ФОРМАЛЬНИЙ ФОРУМ

Відомий своєю залюбленістю у монументальні форми в мистецтві можливого, Віктор Ющенко знову оголошує набір у широку демократичну коаліцію. Про це він має намір повідомити на форумі «Нашої України», який відкриється в суботу. Слід зазначити, що в цьому заході, за деякою інформацією, наявна неабияка частка імпровізації. Оскільки, згідно з початковою ідеєю, авторство якої поголос приписує Віктору Андрійовичу, щось схоже на те, що відбулося 2 березня під назвою «Всеукраїнський з’їзд депутатів усіх рівнів від опозиції», замислювалося як розширений форум демократичних сил за домінуючої участі «Нашої України». Колеги Віктора Ющенка ідею по-дружньому запозичили, творчо розвинули і поспішили перетворити на реалії, у результаті чого той мусив задовольнитися статусом гостя, по суті, на чужому «святі життя». Відчуття легкого невдоволення від нереалізованості задуманого вимагало власного «свята», що й вирішено було провести для того, аби, як мінімум, продемонструвати свою самодостатність поза рамками опозиційної «четвірки». Програма-максимум, як бачиться, наповнювалася змістом уже за кілька днів до форуму, про проведення якого, до речі, дехто з лідерів партій, що утворюють блок, із подивом дізнався мало не з інформагентств.

Втім, особливих труднощів із цим наповненням не повинно б виникнути. Питань, із яких «Нашій Україні» та її лідеру настав час визначитися, набралося чимало. І форум — цілком підходяща трибуна для визначення позицій із наріжних проблем. Крім того, інтерес до Ющенка останнім часом був істотно підігрітий низкою скандалів, пов’язаних із його парламентською фракцією та її представниками, — розбірки з приводу бюджету, голосування по хімбатальйону, історія з «Ленінською кузнею». Все це сприяє максимальній насназі, з якою вітчизняна та зарубіжна громадськість приготувалася слухати промови Віктора Андрійовича, укотре сподіваючись на доленосні заяви і глибокі одкровення. Не використати таку можливість було б нерозумно. Інша річ, наскільки сам лідер «НУ» готовий до цього.

Було б наївно вважати, що вже сьогодні нам відкриється чітка схема, за якою відбуватиметься просування Ющенка до президентського крісла. Єдине, на що можна сподіватися, — це більш-менш ясні відповіді на низку запитань, актуальних як для членів його блоку, так і для його потенційних виборців. Можна припустити, що радикально налаштоване крило «НУ» в особі низки активістів партії «Реформи і порядок» спробує домогтися від свого лідера визнання: допускає він у ході своєї передвиборної кампанії можливість консенсусу з чинною владою чи готовий позиціонуватися як альтернативний владі кандидат? Не менш важливим видається питання, на кого Ющенко планує спертися на виборах: на єдину партію, блок партій, коаліцію чи громадсько-політичний рух? Хто буде названий союзником «Нашої України» під час виборчої кампанії і які умови можливих домовленостей? Якою має бути лінія поведінки (оскільки зі ставленням до неї більш-менш зрозуміло) у зв’язку з конституційною реформою? Одне слово, якою повинна бути стратегія блоку щодо приведення свого лідера до перемоги на виборах-2004? Яка головна мета проведення форуму, а також якою цю саму стратегію уявляють не найдальші соратники Віктора Андрійовича? Про все це «ДТ» спробувало дізнатися у представників основних груп та партій, що входять до «Нашої України». Це був перший блок запитань, на які вони люб’язно погодилися відповісти. Друге запитання формулювалося так: назвіть тих, кого ви бачите на ключових державних посадах після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка.

Володимир Філенко, ПРП:

1. Я вважаю, виступ Віктора Ющенка, який прозвучить на форумі, матиме оцінково-програмний характер. Що стосується стратегії «НУ», я виходив би з того, що опозиція в цілому перемогла на парламентських виборах у політичній їх частині. І сталося це тому, що 2002 року виникла критична маса невдоволених владою людей. А оскільки в опозиційних силах і в «Нашій Україні» люди побачили альтернативу діючій владі, то нам здається, що Ющенко і «Наша Україна» у цілому мали б продовжувати діяти саме як альтернативна і, якщо хочете, опозиційна нинішній владі сила, яка виступає за зміну політичної системи і політичних еліт у державі. Базуючись на таких висновках, ми відстоюємо ту ідею, що Ющенко має тактично і стратегічно домовлятися з опозиційними силами, переважно з очолюваними Олександром Морозом та Юлією Тимошенко. З комуністами можна було б дійти згоди, швидше за все, з окремих напрямів боротьби за владу. Оскільки, найімовірніше, вони підуть на вибори самостійно. Стосовно тактичних кроків, нам здавалося б, що Ющенко міг би розпочати формування широкого громадсько-політичного руху на підтримку своєї кандидатури. На цій базі мають створюватися виборчі штаби та структури. І в перспективі на ній, швидше за все, відразу після президентських виборів могла б бути створена єдина демократична партія, що почне працювати з перспективою серйозної заявки на 2006 рік.

2. Гадаю, значним кадровим резервом можна вважати парламентську фракцію «Наша Україна» і частину сил, які входять у блок на центральному і регіональному рівнях. Але при цьому ми розуміємо, що Ющенко буде змушений розширювати коло своїх союзників. Як і те, що він буде змушений укладати ширші домовленості, включно з кадровими. Питання полягатиме лише в ціні компромісів. І в тому, якими посадами Ющенку доведеться не те щоб жертвувати, а розумно їх використовувати, враховуючи політичну й фахову підготовки людей. Саме тому я утримався б називати персоналії, оскільки це створить складнощі в переговорах, які Ющенко муситиме вести. Це їм зашкодить. Гадаю, Ющенко і сам утримуватиметься від цього доти, доки не відбудуться ключові домовленості. Поки цього не станеться, я гадаю, ні Ющенку, ні мені, ні іншим членам «НУ» відповідати на це запитання не слід. Склад команди можна буде оголосити ближче до виборів. І, оголосивши один раз, зберігати незмінним до кінця.

Микола Мартиненко (лідер групи «Разом»):

1. На форумі, як мені бачиться, треба відповісти на запитання, чим ми займатимемося в найближчі рік-півтора. Є проблеми, що потребують обговорення. Це стосується роботи парламентської фракції, діяльності центрального апарату «НУ» та її місцевих організацій. Передбачається виступ лідера «НУ», керівників партій і груп, що входять до блоку. Вони мають дати оцінку роботі блоку, виконаній ним за рік, і поставити завдання на найближчу перспективу.

Водночас на форумі ми повинні говорити про президентські вибори. Особисто я маю намір порушити цю тему. На мій погляд, найважливішим моментом має бути чітка програма дій на найближчий час. Зрозуміла як для тих, хто працює в Києві, у парламенті, так і для представників партій блоку на місцях. Щоб ми розуміли, куди рухаємося і яким шляхом. Бо важливо визначитися не лише зі стратегічним завданням, яке полягає в досягненні перемоги Ющенка на президентських виборах, а й із тим, як цього досягти.

Що стосується влади, вона не дала нам протягом останнього року жодного приводу для того, щоб їй вірити. Якщо говорити про так звану «четвірку», то в обрання єдиного кандидата від неї також слабко віриться. Хоча, можливо, цього й не треба. Я не бачу нічого поганого в тому, якщо в другий тур президентської кампанії вийдуть два представники опозиції. Але ми повинні говорити про союзників: із ким ми йдемо на вибори, із ким координуємо свої дії. Проте ставити питання руба — «Наша Україна» із владою чи вона з «четвіркою», навряд чи доцільно. Оскільки в чистому варіанті не буде ні того, ні того. Я не виключаю, що це питання порушуватиметься на форумі. Але хотів би зазначити: Президент назве своїм наступником незадовго до виборів того, хто матиме найбільші шанси перемогти на них. Він може назвати Іванова, може — Петрова, а може — і Ющенка. Проте принципово на результатах голосування це не позначиться.

Як виконувати стратегічне завдання? Ми обговорювали це питання в групі. Одна з розглянутих ідей — створення єдиної партії. Я поки що не готовий докладно про неї розповісти. Але структура «Нашої України» у регіонах продовжує вибудовуватися, у тому числі й з урахуванням виборів 2004 року. Я вважаю, що наразі — саме час для прийняття конкретних рішень, щоб потім почати їх виконувати. Настає квітень, після нього — травневі свята, потім — період літніх відпусток. Ми можемо просто не встигнути. А справ чимало: ми мусимо структурно вибудувати свою роботу, визначитися, у який спосіб доноситимемо свою точку зору в умовах інформаційної блокади, систематизувати свою роботу всередині блоку та фракції. Що мається на увазі? Найчастіше коментарі представників «Нашої України» з одного й того ж самого питання суттєво різняться. Ми мусимо навчитися виробляти спільну позицію, а також доносити до людей позитивну інформацію про діяльність блоку. Скажімо, мало кому відомо, яка з парламентських фракцій найбільше підготувала і подала в парламент законопроектів. Тоді як це «Наша Україна».

Що стосується можливої участі блоку в чергових етапах акції протесту, то я впевнений: «Наша Україна» має навчитися виявляти ініціативу і проводити такі заходи за своїм планом, а не діяти за чиїмсь сценарієм.

2. Ви маєте рацію в тому, що народ повинен знати, з ким кандидат у президенти збирається працювати після перемоги на виборах. Цих людей слід називати на певному етапі виборчої кампанії для того, щоб бути зрозумілим для виборців. Мають бути показані люди, котрі стоять за лідером, має бути відома їхня точка зору. Народ повинен знати, чи не виникне ситуація, як у нинішньої влади: коли за зовні пристойного антуражу збережеться стара система кланів, кулуарна політика, розподіл бізнесу на свій і ворожий… І ми повинні переконати людей, що цього більше не буде, у тому числі й шляхом формування команди. Але зараз я не готовий називати конкретні прізвища, оскільки це питання ми ще не обговорювали ні у фракції, ні в групі.

Юрій Костенко (глава УНР):

1. Фактично форум має дати старт нашій передвиборній діяльності.

Головне завдання, що стоїть перед «Нашою Україною», — це створення коаліції демократичних сил, у якій буде не лише передвиборне об’єднання «Наша Україна», а й більшість тих, хто може об’єднатися на спільній політичній програмі і підтримати єдиного кандидата. За такого розвитку подій, я переконаний, результати наступних президентських виборів будуть очевидними. Це об’єднання можна назвати демократичним фронтом, демократичним рухом, але воно буде набагато ширшим, аніж сьогоднішній блок Віктора Ющенка «Наша Україна». Якщо говорити про ідеологію, то воно може об’єднати і лівоцентристів, і правоцентристів, охоплюючи переважно громадсько-політичні організації. Що стосується перспектив створення єдиної партії, то на нинішньому етапі це неможливо, оскільки об’єднатися мають різні за своєю ідеологією політичні сили. Якщо говорити про єдину партію, то мова може йти лише про «Нашу Україну», де є правоцентристські партії, що можуть поступово трансформуватися в політичну партію, і де є представники соціал-демократичного або ліберального напряму, що також можуть поступово перейти в лівоцентристську нішу. Однак автоматично перетворити блок «Наша Україна» на партію — нереально. І перед виборами така трансформація може лише послабити позиції Віктора Ющенка. Оскільки з власного досвіду (а ми зараз активно проводимо об’єднавчі процеси на низовому рівні) знаю: це досить складна технологічна процедура. Провести з’їзд у Києві і назватися єдиною партією — просто. Але щоб партія була ефективною, треба, аби її організаційні структури, починаючи із села, діяли як один годинниковий механізм. Щоб цього досягти, потрібно дуже багато організаційних зусиль і часу. Гадаю, що в процесі підготовки до виборів зробити це неможливо. Якщо говорити про перспективу створення такої партії до парламентських виборів-2006, то справді — лівоцентристський електорат підтримуватиме одну політичну силу. Або це буде одна партія або коаліція, але не з 10—20 партій, а з двох-трьох. Процес цей відбуватиметься шляхом укрупнення політичних партій, але не обов’язково через їх об’єднання.

«Наша Україна» — в опозиції. Це політичний факт, ми не перебуваємо в більшості, яка обрала свій уряд і співробітничає сьогодні з ним. Однак наша опозиційна діяльність не є руйнівною. Ми намагаємося у Верховній Раді підтримувати все, що йде на користь розвитку демократії і вирішенню соціальних проблем. З іншого боку, ми намагаємося вказувати урядові на його прорахунки та помилки, які призводять до обмеження демократії і прав громадян. Нерозумно говорити про спроби Віктора Андрійовича стати наступником і водночас не слід наголошувати на своєму статусі опозиціонера, для якого не існує влади. Сьогодні ці два вектори намагаються зіштовхнути лобами, і я гадаю, це робиться спеціально, щоб вплинути на громадян. Адже не секрет: поки що немає єдиного кандидата від опозиції, а є ймовірні претенденти. Ось ці претенденти і намагаються у своїх інтересах подати політику «Нашої України» та її лідера у біполярному вигляді. Однак життя набагато складніше.

Якби торік у травні ми пішли на формування коаліції в парламенті з участю «НУ», провівши переговори з фракціями, у тому числі й з блоком «За ЄдУ», політика нашого блоку могла б бути значно сильнішою та дійовішою, з погляду інтересів Української держави. 2000 року ми пішли на співробітництво з деякими центристськими фракціями, у тому числі з об’єднаними соціал-демократами, які сьогодні уособлюють агресивний олігархічний клан, а не політичну силу, і наслідком створення такої нелівої більшості стала діяльність Віктора Ющенка на посаді прем’єр-міністра, що принесла соціальні поліпшення. І за рахунок цього лідер блоку «Наша Україна» отримав підтримку соціально незахищених прошарків населення у квітні 2002 року. Це я називаю нормальною політикою.

2. Я гадаю, що багато членів «НУ» мають великий політичний досвід, досвід державної служби, вони пройшли випробування владою, і тому ця команда могла б працювати надзвичайно потужно. Той-таки Ігор Юхновський проаналізував усе, що стосується економіки України, чим вона є з погляду конкурентоздатності і перспектив у цьому плані. Якби хоч відсотків 20 його пропозицій було втілено в життя, то в найближчі 10 років Україна стала б однією з найпотужніших східноєвропейських держав. І це лише один приклад.

Петро Порошенко (глава партії «Солідарність»):

1. Це не перший форум, але, на мій погляд, він стане ключовим. І головною його подією має бути проголошення стратегії початку наших дій з підготовки до виборів-2004. Я переконаний: аудиторія, до якої Віктор Ющенко звернеться зі своїм ключовим повідомленням, не повинна обмежуватися рамками «Нашої України». І обрана форма проведення форуму демонструватиме відкритість, прозорість і нашу політичну силу, а також позиції її лідера, ключовою ідеєю якої має бути ідея консолідації політичних сил. Передбачається виступ лідерів політичних груп, політичних партій, котрі спробують виробити спільну позицію щодо ключових проблем: це проблема зміни влади, політичної та конституційної реформи, забезпечення прозорих, чесних, відкритих виборів. І, звісно, проблема консолідації. Гадаю, зовсім не випадково тему консолідації порушує Ющенко. Це робиться з позиції сильного, з позиції лідера народної довіри.

Мені дуже хотілося б, щоб за розмовами про консолідацію та пошук порозуміння ми не повторили шлях «канівської четвірки». Перший позитивний приклад ми продемонстрували, коли формувався блок «Наша Україна». Коли, попри найжорстокіший пресинг, провокації та інші перепони, нам удалося зібрати в об’єднанні різні партії й організації. Я не хотів би сьогодні порушувати питання єдиного кандидата. Ті сигнали, що ми подаємо суспільству, не повинні наше суспільство дезорганізовувати. Не можна в березні ходити, узявшись за руки, щоб у вересні обдурити суспільні очікування та надії. Поки що мова має йти про презентацію стратегії блоку, про створення можливостей для того, щоб усі політичні сили, котрі поділяють наші цілі та позиції, бачать себе і своє місце в цьому процесі, за якийсь час зібралися в єдину коаліцію. Це буде початком активної дискусії з приводу стратегії блоку в регіонах. Готуються широкі й масштабні презентації нашої позиції в усіх регіонах України. Що стосується єдиної партії, про це поки що не йдеться. Особисто я не поділяю романтизму й ентузіазму щодо ідеї створення єдиної партії, що їх сьогодні декларують окремі політики з нашого блоку. Я глибоко переконаний: кандидат у президенти, який претендує на перемогу, повинен мати дуже широку підтримку. Тому ми націлені на створення громадсько-політичного руху, що налічуватиме досить багато політичних партій і громадських організацій. Це залежатиме від активності процесу, але, гадаю, до осені вже можна буде говорити про сформоване об’єднання.

Рік перебування «Нашої України» у парламенті спростовує прогнози, які робилися відразу після парламентських виборів, буцімто блок Ющенка — такий собі «троянський кінь» влади. Сьогодні абсолютно ясно, що блок — яскраво виражена альтернатива влади. Наші гасла, законопроекти, пропозиції про зміну політичної системи, про конституційну реформу досить чітко й однозначно демонструють позиціонування «Нашої України» стосовно влади. Я інакше ставив би питання: наскільки радикальна ця позиція? Чи маємо ми право не виправдати сподівання людей, котрі голосували за нас, і зайняти ультрарадикальну позицію. Ні, не маємо. Оскільки їхня позиція полягає в тому, що ми повинні прийти до влади єдиним демократичним шляхом — шляхом виборів. І наша політична сила має стати базисом об’єднання досить поміркованих політичних сил. Водночас ми не виключаємо, що окремі представники радикальних сил також знайдуть своє вираження, свою позицію в політичній платформі блоку. Тому йтиметься лише про рівень радикалізму, а не про провладну або антивладну позиції.

2. Ви чудово розумієте, що називати зараз прізвища людей, котрі можуть, на наш погляд, претендувати на ті або інші посади щонайменше безвідповідально. По-перше, не завершилося формування коаліції. По-друге, наша позиція полягає в тому, щоб відроджувати українську еліту, а не породжувати якихось криз-менеджерів, які демонструватимуть свої здібності в умовах постійної кризи. Це неефективно і згубно як для економіки, так і для демократії. Я дуже хотів би, аби сама система передбачала свою певного роду незалежність від конкретної особи, котра обіймає ту чи іншу високу посаду. Щоб сама система передбачала ефективне використання потенціалу Української держави, української економіки. І я глибоко переконаний у тому, що нам вдасться домогтися цього.

Очевидно, масштаби суперечностей, що роз’їдають блок «Наша Україна», трохи перебільшені. Солідарність її представників у низці питань, якщо вірити наведеним висловлюванням, очевидна. Інша річ, що ті «нашоукраїнці», котрі ніяк не можуть змиритися з небажанням свого лідера проголошувати свою однозначну антивладність, навряд чи погодяться з аргументами трьох останніх наших коментаторів. Чия позиція, напевно співзвучна настроям Віктора Ющенка, який, у свою чергу, виходить із настроїв середньостатистичного українського виборця. Так, ми проти воєнної агресії, але не настільки, щоб влаштовувати антивоєнні демонстрації. Так, більшості з нас не подобається діюча влада, але мітингувати з цього приводу ми не поспішаємо.

Є підстави припускати, що у своєму «форумному» виступі Віктор Андрійович буде жорсткіший ніж звичайно. І не втримається від різких епітетів на адресу чинної влади, вживаючи слова, які вже мало кого спроможні зачепити за живе, про поліцейську кланову державу, що заграє з криміналітетом і душить свободу слова. Щось у таких тонах. Проте, швидше за все, на дострокових виборах не наполягатиме, оскільки час цієї влади вже збігає, то нехай же вона йде собі природним шляхом — шляхом своєчасних виборів. При цьому персоніфікації Віктор Андрійович, очевидно, постарається уникнути. Та й навіщо це — адже, на його глибоке переконання, річ не в персоналіях, а в системі. Можна припустити, що він боротиметься за чесні вибори, але навряд чи поділиться міркуваннями щодо того, як цього домогтися. Мабуть, критикуватиме нинішній зовнішньополітичний курс України, неспроможної знайти себе і змушеної бовтатися між Заходом та Росією. Проте рецепт збереження добрих відносин із Москвою при встановленні партнерства з Вашингтоном навряд чи оприлюднить.

Крім констатації очевидних речей, від виступу лідера «Нашої України» навряд чи варто чекати ще чогось. І дуже малоймовірно, що присутні в залі отримають уявлення про конкретні цілі й завдання блоку на найближчий час, а про механізми їх реалізації годі й говорити. Є дані, що на форумі буде створено якусь надпартійну раду, покликану координувати діяльність громадських організацій та політичних партій, які, за задумом організаторів, стрункими рядами потягнуться записуватися в анонсований громадсько-політичний рух. І це можна було б вважати хоч якимось реальним результатом загальних «нашоукраїнських» зборів, якби не спогади про Форум демократичних сил, що відбувся 14 вересня минулого року з ініціативи й з активною участю зокрема й представників «НУ» на чолі зі своїм лідером. Тоді також, крім іншого (а серед цього «іншого», до речі, було п’ять гучних резолюцій), було створено координаційний орган, про який уже ніхто й не згадує, як і про решту, що відбувалося на тому Форумі.

Ні, ми, ясна річ, можемо помилятися. Більше того, згодні осоромитись у своїх прогнозах. А що коли форум справді стане віхою в історії «Нашої України» і, з чим чорт не жартує, країни в цілому? Але тоді там повинен виступити зовсім інший Ющенко. Утім, деякі люди, безумовно, здатні змінюватися, але не так стрімко. Можливо, до осені у Віктора Андрійовича це й вийде. А поки що не варто тішити себе ілюзіями. Оскільки їх руйнування негативно позначається на політичних рейтингах.