Маятник хитнувся

Першого вересня в актовому залі червоного корпусу Київського університету ім. Т.Шевченка перший віце-прем’єр Микола Азаров прочитав лекцію, присвячену пріоритетам економічної політики уряду. Та ще до цього виступу було зрозуміло, що економічні акценти в нашій країні розставлятимуть по-новому.

У середу з’явився прес-реліз до засідання Кабміну на цілком мирну тему — про те, що уряд України розробляє програму своєї діяльності на 2006—2011 роки. Проте документ відразу набув скандальної популярності в країні завдяки тезам про визнання російської мови другою державною та активізацію роботи з формування Єдиного економічного простору.

Про економіку в цьому напівофіційному документі було сказано чимало загальних і нудних слів. Зокрема, відносно того, що на першому етапі (2006—2008 роки) очікують її виведення на траєкторію стійких темпів зростання. На другому (2009—2011) планують створення умов для переходу до етапу «пізньоіндустріальної економіки загального добробуту» (що це за феномен, нам, мабуть, іще пояснять). Тоді ж, у 2009—2011 рр., планують (цитую за повідомленням агентства «Інтерфакс-Україна») «створення банку розвитку, іпотечних установ інноваційно-стабілізаційного фонду за рахунок залучення коштів від приватизації, бюджетних інвестицій, а також коштів від реалізації державних цінних паперів». Не зовсім зрозуміло, зате як звучить!

А от уже здійснені кроки та заяви високопосадовців про найближчі наміри аж надто зрозумілі. І тому хоча б про деякі з них варто згадати.

Наприклад, новий уряд узяв на озброєння гасло боротьби з корупцією і пошуку ефективних механізмів протидії їй. З чого розпочати? За логікою — з «розчищення» тендерного законодавства, яке одержало дуже негативну оцінку не тільки вітчизняних, а й багатьох закордонних експертів. Адже буквально кілька місяців тому, на зустрічі в Парижі з тепер уже екс-міністром економіки України, голова Організації економічного співробітництва та розвитку оцінив наш закон про закупівлі за державні кошти як дуже корупційний.

Чи чутно що-небудь про підготовлені до закону зміни? Натомість провладні депутати міцно влаштувалися в керівних органах Тендерної палати України. 9 серпня ц.р. Раїса Богатирьова і Людмила Кириченко (обидві — із Партії регіонів) були обрані відповідно почесним президентом і першим віце-президентом цієї громадської організації, що грає не останню контролюючу скрипку в процесі українських держзакупівель.

Хоча, можливо, слід було б згадати про інший музичний інструмент — флейту. А також безсмертні слова із кінофільму про «організувати та очолити».

Серед першочергових і, як заявляють, основних напрямів політики уряд декларує ефективне використання державних коштів і забезпечення збалансованості бюджету. Обома руками — за! Однак, нічогенька собі збалансованість, коли не далі як у середу Микола Азаров заявляє, що проект бюджету-07 верстатимуть із дефіцитом у 2,6% ВВП. Причому лякає не сама цифра (майже 13 млрд. грн. плюс близько мільярда на обслуговування) — лякають догматичні підходи до проблем фінансування дефіциту.

Маючи два загалом нормальних джерела фінансування — надходження від продажу активів (приватизація) і запозичення, фінансисти зазвичай на обидва й покладаються. Зрештою, невідомо, як складеться кон’юнктура на зовнішніх ринках, як підуть приватизаційні процеси, які ще сюрпризи підкине життя... У 2007 році, каже М.Азаров, весь дефіцит покриватиметься за рахунок запозичень — внутрішніх та зовнішніх. А от усі кошти, отримані від приватизації, обіцяють спрямовувати на фінансування інвестиційних проектів.

Проти держінвестицій ми нічого не маємо, та хотілося б знати: ким конкретно і в який спосіб визначатиметься та контролюватиметься їхня ефективність? Бо на сьогодні, на думку експертів, контроль переважно паперовий, а аналіз витрат і вигод за тим чи іншим проектом найчастіше не проводять узагалі.

Крім того, такі вкладення державних коштів здійснюватимуться на поворотній основі чи на безповоротній? Якщо друге, цікава вийде ситуація. Уряд позичає гроші під відсоток, щоб безплатно віддавати їх не кому-небудь, а реальному сектору. От вона, справжня глибина турботи про великий капітал! Чи, може, хтось вірить, що приватизаційні гроші підуть в українську глибинку, на підтримку ні з ким не афілійованої харчосмакової фабрички, де й персоналу всього 40 одиниць?..

Маятник хитнеться, ще з весни попереджали вчені-економісти. Маятник справді хитнувся. Від надмірної соціалізації бюджету в 2005-му — до надприродної турботи про виробників, галузі, проекти тощо на рубежі 2006—2007-го. Від політики скорочення держборгу та витрат на його обслуговування — до розгортання нової масштабної програми запозичень. Від одномоментного скасування пільг для суб’єктів вільних економічних зон — до їхнього відновлення (поки, щоправда, тільки задекларованого). Міри не знаємо й навіть чути не хочемо про те, що економіка найкраще розвивається за умов ненасилля, — ось що в цій ситуації найсумніше.

***

Майже годинна лекція Миколи Азарова, лейтмотивом котрої було подолання стереотипів і пошук нестандартних підходів, якоюсь особливою оригінальністю не вирізнялася. Перший віце-прем’єр заявив, що за три-чотири роки країна стикнеться із серйозними проблемами в теплоенергетиці, а через п’ять-сім — у ядерній сфері. І на модернізацію ТЕС необхідно 12 млрд. дол. протягом трьох-чотирьох років. Крім енергетики, інвестиційними пріоритетами уряду є розвиток інфраструктури та наукомістких галузей. Хоча аграрній сфері, було зазначено мимохідь, теж не відмовлять у підтримці.

За Азаровим, на сьогодні економічний інтерес України — у створенні сприятливого середовища для прискорених (12—15% на рік) темпів економічного розвитку, а головна передумова для цього — вільний доступ до енергоносіїв і ціни на них. Цілям економічного розвитку підпорядковане і відновлення вільних економічних зон (виявляється, те, що нам раніше говорили про зони як інструмент для відмивання грошей, — це все той-таки стереотип), й активізація роботи зі вступу до ЄЕП.

З єепівською проблематикою була пов’язана і найяскравіша частина спілкування першого віце-прем’єра з аудиторією, яка приблизно на третину складалася із журналістів, на третину — з функціонерів вищої школи та викладачів, ще на третину — із студентів. Коли настав час для запитань і відповідей, ректор університету В.Скопенко, та й сам Микола Янович наполегливо запрошували до діалогу молодь, особливо першокурсників. І саме першокурсник зірвав бурхливі оплески залу, спитавши Азарова про те, наскільки відповідають його висловлювання про активізацію роботи в напрямку створення ЄЕП зафіксованому в Універсалі національної єдності курсові на європейську інтеграцію.

Віце-прем’єр спробував побудувати інтерактивний діалог. Він поцікавився в студента, чи підтримує той багатовекторність, — і одержав негативну відповідь. «А куди в такому випадку варто рухатися?» — «Туди, де вищі стандарти життя», — порадив юнак.

Висоту європейських стандартів М.Азаров не заперечував, проте сказав, що шлях до Європи тривалий і непростий, от, наприклад, за наявними в нього оцінками Світового банку, Україна, перед тим, як вступити до ЄС, має протягом десяти років інвестувати в розвиток різних сфер життя порядку 100 млрд. дол. «А де їх узяти, ці 100 млрд.?» — запитував віце-прем’єр.

З іншого боку, відмовившись торік від стратегічного партнерства з Росією, наша країна втратила 4 млрд. дол. Висновок? Не треба створювати для економіки країни додаткових труднощів, додаткових випробувань. «І взагалі, ласкаве телятко дві матки ссе», — пригадав М.Азаров народну мудрість...

Аудиторія вислухала ці міркування, але без оплесків.