РОБОТА З АКТИВІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ БОРОТЬБИ НОВИЙ УКАЗ ІЗ ПРИВОДУ ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ

«Я все еще мечтаю заработать…»

В. Вишневський

Законодавчі засіки Батьківщини поповнилися днями Указом Президента «Про додаткові заходи боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом». За офіційною версією відповідної прес-служби, указ видано «із метою подальшого вдосконалення роботи щодо боротьби з відмиванням «брудних» грошей, забезпеченню створення комплексної програми державного контролю за сумнівними операціями, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності, активізації участі України в розвитку міжнародного співробітництва в сфері протидії відмиванню доходів». І це правильно, товариші...

Легалізації не буде?

Міжнародне співробітництво — це, звичайно, чудово й почесно. Особливо вдале таке співробітництво, коли в країн-партнерів схожі проблеми (економічні, законодавчі) вирішуються подібним чином. У тому розумінні, що добра взаємодія — у будь-якій сфері — України з Європою настане відразу після синхронізації законів та економік, а не після створення міжвідомчої групи. Та повернімося до новенького указу.

...Тут ось яка справа — справа в термінології. Зараз автор спробує викласти букву закону максимально близько до оригінального тексту, після чого перейде до тяжких роздумів над використаними в тексті термінами.

Отже, з одного боку, йдеться про якийсь «злочинний шлях», на який (часто й густо) необережно ступають добувачі доходів. Начебто все ясно — злочинні шляхи, а також аналогічні дії необхідно припиняти. Влада декларує намір створити цілу систему боротьби з легалізацією злочинних доходів (створювати доручено уряду Кінаха). Влада обіцяє спорудити й пустити в хід пристосування для «виявлення фактів маскування незаконного надходження доходів, їх справжнього характеру та джерел отримання, місцезнаходження і переміщення, використання, у тому числі для здійснення підприємницької, іншої господарської, інвестиційної, доброчинної діяльності, розрахункових і кредитних операцій». Для такої кипучої та глобальної діяльності в ДПАУ, на чолі якої стоїть відомий політичний лідер Микола Азаров, буде створений спецдепартамент — із новоукомплектованими кадрами, свіжопофарбованими стінами і свіжорозпакованою оргтехнікою.

Одночасно ДПАУ скоординує і забезпечить співробітництво з європейською Групою з розробки фінансових (зауважте, саме фінансових. — С.Р.) заходів боротьби з відмиванням грошей, а наш уряд рекрутує зі своїх лав «міжвідомчу робочу групу з дослідження методів і тенденцій у відмиванні коштів та інших доходів». Матзабезпечення зазначеної групи дослідників покладено, як ви вже здогадалися, на ДПАУ. Ті самі структури покликані відстежувати «сумнівні операції». Термінів для визначення шуканих доходів набралася ціла шкала: від «злочинні», через «незаконні», до «сумнівні». І з усіма передбачається боротися — причому указ велить вести боротьбу й відстеження «із дотриманням конституційних прав та свобод людини й громадянина». Що робить завдання борців надто вже важким.

Тим часом зовсім не варто ставити знак рівності між доходами від рекету, проституції, торгівлі зброєю etc. і банальним ухиленням від сплати податків. Про те, чому цього робити не варто, йтиметься далі. А поки що можна констатувати два факти: що легалізація капіталів — процес тривалий і складний і що в Україні він не лише не відбувається, а й не має поки що шансів навіть розпочатися.

Амністії не буде?

Не говоритимемо про те, наскільки ефективною виявиться дія указу (і усього, що за цим указом буде створено) на практиці. Найімовірніше, ефективним він буде в конкретних випадках і для конкретних осіб, тобто в нас буде можливість спостерігати процес відновлення законності та порядку на одному, окремо взятому квадратному метрі. Нині нас цікавлять офіційні наміри влади, яка видала цей документ: як то кажуть, інтенції й тенденції.

Перший, він же — очевидний, офіційний намір: не дозволити людям, які отримували й отримують злочинні й/чи незаконні доходи, легалізувати (відмити) отримані кошти. Намір досить дивний для держави, керівництво якої через два слова на третє промовляє: «Необхідні інвестиції, бюджету потрібні кошти». Ті, хто це каже на публіці, чудово розуміють, що найбільші інвестиційні ресурси для української економіки сьогодні можна знайти лише в самій українській економіці. На практиці ж виявляється, що до свого десятилітнього ювілею країна отримає «пам’ятник незалежності», але чимало її громадян не матимуть змоги інвестувати свої гроші у свою державу.

Не йдеться, повторимо, про доходи явно кримінальні, абсолютно «чорні». Рекетирів та інших кримінальних злочинців безперечно потрібно «вилучати з обігу» разом із доходами. Причому бажано — незалежно від посад, які вони обіймають...

Далі — карати й відстежувати, відстежувати й тримати під загрозою кари — заняття, безумовно, захоплююче. Особливо через широку, як було сказано, термінологію указу у визначенні «брудних» доходів. Так, доходи, отримувані в результаті несплати податків, нелегальні. Так, ведення підприємницької діяльності в сучасних наших умовах пов’язане з низкою «сумнівних» операцій. Однак хто, як не Президент чимало років поспіль — і не без підстав — вимагає оновлення податкової системи, свободи підприємництва, захисту прав власності та інших корисних (але таких, що рідко можна побачити) речей? І чи не логічніше у світлі поставлених Президентом завдань з піднесення виробництва, залучення інвестицій, економічного зростання і загального суспільного блага, сказати (і зробити) приблизно таке.

«Державна влада, панове та громадяни, досі будувала економічну й правову ситуацію так, що жодна продуктивна діяльність у країні не могла відбуватися абсолютно легально й цілком законно. Держава усвідомила, покаялася і більше так не чинитиме. Влада приймає розумні податки й прозорі правила, будує цивілізовану судово-правову систему та дає вам можливість працювати за нормальних умов. За ці блага держава хоче від вас лише одного: вашої законослухняності та ваших інвестицій. І ті, хто порушував колись ідіотські правила й уникав диких офіційних податків шляхом роздачі чиновникам неофіційної данини, — нехай вкладуть в Україну свої грошики (до такого-то числа такого-то місяця) без страху й докору».

Загалом суцільне «йди, і надалі не гріши». Така процедура називається податковою амністією і через неї (щоправда, із різним успіхом) пройшло чимало країн, причому деякі — зовсім недавно. Ірландія 1998 року повернула в офіційний обіг кошти в обсязі 2,5% свого ВВП, Індія — роком раніше — близько 1% ВВП (майже 2,5 млрд. дол.). У свою чергу в 1993—96 роках у Росії три президентські укази про податкову амністію майже не справили на громадян враження. Втім, податкова амністія, як правило, не здійснюється від одного указу чи закону, а вимагає системних заходів — аж до відповідних іміджевих кампаній. Зате все це разом узяте забезпечує стійке економічне зростання.

На жаль, реальна тенденція діаметрально протилежна. У серпні країну чекає небачених розмірів амністія з кримінальних справ, та ніде в недалекому майбутньому не видно амністії капіталів, а отже — не видно повноцінних інвестицій. Тож криміналізація економіки залишається сильною, а зростання економіки — під сумнівом.

Очевидна й інша стародавня тенденція. Замість інтенсивного економічного зростання і використання фінансових, податкових, правових важелів — екстенсивне зростання повноважень і чисельного складу контролюючих і караючих органів. Досвід «розвиненого соціалізму» прибічникам такого підходу, певне, до лампочки, хоча цей же — тоталітарний, зауважимо — досвід учить, що «до кожного міліціонера не приставиш». Як бачимо, до кожного приставляти й не збираються. А до кого?

Буде волевиявлення

У важкій, але необхідній справі залучення інвестицій та поповнення бюджету є ще одна — і дуже важлива — складова. Довіра. Довіра власників нелегальних коштів до економіки й до влади, яка намагається цією економікою управляти. Від держави в нашому випадку традиційно вимагаються політична воля і пристойна поведінка. Для того, щоб оцінити ступінь довіри громадян до влади, не варто навіть проводити соцопитування — цієї довіри немає, як немає і будь-якого серйозного бажання влади його заслужити. Тому що одна річ — невпинна робота на вибори: розповіді влади для електорату, рекламні ролики, і зовсім інша справа — дії влади в економічній сфері. Адже в нас, як і раніше, набагато легше розстаються зі своїми голосами, ніж із грошима...

У сухому залишку виходить приблизно таке. Указ розрахований на суто виборчу дію: силами Кабміну, міжвідомчої робочої групи й зрослої ще на один спецдепартамент ДПАУ фінансові потоки збиратимуть, концентруватимуть і направлятимуть у потрібні місця. Перед виборами, під час виборів і після виборів. Хотілося продовжити — і замість виборів, та ні, це було б неправильно. Періодичні волевиявлення наших громадян — від референдумів до парламентських і президентських виборів — це те, на чому тримається влада. У неї, влади нашої, лише це виходить справді добре. Тільки-но (і якщо) у неї виникне бажання зробити ще хоч що-небудь, а не лише втримати владу, — можна говорити про початок легалізації капіталів.