано в Одесі, мерія, яка все це наробила, виявилася лише в ролі кота, що нашкодив. Риторичне запитання: куди ж дивився губернатор, відповідальний за ввірену йому територію — теж прозвучало.

Куди дивився голова області, Сергій Гриневецький спробував пояснити у своїй доповіді на сесії міськради, де виступив перед депутатами з різкою критикою на адресу мерії, привселюдно заявивши: ситуація практично не змінюється. На жаль, реакція міської влади — як у тій приказці про кота, котрий ковбаску наминає, неначе й не про нього йдеться. На колегії в облдержадміністрації, де розглядалося питання про цільове й ефективне використання прибережних земель, він заявив: вважати Одесу курортом помилково. І знаєте, чому? Цей статус приносить місту лише неприємності.

Роздратованість Гриневецького низкою прорахунків міської влади можна було спостерігати на засіданнях обласних колегій. Проте різку критику на адресу Боделана губернатор ніколи собі не дозволяв. Тож його виступ на сесії міськради, який так порадував Одесу, розцінили як новий етап у взаєминах двох лідерів. Місцеві ЗМІ з цього приводу буквально захлиналися: губернатор проти мера. Навіть місцева опозиційна газета «Юг» писала: доповідь Гриневецького ні за формою, ні за змістом ще не мала аналогів в одеській провінційній політиці. Знаючи історію стосунків Боделана й Гриневецького, у недалекому минулому як начальника й підлеглого, багатьом справді було складно уявити випади губернатора на адресу мера. Хоча конфлікт на рівні поглядів, підходів, інтересів намітився давно. Однак олії у вогонь відносин двох лідерів підлили рухи з боку Києва, що й викресало певні іскри. Та ще й такі, що Руслана Борисовича це зачепило за живе. Він дав зрозуміти, що не потерпить ні критики, ні вказівок.

Після гучного виступу губернатора він подався прямісінько до Леоніда Даниловича, котрий завжди цінував Боделана, який служив йому вірою та правдою. Річ у тому, що напередодні Президент країни підписав розпорядження про створення спеціальної комісії з перевірки справ у житлово-комунальному господарстві Одеси та обгрунтованості підвищення тарифів. Що було цілком логічним після заяви глави держави про неприпустимість підвищення цін до кінця року на послуги «комуналки». Розпорядження Леоніда Кучми збіглося в часі з рішенням Вищого господарського суду України, який визнав правоту Антимонопольного комітету в спорі з Одеською мерією у проблемних питаннях того ж таки ЖКГ. Місто повинно було затвердити нові економічно обгрунтовані тарифи на воду, а «Одесводоканал» повернути споживачам незаконно стягнені з них кошти.

І міський голова не помилився. Зустріч із Леонідом Даниловичем пройшла успішно. Спеціальна комісія дійшла висновку: Одеса на правильному шляху. Більше того, не встиг Руслан Борисович повернутися додому, як було закрито телевізійну програму «Сегодня» телерадіокомпанії «АРТ», що з’явилася в ефірі й критикувала справи мерії. Правда, через кілька днів її знову відкрили, вказавши журналістам на необхідність угамувати свій надмірний запал. Лояльна до губернатора телекомпанія «АРТ» якийсь час загалом не виходила. Проте в довгій боротьбі з ТРК «РІАК», підконтрольною міському голові, вона зуміла повернути свій ефірний час. Завдяки впливовим київським політикам, котрі одержали контроль над «АРТ». Та якщо на журналістів натиснути можна, то на народних депутатів і главу Антимонопольного комітету України Олексія Костусєва, який критикує мерію за її політику в ЖКГ, складно.

Введення з 1 квітня нових тарифів на житло на тлі першого провального року реформ викликало нову хвилю протестів. Громадяни, як і раніше, мітингують і вимагають відставки мера. Проте Руслан Борисович знає свою справу. Досвід реформ ЖКГ в Одесі глава житлокомунгоспу планує поширити на всю Україну. Схвалює кроки мерії і прем’єр-міністр Віктор Янукович, котрий минулого тижня під час свого візиту провів в Одесі всеукраїнську нараду з питань розвитку ЖКГ. На прес-конференції Віктор Янукович визнав за краще від імені влади перепросити в населення за незручності, в яких винна житлово-комунальна сфера, і водночас подякувати за нелегкий труд людей, що працюють там, а не давати адекватну оцінку реформам ЖКГ.

Назвати пілотні проекти з реформування «комуналки» в країні, зокрема й в Одесі, світлими плямами та надією — це відібрати надію в населення. Принаймні в одеситів. Або Віктор Федорович не знав, якими саме були кроки мерії з реформування ЖКГ. І який важкий шлейф невдоволення від їхньої важкої ходи тягнеться в столицю. Або знати не хотів. А дарма. Рейтинг Партії регіонів в Одесі дуже низький як для партії, лідер котрої претендує на головну посаду в державі. Та й сама кандидатура Віктора Януковича на порядок поступається Віктору Ющенку. Під прапорами блоку «Наша Україна» й проходять акції протесту. Але для без п’яти хвилин кандидата в президенти, певне, вистачає того, що мер Одеси очолює міську організацію Партії регіонів, а троє з чотирьох глав райадміністрацій міста — районні партосередки. На спустілих вулицях, якими їхав кортеж прем’єра, Янукович мав помітити встановлені до його приїзду величезні рекламні щити Партії регіонів. І, мабуть, побачити місцеві газети з теплими статтями про свою персону.

Візит Януковича продемонстрував: для претендентів на головну посаду в Україні, котрі мають невисокий рейтинг, куди важливіша лояльність і відданість місцевої влади, ніж довіра населення. Цілком логічно. Одеса не раз демонструвала всій країні, що електоральні настрої міста не завжди збігаються з результатами виборів. Утім, так це чи ні, можна буде скоро переконатися. Як відомо, у зв’язку з обранням Сергія Ківалова головою Центрвиборчкомісії став вакантним 136-й парламентський округ. Тож довибори у Верховну Раду в Одесі мають показати ступінь демократичності волевиявлення громадян. Не випадково їх називають репетицією президентських виборів і полігоном для відпрацювання нових виборчих технологій і схем. А ще іспитом особисто для глави ЦВК. 136-й — рідний округ почесного президента Одеської юракадемії Сергія Ківалова, звідки йому двічі без особливих проблем удавалося потрапити до Верховної Ради. У зв’язку з цим довибори розглядаються як боротьба між кандидатами від влади, опозиції та С.Ківалова. А ще між приїжджими й одеситами. Хоча географія, мабуть, особливої ролі не відіграватиме, як показали довибори у ВР в інших містах. Оскільки найбільші шанси на перемогу матиме той кандидат, якого підтримають усі три провладні сили. Тобто мер, губернатор і глава ЦВК.

Інтрига ще й у тому, що в «рідному» для глави Центрвиборчкому окрузі може балотуватися його дочка Тетяна Ківалова, юрист, депутат Одеської міськради. Хоча навряд чи це розумно. У такому разі вибори для Сергія Васильовича стануть подвійним іспитом. Серед охочих узяти участь у перегонах уже видно серйозних супротивників. На сьогодні фігурує ім’я заступника Одеського губернатора, лідера Асоціації болгарських товариств України Антона Кіссе. Проте не виключено, що від влади можуть з’явитися й інші кандидати або, точніше, інший кандидат. Усе залежатиме від рішень у Києві. Спроби поєднати довибори з президентськими або відтягнути до моменту, коли остаточно проясниться ситуація з політреформою і стануть зрозумілими правила гри, не вдалися. Проте є думка, що довибори можуть визнати недійсними. Таким чином для повторного їх проведення буде виграно потрібний час для тих політичних сил, які в цьому дуже зацікавлені.

Поки що про свої наміри брати участь у перегонах заявив лідер «Яблука» Михайло Бродський. Проте його надії на підтримку з боку блоку «Наша Україна» не справдилися. Збирається поборотися за посаду парламентарія один із найактивніших депутатів Одеської міськради Георгій Селянин, котрий розцінює свою участь у гонці як референдум про довіру одеситів міському голові. Серед можливих кандидатів фігурують імена Інни Богословської, лідера прогресивних соціалістів Наталії Вітренко й кількох депутатів міськради. Свого кандидата планує висунути КПУ. Не виключено, що й СДПУ(о) виставить свого учасника змагань. А стосовно блоку Ющенка, який не може прогавити шанс узяти участь у виборчій компанії, із висуванцем поки що ясності немає. Імені керівника обласного штабу блоку «Нашої України» Володимира Куренного, котрий за результатами компанії 2002 року посів друге місце, цього разу в списках не буде.

Ажіотажний інтерес, який викликають довибори в 136-му окрузі, оповитому густим туманом, породив безліч чуток, домислів, ворожіння на кавовій гущі. Злі язики запевняють, що міський голова Одеси теж може податися в народні обранці. Позаяк всидіти в своєму зручному кріслі на Думській у разі приходу до влади опозиції буде вкрай складно. Грубезні теки компромату нібито тільки й чекають своєї черги. А так у мера є шанс одержати депутатську недоторканність до 2006 року. Перемогу ж у 136-му окрузі Руслану Борисовичу гарантовано. Оскільки всі: і прибічники, і супротивники проголосують «за». Воно й зрозуміло — є занадто багато претендентів на мерське крісло.

Ясна річ, таке могло придумати лише втомлене від влади місто. Проте варіант можливої добровільної відставки Боделана розглядається в місті цілком серйозно. Хоча, скоріше, мають рацію ті, хто стверджує: Руслан Борисович мріє і навіть готується до третього терміну. Немає сумніву, що довибори в парламент будуть пов’язані з ім’ям мера. Але з дещо іншої причини. Кілька можливих претендентів свій успіх на перемогу планують тісно пов’язати з критикою на адресу Боделана.

Одеса, захоплена розкладанням політичних пасьянсів, висвітила й інші імена. Серед них і губернатор області Сергій Гриневецький. Що цілком зрозуміло через хисткість губернаторського «трону» й перманентність чуток про його відставку, які циркулюють останнім часом навдивовижу стало. Прагнення впливових політичних сил напередодні виборів посадити в губернаторське крісло більш відданих людей і прибрати небажаних спричинило не однин кріслотрус. Під час торішньої надзвичайно масованої кадрової «чистки» області комітетом О.Колінько Сергій Гриневецький відбувся доганою. Природно, все це мало пов’язано з успіхами та прорахунками в роботі губернатора. Тож мета ясна. У зв’язку з цим регіональний олімп як і раніше залишається зоною високої напруги. Хоча обізнані люди стверджують, що серйозних підстав для занепокоєння в губернатора немає. Йому навіть удалося відстояти члена своєї команди. Звільненого торішнім указом його заступника з АПК Анатолія Мірошникова недавно відновлено на посаді. Це по-перше. А по-друге, змінювати коней на переправі нібито пізно. Занадто мало часу залишається в нового губернатора для формування своєї команди, яка могла б керувати адмінресурсом і провести вибори з гарантованим успіхом для свого кандидата.

Проте є тут ще один нюанс. Перманентні чутки про відставку можуть бути продуктом політичного шантажу та психологічного тиску на Гриневецького з боку його супротивників, котрі прагнуть використовувати кожну можливість для пресингу з метою вирішення якихось своїх бізнес-планів. Свіжий приклад — нарада щодо ЖКГ, проведена Віктором Януковичем в Одесі. Певні сили явно використали її як трибуну для заздалегідь зрежисованих нападок на губернатора. Одеса, що чекала оцінки дій мерії в реформуванні ЖКГ, почула критику на адресу Гриневецького. Виходячи з цього, можна припустити, що психологічний тиск на губернатора зберігатиметься до кінця президентських виборів. Недарма торік почав виходити анонімний Інтернет-сайт, де Гриневецького цілеспрямовано обрано головною мішенню для нападок. А заразом й опозиційні політики, народні депутати, журналісти й чиновники, лояльні до губернатора та критично налаштовані до мера. Кадрова буря й усі ці нападки, треба думати, ланки одного ланцюга. І якщо навіть творці сайта сидять в Одесі, у чому багато хто не сумнівається, не виключено, що верховні замовники в Києві.

Авжеж, прагнення змінити губернатора пов’язано не лише з бажанням мати доступ до адмінресурсу. Взяти під контроль фінансові потоки й у такий спосіб забезпечити свій вплив у регіоні не менш важливо. Одещина давно нагадує тиху арену закритої боротьби за сфери впливу в регіоні. Перехрестя колосальних транспортних і фінансових потоків, морські ворота країни, карколомні масштаби контрабанди, чарівне морське узбережжя... Словом, багатий регіон, де немає своєї потужної фінансово-політичної групи, опинився сьогодні в сфері інтересів олігархічних структур, які намагаються відірвати собі ласі шматочки від того, що досі не приватизовано.

У цьому зв’язку подих дедалі ближчих виборів Одещина почала відчувати з минулого року. У низці кадрових потрясінь варто пригадати зміну всього керівництва Одеського порту. Її ініціатором був міністр транспорту Георгій Кірпа, чиє ім’я фігурує серед можливих претендентів на президентську посаду. Немає сумнівів, що ті події були пов’язані з прагненням узяти під контроль фінансові потоки. Зовсім недавно кадропотрясіння пережив Іллічівський порт — після роботи спеціальної комісії, створеної за розпорядженням Президента країни. Для посилення керівництва підприємством прислали людину з Маріупольського порту. Це покарання внесло значні корективи в спокійне та розмірене життя Іллічевська. Непередбачуваність майбутніх виборів, страх втратити контроль над підприємством і пов’язана з цим сквапність в ухваленні рішення про оренду порту зіграли з Іллічівськом злий жарт. Спроби однієї політико-фінансової структури, у якій фігурує компанія «Інфокс», захопити контроль над портом поки що провалилися. «Інфокс» не тільки одержала прописку в Іллічівському порту разом із земельними ділянками, а й узяла з рук мерії в оренду терміном на 49 років «Одесводоканал» разом із станцією очищення «Дністер». Келійність ухвалення мерією рішення про оренду викликала багато чуток і кривотлумачень. Кадрові ротації торкнулися керівництва Ренійського та Миколаївського портів. У трясовину роздержавлення засмоктало й Одеський припортовий завод. Оголошена приватизація вкрита таємницями й димовою завісою. Минулої п’ятниці прем’єр-міністр Янукович під час візиту на Одещину пообіцяв колективу заводу розібратися з ситуацією.

А ось лихоманка, що била напередодні виборів ще одне велике підприємство області — промринок «7-й кілометр», цього разу, схоже, минулася. Як повідомило у вівторок на нараді в Одеській облдержадміністрації головне податкове відомство країни, яке «відпрацьовувало» Одеську область, нинішнього року там спостерігається порядок. При перевірці ніхто контейнери не закривав, не тікав, товар не кидав. Проте образ ринку як величезної контрабандної дірки на тілі держави чомусь не тільки не стерся, а продовжує дивувати своїми габаритами. Про казкові доходи, які приносить торгівля на ринку простим громадянам, котрі мають свої контейнери, не говорячи вже про господарів «7-го кілометра», ходять легенди. Обізнані люди запевняють, спроби однієї з політичних сил прибрати до рук одеське диво «перехідної економіки» успіху не мали. Але, як то кажуть, не києм то палицею. Зміна обласного податкового начальства не пройшла для них безплідно.