Сторожі братам своїм

Надбанням громадськості стала чергова, дбайливо збережена «до запитання» плівка майора Мельниченка. Цього разу на ній нібито зафіксовано «високоінтелектуальну» розмову екс-президента Леоніда Кучми з нинішнім секретарем РНБОУ Петром Порошенком. Запевняння в непорушній особистій відданості, жорсткі висловлювання на адресу ряду політиків і, за великим рахунком, пересічні епізоди, котрі свідчать про методи керівництва державою та засоби, якими не гидують, щоб правити. Бажаючі можуть ознайомитися з новою серією в інтернет-виданнях, якщо це все ще здається комусь цікавим.

Отже, відбуваються речі, давно прогнозовані, в тому числі й «ДТ». Ми спостерігаємо наслідки відсутності чітко вираженої державної позиції стосовно цих злощасних плівок і монополії на них певних осіб, які керуються виключно особистими інтересами. Вибіркова подача, викаблучування бравого майора «дам-не дам», мінлива низка патронів Мельниченка, на жаль, давно вже зумовили девальвацію всесвітньо відомих записів. Набридло.

Однак, на жаль, зовсім залишити без уваги черговий «злив» майора не можна. Не в останню чергу тому, що, за інформацією «ДТ», готується значно масштабніша подача розшифровок, у яких фігурують представники нинішньої влади. Наскільки відомо, із самісінького початку майор просив почекати, поки буде закінчено кропітку працю - 45 годин задушевних розмов досі не відомих широкій громадськості, зокрема, за участю Литвина.

Проте, схоже, майор усе ж вирішив продовжувати викиди вроздріб. Можна було б подумати, що у нього, скажімо, просто не витримують нерви. Якби не той факт, що в цей же час народний депутат М.Мельник із парламентської трибуни розповів світу про не зовсім порядну діяльність Порошенка, звинувативши його у скоєнні кримінально караних злочинів, про що піде мова нижче.

Тільки наївна людина може повірити у випадковість таких збігів.

Решті, мабуть, цілком зрозуміло, у чому причина цього добре підготовленого експромту.

Що стосується плівок, то, мабуть, єдиною людиною, котру вони могли здивувати, був Віктор Ющенко. Ще для когось новиною могли виявитися окремі епізоди чи штрихи. До образу П.Порошенка, котрий склався у решти, оприлюднений текст навряд чи здатний додати щось нове.

Тепер щодо обвинувачень на адресу секретаря РНБОУ, які прозвучали з парламентської трибуни. Апелюючи, насамперед, до Президента Ющенка, член фракції Соціалістичної партії Микола Мельник заявив ось що: «До бізнесменів, до яких приходили бандити від Януковича та Кучми, сьогодні приходять бандити від Петра Порошенка. Люди, котрі привозили на зимовий Майдан теплі ковдри і гарячий чай, сьогодні потрапили в пазурі секретаря Ради національної безпеки й оборони. Я офіційно заявляю, що сьогодні в Україні діє дуже небезпечний кримінальний клан Порошенка, котрий відроджує кучмізм у його найбільш огидних формах. Діяльність цього клану максимально цинічна й аморальна. Вони намагаються окупувати Україну. Народним депутатам скаржаться податківці на те, що Порошенко очолює всеукраїнський процес відмивання тіньових грошей, пов’язаних зі зловживаннями навколо податку на додану вартість. Скаржаться митники на те, що Петро Порошенко є лідером і організатором контрабандних операцій і через свого ставленика повністю контролює митну службу. Розповідають про те, що сам Петро Порошенко разом із Третьяковим намагаються відновити тіньові потоки в НАК «Нафтогаз України». Україна стогне під ярмом секретаря РНБО, котру люди через таких, як Порошенко, уже називають «Радою награбованого бізнесу».

У мене є конкретні факти та реальні документи, які дуже красномовно характеризують Петра Порошенка з морального боку». М.Мельник попросив вважати свій виступ офіційним запитом до генерального прокурора, голови СБУ і керівника МВС. Журналістам було роздано матеріали, що містять конкретніші претензії до пана Порошенка. З пропозицією пролити світло на ці конкретні епізоди «ДТ» звернулася до самого обвинувачуваного - Петра Порошенка.

- Петре Олексійовичу, давайте почнемо з юридичної суті пред’явлених вам претензій... Йшлося, зокрема, про організацію контрабанди.

- Я глибоко переконаний, що в даній ситуації про юридичні претензії мова може йти лише з мого боку. І ці юридичні претензії нині оформляються у вигляді судового позову. Жодної юридичної претензії ні у виступі, ні в документах, які роздавали журналістам, ні юристи, ні я особисто не побачили. Геть голослівні й безвідповідальні заяви. Зокрема заява про контрабанду, котру робить людина, яка взагалі не уявляє собі принципи діяльності митної служби. Жодних доказів не надано. Якщо йому відомо про скоєння злочину, чим є контрабанда, він повинен передати ці матеріали разом із доказами в Службу безпеки України. Мені дуже хотілося б, щоб це було зроблено. Щоб докази було представлено в суді, коли їх не надають журналістам при оприлюдненні такої інформації. І мені дуже хотілося б, щоб пан Мельник зустрівся в керівником СБУ О.Турчиновим, і в результаті було притягнуто до відповідальності людей за кожним фактом контрабанди. Взагалі ця проблема мене дуже турбує. Програма «Стоп, контрабанда» була ефективною в перші два місяці. Але сьогодні ми спостерігаємо, що ця напруга потихеньку спадає, люди спрацювалися. Тому будь-яке посилення уваги до цієї проблеми я підтримую.

В оприлюднених Мельником матеріалах ідеться виключно про події 2002-2004 років. Ці документи справді були сфабриковані. Мова про два підприємства - Луцький і Черкаський автомобільні заводи, де виробляють автобуси «Богдан».

Сфабрикований компромат озвучувався представниками старої влади. Зокрема робив це такий собі пан Гриб, заступник голови Державної податкової адміністрації, котрий нині переховується від слідства, особисто відповідальний за розкрадання 4 млрд. гривень ПДВ, оскільки він курирував це питання. І робив він це під заступництвом вищих посадових осіб держави. Сьогодні відповідні матеріали РНБОУ підтверджуються інформацією СБУ.

Так от, підприємства, на яких працює мій батько (підкреслюю, не я, а мій батько), справді мають стосунок до двох названих підприємств. Наступного року йому виповниться 70 років. Він зовсім не є номінальним керівником, а цілком самостійно веде бізнесову діяльність. І це можуть підтвердити більш як 20 тисяч чоловік, які працюють у концерні. Батько має великий досвід такої роботи і приймає рішення цілком самостійно, принаймні, не радячись із членами своєї сім’ї, це вже точно.

Так от трудові колективи й директори згаданих підприємств відчували дуже жорсткий тиск із боку старої влади. Людей неодноразово затримували, арештовували. На підприємствах водночас сиділи слідчо-оперативні групи компетентних відомств у складі 200 чоловік. Вони працювали так роками - за бюджетні гроші. І я щасливий і гордий сказати, що навіть у той час - 2003-2004 років - усі рішення у справах стосовно цих підприємств було винесено на їхню користь. Справи закінчилися пшиком. Причому справи, що стосуються зазначених підприємств, було виграно й припинено ще до 26 грудня 2004 року. На відміну від інших людей, на котрих раніше чинився політичний тиск і котрі припиняли справи, порушені за старої влади, уже тепер, як може виникнути підозра, з урахуванням нових обставин, нових можливостей і повноважень. Тож тут моя позиція абсолютно прозора.

Тому в даному разі ми маємо справу з наклепом, застосовуючи термінологію старого Кримінального кодексу, або з відомостями, котрі ганьблять честь і гідність, якщо керуватися чинним кодексом. Я обов’язково подам у суд позов із метою притягти пана Мельника до відповідальності.

А все це оприлюднене сміття було витягнуто з архівів СБУ, ДПА, МВС.

У списку підприємств, зазначених в оприлюднених матеріалах, є такі, про які мені взагалі нічого не відомо.

- А що стосується вашої поїздки на Кіпр із метою відкриття рахунків?

- 1997 року я справді був на Кіпрі. Але з іншої причини. У серпні того року на Кіпрі загинула дуже близька мені людина - мій єдиний брат. Я їздив вивозити його тіло.

- Ви, звісно, не вважаєте випадковим збігом обставин виступ депутата Мельника у ВР і новий «викид» плівок Мельниченка?

- Про підготовку викиду компромату, чорного піару мені було відомо приблизно за місяць. Я сповістив про це Президента. Цілком чітко знаю, хто це організував. І мені приємно було почути заяву О.Мороза стосовно обговорюваного нами питання про те, що, на його думку, члени його фракції не причетні ні до якого сценарію. Ця заява зняла тягар із моєї душі з приводу того, що Олександр Олександрович міг бути поінформований про підготовку такого сценарію. А сценарій був, на його реалізацію було витрачено багато грошей, але з великої хмари вийшов маленький дощ.

- Якщо Мороз каже, що особисто не знав про це, це не означає, що не в курсі були його соратники...

- Я не назвав би їх соратниками. Це прилипали. Коли вся країна боролася під час революції, окремі прилипали в партнерстві із соціал-демократами, використовуючи злочинні механізми влади, крали державні гроші, набиваючи кишені. Все це буде встановлено, йдеться про десятки мільйонів украдених бюджетних грошей. Низка справ уже перебуває в суді, ще низка - на стадії досудового розслідування. Тож акція проти мене - це просто механізм захисту.

- Це стосується, на вашу думку, Мельника?

- Ні. У даному разі Мельник - людина, почуття якої було використано.

- Що ви можете сказати з приводу плівок, які зафіксували голос, схожий на голос Кучми, і голос, схожий на голос Порошенка?

- Після того як О.Мороз заявив, що на плівках є серед голосів інших політиків і мій голос, я сказав: мої справи, вчинки не розходяться з моїми словами. Що на плівках із кабінету Кучми немає і не може бути нічого такого, за що Порошенку доведеться червоніти. Я глибоко переконаний: записи Мельниченка, котрий допоміг розкрити убивство Гонгадзе, із цілком героїчного вчинку перетворилися на щось зовсім інше. А далі трагедія країни просто перейшла у фарс.

Безумовно, що стосується плівок Мельниченка, то їх потрібно подивитися, передати в руки громадськості. Аби не було так, що Березовський і пов’язані з ним поплічники Кучми, котрі сьогодні подвизаються в новій владі, викупивши плівки, спробують, організувавши їхнє дозоване зливання, впливати на питання політики. Мені відомо, що нині готуються подібні матеріали з приводу ряду політиків. Йдеться про 40-45 годин записів. Мені це вже нецікаво, бо нічого спільного з правдою все це не матиме.

- Ви стверджуєте, що розмов, розшифровки яких було оприлюднено, у вас із Л.Кучмою не було?

- Та минуло вже близько п’яти років, адже пишуть, що розмова була 2000 року...

Я припускаю, що могла бути розмова про команду.

- У тому контексті?

- Я не хотів би взагалі це обговорювати. Чи могли обговорюватися такі теми в моїй присутності? Знаючи президента Кучму, можу сказати, що так. Чи відповідають наведені слова дослівно тому, що справді було сказано, коментувати не можу. Адже, не спромігшись вкласти в мої вуста щось негативне, вони вклали слова «понятно» або «конечно».

- Ми навіть не будемо опускатися до з’ясовування, хто й як обзивав нинішнього прем’єр-міністра, запитання одне - була у вас така розмова з президентом чи ні?

- У такому контексті цієї розмови не було, я стверджую це.

Якщо й обговорювали такі питання, то я подібні висловлювання від президента чув. Що стосується критичних чи образливих тверджень на адресу Юлії Тимошенко або Віктора Ющенко я стверджую, що це не відповідає моєму стилю.

- Не відповідає вашому стилю?

- Так. Але я дуже просив би не лити воду на млин Мельниченка. Бо сьогодні ці плівки - це елемент чорного піару.

- Як вас розуміти: плівки Мельниченка, котрі були одним із головних аргументів, які підтверджують гасло опозиції про «злочинну стару владу» і допомогли, за вашими словами, розкрити справу Гонгадзе, тепер лише елемент чорного піару і не мають нічого спільного з правдою? А учасники ж помаранчевої революції на чолі з командою, котра прийшла до влади, не брали під сумнів зміст цих плівок...

- Коли йдеться про злочин, про вбивство Гонгадзе, інших людей чи навіть про розкрадання, безумовно, ці матеріали варто долучати, встановлювати їхню достовірність, аналізувати й дивитися. Коли йдеться про дискредитацію когось фразою «а той же - дурень» і подібними, то потрібно ж ураховувати емоційний стан, загальний фон, що існував тоді, і головне - предмет обговорення. Йдеться про вбивство чи це якісь пустопорожні розмови про якусь третю особу, обговорення ставлення однієї особи до іншої особи. Це ж зовсім різні речі. І на сьогодні плівки Мельниченка є механізмом дискредитації будь-якої влади.

* * *

З останньою тезою П.Порошенка не погодитися, мабуть, не можна. Взагалі створилася не зовсім пристойна ситуація, коли влада не має бажання притягати до відповідальності тих, чиї злочини зафіксували плівки. А водночас Мельниченко і користувачі його продукту виявляють схильність інтригувати, переважно використовуючи барвисті оцінні судження, зафіксовані в кабінеті президента.

«Подвійний удар» по П.Порошенку виглядає навмисно відвертим. Водночас, попри слабку техніку виконання, акція цілком закономірна, коли брати до уваги загальновідому бурхливу діяльність П.Порошенка, наслідки якої чимало людей встигли відчути на собі. Адже «широта поглядів» секретаря РНБОУ, у поле зору якого потрапляють усі фінансові потоки, із руслами котрих необхідно навести порядок і котрі мають, на його думку, найбезпосередніший стосунок до національної безпеки, вражає навіть бувалих у бувальцях ще за ненависного режиму Кучми. Однак в архітектурі нинішньої української влади П.Порошенко - один із головних стовпів. Другим стовпом у цій конструкції є Юлія Тимошенко, на котру також спирається Президент - водночас побоюючись і підозрюючи в невірності «рейтингоносну» міледі.

У тому разі, якщо П.Порошенко справді звернеться до суду, українська Феміда вкотре буде поставлена в дуже делікатне становище. Вона з нього, звісно, вийде, може, і не з честю, але вихід знайде обов’язково. Але в ситуації, коли статус фігуранта озвучених обвинувачень настільки високий, Президент не може і не повинен залишатись осторонь. Однак у Президента в таких випадках позиція специфічна. Коли йому доповідають про непорядні справи соратників, незмінною його реакцією, наскільки відомо, буває: «Навіщо ви стежите за моїми людьми?»...

…Записи Мельниченка, котрі стали іскрою, від якої зайнялося полум’я, здатне спалахнути очисним вогнем для стражденної й зневіреної країни, повинні були дати їй шанс. Але цей вогонь перевели на сотні одноразових запальничок, які годяться тільки для використання у вузько специфічних інтересах приватних осіб.