Угорський транзит

У розпал далеких від юриспруденції суперечок з приводу дій правоохоронних органів стосовно фігурантів найгучніших кримінальних справ увагу громадськості чомусь не привернула нова заява генерального прокурора. Хоча Святослав Піскун повідав сенсаційну інформацію про те, що прокуратурою встановлено факт масового завезення до України хімічних відходів із Європи. Тобто йдеться про національну безпеку. Це коли мислити глобально. Коли локально — то про Закарпатський регіон і зловживання, які відбувалися, за словами генпрокурора, в останні три роки під найвищим покровительством місцевого масштабу. Поки що йдеться, зокрема, про «структури при губернаторі»... Втім, попри очевидність щасливого для правоохоронних органів збігу з набагато менш вдалим ходом розслідування кримінальної справи, що стосується одного з найвідоміших сьогодні в Україні «політв’язнів», факти залишаються фактами.

Генеральний прокурор Святослав ПІСКУН:

— Кілька місяців тому прокуратура Закарпатської області виявила факт завезення приватним підприємцем на територію України теплостійкого наповнювача «Премікс» у кількості 4 тисячі тонн (це два потяги). Речовина нібито призначалася для виробництва гальмівних колодок. Частину речовини (500 тонн) було завезено в Берегівський район Закарпатської області й викинуто на території агрокомплексу, хлібозаводу. Під час проведення прокурорської перевірки виявилося, що насправді під виглядом наповнювача на територію України було завезено 4 тисячі тонн... відходів хімічної промисловості, які належать до першого класу небезпеки.

Це леткі сполуки, що містять у собі оксиди важких металів. В отриманому нами офіційному висновку Інституту гігієни імені Марзєєва зазначено: вони негативно впливають на дітей, осіб похилого віку, вагітних жінок і навколишнє середовище. Небезпека полягає в тому, що ці сполуки повільно виводяться з організму, а їхня негативна дія може проявитися через 5—10 років.

Не знаю, наскільки це точно, але, як стверджують фахівці, відповідно до норм зберігання такі речовини мають бути розфасовані по 3—4 кг у герметично закритих металевих циліндрах. Сьогодні відомо, що окремі мішки зберігалися на території хлібозаводу з 2001 року. Вони пошкоджені, сировина розсіюється по навколишній території, змивається стічними водами, розноситься вітром.

Точно невідомо, що це за речовина. Крім того, ми знайшли лише 500 тонн. Де решта — 3,5 тисячі тонн, невідомо. І гарантій, що вони не були скинуті, наприклад, у Дніпро або до водоймища, немає.

— Святославе Михайловичу, а як ви виявили ці мішки, чому проводилася прокурорська перевірка цих складських приміщень?

— Люди стали звертатися.

— У зв’язку з чим? Були якісь прояви?

— Так, люди зацікавилися вмістом мішків, унаслідок чого одному чоловікові стало зле, він потрапив до лікарні. Були також заяви й повідомлення, на які не реагували належно, починаючи ще з 2001 року. Понад те, коли кримінальна справа потрапила до Генеральної прокуратури, вона пролежала тут і... повернулася назад — без будь-якої реакції.

— Коли ж це було?

— Місяць тому. На 15 липня я призначив колегію Генеральної прокуратури, де розглядатиметься питання стосовно посадових осіб, які вивчали цю справу і відповідали за її розслідування.

— Як і коли цей вантаж потрапляв на територію України?

— Завозився через Угорщину протягом трьох останніх років.

— Хто завозив?

— Підприємство в Угорщині.

— А наші брали участь?

— Звичайно! Приватний підприємець, митниця, яка пропустила це, тощо. Я вважаю, тут діяла організована група. Питання — хто домовився з угорською стороною про те, що Україна прийме відходи хімічного виробництва, отрутохімікати першої категорії небезпеки на свою територію? Не думаю, що про це домовився безпосередньо конкретний приватний підприємець. Тим паче, Угорщина, звідки я, до речі, днями повернувся, не виробляє такої кількості відходів. Вони були зібрані на території всієї Європи, перевезені до Угорщини, упаковані та переправлені до України.

Я не хочу зараз називати ні прізвище приватного підприємця, ні підприємство. Прокуратурою порушено кримінальну справу.

— Справу порушено стосовно конкретних осіб чи за фактом?

— За фактом. Поки що — у зв’язку з незаконним переміщенням речовин. Це ч. 1 ст. 239, ч.1 ст. 241 КК України (Забруднення або псування земель речовинами, шкідливими для життя та здоров’я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил і забруднення атмосферного повітря внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або навколишнього середовища. — Ред.) Та цими статтями КК, вочевидь, справа не обійдеться. Тому що тут задіяно багато людей, зокрема структури при губернаторі, залізниця, митниця, санслужби, колишнє Міністерство з надзвичайних ситуацій. Тут є явні ознаки зловживань, і я думаю, це було зроблено не безплатно. Все це не могло відбуватися без потурання або прямого сприяння представників влади. Я в цьому переконаний.

Ми маємо оперативну інформацію, яка свідчить про те, що тіньові ділки виходили на окремих українських бізнесменів із пропозицією прийняти такі відходи за дуже великі гроші.

— За вашою інформацією, йшлося саме про такі відходи, як виявлені вами?

— Так.

— З СБУ ви контактуєте з цього питання? Взагалі хіба це розслідування — не справа Служби безпеки?

— Разом із СБУ ми створюємо слідчо-оперативну групу. Слідче управління Генеральної прокуратури приймає цю справу у провадження. Коли я доповів про цю ситуацію Президенту — телефоном із Угорщини, Віктор Андрійович відреагував миттєво. Він сказав, що створить міжвідомчу комісію з перевірки цього питання, щоб найретельнішим чином було вивчено, хто, чому, на якій підставі завіз на територію України дану речовину.