Слово і діло!

Громадяни, надійшли такі часи, що Кримінальний кодекс повинен стати не тільки настільною, а й кишеньковою книжкою. І його потрібно не просто шанувати, як заповідав нам великий життєлюб Остап, а й читати. Повірте, вивчаючи КК дорогою на роботу або перед сном, ви знайдете багато цікавого та корисного, що допоможе із зовсім іншими почуттями й думками пережити нинішній відтинок історії України.

Виявляється, злочини проти виборчих прав громадянина нашої країни караються законом суворіше, ніж злочини проти держави. Дивіться: дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій — караються позбавленням волі на термін від п’яти до десяти років (стаття 109, ч.1 КК). А ось перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим способом вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним, вести передвиборну агітацію, яке вчинене за попередньою змовою посадовими особами з використанням службового становища і вплинуло на результати голосування чи виборів, карається позбавленням волі на термін від семи до дванадцяти років (стаття 157 КК). Отже, примус із боку голови вашого колгоспу голосувати за певного кандидата, роздавання від його імені продпайків, зрив зустрічей виборців із його суперниками, складання посадовими особами списків із «мертвими душами», вкидання до урни з відома члена виборчкому пачки ваших бюлетенів, що в підсумку вплине на результати виборів депутата вашої сільради (чи Президента, чи народного депутата України, чи депутата ради будь-якого рівня — за КК, відповідальність одна й та сама) — караються суворіше, ніж змова з метою захоплення влади насильницьким шляхом. Рівно на два роки позбавлення волі.

Ви не повірите, але за порушення наших виборчих прав по максимуму кара передбачається суворіша, ніж за скоєння терористичного акту! Ним КК визначає «застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди», якщо такі дії «були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення». Або з метою вплинути на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, чи їх посадовими особами, об’єднаннями громадян, юридичними особами. Або «привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою». Караються позбавленням волі на термін від п’яти до десяти років (стаття 258 КК). Максимальний термін позбавлення волі за цією статтею — від 10 до 15 років або довічне ув’язнення — передбачений у випадку загибелі людини в результаті теракту. За класифікацією КК, злочин, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більш десяти років, є тяжким, а на термін більше десяти або довічний — особливо тяжким. З чого випливає, що порушення наших виборчих прав із усіма переліченими вище складовими — такий самий особливо тяжкий злочин, як і створення терористичної організації, і теракт із людськими жертвами.

Зрозумівши цю важливу обставину, ви зможете з новим інтересом сприймати, вибачте за модну чужоземщину, месіджі влади. А сигналізує вона нам уже другий тиждень про загрозу стабільності й миру з боку опозиційних кандидатів. Спочатку, як уже повідомлялося, від імені, але без доручення трьох серйозних відомств, які заведено називати компетентними — ГПУ, СБУ і МВС — нас попередили, що «у деяких штабах опозиції вже нині готуються різноманітні небезпечні провокаційні заходи з метою дестабілізації ситуації в країні». Повідомлялося також про створення якихось груп, які організують акції протесту в найбільш «крайніх формах — аж до повстання». Супертаємні, судячи з обтічності формулювань, оперативні дані, за всіма ознаками, були взяті авторами з відкритого джерела — з інтерв’ю Ю.Тимошенко «ДТ»: «Ми дуже системно і послідовно готуємося до того, що, якщо, попри закон і право, вибір людей і всі наші зусилля, на кшталт того, як це було в Мукачевому, переможцем на виборах оголосять представника влади, ми не просто організуємо й очолимо справжнє повстання...»

«Пришити справу» за такі висловлювання важко. І навіть протизаконно. І автори обвинувачень обмежилися такими визначеннями, як «екстремістський характер», «екстремістські сили». А в наступному оповіщенні влади про загрозу нашій з вами безпеці, з яким виступив цього тижня Президент України, чуємо: як жаль, що в країні досі немає закону про боротьбу з проявами екстремізму. Ще не були поховані всі загиблі під час трагічних подій у Беслані, ще не було відомо багато обставин того, що сталося, запитань усе ще більше, ніж відповідей російської влади, але технологи влади української вже «підверсталися», не особливо переймаючись пристойностями. Дві третини виступу Л.Кучми перед бійцями полку спецназу Внутрішніх військ МВС, переведеного з Павлограда до Краснокам’янки в Східному Криму, було присвячено передвиборній ситуації в країні з жорсткою прив’язкою до подій у Північній Осетії: «горе у Росії повинно об’єднати українців», «найбільш вразливими для посягань різного роду авантюристів, для бійців зловісного «невидимого фронту тероризму» можуть стати, в першу чергу, ті країни, які відзначаються нестабільністю внутрішньої політичної ситуації» . І хоча Україна до таких держав не належить, Президент не може ствердно сказати, що «всі її громадяни піклуються про таке її міцне суспільне здоров’я». Президента «серйозно непокоять наполегливі й, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії».

Для утихомирення атмосфери, що штучно нагнітається в суспільстві, Л.Кучма знайшов зважені спокійні слова: «З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії… Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими смолоскипами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д.» Тут журналісти, які зібралися на плацу, розійшлися в думках: троцькістська фразеологія — це що означає для нинішнього політичного моменту? Що з головних елементів троцькізму малося на увазі: теорія перманентної революції, незгода Льва Давидовича з думкою Йосипа Віссаріоновича про можливість перемоги соціалізму в одній окремо взятій країні, всупереч тезі про світову революцію, чи його критика СРСР і Компартії, яка втратила ознаки робітничої? Таке враження, що якісь політтехнологи просто перекинули частину тексту, який готували для іншого клієнта, Президентові України.

До думки про те, що з текстом працювали неакуратно, схиляє й такий абзац, що його ні на слух, ні візуально, ні логічно переварити не вдалося: «…я не став би спрощувати ситуацію і применшувати загрозу суспільному спокою і закликаю сприймати її адекватно, з належною громадянською і державною відповідальністю. Вибухи на Троєщинському ринку в Києві, інструкції з виготовлення бомб в Інтернеті й таке інше — ми не маємо права сприймати це як рядові дорожньо-транспортні пригоди». Невже з переліку проявів екстремізму, що їх не варто сприймати як рядові ДТП, через чиюсь помилку випали слова про аварію, в якій загинув В.Чорновіл, або про загибель В.Малєва, або про останнє родео КАМАЗу й автомобіля В.Ющенка? Думати ніколи, нас знову ведуть до Беслана: «Криваві кризи завжди розпочинаються з окремих проявів. З цим легковажити не можна. Випустити джина з пляшки — легко. А що далі? Ми бачимо, що навіть Росія, велика й могутня, не завжди в змозі впоратися зі свавіллям екстремістів».

І — кульмінація. Ключові слова — тероризм і кров — нарешті вимовлені: «Слово «повстання» — страшне слово. Людей, які вимовляють його, я хочу запитати: про що ви думаєте, закликаючи до заколоту? Це ж те саме, що загрожувати нам тероризмом… Невже ви думаєте, що ми, зумівши ціною неймовірних зусиль забезпечити протягом 13 років спокійне і безпечне життя майже 50 мільйонів співвітчизників, дозволимо вам все споганити, втоптати в бруд і кров плоди цих зусиль?»

При такій напрузі емоцій хотілося почути переконливі докази того, що загроза тероризму в нашій країні таки очевидна. Та ба! Ну не інструкції ж в Інтернеті інкримінувати опозиції. Чи вважати проявами екстремізму, які, за словами Президента, виникають дедалі частіше, ту обставину, «що в нас вільно друкуються газети, листівки, котрі розпалюють міжнаціональну ворожнечу, закликають до етнічної нетерпимості». Здрастуйте, а хіба за те, що вони в нас виходять «вільно» (на відміну від опозиційних видань), не повинні відповісти Генпрокуратура й СБУ на додачу?

Проте Президент продовжує демонструвати рішучість боротьби з загадковими троцькістами і терористами: «Я ще раз твердо заявляю — ніяких повстань і революцій в Україні не буде! ...Як би цього не хотілося деяким доморощеним революціонерам, їм ніхто не дозволить піднятися до вершин влади на хвилі безладдя й беззаконня».

Зрозуміти, до чого саме планує вдатися влада у зв’язку з такою загрозою громадянському мирові влада, неможливо — цю важливу частину тексту Президенту написали у стилі «Беня знає за облаву»: «Що повинна робити влада, коли суспільству і державі загрожують заколотами? Скажу так: влада знає, що їй робити, і вона зробить усе, що зобов’язана зробити для забезпечення спокою і безпеки громадян і країни загалом», — сказав Л.Кучма і висловив сподівання на підтримку в цій справі спецпідрозділу МВС.

Може, воно й добре, що так неконкретно-розмито. А то начальник російського Генштабу Ю.Балуєвський напередодні заявив, що Москва готова завдати превентивних ударів по базах терористів у будь-якій точці земної кулі. Каже, «що стосується превентивних ударів по базах терористів, то ми прийматимемо всі дії, щоб ліквідувати бази терористів у будь-якому регіоні світу». Ну, і заспокоїв трохи: це не означає, що удари будуть ядерні, а вибір «засобів ураження визначатиме конкретна ситуація в тому чи іншому регіоні».

Про інший особливо тяжкий злочин, у разі вчинення якого опозиція має намір організувати акції протесту на захист наших із вами виборчих прав, гарант цих самих прав не сказав нічого. А так хотілося почути владне «ми цього не допустимо, не дозволимо, і взагалі — це те саме, що загрожувати нам тероризмом!» Що було б цілком коректним із погляду КК, точніше — передбаченої ним міри покарання за скоєння цих двох особливо тяжких злочинів.

І все-таки цікаво, як же нас захищатимуть від дедалі частіших екстремістських проявів? Сподіваюся, не з допомогою технологій часів опричнини? Пам’ятаєте, государеві люди водили вулицями «язика», а той вказував на злочинця-змовника й кричав «Слово і діло!» Більше доказів не було потрібно. Нині, звісно, часи інші. «Язика» водити вулицями не треба — його виводять в ефір.

А в Кримінальному кодексі є ще одна цікава стаття — 39. «Крайня необхідність» називається. Це ніби домашнє завдання.