ПриЗемлилися

Депутати Київради благополучно спустилися з романтичних передвиборних висот на грішну столичну землю, довівши, що ніщо людське їм не чуже. Переживши велике протистояння з новоявленим мером і потуги створити коли не опозиційну більшість, то бодай опозицію, слуги народу за традицією зійшлися в основному — стосовно головного багатства столиці — землі. Учора вони дружно продовжили розподіляти майданчики між собою та ними ж лобійованими фірмами. Тепер навіть без аукціонів і конкурсів, власноруч скасованих під час третьої сесії Київради.

А апофеозом сесії стало безпрецедентне пакетне голосування майже з 60(!) земельних питань. Робота цієї сесії показала, що опозиції в Київраді практично немає. Кольори всіх фракцій злилися з землею. Проте наявність більшості не означає наявності довіри. Що і засвідчує це пакетне голосування, використане як певне ноу-хау виключно з однієї причини: аби ніхто нікого не «кинув».

Серед представників альтернативних пронародних течій були помічені лише традиційно буйний пан Бродський, майже без БЮТу, і лише фізично міцний пан Кличко, з уламками однойменного блоку, який розвалився. Захищали киян від «землекопів» і Бродський, і Кличко щиро. Проте обидва вони стоять на порозі нових партійних проектів. Утім, треба думати, представників інших партій, які мають свої осередки в Київраді, майбутнє власних політичних рейтингів порівняно з тим, що відбувалося в залі, мало цікавило.

Зірка Михайла Бродського цього разу загорілася вже на самому початку відповідального засідання, коли в колонному залі мерії заходилися обирати лічильну комісію. Хвилювання депутата було аж ніяк не випадковим, і подальший розвиток подій це підтвердив. Члени та голова лічильної комісії досить специфічно фіксували підняті депутатські руки, іноді навіть у тих місцях, де самих депутатів не спостерігалося. Кількість присутніх у залі на цій сесії рідко збігалося з кількістю тих, хто проголосував, — очевидно, що голосуючих «за» налічувалося більше. На «недисципліновані» ж репліки Михайла Юрійовича про некоректність таких підрахунків і необхідність поіменного голосування пролунало кілька суворих зауважень секретаря ради Олеся Довгого, котрий вів сесію і неодноразово намагався вивести з залу колегу, що розбушувався.

Іншим шляхом пішов Віталій Кличко в компанії з іншими вісьмома «багнетами» (четверо «кличковців», створивши депутатську групу «Громадський захисник», «винесли» з блоку комітетські портфелі, а п’ятий перебіжчик — пан Салій — себе політично ще не ідентифікував). Зробивши стриману заяву про нездорові розкольницькі тенденції в раді, Кличко завбачливо вирішив відмовитися від послуг мікрофона, який поширює потрійну луну (спеціально чи що?!), і спробував впливати на зорові рецептори народних обранців і ЗМІ, розповсюдивши письмові заяви. Поряд із категоричним осудом шанованого мером-новатором детектора брехні, застосування якого, відповідно до позиції блоку, порушує права людини, політик висловився проти необдуманого підвищення тарифів і подальшого роздавання столичної землі. Але якщо 24-те питання порядку денного про погодження підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги депутати завбачливо не проголосували, укотре залишивши цю «соціальну радість» у компетенції міського голови, то з землею все вийшло не так вишукано.

Від самого початку позиція провладних фракцій, представлених у раді «Регіонами», «Нашою Україною», соціалістами, блоком Черновецького та групою Литвина й ГАКом, який усе ще робить «хорошу міну», навряд чи могла здивувати. Однак БЮТ здивував. Ще перед початком сесії Бродський — прибічник аукціонів — заявив, що фракція ніколи не проголосує за їх скасування. «Ціна цього питання 12 мільярдів, — сказав депутат. — Там тисяча ділянок. І всі 90 земельних пунктів порядку денного — це 1/12 не розграбованих земель, які залишилися ще в Києві». Нам стало відомо також, що фракція БЮТ двічі збиралася на попереднє голосування з цього непростого питання. Від самого початку 22 бютівці з 40 схилялися до скасування аукціонів, і лише тиск Тимошенко забезпечив друге одностайне голосування фракції проти. На жаль, не на сесії. Де борці за справедливість не лише зіграли в ті самі 22 руки, а й делегували на трибуну лідера фракції пана Манжуру як доповідача з основного питання. У результаті сесія 88-ма голосами ухвалила рішення відмовитися від земельних аукціонів і конкурсів, залишивши аукціонну маржу не в бюджеті, а в... чиновницьких кабінетах.

Причому цих завжди багатообіцяючих чоловіків і жінок із депутатськими значками біля серця анітрохи не збентежила відсутність затвердженого плану розвитку столиці, куди жодна наближена рука не змогла б вносити «потрібні» корективи. Не відчувають депутати також і фізичного дискомфорту від того, як залізним кільцем приватних земель завбачливі господарі життя стискують столицю. Ну не їхню ж шию, зрештою, стискають. За великим рахунком, скасування земельних аукціонів — це хрест на можливості столичної влади здійснювати землевідведення на конкурсній основі і за ринковою ціною. Усе, що платитимуть тепер у бюджет за оренду, продаж тощо, — копійки порівняно з ринком, де ціна однієї сотки сьогодні доходить до 200 тисяч у.о. Отож будувати мости, транспортні розв’язки та інші об’єкти, які розвивають столичну інфраструктуру, владі доведеться на кредитні гроші. Проте, треба думати, поки в кабінеті пана Супруненка та багатьох інших, де погоджують документи на майданчики, не буде покінчено з останнім, про ці соціальні питання навряд чи хтось згадає. Ще одним непрямим підтвердженням пріоритетності «дерибану» може бути недавня ситуація, коли депутати Київради лише визначалися в своїх професійних уподобаннях: 66 із них хотіли б працювати в земельній комісії. Не важко здогадатися, куди не проти були рвонути інші — до бюджетної.

До речі, на шиї столиці з легкої руки депутатів з’явилося й кілька нових комунальних підприємств, зокрема «Жуків острів» і «Труханів острів». Наразі без статутів, але, певне, з великими перспективами латентної приватизації. Як відомо, такі метаморфози вже сталися з низкою комунальних свого часу підприємств. Подарований місту одним розчерком пера Омельченка «Київенергохолдинг», куди ввійшли «Київенерго», «Київгаз» і «Київводоканал», уже «розмив» свої акції додатковою емісією, позбавивши Київську громаду контрольного пакета. На черзі ласі банк «Хрещатик» і «Хліб Києва». Очевидно, саме цей «вистражданий», як полюбляє казати мер, компроміс між ним, обуреним передачею стратегічних монополій у приватні руки, і власниками ДАК панами Івановим і Хмельницьким (спостережні ради контрольованих ними підприємств уже очолили представники челяді Черновецького) і переорієнтував безкомпромісних гаківців і бютівців на конструктивне спілкування з владою. І цих дірок, через які сьогодні витікають гроші тих, чиї інтереси так завзято обстоював під час передвиборної кампанії той самий лідер ГАКу Олександр Пабат, не зашиєш жодними нитками.

Зауважимо, білі нитки вилізли назовні й у процесі голосування БЮТ за чимале (11 га) землевідведення суддям Верховного суду в Троєщинському парку. І якщо в момент голосування стосовно скасування аукціонів Тимошенко могла б посилатися на низькопробний склад власної фракції, то в питанні забезпечення землею суддів, треба думати, є і її політичний інтерес. Як відомо, її соратник-одноблоківець Василь Онопенко 29 вересня балотувався на посаду голови Верховного Суду...

Якість і стиль роботи Київради наводять на кілька думок. По-перше, великий безконтрольний пакетний переділ власності громади й концентрація на вирішенні земельних питань дає підстави підозрювати, що, так «ефективно» похазяйнувавши, Черновецький у результаті обере свободу у вигляді депутатського мандата.

По-друге, у непідготовленому суспільстві й незрілому політикумі вперше проведені в нашій країні пропорційні вибори на місцевому рівні дають потворні результати. За яскравими брендами лідерів першої ліги ховаються звичайні безідейні ділки, котрих може змусити перейти в опозицію лише обмеження їхніх власних інтересів.

По-третє, усі звернули увагу на те, що Леонід Черновецький з’явився на сесії буквально на 15 хвилин і знову відбув «на засідання Кабміну». Проте не всім відомо, що вночі мер компенсував свою відсутність, зібравши депутатів і «проголосувавши» всі «відставлені» питання. Серед них — і згода Київради на підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Без попередньої оцінки експертної комісії з розрахунків об’єктивності платежів, а також без чітко зафіксованого механізму захисту субсидіями малозабезпечених громадян.

Було б наївно стверджувати, що до сьогодні таких речей у Київраді не відбувалося, і ми зробили якісь надприродні відкриття. Проте досить прикро, що БЮТ, утім, як і «Наша Україна», і ті, що відкололися від Блоку Кличка, — загалом ті, хто й пропонував киянам певну альтернативу, — учора взяли і просто здали столицю.