Крим — президентові: лише хороші новини!

Під завісу переговорної епопеї нашоукраїнців із регіоналами глава держави зажадав від кримської влади звіт про ситуацію в автономії. «Президент України занепокоєний резонансними подіями та конфліктами, які останнім часом сталися в Автономній Республіці Крим», — повідомила прес-служба президента. Приводом стали чергові загострення нерозв’язуваних упродовж багатьох років проблем — виступи репатріантів з вимогою перенести ринок у Бахчисараї, розташованого на території священної для мусульман історичної пам’ятки — кладовища Азізлер, самозахоплення землі в Сімферополі та столичному районі. До тліючих конфліктних точок, які будь-якої зручної для когось миті можуть спалахнути недобрим вогнем міжнаціональної та релігійної ворожнечі, слід також додати суперечку, що затяглася з вини влади, у зв’язку з намірами УПЦ Московського патріархату побудувати православний храм у селі Голубинка Бахчисарайського району на місці, як запевнюють кримські татари, давнього поховання їхніх предків. І хоча видимих підстав для швидкого припинення протистояння з цих питань наразі не видно, кримський спікер Анатолій Гриценко випромінював оптимізм: «Сьогодні якихось політичних акцій або чинників, що можуть дестабілізувати обстановку в Криму, немає. Наявні питання та проблеми шляхом діалогу буде вирішено».

Наявність діалогу влади та незадоволених громадян, поза сумнівом, архіважлива умова для розв’язання будь-якої конфліктної ситуації, проте не достатня. Бо люди чекають конкретних і законних дій чиновників, а не лише політичних заяв і незліченних закликів до толерантності. І якщо з деяких галявин протесту на самозахопленій землі люди справді знімають намети й ідуть звідти (за словами спікера, раніше депортованим у Сімферопольському районі та місті вирішено виділити понад 1 тисячу 100 га землі), то ситуація в Бахчисараї й Голубинці скоріше заморожена, ніж розв’язана. Але ж тимчасово «забалакувати» такі конфлікти — однаково що бігати з відром води навколо цистерни з пальним, яке загрожує вибухнути. Давно вже очевидно: питання міжконфесійних стосунків у Криму вимагають системного підходу та неухильного дотримання вимог закону. Політики, особливо наділені владою, не повинні лобіювати інтереси тих або інших конфесій, а тим паче потурати провокаційним діям. Скажіть, кому ще не зрозуміло, що в Криму має місце жорстке протистояння УПЦ (МП) і Духовного управління мусульман Криму? Що будь-яка вилазка сподвижників однієї конфесії зі спробою застовпити той чи інший населений пункт або навіть гірку над ним одразу викликає реакцію у відповідь представників іншої, як це було кілька років тому зі встановленням так званих поклінних хрестів і «хрестоповалами», які після цього не забарилися. Що в густонаселеному мусульманами Бахчисарайському районі потрібно дуже виважено ухвалювати рішення про місце зведення нового християнського храму, враховуючи думку всієї громади, не кажучи вже про будівництво різноманітних торговельних рядів поряд із давніми дюрбе й мінаретом. До речі, пам’ятками історії та архітектури національного значення. Що чиновники та правоохоронці не повинні залишати без уваги захоплення таких самих історичних пам’яток — печерних монастирів — людьми, котрі називають себе ченцями й поборниками УПЦ (МП) і котрі відроджують християнські святині, — це злочинно та провокативно.

У ситуації ж із спорудженням стаціонарних торговельних павільйонів на території Азізлер і поготів усе прозоро, там в основі — конкретний бізнес-інтерес цілком конкретного підприємця В.Медведєва. Йому, крім згаданого (без жодних документів на землю і дозволів СЕЗ, як з’ясувалося), належать ще два ринки в місті. І якщо Анатолій Гриценко гадає, що святотатство на місці стародавнього кладовища припиниться, щойно бізнесменові дадуть іншу ділянку під будівництво ринку, то він помиляється. Як повідомив «ДТ» глава Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров, після розмови з підприємцем і мером у нього склалася інша думка: пан Медведєв піде з території історичної пам’ятки лише після того, як спорудить новий ринок. Тобто як мінімум через рік.

Із критикою на адресу спікера вже обрушився постпред президента Геннадій Москаль, котрий вважає: попри оптимістичні заяви Анатолія Гриценка стосовно «знайденого порозуміння з представниками кримських татар і розв’язання конфлікту навколо будівництва православного храму в селі Голубинка Бахчисарайського району», питання не вирішене й дедалі загострюється, зокрема й через висловлювання останнього. Тому відповідальність за подальший розвиток конфлікту Москаль поклав на Гриценка. Іншими словами — такий самий безрезультатний політичний жест. А хотілося б побачити достовірний аналіз конфліктної ситуації, шляхи її розв’язання та механізм запобігання аналогічним їй.

Чи треба казати, що якби діалог із жителями різних віросповідань у Голубинці влада розпочала до ухвалення рішення про будівництво церкви, то протистояння могло й не виникнути — адже це була б узгоджена думка всієї сільської громади. А передумов для конфлікту на релігійному ґрунті не було б, якби виразниками інтересів, з якими влада веде тепер діалог, не виступали діячі та політики зі сторони, використовуючи накручену проблему в своїх цілях. А так для ескалації напруги цілком достатньо кількох провокаційних публікацій у пресі чи то проросійського, чи то протатарського штибу, десяток козачків або репатріантів-радикалів. Тим паче що так звані козаки, як чорт із табакерки, безкарно вискакують щоразу, коли пахне смаленим: від антинатовських піар-акцій у Феодосії до розбірок привокзальних таксистів різних етнічних груп за право працювати на п’ятачку біля «воріт Криму». Озброєні палицями й батогами козачки вручну намагалися виштовхати «татарські» автомобілі зі спірної території. У бійці під гарячу руку потрапили й журналісти.

Звідки Анатолій Павлович черпає оптимізм стосовно відсутності в Криму чинників, зданих призвести до дестабілізації, — невідомо. Хоча можна припустити, що видати бажане за дійсне спікера змушувала складність політичного моменту: усій країні мало бути зрозуміло, що в довіреному Партії регіонів регіоні може бути лише порядок. І влада тут сильна як ніколи. Бо весь час зміцнюється. Партійними функціонерами ПРУ, звісно ж. На останньому засіданні ВР автономії призначила головою контрольної комісії з питань приватизації Петра Запорожця — першого заступника глави місцевої організації Партії регіонів. Раніше ця комісія була рядовою, але чого не зробиш для товариша по партії. І ВР ухвалила рішення зрівняти контрольну комісію в правах із 12 постійними комісіями парламенту, а посада її голови тепер «належить до відповідної категорії посад державних службовців». Опоненти регіоналів в особі бютівців висловили цілком резонну думку, що згадану комісію має очолювати представник опозиції — щоб контролювати роботу більшості та уряду. На що голова ВР відповів: «Ну так ввійдіть у більшість». І пояснив громадськості через пресу: «У нас немає закону про опозицію, а бажання окремих політиків займатися політиканством абсолютно не можна пов’язувати з бажанням вирішувати проблеми, наявні в АРК».

Щодо кримських земельних проблем, які набили оскому, то й тут у влади автономії є куди показати пальцем. Передбачені держбюджетом для проведення інвентаризації земель на Південнобережжі більш як два мільйони гривень до автономії так і не дійшли. Через цю причину інвентаризація практично не здійснювалася. Але чи такі вже це великі гроші, аби Крим сам не міг упоратися з роботою, від результатів якої залежить сьогодні громадянський мир і відновлення законності в земельній сфері?

Не повторюватимемо, що з одного-двох відкритих аукціонів з продажу привабливих ділянок кримська влада могла б виручити суму, набагато більшу від шуканої. Гроші й так є, та не про нашу честь. Причепом до підняття в правах контрольної комісії з приватизації кримський парламент збільшив витрати на утримання апарату ВР на півтора мільйона гривень. Ще півмільйона вирішено витратити... на ремонт ліфтів у будинку парламенту. Як пояснив Анатолій Гриценко, ліфти працюють уже 25 років, періодично виходять із ладу, що спричиняє незручності численним урядовим та іноземним делегаціям, котрі відвідують Верховну Раду. Про застряглих у ліфті іноземних послів ніхто ніколи не чув. Зате, кажуть у парламентських коридорах, не вельми давно сам Гриценко потрапив у таку неприємну ситуацію. Мало не півгодини чекав визволення. Це, звісно, неподобство. І жодних грошей на його усунення не шкода.

До речі, коли скласти суми цих двох останніх поправок до бюджету АРК, якраз і вийде два мільйони, яких так бракує для результативного кроку з наведення порядку в земельній сфері. А який там панує безлад — наочно демонструє кумедна історія з 350 гектарами землі Ялтинського гірсько-лісового заповідника, що загубилися вдруге. Наприкінці панування «злочинного режиму» з допомогою указу президента Л.Кучми та постанови РМ Криму на чолі із С.Куніциним площу заповідника було зменшено, а відрізані три з половиною сотні гектарів поділили на шість фіктивних фірм, котрі, за численними заявами МВС і ГПУ, мали зв’язки із великим другом України Максом Курочкіним на прізвисько Скажений. Завдяки публікаціям у незалежній та опозиційній пресі (напередодні президентських виборів) скандал був великий. Щоб повернути заповідні землі, Вікторові Ющенку довелося скасовувати указ попередника. Було це понад рік тому. Проте недавно з’ясувалося, що за всіма документами в Ялтинському управлінні земресурсів (і ці дані потім враховувалися в усіх інших інстанціях) площа заповідника і далі залишається урізаною на ті самі 350 «курочкінських» гектарів! Та це що. Ось при виділенні ділянок такій собі фірмі «Ріско-2», котру, напевно, даремно пов’язують із нинішнім севастопольським губернатором С.Куніциним, ялтинські чиновники порушили не лише закон про природо-заповідний фонд, а й закон про морську економічну зону України! За даними членів комісії Держкомзему, фірмі відвели не тільки землю, а й частину моря, повідомляє газета «Первая крымская». Отож, поділ дійшов до самого кордону. І якщо президент призначить ще одну надзвичайну комісію з перевірки дотримання земельного законодавства, боюся, наші чиновники та інші патріоти ризикнуть зазіхнути на суміжні території.

Тим паче що в своїх прибережних водах уже тіснувато. Кримські екологи, не встигнувши ще повною мірою потішитися призупиненням дій Києва щодо реалізації авантюри з будівництвом порту з нафтотерміналом на озері Донузлав, знову б’ють на сполох. На фініші попередньої славної діяльності прем’єра Януковича, в останній день 2004 року, Держкомітет з природних ресурсів видав фірмам «Київгідроінвест» та «Агат-А» ліцензії на користування надрами для розробки родовищ піску біля узбережжя ПБК. А саме: в акваторії між горами Хрестова та АюДаг у прибережній смузі завдовжки 20 км і уздовж берега від мису Плака до Алушти (довжина — 7,2 км). За словами президента Кримської академії наук і голови асоціації «Екологія і світ» Віктора Тарасенка, видобуток піску спричинить розмив пляжів на Південному березі Криму, завдасть шкоди унікальним природним комплексам, частину яких віднесено до заповідних, і найістотніше — активізує зсувні процеси на Південнобережжі, а це може призвести до руйнівних наслідків. Побоювання, що фірми тепер безперешкодно скористаються своїми ліцензіями, мають реальні підстави з поверненням В.Януковича в прем’єрське крісло.

Цікаво буде поспостерігати й за розвитком скандалу навколо роздроблення «Масандри», нинішнє керівництво якої запевняє: спроби реорганізувати об’єднання, «продавлювані» теперішнім міністром АПК О.Баранівським, — не що інше, як підготовка до приватизації частинами. Особливо цінною з яких, поза сумнівом, є прибережна земля. І шкода від її розбазарювання, за підрахунками фахівців рескомзему, обійдеться країні в п’ять мільярдів гривень. Поки масандрівці через суд призупиняють накази міністра, той ініціює нові перевірки. І не вгадаєш, як поведеться новий прем’єр стосовно бульдозерних дій партнерів за коаліцією!