НОВОРІЧНЕ

Кожного вечора зранку

Я з жахом думаю про те, про се.

…Слідом за десятим роком із неминучістю гірського обвалу настає рік одинадцятий. І з цим мало що можна вдіяти, хоча — як приємно було б: раз — і відразу, скажімо, двадцять п’ятий рік незалежності. А ми всі ще такі молоді й такі недосвідчені... Утім, «маємо те, що маємо», — за безсмертною дефініцією першого Президента. А вже що маємо, те і святкуємо в міру сил та фінансових можливостей.

Панове, товариші, а також абреки й кунаки! Вип’ємо, хто що з собою взяв, оскільки нашу напівринкову (причому обидві половини не найкращі) економіку накрило свято врожаю. Світові житниці на кшталт Америки й Канади з жахом дивляться на мільйони (36,5) тонн зібраного українського збіжжя. Передовики жнив рапортують, що найбільше зібрали на Одещині, Дніпропетровщині й у Донецькій області, яка все встигає зжати. Залишилося експериментально перевірити, як їм усім удасться вивезти зі своїх областей зерно на продаж. А над проблемами експорту хліба з України як такою тяжко й напружено метикують в аграрному керівництві, пригвинчуючи як стабілізатор до «складної ситуації на зерновому ринку країни» незамінний і легендарний Держрезерв. А скільки ще зібрали вільні наші фермери! (Скільки — невідомо). Загалом, без будь-якого Земельного кодексу ясно, зерна цього року — ну просто хоч завалися.

Власне, на цьому святкове голосіння можна вважати закінченим, оскільки з усім іншим у нас теж намічається завал. Тут днями Президент наш підрахував і сказав, що порівняно з 80-ми «ми стали втричі біднішими». Не те щоб усі, не те щоб утричі й навіть не те щоб бідніші, але в принципі — чого ще чекати від десятилітнього перехідного періоду. Зате наявність в уряду майже закінченої програми боротьби з бідністю дає надію. Адже надію нам ніхто не спроможний заборонити.

А який «золотий стик» заварили недавно на нафтопроводі Одеса—Броди! Цей нафтопровід переслідує нас, наче привид батька Гамлета незугарного сина, вже багато років. Усе, дотягнули-таки. Залишилося, правда, запустити ще термінал «Південний», через який, власне, й передбачалося гнати нафту... «Не варто сподіватися, — попередив після всього цього наш гарант, — що Україна, самостійно збудувавши цей нафтопровід, зможе сама забезпечити його наповнення». А даремно, між іншим. Оскільки, приміром, товариші з «ЛУКойла», очевидно, потребують сирої нафти для свого Одеського НПЗ. Це в порядку чорного гумору навколо чорного золота, а от Леонід Данилович уже без будь-яких жартів вважає, що Україна радіти повинна, оскільки (за даними того самого джерела) проста російська компанія «ЛУКойл» оселилася на наших НПЗ й інших нафтових шматочках «надовго, якщо не назавжди».

Втім, крім нафтопереробки, традиційним джерелом тріумфування для любителів посвяткувати незалежність є електроенергетика і, природно, газ. Тут просто іменини серця почалися, коли прем’єр наш Кінах «запаралелив» енергосистеми України й Росії. Причому свято душі святкували, зокрема, добродії Чубайс і Черномирдін. РАТ «ЄЕС Росії» довершило важку справу — «замкнуло на себе» енергетику практично всього колишнього СРСР. Звідси — прямий і відвертий шлях до транзиту через Україну російської електроенергії в треті країни, не говорячи вже про те, щоб назавжди відучити вітчизняних «електриків» від дивної звички генерувати та продавати власну енергію на внутрішньому ринку.

За таку братерську послугу Україні реструктурують 1,342 млрд. доларів газового боргу. Точніше, не Україні як державі, а НАК «Нафтогаз України» як корпорації. Тут теж не без свята душі, оскільки розплачуватися, рано чи пізно, доведеться або грішми, або активами корпорації. Увага, зараз буде тонко: за активи правитиме газотранспортна система України (уже як держави). Ось воно, обіцяне свято для «Газпрому», «Транснафти» etc.

Правда, наші газо- й нафтопроводи — у списку стратегічних підприємств, що не підлягають приватизації, але був би початок, а там воно й піде. Чи довго (уміючи) їх із цього списку «викреслити»? Досвід свідчить, що недовго. Бо без цієї вправи корпоративні папери НАК «Нафтогаз України» втратять левову частку своєї привабливості для росіян. А саме цими корпоративними паперами передбачається сплачувати борг. Причому папери корпорації (виплати за ними) гарантуються державою. А вже якщо ні виплат за паперами, ні виплат за держгарантіями, РФ просто знизить обсяги газу, який надходить в Україну в рахунок оплати транзиту. Поздоровимо ж рідну (ну рідна ж вона для когось) владу: всі три угоди, якими передбачено змальоване вище, абсолютно відповідають державним інтересам. Російської Федерації.

До речі — з реструктуризацією, в ім’я якої начебто принесено всі жертви, ясно далеко не все. Точніше, мало що ясно. Кінах говорить про 1,342 млрд. дол., росіяни — про 2 млрд. З українського боку припускають, що своїми поступками «заслужили» реструктуризацію на 12 років, РФ оцінює своє «свято душі» лише в десятирічний термін реструктуризації. Хоч як би там було, московські переговорники (Кінах—Касьянов) готують славний подарунок до 24 серпня. Саме цього знаменного дня, крім Володимира Путіна на Хрещатику, у Києві очікується ще й підписання меморандуму про погашення боргу... Президент Путін прийме парад (весь), а вже його сподвижники візьмуть (на себе) все інше. Взагалі-то свято з такої нагоди незалежності відбулося б, але злегка попсувала картину єднання, зростання й суверенітету українська діаспора.

Вона, діаспора наша, живе в диких і холодних цивілізованих країнах, де не знають таких простих ідеологічних штучок, як «братерство народів». Тож діаспора, зібравшись на Третій світовий форум українців, подивилася-подивилася на свою бідолашну історичну Батьківщину (заставлену вздовж і впоперек монументами незалежності впереміш із газовими трубами) і видала резолюцію. Стосовно прав людини та обов’язків влади. Права людини, мовляв, порушувати — не можна, знищувати журналістів й інших людей із професійних чи політичних мотивів — не можна, і навіть свободу слова душити — не можна.

Куди тут владі податися? Діаспора їй радить почати захищати державні, а заразом і національні інтереси. Ні, вони там, в америках, зовсім втратили правильні орієнтири — ми ж у цій статті від першого до останнього слова розповідаємо, як добре захищені національні інтереси держави Україна. З новим роком незалежності, добродії.