ОТВЕРЖЕННАЯ. САМО

«Переконані у правильності Вашого вибору», — завершується відкритий лист, який став чи не головним ньюзмейкером минулого тижня. Значно менш інформовані про особливості характеру екс-прем’єра, ніж Юлія Тимошенко, знають: постав Віктора Андрійовича перед необхідністю вибору — і ти одержиш результат, цілком протилежний тому, на який розраховував. А щоб Віктор Ющенко зробив вибір у цій ситуації, йому навіть не знадобиться, як він зазвичай у таких випадках чинить, йти по консультацію до президентської адміністрації.

Сподіватися побачити під спалахами фото- і променями телекамер потрійне рукостискання Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко й Олександра Мороза, та ще й під схвальні оплески Юрія Костенка, Геннадія Удовенка та Віктора Пинзеника, можна з таким же успіхом, як очікувати явки з повинною у Білий дім бін Ладена. Юлія Володимирівна, яка запропонувала своєму колишньому кабмінівському патрону об’єднати в єдиний блок із загальним виборчим списком «Нашої України», Форум національного порятунку і блок, очолюваний лідером соціалістів, якнайменше схожа на непрохідну ідеалістку. А тому її послання лідеру «Нашої України», із помпою презентоване за неабиякого скупчення журналістів, можна розцінювати як завгодно, але тільки не як дієвий стимулятор для отримання від нього «чіткої і зрозумілої відповіді, принципової і безкомпромісної позиції».

Можна припустити, що цим «криком розпачу» Юлія Тимошенко намагається поламати гру своїм непримиренним опонентам: «Ми переконані, Вікторе Андрійовичу, у Вашій нездатності до фальші, у тому, що спокусливі пропозиції численних олігархічних груп, засновані на примітивному бажанні «в’їхати» у парламент на «рейтингу Ющенка», не внесли коректив у чистоту Ваших устремлінь». Однак сама ж визнає всю безперспективність таких спроб: «Втім, сутність аморального режиму, на совісті якого зникнення людей, переслідування свободи слова та політичні репресії, не залишає сумнівів щодо його можливостей в організації найавантюрніших антиукраїнських проектів».

Ну, що стосується авантюрності проектів, то тут, як бачимо, самій Юлії Володимирівні здібностей не позичати. А ось щодо рейтингових можливостей Ющенка можна й детальніше. Окрім високих слів про відповідальність усіх прогресивних демократичних сил перед своїми співвітчизниками, у низці аргументів, за допомогою яких лідер «Батьківщини» намагається повернути прихильність Віктора Андрійовича, присутні й цифри. За її словами, за запропоновану конфігурацію блоку проголосувало б 30 відсотків громадян. Ще 40 поки що вагаються, і вони могли б зробити це за певних обставин. Наявність такого резерву, за примірками Юлії Володимирівни, дозволить «троїстому союзу» заволодіти доброю половиною місць у новому парламенті. Але навіть із симпатією ставлячись до леді Ю, експерти й аналітики багатозначно вмовкають на прохання прокоментувати настільки райдужні тони, якими зафарбовані перспективи гіпотетичного об’єднання. «Я не вірю, що хоч якийсь серйозний соціолог, який планує продовжити власну діяльність і після виборів, узяв би на себе сміливість назватися автором такого прогнозу», — заявив в інтерв’ю «ДТ» директор Інституту політики Микола Томенко.

Не зрозуміло, чому досі ніхто не поцікавився: а може, нерішучість Віктора Ющенка, яка добряче всіх дістала, в питанні надання реальних обрисів своєму передвиборному блоку пояснюється причинами значно прозаїчнішими, аніж властивими екс-прем’єру рисами рефлексуючого інтелігента? Тим часом вітчизняні соціологічні служби, за всієї своєї, своїх господарів і своїх замовників розмаїтості, стабільно демонструють разюче одностайні результати досліджень такого унікального об’єкта, як «рейтинг Ющенка». Будь-яка композиція, у центрі якої розташований Віктор Андрійович, набирає від 22 до 27% схвальних голосів. Хоч би хто і в якій послідовності навколо нього не всідався. А от об’єднання з Фронтом національного порятунку забирає у нього 3—5%, доводячи показник до нижньої 22-відсоткової межі. Власне, втрата несуттєва, у межах припустимого. Та слід враховувати, що показники ці скановано з мирної ситуації. Коли ж розгорнуться бойові дії передвиборної кампанії, на світ витягнуть увесь негатив, аж до припалих пилом зв’язків із Павлом Лазаренком, накопичений владою на свою «улюбленицю». І можна лише гадати, у скільки відсотків обернеться бренду Ющенка сусідство з брендом Лазаренка.

Однак навряд чи міркування математичного характеру переважали в голові колишнього головного банкіра країни, коли він формулював свою відповідь на «непристойну пропозицію». Єдине, чим Віктор Андрійович зумів викликати подив, то це невластивою йому швидкістю реакції, що, втім, дає привід задуматися над рівнем його зближення з думкою про необхідність блокуватися із «ширшим колом центристських партій». Суть же і форма відповіді цілком відповідають іміджу людини, бажання якої жити в гармонії з оточуючим її (і не в останню чергу — політичним) світом не може порушити навіть готовність до запеклої боротьби, яку вона сама ж нещодавно й передрікала. По-перше, ми дізналися, що блок, очолюваний Ющенком, самодостатній (про що, як говорилося вище, свідчать соціологічні дослідження). По-друге, блок зорієнтований на ті цінності, на які він уже неодноразово робив акцент (акцентів було стільки, що можна втратити їм лік). По-третє, учасники блоку не виступали і не хочуть виступати проти влади (ага, тепер з акцентами більш-менш проясняється). По-четверте, «блокатори» не хочуть боротися ні проти влади, ні проти когось конкретно (це, до речі, про запеклу боротьбу). По-п’яте, зі змістом звернення адресат поки не знайомий, однак дещо здивований його формою (справді: хіба не можна було зустрітися тет-а-тет й обговорити всі питання?). І, нарешті, по-шосте, це не завадить лідерам блоку розглянути пропозицію «так само уважно й коректно», як і решту. Словом, якщо потяг прийшов за розкладом, — це не новина. Готова посперечатися, що саме на таку відповідь, за всіх її запевнянь про надії на краще, розраховувала Юлія Тимошенко.

До чого ж тоді затівалася ця зворушлива епістолярна історія? Тут потрібно звернути увагу на те, що передувала їй ухвала Московського арбітражного суду про стягнення з компанії «Єдині енергетичні системи України» чергової кругленької суми на користь міністерства оборони Російської Федерації. Те, що такий вердикт є не першим, зовсім не означає, ніби він останній. Але й це лише тло для кримінальних-посадкових хмар, які збираються над Юлією Володимирівною. Ходять уперті чутки, що з Банкової надійшла вказівка протягом двох тижнів знову заховати її за грати. Були часи, коли, обкладена з усіх боків удома, екс-віце-прем’єр серйозно розраховувала на підтримку своїх російських друзів-покровителів. Очевидно, із наближенням нового етапу полювання на Тимошенко ці розрахунки знову стали актуальними. Річ у тім, що Ющенко, безповоротно втрачений для росіян як об’єкт симпатій. І це багато в чому сталося завдяки зусиллям деяких кремлівських політтехнологів, які давно засвоїли один із головних принципів заробляння грошей, — створення образу ворога. Щоб дистанціюватися від нього і тим самим підкріпити власні розрахунки на допомогу із Москви, і був задуманий Юлією Володимирівною відкритий лист своєму колишньому соратнику з уряду. Тепер, коли від Ющенка отримана безперечно очікувана відповідь і в такий спосіб формально й остаточно підтвердилося розлучення колишніх однодумців, негативне ставлення до нього росіян, за задумом Тимошенко, не зачепить її. Втім, ворогом тих, із ким ці кремлівські політтехнологи працюють в Україні, вона бути не перестала.

Однак пояснення суто прагматичного характеру все ж хотілося б доповнити і деякими ідеалістичними мотивами. Послання спочатку ті, хто про нього дізнався першим, а потім сам адресат, сприйняли як ультиматум. Ох, уже ця сила звички! Звички до кулуарних чуток, переданих напівшепотом сенсацій із посиланнями на поінформовані джерела, напівпрозорих натяків і півтонів. Ясність і однозначність чи хоча б спроба їх домогтися сприймається нашою перекрученою свідомістю як патологія, що вимагає вивчення на предмет «далекосяжних планів». Та хоч би якими вони були у пані Тимошенко, потрібно визнати: на відміну від численної раті вітчизняних політиків, які лише говорять про «чесну гру» і «чисті вибори», на сьогодні вона єдина, хто перейшов стосовно всього цього від слів до справи. Записувати Ющенка у вороги навіть після відмови, за її ж визнанням, Тимошенко не збирається. Однак ілюзії із приводу хоча б одного міцного плеча вона вже втратила. Причому завдяки власним зусиллям. Чесність вимагає не лише мужності, а й жертв.