ПОСАДКОВІ МІСЦЯ

…Нескінченне вивезення капіталу, робота на офшорах, братнє партнерство з бізнесменами близького й далекого зарубіжжя — загалом «весь цей джаз» в українських умовах перетворився на вивезення вітчизняних підприємців до різних пенітенціарних закладів цивілізованого світу. Причому джаз грають усі, а ось «посадкові місця» в європах-америках випадають обраним (обраним волею випадку, ясна річ). Тож про цей самий «випадок» і піде мова. Чудово, що вслід за чиновниками високого рангу Україна розпочала експорт уже й осіб другого плану — і хай мені вибачить заарештований 14 червня в Німеччині Ігор Діденко, але він усе-таки не екс-прем’єр. Крім фактів, підтверджених прокуратурою славнозвісного міста Ганновера, і скупих коментарів українських стражників права, офіційної інформації щодо цього випадку більше немає. Отож залишається робити припущення — хай там яка, а гра ума. Усе-таки краще, ніж сон розуму...

Вихідні дані

Для побудови припущень почнемо з доконаних фактів. Отже, 24 квітня 2001 року ганноверський суд вирішив і ухвалив, що слід заарештувати громадянина України Ігоря Діденка. Засновник ТОВ «Хорда ЛТД» і екс-глава «Нафтогазу України», Діденко звинувачується німецьким правосуддям у незаконному привласненні 4 млн. марок. Українська прокуратура звинуватила його раніше і приблизно в тому самому. Справа Діденка, нагадаємо, є складовою частиною звинувачень, висунутих проти екс-глави «Градобанку» Віктора Жердицького, заарештованого тією самою суворою німецькою Фемідою торік — з приводу зникнення «коштів остарбайтерів». Тут видається доречним абстрагуватися від сучасності і навести правдиві спогади старожилів.

…Як зараз пам’ятаю: 29 листопада 1994 року рішенням спочатку Мінфіну, а потім і Кабміну, у «Градобанку» відкрито нагромаджувальний рахунок для надходження грошової компенсації колишнім остарбайтерам від уряду Німеччини. Причому сам собою банк був типовим українським банком першої половини епохи нагромадження капіталу: успішно проходив міжнародний аудит, працював з ЄБРР тощо. Рахунок відкрили, після чого три партнери виконали дві вправи. Перша: Мінфін домовився з «Градобанком» і фондом «Порозуміння та примирення», що банк розпоряджається коштами на нагромаджувальному рахунку в режимі оперативного управління (з правом проводити неризикові операції з банками категорії А3, тобто з надійними банками).

А друга вправа, особлива, виконувалася без офіційної участі Мінфіну — Фонд із дорогою душею передав банку ті самі кошти, але вже в трастове (довірче) управління. Крім відновлення історичної коректності, ця довідка з минулого свідчить, що банк (його керівник) мав легальну можливість розпоряджатися коштами на свій банкірський розсуд. Інша річ, що (після спаду й наступного банкрутства) банк не зміг виконати своїх зобов’язань перед багатьма клієнтами. Зокрема — зумисне чи ні, нехай вирішить суд — перед «довірливим» Фондом.

Прокуратура України дійшла висновку, що кошти остарбайтерів були розкрадені за домовленістю зловмисниками — Жердицьким і Діденком у пропорції 86 млн. до 4 млн. марок. У нас немає підстав сумнівати щодо цих висновків. Передусім тому, що немає на руках документів і реальної схеми «виведення» коштів «Градобанку» через гонконгську Centurion Industrial Group Limited, яка належала Жердицькому на паях із Діденком, і нині не існуючу німецьку PMB Peine. Замість цього ми маємо у своєму розпорядженні твердження генпрокурора Потебенька про те, що «Діденко все визнав і покаявся». У зв’язку з чим отримав, за співпрацю зі слідством, оптимальний запобіжний захід — не арешт, а підписку про невиїзд.

Німецькі джерела підтверджують поки що лише одне, «чотиримільйонне» звинувачення — принаймні фірми й сума у справі Жердицького фігурують ті самі, що й у справі Діденка. Наскільки нам відомо, на сьогодні знято звинувачення за двома з трьох статей, пред’явлених німецьким судовим слідством пану Жердицькому. Ті самі німецькі джерела стверджують, що до з’ясування всіх обставин (судове слідство розпочне справу не раніше серпня) екстрадиція Ігоря Діденка в Україну неможлива. Ось, власне, і весь достовірний на сьогодні «фактаж».

Марні запитання

Перше, по-людськи зрозуміле, запитання: яким вітром занесло пана Діденка в таку неласкаву до нього Німеччину? Йдеться навіть не про підписку про невиїзд, позаяк колишні товариші по службі німецького заарештованого запевняють: коли бізнес вимагав присутності пана Діденка, приміром, у Москві, він погоджував свій від’їзд із прокуратурою — і їхав собі, і їхав... Далі — німецьку землю Ігор Діденко відвідав транзитом — проїздом з Італії. За своїми, не підробленими, документами, інакше німцям важко було б його заарештувати. Зате, якщо вірити окремим телеканалам і агентствам, які мають, очевидно, пряму офіційну інформацію, з України нікого підозрілого «не виїжджало». Пан Діденко може бути зловмисником, він може ним не бути, але недоумком його вочевидь не назвеш. Проте він, знаючи (а чи міг він не знати?) про рішення ганноверського суду, приїжджає й мало не з порога митниці сміливо віддається в руки правосуддя. Невже людині може до такої міри набриднути підписка про невиїзд на батьківщині, що вона віддасть перевагу СІЗО на чужині? Усе може бути.

Приміром, може статися збіг обставин. Обставина перша: ми сьогодні не говорили б так багато про цей арешт — зрештою, річ не з приємних, але аж ніяк не сенсаційна, — якби не виразний присмак і відповідні пахощі політичної підкладки. Саме до політики всю історію з грошима остарбайтерів намертво прив’язали торішньої осені, коли в Німеччині заарештували народного депутата України Віктора Жердицького. Не казатимемо, хто, хоча це загальновідомі мас-медіа, на той час розважали публіку несамовитим газетним «милом» про поганих бізнесменів, котрі вкрали гроші, і дуже нехороших політиків, котрі таку крадіжку санкціонували. «Нехорошими політиками», якщо хтось пам’ятає, виявилися екс-глава НБУ Віктор Ющенко (не закликавши до порядку «Градобанк», що пустився берега) й екс-віце-прем’єр Віктор Пинзеник (завізувавши відкриття нагромаджувального рахунку 1994 року). Бурхлива осінь минулого року, нагадаємо, фактично і стала початком парламентської (та й президентської) передвиборної гонки.

Обставина друга — пан Діденко опиняється в Німеччині саме тоді, коли з усіх претензій до пана Жердицького залишилася одна, саме та, що й до Діденка. Так уже збіглося.

Третя обставина — те, що тріумфальний (але нічим, з позицій здорового глузду, не обгрунтований) в’їзд пана Діденка на німецьку землю стався точнісінько того самого тижня, коли було оголошено про створення передвиборного блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Так уже збіглося.

До слова — про «Україну», яка до минулого понеділка була банком. Саме для АКАБ «Україна» свого часу розробили й затвердили особливу програму повернення втрачених у «Градобанку» остарбайтерських коштів — за рахунок прибутків від ОВДП. Чи є там, ще в одному покійному банку, сировина для виробництва політики?

Принаймні на сьогодні вже було вщухлий скандал пролонговано. І — незалежно від його судових перспектив — перспективи політичні в цього скандалу є.