Реаліст у цивільному

Поява Олександра Турчинова на посаді керівника Служби безпеки стала ледь не найнесподіванішим кадровим призначенням нової влади. Друга особа в Блоці Юлії Тимошенко, активний учасник опозиційного руху, нещадний критик режиму — людина досить відома. Що не завадило йому набути репутації одного з найзакритіших персонажів вітчизняного політикуму. Ще й тому оцінити, наскільки успішно він реалізує себе на новому терені, було непросто. Екс-керівник відділу агітації та пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу, колишній економічний радник прем’єра Кучми, один із творців партії «Громада» зажив слави людини різнобічної. Часу і здібностей у нього вистачає навіть на написання літературних творів, щедро присмачених ілюстраціями Босха.

За початковим планом, Турчинов мав очолити МВС. Однак проти цього серйозно заперечував Петро Порошенко. Усе ще неофіційно призначений секретар РНБОУ в ніч поділу портфелів, пославшись на обіцянку Президента, котра нібито дозволяє Петру Олексійовичу курирувати силовиків, опирався призначенню Турчинова в МВС. У відповідь на його «або я, або він» пролунала аналогічна категорична заява Юлії Володимирівни. Тієї ночі Ющенко пішов назустріч Порошенку, але наступного дня не скривдив і Юлію Володимирівну, повідомивши у Верховній Раді про призначення Турчинова, до якого й сам ставиться з довірою, на пост глави СБУ.

Мабуть, Олександр Валентинович є єдиною цивільною особою, здатною очолити цю структуру: специфічне середовище, густо замішане на інтризі, своєю щільністю викинуло б на поверхню будь-кого, але не його. У побудові схем, розводок і, з дозволу сказати, практичного єзуїтства, Турчинов дасть фору всьому складу СБУ. Інша річ — чи вдасться Олександру Валентиновичу разом із Президентом у короткий строк розробити, поставити перед службою й домогтися виконання завдань, покликаних відстоювати національні інтереси? Від такої виразності й чіткості служба давно відвикла. Хоча, з другого боку, її середня ланка тривалий час сповідувала дисидентські погляди. Чого не скажеш про більшість заступників екс-глави служби, із якими Турчинов не забарився розпрощатися.

Насправді ж українська служба, відчувши на собі всі тяготи й злигодні тоталітарного та корупційного часу, є досить сильною державною зброєю. Олександр Валентинович повідомляє про намір розпоряджатися нею виключно в рамках закону, зокрема не використовувати проти опозиції та волелюбно налаштованих громадян. Теоретично в це можна повірити. Як і в те, що всі негайно на практиці дослухатимуться закликів Віктора Ющенка не красти...

«У найпохмуріше владне відомство прийшов найпохмуріший представник нової влади», — так жартома прокоментував призначення Турчинова один із його недавніх соратників по помаранчевій революції. Не занадто усмішливий і не дуже товариський, Олександр Валентинович, схоже, досить комфортно почувається в товаристві лицарів плаща та кинджала. В усякому разі його вмінню уникати відповідей і готовності захищати рідне відомство можуть позаздрити й більш досвідчені службисти.

— Днями Віктор Ющенко підписав положення про свій секретаріат. У робочій версії цього документа було передбачено посаду уповноваженого Президента з питань контролю за діяльністю СБУ. Контроль апарату глави держави ви вважаєте необхідним?

— Цей чиновник був би не представником апарату, а представником Президента. Те, що він був би «прописаний» у секретаріаті, — формальність. Мусить же він десь зберігати свою трудову книжку.

— Правда, що ви брали активну участь у розробці положення про секретаріат?

— Ні.

— Президентський апарат уже реформовано. То коли нам усе ж таки чекати реформ в СБУ?

— Про серйозну трансформацію не йдеться. Хоча коригування й необхідні. Річ у тому, що, прикриваючись гаслом «декадебізації» країни, екс-президент Леонід Кучма істотно звузив реальні можливості СБУ, запровадивши невиправдані обмеження для професійної роботи.

Архітектура майбутніх змін ще не ясна. Коли йдеться про орган, який відіграє надзвичайно важливу роль у гарантуванні безпеки країни, слід уникати поспішних рішень. У Службі безпеки є здорове ядро. Знайшлися люди, які не дозволили використати спецслужбу проти свого народу. Їхня позиція змогла істотно вплинути на настрої в силових структурах у цілому, і насамперед в армії.

— Наскільки можна зрозуміти, скорочення Службі безпеки не загрожує?

— Чисельність СБУ — це закрита інформація. Можу лише сказати, що вона порівнянна з чисельністю середнього міністерства. І зовсім не порівнянна з чисельністю армії чи (тим більше) Міністерства внутрішніх справ. Ні для кого не секрет, що Міністерство внутрішніх справ дуже активно боролося з опозицією. Великою мірою завдяки цьому міліцейське відомство змогло істотно роздмухати свій штат і обрости безліччю спецпідрозділів із малозрозумілими функціями та колосальними бюджетами.

— З опозицією, наскільки відомо, боролося не тільки МВС, а й СБУ. У суспільстві ходять легенди про величезну кількість масштабних досьє. Чи правдиві ці дані? Якщо так, то яка доля зазначених матеріалів?

— У Службі безпеки існує банк інформації, що поповнюється на абсолютно законних підставах і стосується осіб, які проходили в тих чи інших кримінальних справах. Раніше існувала практика: чиновника не могли взяти на роботу, якщо спецслужби не подавали відповідного висновку. Громадянина перевіряли за спеціальною картотекою, і, якщо у нього були проблеми із законом, він не міг розраховувати на відповідальну посаду в системі державної влади. Крім того, у поле зору органів безпеки потрапляє чимало відомих осіб, які, скажімо так, активно спілкуються з представниками структур, що є надбудовами для спецслужб.

— Спілкування не є карним злочином...

— Безперечно, кожна людина вільна спілкуватися з ким завгодно. Але якщо вона працює в системі державної влади, то має доступ до інформації, важливої для системи безпеки країни. І її співпраця з певними організаціями підвищує ризик витікання такої інформації.

Проте нині запити в СБУ напередодні кадрових перестановок у владі перестали бути обов’язковими. На жаль, про деякі неприємні речі нам доводиться інформувати керівництво країни постфактум. Наприклад, про те, що одна людина (зовсім недавно вона зайняла високу посаду) має судимість, наявність якої приховала в анкеті. Чи про те, що інший призначенець — діючий фігурант кримінальної справи і перебуває на підписці про невиїзд.

А що стосується чуток, буцімто на кожного громадянина є спеціальне досьє, то це вигадка.

— Олександре Валентиновичу, я запитував вас про дані, які Служба безпеки збирала незаконно. Чи існувало, наприклад, досьє на опозиційного політика Олександра Турчинова?

— Неофіційне — напевно. Такий збір інформації деякі працівники, звісно ж, проводили. Але від даних такого роду, як правило, у потрібний момент не залишається й сліду. Чи ви гадаєте, що досьє на Турчинова лежить на полиці в архіві СБУ?

Ішлося про завдання, поставлене вищим керівництвом країни. Безперечно, влада активно намагалася використовувати можливості СБУ в боротьбі з опозицією.

Однак попри ризик, якому піддавали себе багато офіцерів, вони часто відмовлялися виконувати злочинні накази. Або просто саботували незаконні завдання, доручені їм.

— З ваших відповідей можна судити про досить високий рівень довіри нового глави СБУ до працівників відомства. Однак часто працівники Служби безпеки або офіцери діючого резерву просто «дахують» комерційні структури. Іноді — покривають контрабандистів. Мовою закону така діяльність називається корупцією.

— Не вважаю, що термін «корупція» тут доречний. Є сфери підвищеного інтересу з боку іноземних розвідок. Є проблемні сфери, що потребують особливої уваги з боку держави. Відповідно до завдань, які стоять перед СБУ, її представники повинні здійснювати необхідний контроль у цих сферах. Щоб виконувати ці функції, вони можуть входити до штату певних структур...

— Ви говорите про законний бік питання. Я ж звертаю вашу увагу саме на тіньовий бік діяльності «контролерів» від Служби безпеки.

— Справді, відомі випадки, коли працівники СБУ зловживали службовим становищем. Не відкрию таємниці, якщо скажу: корупцією були уражені всі силові структури. Наскільки можу судити, Служба безпеки не є винятком. Але й не є лідером.

— Чимало експертів називають одним зі способів подолання корупції в СБУ істотне підвищення посадових окладів працівникам Служби. Чи вірите в дієвість такого механізму, і наскільки реальне підвищення зарплат у вашому відомстві?

— Кошти, витрачені на утримання «Барсів», «Беркутів», «Соколів», «Титанів» та інших міліцейських загонів особливого призначення, у багато разів перевищували бюджетні відрахування, що спрямовувалися на фінансування СБУ. Ця диспропорція має бути усунута. У Службі безпеки необхідно зосередити еліту силових структур. Робота в СБУ повинна стати почесною, престижною і, природно, високооплачуваною.

Необхідно створити умови, за яких працівник спецслужби буде сконцентрований виключно на роботі. Сьогоднішній рівень зарплат у СБУ дозволяє, у кращому разі, підтримувати своє існування. Хіба природно, що деякі наші працівники ночами чергують у фірмах, щоб зводити кінці з кінцями?

— У період виборчої кампанії в Службі безпеки було створено спеціальний підрозділ на чолі з колишнім першим заступником глави СБУ Володимиром Сацюком. Метою структури було саме зміцнення фінансового становища Служби. Чи правда, що діяльність цього підрозділу, а також господарського управління СБУ нині стала предметом серйозного розгляду?

— Розпочато службове розслідування діяльності пана Сацюка. До завершення розгляду я не хотів би робити передчасні висновки й давати поспішні оцінки. Однак уже є підстави говорити про серйозні зловживання. Причому, зауважте, я кажу лише про господарські порушення, допущені цим паном. Я поки що не торкаюся серйозніших питань, на які також буде дано відповіді. Причому найближчим часом.

У пошуках додаткового заробітку офіцери СБУ теоретично можуть пропонувати свої послуги не лише приватним вітчизняним фірмам, а й закордонним розвідувальним структурам...

Вербування працівників спецслужб іноземними розвідками — проблема для будь-якої держави. Не думаю, що Україна — виняток. Повністю убезпечитися від такої біди не вдавалося ще жодній структурі. Однак ризикну висловити впевненість у тому, що СБУ мінімально схильна до цієї хвороби.

Проте буду відвертим: я не готовий дати однозначну відповідь, наскільки СБУ сьогодні здатна забезпечити надійне зберігання державних таємниць. Мені ще тільки належить досконало розібратися в цій проблематиці.

— Чи готова Служба безпеки ефективно протидіяти спробам вербування наших дипломатів?

— Це — одне з насущних завдань контррозвідки. Ретельна перевірка співробітників дипломатичних представництв, звісно, проводитиметься. Однак вона має проходити дуже делікатно, а її результати не можуть розголошуватися. Така педантична робота у жодному разі не повинна шкодити ні ефективній діяльності дипмісій, ні іміджу України. І, звісно, в жодному разі не можна вдаватися до методів КДБ — тиск, шантаж, незаконне застосування оперативних засобів мають бути виключені.

При цьому СБУ, поза сумнівом, зобов’язана підвищити якість роботи, спрямованої на недопущення вербування дипломатів. У зв’язку з цим додаткова відповідальність має лягти на плечі офіцерів безпеки посольств.

— Чимало людей вважають, що ці офіцери справді необхідні далеко не в усіх наших представництвах за кордоном...

— Наявність офіцерів безпеки, на моє переконання, продиктована необхідністю. Тим більше що після указу Леоніда Кучми (який відділив розвідку від Служби безпеки) на них лягло подвійне навантаження. По-перше, офіцери відповідають за безпеку людей, що в епоху глобального тероризму набуває особливого значення. По-друге, вони зобов’язані захищати інформацію, життєво важливу для держави. Нарешті, вони повинні ефективно перешкоджати спробам вербування співробітників посольств. І перелічені завдання актуальні для будь-якого дипломатичного представництва, незалежно від країни перебування.

— Чи правомірно говорити про невиправдано високий інтерес до України з боку російських спецслужб? Адже, за неофіційними даними, тільки резидентура ФСБ у нашій країні налічує півсотні чоловік. Чи є необхідність і можливість обмежити підвищену цікавість стратегічного партнера?

— Будь-яка держава має право виявляти підвищений інтерес до свого сусіда. Не говоритимемо ж ми, що Україна не виявляє підвищеного інтересу до Російської Федерації.

СНД — досить абстрактне утворення. Але в його рамках існують цілком конкретні угоди, що укладалися як на міждержавному рівні, так і на рівні окремих структур. Зокрема й спецслужб. Тому офіційно ми не ведемо ніякої розвідувальної діяльності проти Росії, а Росія — проти нас. Більше того, існують договори, відповідно до яких, спецслужби повинні обмінюватися інформацією.

У зв’язку з чим постає безліч запитань (я не вживатиму жорсткішого формулювання) до деяких політичних персон у Росії, котрі дозволяли собі некоректні заяви...

— Олександре Валентиновичу, я все ж таки хотів би почути відповідь на запитання: чи може СБУ обмежити надмірну активність деяких спецслужб?

— СБУ не тільки може, вона зобов’язана класти край будь-яким протиправним діям будь-яких спецслужб. Зокрема й тих, які представляють суміжні держави. Особливо коли йдеться про зазіхання на державні секрети.

— А як бути із зазіханням на комерційні таємниці фірм і приватні таємниці громадян? Нині кожне більш-менш солідне бізнес-політичне угруповання завело собі службу зовнішнього спостереження й систему прослуховування. Причому походив цей процес за потурання, а іноді й із допомогою СБУ. Багато хто очікував, що нове керівництво Служби безпеки організує оперативну «зачистку» і покінчить із цією виразкою раз і назавжди...

— Президент особисто доручив мені розібратися з цією проблемою. Ведеться дуже серйозне розслідування. Найближчим часом буду готовий поінформувати громадськість про його результати. Всі винні, причетні до організації незаконного спостереження й незаконного прослуховування, відповідатимуть за всією суворістю закону. Незалежно від займаної посади.

Сподіваюся, найближчим часом із нашою допомогою буде покладено край одній із найпоширеніших фобій. У суспільстві міцно вкоренилася думка, буцімто в нашій країні всі слухають усіх. Справді, в Україні досі підслуховували частіше й більше, ніж це дозволяло законодавство і диктувала необхідність. Однак рідше й менше, ніж заведено вважати.

Вірю, що незабаром громадяни вільніше розмовлятимуть по телефону й спокійніше почуватимуться у своїх кабінетах. Нині ж доходить до абсурду: досить часто люди, котрі не становлять ані найменшого інтересу для спецслужб, спілкуються з допомогою жестів та записок.

Я не хотів би забігати наперед. Поки що можу сказати небагато: застою в цьому питанні немає, йде серйозна робота. Її результати, гадаю, багатьох здивують. А конкретні дії, до яких уже найближчим часом планує вдатися СБУ, сподіваюся, принесуть Службі щиру повагу громадян.