РЕКОМЕНДОВАНА БЛОКАДА

Україна стала третьою країною світу (після Науру та Нігерії), до якої було застосовано фінансові санкції FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering — Міжнародної групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей). Минулого тижня майже десять країн «дослухалися рекомендацій FATF», оголошених 19 грудня. У понеділок про запровадження «жорсткого контролю над фінансовими операціями з Україною» оголосили фінансові власті Великобританії та Німеччини. У вівторок з аналогічними заявами виступили Данія, Туреччина та Японія. Заяви про те, що можливість застосування санкцій до України «розглядається», зробили представники Фінляндії й Австрії. США та Канада запровадили додаткові заходи з контролю за українськими транзакціями ще місяць тому, відразу після рішення FATF. Найцікавіше — рекомендації FATF є саме найзагальнішими рекомендаціями і не містять конкретних процедур по боротьбі з відмиванням грошей. Процедури ці змушені за своєю ініціативою розробляти і проводити банки країн-«санкціонерів», що несуть свою частку відповідальності у разі проходження через їхні рахунки «брудних» грошей. Таким чином, до всіх численних неприємностей, із якими минулого тижня стикнулися багато українських банків, комерсанти і прості громадяни, FATF формально жодного стосунку не має: у кожному конкретному випадку «винуватий» конкретний банк, який перестрахувався.

Дійсно, рекомендації FATF важко назвати санкціями. Міжнародна група не змушувала банки та контролюючі органи закривати рахунки українських респондентів, блокувати транзакції і платіжні карти. Її побажання стосувалися насамперед заходів додаткового контролю за рухом коштів за участю українських резидентів. Контроль цей має полягати насамперед у поглибленій ідентифікації власників українських рахунків. Причому не лише номінальних, а й тих, що фактично розпоряджаються рахунком (вони можуть бути, наприклад, приховані за ланцюжком офшорних засновників). Контролюватися має також походження коштів, що переказуються, а також законність транзакції (відповідність її умовам договору, за яким вона проводиться, і сама наявність такого договору). При цьому, наприклад, казначейство Великобританії рекомендує фінансовим установам цієї країни повідомляти в Національну кримінальну розвідувальну службу (NCIS) про всі фінансові операції за участю України, за винятком випадків, що «сумнівів не викликають»». Банкам Німеччини, найбільшого економічного партнера України в ЄС, «у зв’язку зі зміною ситуації» необхідно «піддати перевірці кореспондентські взаємини з українськими банками і прийняти рішення про їхнє продовження чи розрив». Аналітичний центр фінансових операцій Канади рекомендує своїм банкам і компаніям «утримуватися від необгрунтованих фінансових транзакцій» між Канадою й Україною. Всі фінансові відомства вказують на необхідність особливого контролю над проведенням операцій, за якими невідома інформація про українського контрагента (назва/ім’я, адреса, номер рахунку), а також за всіма операціями на суму більш як 15 тисяч євро.

Словом, хто яку процедуру застосує, — це, як прокоментував проблему один із банкірів, справа корпоративної культури кожного банку. Щоб розібратися в ситуації, Національний банк України розіслав українським банкам телеграму, у якій запропонував терміново направити запити своїм закордонним банкам-кореспондентам (передусім — банкам США) про наявність і використання ними процедур із протидії відмиванню «брудних» грошей. Нацбанк також запропонував комбанкам повідомляти про всі випадки застосування подібних процедур. Однак, наскільки відомо, комбанки не поспішають доповідати про санкції щодо їхніх коррахунків. Певне, побоюючись за свій імідж і витікання конфіденційної інформації. Це дає чиновникам можливість заявляти, що «конкретні» санкції проти України поки не застосовувалися.

Проте, як повідомили «ДТ» численні джерела серед великих підприємств і банків, які заслуговують на довіру, проблеми існують, і часто чималі. Щоправда, майже всі, хто повідомляв про проблеми, просили не називати їхніх імен і назв компаній — певне, не бажаючи зв’язувати свій імідж із «антивідмивальними заходами». Адже відповідно до рекомендацій FATF, від банків вимагаються контролюючі функції, властиві радше фінансовій поліції. У банках цивілізованих країн, звісно, є так звані комплаєнс-офіцери, що мають займатися подібним контролем, однак ретельна перевірка транзакції із з’ясовуванням фактичних власників українських рахунків і походження коштів — процес тривалий, який іноді вимагає залучення спецслужб. А головне — дорогий. Тому, як з’ясувалося за минулі дні, багатьом західним банкам виявилося дешевше просто заблокувати підозрілі транзакції «до з’ясовування». Причому на невизначений термін — за заявою представників одного з німецьких банків, «поки FATF не надішле нам конкретну процедуру перевірки». А ще дешевше взагалі відмовитися від обслуговування українських коррахунків, клієнтів, що деякі з них і зробили. Таким чином, FATF без застосування «грубої сили» вдалося заблокувати зовнішньоекономічну діяльність ряду українських підприємств. За деякими оцінками, у транзакціях, що перевіряються, зависло до 300 мільйонів доларів. І це були не перекази дрібних і середніх банків, які, за прогнозами доморослих експертів, могли постраждати, а гроші великих українських компаній. Стикнулися з проблемами і пересічні громадяни — у деяких європейських АТМ-мережах утруднено або обмежено зняття готівки з платіжних карт ряду українських банків. Перекази
з-за кордону деякі банки видавали в гривнях — певне, зі своїх коштів, оскільки проводки «звідти» не проходили. Західні банки можна зрозуміти: якісно перевірити транзакцію відповідно до рекомендацій FATF важко, а не перевірити може виявитися собі дорожче. Адже якщо своя чи американська фінансова поліція потім таки виявить у проводці кримінал, збитки будуть дуже значними. Коротше, попри рекомендаційний характер рішень FATF по Україні, за «вражаючою силою» вони виявилися цілком порівнянні з повноцінними обмежувальними санкціями.

І це не кажучи вже про те, що FATF завдала дуже суттєвого удару по іміджу України як ділового партнера. Запровадження проти нашої країни санкцій, подія у світовій практиці майже безпрецедентна, отримало широкий резонанс у ЗМІ майже всього світу. Застопорилися ледь не всі переговори, які різні українські компанії — імпортери й експортери — проводили із зарубіжними партнерами. Багато партнерів українських компаній усерйоз замислюються про згортання співробітництва. Непрямі збитки від самого факту запровадження санкцій у цьому напрямі підрахунку не піддаються.

Аналізуючи події, важко традиційно не поцікавитися «що робити?» і «хто винний?». Почнемо з останнього, актуального особливо тому, що захід FATF щодо України нагадує «перевищення меж необхідної оборони». Адже законодавство України стосовно банківської й іншої фінансової діяльності, хоч і не повністю, однак здатне забезпечувати прозорість і механізми контролю за походженням і рухом коштів. Та й, до того ж, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом», щоправда, уже після рішення FATF про санкції, доповнений усіма необхідними (відповідно до рекомендацій Групи) положеннями. Податкова служба, особливо міліція, має засоби і досвід виявлення тіньового обороту коштів. Ми, звісно, не США, де, попри запровадження на хвилі поствересневого патріотизму ледь не тоталітарних методів контролю за фінансовими потоками, а заодно й за намертво замкнутим на ці потоки життям американців, наркомафію перемогти поки не вдалося. Але й не «світова пральня» Науру, що плює на світове співтовариство з висоти свого офшорного доходу на душу населення. І не Нігерія, у якої нам корупції ще вчитися і вчитися, і з котрої, однак, аналогічні санкції вже знято. І навіть не Росія, тіньовий оборот коштів у якій оцінюється навіть її власними експертами в 40—50% ВВП, але котра не просто уникла санкцій і викреслена з «чорного списку» FATF, а й готується стати спостерігачем цієї організації. Отже, «за що?»

Версії звучать різні. Ось, наприклад, висловлена народним депутатом Віталієм Майком минулого четверга на «круглому столі» «Детінізація вітчизняної економіки і протидія відмиванню злочинних доходів», організованому УСПП. На його думку, підтриману багатьма учасниками «круглого столу», причиною запровадження санкцій є те, що «сильна Україна нікому не потрібна — ні Європі ні Росії». Тобто, із нами розправилися як із потенційним економічним і політичним конкурентом. Не обговорюючи нашу конкурентоспроможність, зазначимо, що версія небезпідставна: Україна давно «дістала» світове співтовариство своїм металопрокатним і трубним демпінгом, виторг від якого часто саме й прокручується через офшори. Ускладнивши цей процес, можна зробити український металобізнес менше рентабельним, і домогтися його згортання.

У зверненні УСПП до українських політиків, що обговорювалося на зазначеному «круглому столі», одним із винуватців подій недвозначно названо опозиційні сили, які всю осінь «фактично блокували діяльність парламенту», і не дали вчасно прийняти відповідні законодавчі зміни. Картина вимальовується досить чітка: опозиційні сили, які домагаються відставки Президента України, створюють умови для неприйняття парламентом вищезгаданих актів, а також, використовуючи свої зв’язки на Заході, «пробивають» безпрецедентне рішення FATF. Авторитет Кучми, підірваний касетним і збройовим скандалами, падає остаточно, у дідуся не витримують нерви, і він із ганьбою йде геть. Словом, сценарій старий, тільки в профіль.

У вустах представників опозиції картина виглядає ще простіше: саме збройовий скандал, а точніше, ймовірне підсобництво українського Президента «режиму, який підтримує світовий тероризм», подіяло на американців як червона ганчірка й остання крапля одночасно. І FATF пішла на цей крок винятково за своєю ініціативою, «у боротьбі з корупційним режимом Кучми». Дійсно, «рекомендації FATF» — чудовий привід цілком законно перевірити всі вищезгадані офшорні ланцюжки, за якими вийти на відомих політиків і бізнесменів із найближчого оточення Президента, котрі ними (ланцюжками) розпоряджаються. А коли поталанить — і на нього самого (як чотири роки тому економічні розвідзаходи, пов’язані з міжнародними санкціями проти Югославії, дозволили вийти на рахунки, що контролювалися Мілошевичем). Однак така версія стає ймовірною лише за умови, що на Заході дійсно має місце твердий намір домогтися в Україні системних змін. Проте з приводу наявності такого наміру є певні сумніви.

Ще одна, смілива, але цілком імовірна версія пов’язана із запланованим на наступний тиждень у Києві самітом СНД. За деякими даними, на рахунках західних банків «зависли» кошти деяких великих вітчизняних холдингів, що активно співробітничають із російським капіталом. Користуючись неможливістю українських партнерів вчасно заплатити по договірних зобов’язаннях, росіяни мають намір, м’яко висловлюючись, збільшити свою частку власності в цих не згаданих донецьких і не тільки холдингах. За неофіційною інформацією, на саміті СНД будуть порушені питання переділу власності постраждалих від санкцій українських підприємств, а також буде зроблена спроба домогтися від ослабленої ударом України поступок в інших проблемних питаннях — тих же газоборговому і газотранспортному. Представники Росії, які нині активно контактують із керівництвом FATF, цілком могли вплинути на прийняття настільки жорсткого рішення стосовно «братньої республіки».

А швидше за все, таке рішення FATF щодо України було вигідне всім. І американцям, і росіянам, і багатьом внутрішньополітичним силам. Що ж, результат (хоч поки і проміжний) у наявності.

Відповіді на запитання, «що робити», на відміну від відповідей на попереднє запитання, відомі. Зміни в законодавство, яких вимагав FATF, в основному прийняті. Головне — створено Департамент фінансового моніторингу і визначено порядок його роботи. До речі, сьогодні в.о. його керівника замість «пожертвуваного FATFy» Олексія Бережного є недавній начальник податкової міліції Києва Валерій Дієспоров. На момент запровадження санкцій різночитання залишалися по трьох позиціях. По-перше, щодо необхідності введення кримінальної відповідальності за низку дій, пов’язаних із відмиванням коштів і наданням інформації (зміни в законодавство були на момент запровадження санкцій підготовлені, але прийняти їх просто не встигли, 16 січня їх було ухвалено в першому читанні). По-друге, щодо деяких питань ідентифікації власників рахунків (питання балансу між прозорістю фінансових операцій і банківської таємниці не до кінця вирішені й у західному суспільстві). По-третє, щодо розміру мінімальної суми, яка підлягає моніторингу: у нашому законодавстві це 50 тисяч євро (20 тисяч євро для операцій із готівкою), у європейському — 15 тисяч. Всі ці питання вже узгоджені, і 6 лютого, у перший день нової сесії ВР, будуть поставлені на голосування. Швидше за все, всі необхідні зміни в законодавство будуть прийняті — занадто вже непатріотичною виглядатиме в очах громадськості спроба опиратися зняттю санкцій з України.

Однак дедалі більше число експертів схиляється до думки, що, навіть коли 12 лютого Україна відрапортує про остаточне приведення свого законодавства відповідно до вимог FATF, санкції навряд чи будуть зняті. Міжнародна група завжди може послатися на відсутність результатів боротьби з відмиванням грошей в Україні, тобто на те, що свіжозліплене законодавство не працює. І тоді нашій країні доведеться чекати скасування санкцій як мінімум до осені.