Добровільний примус

Що має лежати в основі будь-якого суддівського рішення? Законність, обґрунтованість і об’єктивність. Це вам будь-який студент-юрист скаже. А досвідчений правознавець ще й на Конституцію пошлеться. І нагадає, що 126-та стаття Основного Закону не тільки гарантує незалежність і недоторканність суддів, а й категорично забороняє будь-яку спробу впливати на них.

А як бути, якщо сам суддя просить на нього вплинути? Не вірите, що таке можливе? Тоді послухайте коротку, але дуже повчальну історію.

Четвертого серпня нинішнього року Верховна Рада прийняла вкрай неоднозначне рішення. Депутати проголосували за поправки до Закону «Про Конституційний суд України», заборонивши суддям КС здійснювати ревізію конституційних змін, що набрали чинності. Простіше кажучи, головних експертів на ниві права позбавили можливості оцінювати конституційність політреформи, схваленої попереднім складом парламенту 8 грудня 2004 року.

Із такою постановкою питання категорично не погодилися народні обранці від «Нашої України». Три місяці тому 47 представників цієї фракції звернулися в КС по роз’яснення: чи не суперечить Конституції серпневе рішення і чи не призведе воно до незаконного обмеження прав Конституційного суду.

Відповідно до схваленої на такий випадок процедури, було визначено суддю-доповідача, тобто ключову фігуру в цьому процесі. Вибір упав на 59-літнього Андрія Стрижака, випускника Харківського юридичного інституту, заслуженого юриста, кандидата юридичних наук, людину з багатою біографією. Був він і слюсарем в АТП, і слідчим районної прокуратури, і помічником обласного прокурора, і членом Верховного суду. Вісім років (із 1996-го по 2004-й), тобто в найбільш лихі для регіону роки, наш герой очолював спочатку Закарпатський обласний суд, а потім — Апеляційний суд краю.

Два-три цікавих збіги. До складу КС Андрія Андрійовича обрали у грудні позаторік, саме тоді, коли депутатський корпус впроваджував політреформу. Але присягу, як і більшість його нинішніх колег, він склав набагато пізніше. А якщо точніше — то 4 серпня 2006-го, тобто в ті дні, коли парламент ухвалив рішення, конституційність якого суддя Стрижак тепер і повинен вивчати.

Наскільки нам відомо, розгляд подання депутатів від «Нашої України» — у розпалі. Сподіватимемося, що вже найближчим часом судді вийдуть на фінішну пряму. Деякі експерти не виключають: саме це рішення стане дебютом нинішнього складу КС. Після оголошення прем’єрного вердикту фахівці зможуть більш-менш об’єктивно судити про фахову придатність і політичну неупередженість новобранців.

Ставити під сумнів компетентність і об’єктивність монопольного органу конституційної юрисдикції рано. Проте підстави для тривоги вже з’явилися. Що послужило приводом для занепокоєння? Дивний документ, який потрапив до нас. Читачі «ДТ» мають можливість самостійно ознайомитися з цим рідкісним зразком епістолярного жанру.

А ми дозволимо собі кілька коментарів. У поданні, підписаному групою депутатів від «НУ», висловлюється припущення, що рішення Ради від 4 серпня є «спробою неприпустимим чином втрутитися в повноваження Конституційного суду і вплинути на діяльність суддів». Що, нагадаємо, є порушенням Конституції. Чи це так — оцінить Конституційний суд. А хто оцінить «ініціативність» судді Стрижака, який добровільно просить вплинути на нього? Та ще й «у стислі терміни».

Оцінімо ситуацію холоднокровно. Суддя-доповідач Конституційного суду просить прем’єра (!) висловити свою позицію (!!) у справі, що стосується можливого обмеження повноважень Конституційного суду (!!!).

Підстава для цього дивного, на перший погляд, прохання — посилання на 19-ту статтю Закону «Про Конституційний суд України». Що в ній? Нагадування про право судді КС вимагати від будь-якої посадової особи або державного органу будь-які матеріали, потрібні для розгляду справи.

Якою такою цінною для пана Стрижака інформацією може володіти пан Янукович? Прем’єр є суб’єктом конституційного подання? Ні. Безпосереднім автором закону? Теж ні, таким значиться Василь Цушко, нині міністр внутрішніх справ. Може, неперевершеним юристом, особливо тонким знавцем конституційного права, чий погляд неймовірно важливий для суддів КС, щоб пробратися в саму суть неоднозначного питання? А ви як гадаєте?

Утім, не можна сказати, що Віктор Федорович байдужий до цієї проблеми. Нюанс у тому, що він безпосередньо зацікавлений у фіналі справи — адже йдеться, за великим рахунком, про можливу втрату (або, навпаки, збереження) нових повноважень Кабміну, істотно розширених політреформою. Тому, навіть якщо громадянин Янукович і володіє певною важливою інформацією, є підстава для сумнівів у об’єктивності його свідчень, — наявний конфлікт інтересів. Ну, а вже якщо йдеться не про матеріали, а про особисту, суб’єктивну позицію зацікавленої персони...

У такому разі думку особи, небайдужої до результату справи (тим більше посадової, тим більше високопоставленої), не можна назвати інакше, як спробою вплинути на рішення судді. Тим більше дивно, що суддя просить цього сам. Чим фактично порушує Конституцію, яку покликаний не тільки шанувати, а й оберігати. Поправте мене, якщо я не маю рації.

А якщо все так, як видається, то навіщо було висловлюватися з допомогою евфемізмів? Чи не простіше було б запитати: «Чого бажаєте?»