ДЛЯ КОЖНОГО ШАНЦЯ «НЕЙТРАЛЬНА» — СВОЯ…

Нам уже майже десять років - і цього достатньо, аби стверджувати, що ми залишилися країною. Нам ще немає десяти років. І тому ми ще не можемо остаточно визначити, якою країною стали. Ми набираємося досвіду, держава навчилася ділити, але не навчилася ділитися, народ, лиха прикупивши, навчився виконувати обов’язки, але ще не навчився боронити права. Ми дозволили владі деформуватися до невпізнанності, порівняно з тим, якими уявляли її та її дії на світанку незалежності. Ми не дали можливості опозиції розвинутись і сп’ястися на ноги. У нас багато попереду, якщо... Якщо ми змінимося самі, навчимося розуміти, чого хочемо, і навчимося слухати, і не будемо глухі до того, чого хочуть інші. Кожен мусить почати із себе. І передусім це стосується тих, кому доручено на владному олімпі представляти наші з вами інтереси, - влади й опозиції. Переговори між ними - це безпрецедентний досвід для новітньої Української держави. Очевидно, буде неймовірно важко подолати млявість і нездатність до розвитку влади, так само як максималізм і категоричність опозиції. Однак переговори - це єдиний вихід із ситуації, стагнації і напіврозпаду.

Сьогодні про переговори говорять багато. Більше того, окремі представники влади, уповноважені Президентом, уже зустрічаються з лідерами політичних об’єднань. Таку ініціативу вже виявив Євген Марчук, деякі зустрічі провів і Валерій Пустовойтенко. Обережно і без зайвого афішування потенційні сторони намацують платформу, на якій можна буде поставити «круглий стіл». Сьогодні без коментарів і висновків ми хочемо ознайомити вас із відповідями можливих посередників або учасників майбутніх переговорів на четверо запитань:

1. Що має стати предметом переговорів між владою й опозицією?

2. Які сторони повинні бути представлені на переговорах?

3. Які компроміси з обох боків можливі під час «круглого столу»?

4. Коли можуть розпочатися реальні переговори?

На жаль, у п’ятницю ми не змогли знайти Віктора Медведчука, Євгена Марчука та Ніну Карпачову. Однак вважаємо, що відповіді опитаних нами політиків дадуть можливість суспільству оцінити рівень готовності представників політикуму до незвичного, але вкрай необхідного у кризовій ситуації процесу.

Тарас СТЕЦЬКІВ
(партія «Реформи
і порядок», член ФНП)

На останньому засіданні ради Форуму національного порятунку попередньо було вирішено, що четверо його представників - Сергій Коміссаренко, Володимир Філенко, Сергій Головатий і Олександр Турчинов предметно займатимуться розробкою позиції Форуму на переговорах із владою. Остаточний склад групи, що виконуватиме цю підготовчу роботу, буде затверджено найближчими днями. А поки що можу сказати таке: предметом переговорів має стати весь комплекс питань, пов’язаний із політичним реформуванням української влади в трикутнику Президент-парламент-уряд, включаючи питання, на якому наполягає опозиція, а саме - перехід влади від діючого Президента до наступного через механізм дострокових виборів.

Сторонами переговорів повинні стати, з одного боку - влада в особі Президента, глави парламенту і прем’єра. Ясна річ, у переговорах можуть брати участь ті особи, які будуть уповноважені владою. З іншого боку - основною стороною, що здійснює переговори, повинен бути Форум національного порятунку. Комуністи, на наш погляд, є дозволеною опозицією, тож переговори влади й комуністів - зовсім інша «опера». Ми не припускаємо участі комуністів у тому форматі переговорів, на якому наполягає Форум.

Стосовно поступок, то на сьогоднішній день однозначно вимальовується згода опозиції та влади піти на перерозподіл повноважень у частині зменшення прерогатив Президента і збільшення повноважень парламенту, аж до виборів у парламент на пропорційній основі, що означає перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. На сьогоднішній день у цьому питанні ми близькі до консенсусу, про все інше, поки не почалися переговори, говорити складно.

Скоріш за все, за стіл переговорів влада й опозиція сядуть на межі квітня і травня, найімовірніше, такі переговори швидко не закінчаться і, мабуть, триватимуть від двох до трьох місяців.

Олександр ВОЛКОВ
(лідер партії «Демократичний Союз», керівник фракції «Відродження регіонів»)

Ані я, ані фракція «Відродження регіонів» не зголошувалися бути посередниками на переговорах між опозицією та владою. На засіданні фракції прийнято рішення провести політичний діалог із трьома правими фракціями - двома Рухами й «Реформи-Конгрес». Для того, аби чітко зрозуміти, у чому ми розходимося, у чому протиріччя. Нам незрозуміло - усі три фракції не заявляли про вихід з більшості й не збираються це робити. У зв’язку з цим я просто вирішив їм нагадати, що в лютому 2000 року більшість створювалася під «Реформи» Президента. А нині представники цих фракцій виходять на барикади й кажуть: «Геть Президента!». Тому необхідно внести ясність: це їхня особиста думка чи позиція фракцій? Усі три фракції мені чітко пояснили, що ані вони, ані представлені ними партії ніколи не порушували питання про відставку Президента.

Тепер щодо переговорів між владою і так званою опозицією. У представників останньої я запитував, до кого вони в опозиції. І, як не крути, відповідь в усіх одна: до Президента. Тому вони вважають, що в переговорах з ними повинен брати участь Президент. А Леонід Данилович сказав, що він готовий розпочати переговори з опозицією, але не з тією, котра використовує знаряддя пролетаріату. Отже, з одного боку, у переговорах повинен брати участь Президент або ті, кого він уповноважить, а з іншого боку - ті, з ким Президент захоче розмовляти. Це його право. Адже він не сказав, що з Петровим говоритиму, а із Сидоровим ні. Гадаю, Президент сам зможе чітко сформулювати, з ким він вестиме діалог.

Під час переговорів необхідно вислухати всі аргументи опозиції та влади. Необхідно діяти відповідно до цивілізованих правил політичної гри. У тій самій Польщі, приміром, за «круглим столом» змогли знайти компроміс.

Чітко я знаю лише одне - переговори повинні розпочатися якомога швидше. Ми вже втратили багато часу. На вулиці вже не мінус 15, і намети потрібно буде не підігрівати, а остуджувати. Потрібно сідати за «круглий стіл» і розв’язувати існуючі проблеми, тільки так можна зберегти стабільність у суспільстві й захистити закон.

Маркіян ІВАЩИШИН (член президії громадського комітета опору «За правду»)

Діалог за «круглим столом» з Владою не лише можливий, але й необхідний як засіб цивілізованого врегулювання конфлікту. Передумовою проведення «круглого столу» окрім взаємного бажання сторін (взаємовизнання) є демонстрація цього бажання:

З боку Влади:

- відставка посадових осіб, які в перебігу конфлікту (політичної кризи) зосередили на своїй персоні суспільний негатив чи то через «злочинну діяльність», чи то через «злочинну бездіяльність», зокрема Кравченка, Смирнова, Потебенька;

- публічне визнання Президентом Леонідом Кучмою готовності вийти з-за «круглого столу» екс-президентом;

- збереження статус кво уряду (Ющенка зокрема) до кінця терміну проведення переговорів;

З боку опозиції:

- визнання необхідності збереження «більшості» у Верховній Раді чи формування нової конструктивної «більшості» без комуністів;

- публічного визнання опозицією варіанту результатів переговорів, який передбачає можливість збереження посади Президента за Леонідом Кучмою;

- збереження статус кво уряду (Ющенка зокрема) до кінця терміну проведення переговорів.

Предметом переговорів має стати:

- розробка схеми системної зміни законодавства та Конституції (нової Конституційної угоди), в результаті якої має пройти перш за все трансформація владних повноважень в трикутнику «Президент - Верховна Рада - уряд» в орієнтовну схему «Уряд формується «більшістю» Верховної Ради, прем’єр виконує практичні функції глави держави, всенародно обраний Президент виконує представницькі функції зі збереженням прав, притаманних «Гаранту Конституції» в надзвичайних випадках;

- забезпечення проведення демократичних, справедливих і чесних виборів, бажано на пропорційній основі, навесні 2002 року;

- продовження економічної реформи нинішнім урядом;

- окреме впорядкування правових схем, що стосуються основних прав та свобод громадян України, зокрема закону «Про свободу інформації».

Пропонуються два варіанти сторін (учасників) переговорів («круглого столу») (виходячи з принципу, що комуністи є антидержавною силою і, відповідно, не можуть бути конструктивним елементом, який здатний на будь-які результативні переговори):

Варіант І (азіатський): Президент (пропрезидентські партії, олігархи) - уряд (проющенківські партії, обивателі) - Плющ (несистемна «опозиція»).

Варіант II: Влада (Президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради України) - опозиції (Форум Національного Порятунку, який представляє інтереси ГКО «За Правду!», «України без Кучми», можливо, Мороза з Соцпартією) - парламентська більшість.

Компроміси - це переважно те, що тримають, заховавши в кишені.

Не пізніше травня до моменту входження в період реальних передвиборних процесів, які однозначно розбалансують як опозицію, так і «провладні» сили