Комунально-імперативний похід

Коли правда, що всі шляхи ведуть у Рим, то правда й те, що починаються вони у Вінниці. Саме тут торік вдалися до партійної хірургії соціалісти, які вирішили позбутися Йосипа Вінського; звідси ж у січні 2007 розпочав свій тур по областях Юрій Луценко, який обрав Вінницю місцем презентації «Народної самооборони»; знову ж таки з вінницької кімнати почала «велике прибирання» комунальних тарифів і блудних депутатів Юлія Тимошенко. Це сталося в середу, а вже у четвер, під жовте блимання ошалілих світлофорів, у місто заїхав Микола Катеринчук, щоб презентувати власний «Європейський проект»...

І Луценко, і Тимошенко, і Катеринчук не приховували готовності до якоїсь «революції» навесні. А кажучи прямо — розпаду коаліції й парламентських перевиборів. Не з чуток знаючи українську проблему «Схід — Захід», яка прирікає на електоральну ущербність будь-яку політичну силу, міцно прив’язану до Київського або Донецького полюса, політики явно вирішили вийти за межі звичних електоральних умов, стартувавши зі сцени центрального регіону України.

Тільки от Луценко зі своїми барабанами далеко не Карлсон, який обіцяв повернутися й повернувся: поїхав далі маршрутом — і тиша. А Тимошенко десь через два тижні знову чекають у центрі Поділля. Дуже, відверто кажучи, чекають.

Обіцянку знизити тарифи на ЖКП за нинішньої напруженості громадської думки і ставлення будь-якого споживача до тарифної політики комунальних підприємств — безпрограшна лотерея. Трудомістка, безумовно: рад різних рівнів в Україні, де засідає 150 тисяч депутатів — сила-силенна, і самій Тимошенко приборкати кожну з них — важелезна робота. Та коли пригадати, з чого починав Вашингтон...

Тим більше, що поки ради капітулюють, наче обморожені гвардійці Наполеона під Смоленськом. Черкаська міськрада у четвер із ходу зменшила квартплату в 1,5 разу. Напередодні вінницькі депутати на такій же тарифно-позачерговій сесії міської ради в темпі такого ж бліцкригу проголосували за:

1) продаж або оренду комунальної власності й землі тільки з аукціону;

2) моніторинг тарифів на тепло й гаряче водопостачання з метою зменшення їх до економічно виправданих.

— Тарифи на всі послуги, крім тепла й гарячого водопостачання, у Вінниці прийнятні, — пояснила лідер БЮТ вінничанам, до яких вона вийшла після сесії. На її переконання, тарифи на тепло у Вінниці не можуть бути вищі від київських у 2,5 разу, тоді як зарплати тут утричі нижчі за столичні.

— Ми домовилися, що у Вінниці два тижні попрацює комісія, яка визначить, наскільки зменшаться тарифи. А через два тижні я знову приїду до Вінниці й ми разом із депутатами міськради зменшимо ці тарифи, — запевнила Юлія Володимирівна.

Доречно зауважити, що Тимошенко вирішила у Вінниці й суто партійне завдання возз’єднання депутатів-бютівців у місцевій міськраді. Адже протистояння двох «сердечних» фракцій-осколків на минулому тижні дійшло вже до закидання опонентів яйцями й… словом, закидання просто біля входу в столичний штаб БЮТ!

На запитання про те, як удалося примирити, здавалося б, непримиренних, місцеві бютівці в один голос казали про авторитет свого лідера, про бажання разом працювати на благо вінничан й іншу «дружбу-фройндшафт»: «Ми тепер знову одна команда»...

Сама Тимошенко була трохи відвертішою й ясно дала зрозуміти, що закрутити партійні «гайки» до скиглення нарізки дозволив «батіг» імперативного мандата. Оцінити рішучість леді Ю бютівці змогли напередодні в Києві й під час розмови за зачиненими дверима перед самою сесією міськради. Утім, самі винуваті. До речі, тоді ж побував у Києві й мер, якому частина бютівців погрожувала імпічментом.

У «ДТ» вже описувався вінницький феномен, коли БЮТ залишився на узбіччі, дарма що чисто виграв виборчий забіг. У міськраді обласного центру бютівцям дісталися 27 мандатів із 50 і 44 голоси зі 100 в обласній раді. Проте вони не змогли провести своїх кандидатів в управління цими радами. У міськраді «сердечні» навіть не висували власної креатури, а на рівні області, коли справа дійшла до голосування, половина фракції БЮТ віддала голоси... проти свого однопартійця.

Далі — більше. Почалася неофіційна війна за бренд Юлії Тимошенко на Вінниччині.

Фракції БЮТ розкололися й в обл-, і міськраді. Після чого більша частина бютівців, за заявами опонентів, підтримала «необгрунтоване підвищення тарифів» і «дерибан міської землі». Але на рівні області бодай вдалося уникнути розбірок із вимітанням сміття з «внутріпартійної хати». У міськраді ж мало до бійок не доходило. Більшість «старої» фракцій БЮТ, керованої заступником глави облДНА Віктором Кривицьким, виключило зі своїх лав сімку: «кримінальних авторитетів та іже з ними». Брати-бізнесмени Ігор і Геннадій Ткачуки (останній очолює міську парторганізацію) не залишилися в боргу і більшість відразу позбавилася партквитків «Батьківщини».

На заклик про допомогу постраждалих примчала «швидка» в особі Йосипа Вінського. «БЮТівський вовкодав», як охарактеризував екс-соціаліста Володимир Яворівський, не читав нотацій. Десять депутатів облради, які створили групу «БЮТ-Демократична платформа», виключили з партії, а міським бютівцям дали два тижні на опротестування подорожчання «комуналки» і відкликання «нашоукраїнського» секретаря міськради, жезл якого за передвиборними домовленостями мав дістатися представникові БЮТ.

Через розкол і втрачену більшість реалізувати сценарій Вінського братам Ткачукам не вдалося. Обидві сторони конфлікту вирушили в пошуках справедливості до столичного офісу Юлії Тимошенко, на підході до якого представників більшості й закидали вже згаданими яйцями. Після чого ситуація у вінницькому БЮТ вихлюпнулась у прямий ефір передачі «Свобода слова». Та ще й при Юлії Тимошенко! Котра запевнила, що розрізняє «дуже добре» різні фракції БЮТ у Вінниці й що наступного тижня сесію з її участю проведуть у Вінниці в міськраді: «Я не можу зараз сказати, хто правий, двоє чи двадцять. Але під час голосування — коли я буду на власні очі бачити, що там робиться, — ті, хто не дотримується загальної стратегії, підуть відпочивати».

Оскільки «відпочивати» все ж нікого не відправили, можна припустити, що Юлія Володимирівна досить популярно пояснила своїм депутатам положення Закону про імперативний мандат і свою рішимість грунтовно почистити партійні лави від депутатів-відступників. Плюс пам’ять про спецоперації «АнтиЗубик» під парламентським куполом. Плюс особиста чарівливість Тимошенко. І все. На «тарифній» сесії депутати голосували на подив одностайно. Хто очікував привселюдного шмагання, був розчарований. Не дивно, що після вінницького бліцкригу Тимошенко, яка залишилася задоволеною результатами голосування, щедро обдаровувала компліментами як депутатів із міським головою, так і перших осіб регіону, присутніх на сесії.

Отже, БЮТ фактично встановив контроль над Вінницькою міськрадою. Що дуже на руку для наступних парламентських виборів. Особливо, коли вони справді будуть позачерговими.

Утім є запитання: чи буде виконуватися розпорядження лікаря, якщо він поїхав до іншого хворого?

А чи буде знижено тарифи, які ще зо два дні тому влада готова була відчайдушно відстоювати? А чи буде справді проводитися продаж землі з аукціонів? У Черкасах підприємці пікетували сесію міської ради, на яку прибула Юлія Тимошенко, протестуючи проти земельних аукціонів (утім, про організацію цього пікету варто було б спитати бютівця Богдана Губського). Вінницькі «ППшники» теж вважають, що такий механізм ускладнить розвиток їхнього дрібного й середнього бізнесу.

І, нарешті, чому поза увагою Юлії Володимирівни залишилися бютівські депутати облради? Тепер і вони в очікуванні наступного приїзду Тимошенко до Вінниці. І, можливо, на той час лідер депутатів від БЮТ в облраді таки візьме заяви в десяти «відступників», які він відмовився приймати під час переформатування фракції.

А на що розраховувати бютівським депутатам райрад Вінниці, яких мерія фактично позбавила повноважень напередодні конституційної реформи, замінивши кварткомами?

Утім, зимі залишилося недовго панувати: її прийде перемагати весна. Опалення відключать і тарифи стануть не настільки актуальними. «Набрякнуть бруньки і розпуститься листя, загримлять барабани революції й у серцях прокинеться воля до перемоги, ми разом заспіваємо «Разом нас багато»... Напевно, це теж відповідь на запитання, які сиротливо зависли.