НАЙКРАЩА НОВИНА — ВІДСУТНІСТЬ ЗМІН?

Уранці 28 листопада у Великий зал Академії наук було терміново запрошено академіків, щоб...

Власне, навіщо їх скликали, їм так толком і не пояснили. Одні говорили, що нібито мають бути вибори президента НАНУ, інші вважали, що збори для чогось скликає академік В.Семиноженко. Принаймні на дверях стояли вимуштрувані охоронці, котрі старанно й зі знанням справи просівали прибулих. Для журналістів вхід було заборонено...

Інтерес підігрівався й тим, що вже давно було надіслано запрошення на ювілейні збори ввечері того ж дня. Торжества було пов’язано з тим, що 85 років тому сталися дві важливі події — гетьман Павло Скоропадський затвердив указ про створення Академії наук, а в родині відомого мостобудівника, професора Київського політехнічного інституту Євгена Патона народився другий син — Борис. Йому судилося керувати Академією мало не половину терміну її існування та провести цю організацію через дуже важкі роки — хрущовську відлигу, брежнєвський застій, горбачовську перебудову.

Непросто склалася доля НАНУ й у період становлення самостійної України. А тепер величезне занепокоєння вчених викликає майбутня зміна поколінь. Ось уже півроку в Академії обговорюють можливі розклади при чергових виборах президента цієї організації. Вибори в парламент на тлі академічних інтриг виглядають верхом демократичності. Головне, що в цих умовах важкопередбачуваності поведінки груп суперників усі розуміють, що може бути обраний такий президент, котрий перекреслить усі надії на подальший розвиток науки в країні. Підраховано, що це реально здійснити за сміховинну суму — чверть тієї, в яку обходиться обрання депутата в найменш дорогому мажоритарному окрузі!..

У пошуках хоч якоїсь визначеності й передбачуваності, перебираючи чесноти кандидатів, котрі сьогодні претендують на крісло президента, академіки дійшли висновку, що єдиним порятунком у цій ситуації є кандидатура нинішнього президента Бориса Патона. Його обрано з дотриманням надзвичайних заходів безпеки...

Необхідність змін у НАНУ сьогодні вже цілком очевидна. Її досить чітко сформулював академік Ярослав Яцків: «Соціально-політичне життя в нашій країні явно пішло вгору й водночас Національна академія наук дуже відстала у своїх трансформаціях. Під час обговорення проблем академічної науки можна почути про так званий здоровий консерватизм. Але він може нас довести до того, що просто буде пізно проводити реформи. І я побоююся — уже зараз пізно.

На жаль, і робота вищих керівних органів науки зупинилася. Так, Рада з науки й науково-технічної політики при Президенті України не працює. Міжвідомча Рада з фундаментальних досліджень також не працює, як і решта інституцій, що мали розробити концепцію реформи науки. Але Академія наук не може жити наче на ізольованому, безлюдному острові. Вона повинна трансформуватися відповідно до змін, що відбуваються в українському суспільстві...»

Гірке визнання, особливо враховуючи, що Національна академія наук і є тією організацією, що за визначенням повинна прокладати нові шляхи для всього суспільства...