Діловий клімат у 2004—2006 роках: крок вперед і два — назад?

Три з половиною роки тому у статті для «Дзеркала тижня», аналізуючи оцінки та сприйняття ділового клімату в 1999—2002 роках, ми зробили невтішний висновок, що, попри зусилля на терені реформування економіки, безпосередні учасники процесів практично не відчули змін на краще. Тоді ми писали, що бізнес чекає рішучого реформатора. За три з половиною роки відбулося багато подій, що так чи інакше впливали на формування ділового клімату. Тому цілком логічно буде запитати: як змінився бізнес-клімат за цей час? Як керівники українських промислових підприємств сприймають його сьогодні? Чи дочекався бізнес рішучих реформ? Головний висновок нашого дослідження полягає у такому: попри перше істотне, за оцінками представників бізнесу, поліпшення ділового середовища в 2005 році, нині ситуація вочевидь повертається «на круги своя». Особливо виразно це простежується у тій частині дослідження, котра присвячена функціонуванню системи «неформальних платежів», або, інакше кажучи, корупції, яка після певного зменшення у 2005-му знову повертається на звичні позиції в реаліях українського ділового середовища.

Нам традиційно можуть дорікнути, що думки самих лише виробників не відображають усієї картини, але, враховуючи значення цього сектору для української економіки в цілому, важливо створити ринкові та прозорі умови діяльності саме для нього.

Дослідження, яке проводиться щороку в травні, охоплює 300 промислових підприємств, розміщених у чотирьох регіонах України — Київській, Львівській, Харківській та Одеській областях. Близько 2/3 підприємств працюють в обласних центрах,
1/3 представляють інші населені пункти. Вибірка складається з державних (15,6%), приватизованих (75,9%) та новостворених приватних (8,5%) підприємств. 23,0% становлять малі підприємства (до 50 осіб), 58,0% — середні (від 50 до 500 осіб) і 19,0% — великі, на кожному з яких трудяться понад 500 працівників.

Річний показник проблемності ділового середовища

Щоб узагальнити головні характеристики ділового середовища, ми розробили Річний показник його проблемності, значення якого змінюється в інтервалі від 1 (сприятливе середовище) до 100 (несприятливе середовище). Складовими цього показника є:

— % підприємств, які вважають, що судова системи нездатна забезпечити виконання комерційних угод і захистити особисту безпеку та безпеку господарських одиниць від злочинності;

— % підприємств, які свідчать про втручання держави в операційну діяльність;

— % підприємств, які вважають господарське законодавство незрозумілим і непередбачуваним;

— % часу менеджерів, витраченого на взаємодію із державними чиновниками;

— середнє арифметичне відсотка підприємств, які визнають сплату неофіційних платежів, та відсотка підприємств, які визнають важливість неформальних зв’язків із принаймні одним державним органом.

Загальна картина проблемності ділового середовища представлена на рис. 1. Ми бачимо, що в 2005 році порівняно з 2004-м поліпшилося чотири з п’яти показників, тоді як у 2006 році порівняно з 2005-м — лише два показники, один не змінився, а два навіть погіршилися. В результаті значення Річного показника проблемності ділового середовища зросло з 47,5 у 2005 році до 51,0 — у 2006-му, демонструючи вповільнення позитивних змін (див. рис.1 та табл.1).

Щоб спробувати відповісти на запитання, чому після певної тенденції до зменшення, проблеми, які постають перед бізнесом, знову зростають, розглянемо окремо складові Річного показника проблемності ділового середовища. Слід зазначити, що особливої уваги, з нашого боку, заслуговує таке явище, як корупція, бо саме тут тенденція до повернення на круги своя виражена найчіткіше.

Дотримання прав власності

Керівники підприємств констатували, що у 2006 році порівняно з 2005-м на терені дотримання прав власності відбулися певні позитивні зрушення. Зокрема частка респондентів, які вважають, що судова система здатна забезпечити виконання їхніх комерційних угод, зросла з 14,7% у 2005 році до 20,5% — у 2006-му. Збільшилася кількість респондентів, які вважають, що судова система здатна забезпечувати особисту безпеку підприємців та ефективний захист підприємства від злочинності (див. рис.2). Загальний рівень цього показника істотно не змінювався з 2002 р., коливаючись протягом 2002— 2005 рр. у межах від 11 до 12,5%. У 2006 р. частка менеджерів, які вірять, що судова система здатна ефективно захищати підприємства від злочинності та забезпечувати їхню особисту безпеку, зросла вдвічі і сягнула 23,7%! Хоча величина цього індикатора і залишається невисокою, тенденція багатообіцяюча. Покращення цих двох індикаторів зафіксоване для усіх підприємств незалежно від розмірів. Але великі підприємства у 2006-му порівняно з 2005-м та 2004-м вважають себе більш захищеними, оскільки впевненість їхнього керівництва у тому, що правова система зможе забезпечити виконання контрактів і захистити бізнес від криміналітету, зросла.

Регуляторне навантаження

Уже традиційно в нашому опитуванні ми утрималися від спостереження за змінами у бар’єрах входження на ринок (процедури реєстрації підприємства) та в кількості планових/позапланових перевірок підприємців регуляторними органами, оскільки прогрес у цій сфері визначають інші аналітики. Регуляторне навантаження ми оцінювали за такими індикаторами: 1) рівень непрямого державного втручання; 2) передбачуваність та чіткість регуляторних актів; 3) «часовий податок».

Пряме державне втручання
в операційну діяльність підприємств

Респонденти вважають рівень державного втручання досить низьким, хоча після зниження у 2005-му він знову трохи підвищився у нинішньому році. У 2006 р. 80,9% підприємств відзначили відсутність або незначне втручання держави в операційні рішення, тоді як у 2005-му відповідна цифра становила 85,7%. Найбільше зростання цього індикатора зафіксоване для малих підприємств, тоді як великі підприємства відзначають його зменшення.

Передбачуваність і чіткість
регуляторних актів

Досить мало опитаних вважають законодавство передбачуваним і чітким. Але у 2005 р. порівняно з 2004-м частка респондентів, які вважають, що законодавство — суперечливе і непередбачуване, зменшилася з 93,8% до 79,2%. Але у 2006 р. змін не зафіксовано. Менеджери малих підприємств продовжують вважати законодавство суперечливим. Думка менеджерів середніх підприємств із цього питання не змінилась. А думка керівництва великих підприємств така: після деякого зниження цього показника у 2005 році він знову зріс, сягнувши 90,5% (див. рис. 3).

«Часовий податок»

У 2006 р. 11,2% свого часу менеджери витратили на взаємодію із державними чиновниками. Порівняно з 2005 р., «часовий податок» зменшився на 3,6%. Така ситуація характерна для підприємств усіх розмірів. Але найістотніше зниження спостерігається для середніх підприємств (із 15,2% до 10,2%) (див. рис. 4).

Дотримання податкового законодавства

Респонденти оцінювали відсоток податків, який, наскільки вони знають, фактично сплачується підприємствами такого самого розміру в їхній галузі, порівняно із загальним обсягом податків у разі повного дотримання податкового законодавства (див. рис. 5). У 2006-му спостерігалося погіршення цього показника, порівняно з 2005-м. Так, середній рівень сплати податків зменшився із 78,9% у 2005 р. до 54,5% у 2006 р. Якщо у 2005-му 12,8% підприємств вказали на сплату менш ніж 50% офіційного обсягу податків, то в 2006 р. такої думки дотримувалися уже 48%. Водночас кількість респондентів, які вважають, що податків сплачується більше ніж 90%, зменшилася з 56,8% у 2005 р. до 27,5% у 2006 р. Слід зазначити, що, на думку керівників підприємств, рівень дотримання податкового законодавства у нинішньому році гірший навіть за той, що був у 2004 р. Менеджери малих підприємств інформують про нижчий рівень сплати податків, ніж на великих та середніх підприємствах.

Корупція

Відомо, що корупція — одна з найбільших інституційних перешкод на шляху нормального ведення бізнесу. Але, досліджуючи корупцію в українському діловому середовищі, слід відзначити, що, попри ту чи іншу динаміку її показників, як явище вона вже стала звичною для українського бізнесу. Наше твердження базується на таких фактах. За даними щоквартальних досліджень підприємств, які проводить наш інститут, вплив корупції на бізнес в 2003 — 2006 рр. коливається у межах від 0,5 до 9,0%: саме стільки респондентів повідомили, що корупція перешкоджає зростанню їхнього бізнесу. Інакше кажучи — у списку перешкод вона «пасе задніх».

Що означає такий відносно невисокий рівень незадоволення корупцією? Можливі три варіанти пояснення: або корупція в нашій країні явище вкрай рідкісне, або респонденти нещирі, або корупція є інституційним (ні, не перешкодою) механізмом ведення бізнесу в Україні. Відкинемо перші два пояснення або як безпідставні (справді, хто стверджуватиме, що корупція в Україні — явище дуже рідкісне?), або як такі, що їх практично неможливо перевірити. Зупинимося на третьому: чи стала корупція, на думку безпосередніх учасників економічних процесів — керівників підприємств, механізмом ведення бізнесу? Забігаючи наперед, скажемо: так, стала. В окремі роки наших спостережень частка респондентів, котрі вважали, що неофіційні платежі є поширеним засобом «згладжування» відносин із державними чиновниками, сягала майже 80%!

Але, повертаючись до оцінки корупції як перешкоди на шляху зростання бізнесу, слід зазначити, що цей показник не є постійним: спостерігаються періоди як зменшення, так і збільшення його важливості для менеджерів підприємств. Зокрема зменшення значення корупції як перешкоди на шляху розвитку бізнесу тривало з середини 2003-го до травня 2005-го. Саме тоді, у травні 2005 року, було зафіксовано рекордно низьку кількість респондентів — 0,5%, які вважали корупцію перешкодою на шляху зростання виробництва на їхньому підприємстві. А потім кількість респондентів, котрі вважають корупцію перешкодою для бізнесу, знову починає поступово збільшуватися. Така динаміка означає, що корупція як явище змінюється (див. рис. 6). Доречно у такому разі запитати: як саме й чому?

Базуючись на результатах опитувань керівників промислових підприємств, ми спробували оцінити зміни у рівні корупції, досліджуючи її як явище за чотирма показниками:

— абсолютний рівень корупції;

— непередбачуваність та нестабільність неофіційних платежів;

— невизначеність наслідків корупційного діяння;

— неформальні зв’язки (неявна корупція).

Абсолютний рівень корупції

Респонденти відповідали на питання, чи є сплата неофіційних платежів для владнання проблемних ситуацій поширеним явищем? Результати вражають: число респондентів, котрі свідчать, що неофіційні платежі — це поширений засіб для «згладжування» стосунків із держчиновниками, з 76,8% у 2004 р. зменшилося до 34% у 2005 р., а у 2006-му знову зросло до 55,1%! Зростання зафіксоване для малих та середніх підприємств.

Представники малого і середнього бізнесу вдаються до неофіційних платежів частіше: 57,9% малих та 58,7% середніх підприємств вказують на неофіційні платежі як поширений інструмент, тоді як відповідний показник для великих підприємств становить 38,5% (див. рис. 7).

У 2006 році середній розмір хабарів знову зріс і сягнув 3,4% річних продажів. Перше значне зростання розмірів хабарів було зафіксоване у 2004 р.: з 1,9% річних продажів у 2003 р. до 6,5% у 2004 р. У 2005 р. відзначено значне зниження цього індикатору (до 1,4%). Значення приведеного показника залежить від величини підприємства. У малих і середніх підприємств цей «неофіційний податок» вищий.

Непередбачуваність
та нестабільність неофіційних платежів

У 2006 році розміри неофіційних платежів стали стабільнішими порівняно з 2005 р. (див. рис. 8). Частка менеджерів, які повідомляють, що сума неофіційного платежу — непередбачувана/нестабільна, зменшилася з 86,6% у 2005-му до 79,8% у 2006-му. Найбільш стабільні й очікувані розміри хабарів були у 2004 р.: лише 43% респондентів повідомляли про їхню нестабільність (непередбачуваність). Найбільш прогнозовані розміри хабарів — для малих підприємств.

Невизначеність наслідків корупційного діяння (неможливість платників неофіційних платежів забезпечити бажані результати)

Цей індикатор постійно збільшується. Частка респондентів, які абсолютно невпевнені, чи буде надано необхідну «послугу» після сплати неофіційного платежу, збільшилася з 25,0% у 2003 році — до 29,6% у 2004-му і до 65,8% у 2005 р. У нинішньому році якихось значних змін порівняно з 2005-м не спостерігається: 63,5% респондентів не впевнені в «ефективності» хабара. Найбільше невпевнені в одержанні «послуги» на великих підприємствах.

Неформальні зв’язки (неявна корупція)

У 2006 році неформальні зв’язки залишилися такими ж важливими, як і в 2005-му. 72% опитаних менеджерів вважають наявність неформальних зв’язків із представниками державної влади важливим фактором успіху економічної діяльності. У 2005 році цей індикатор зменшився порівняно з 2004-м і становив 73,2%. Подібні зміни були характерні для підприємств незалежно від розмірів. В абсолютному значенні важливість неформальних зв’язків продовжує залишатися значимішою для великих і середніх підприємств (80,0 та 70,6%), ніж для малих (68,2%) (див. табл. 2).

Рівень важливості варіюється залежно від державного органу. Протягом усього періоду спостережень серед важливих суб’єктів неформальних зв’язків Державна податкова адміністрація називається найчастіше. Після зниження у 2005 році у 2006-му важливість неформальних зв’язків із ДПА знову зросла. Слід відзначити, що рейтинг «важливих друзів» успішного бізнесу зазнав значних змін за останні два роки. Зокрема у минулому році обласна і центральна влада стали більш «важливими друзями», порівняно з 2004 р. (+24,1 та +15,4% відповідно). Водночас необхідність неформальних зв’язків із міліцією зменшилася (-13,3%). У 2006 р. важливість неформальних зв’язків із центральною владою продовжувала зростати (+7,9%). Стали важливішими, ніж у 2005 р., також «друзі» з міських (районних) органів (+2,5%). Тим часом важливість неформальних стосунків із обласною владою зменшилася (-12,4%).

Ступінь важливості неформальних зв’язків із представниками державної влади як фактор успіху економічної діяльності залежить від розміру підприємства. Чим воно більше, тим неформальні зв’язки важливіші. Для малих і середніх підприємств найбільш «важливими друзями» є ДПА та міська (районна) влада (відповідно, 61,4 та 60,4%; 61,9 та 57,3% у 2006 р.). Список «важняків» для великих підприємств очолюють ДПА і центральна влада (71,4 та 68,6% у 2006 р.).

Як і в попередні роки, наші результати підтверджуються даними про вплив зміни державних чиновників на економічні показники. У 2006 р. приблизно 46,9% менеджерів (проти 40,2% у 2005-му та 48,5% у 2004-му) вважали, що зміна посадових осіб значно впливає на успішність їхніх підприємств. Знову ж, зміни серед працівників ДПА та міських (районних) посадовців важливіші порівняно із співробітниками інших органів влади. А найважливішою у 2006 році порівняно із 2005-м вважають центральну владу.

Таким чином, із 1999-го по 2004-й важливість неформальних зв’язків із посадовими особами збільшувалася як загалом, так і для окремих органів державної влади. Результати опитування також свідчать: чим більше підприємство, тим тісніші неформальні зв’язки з більшою кількістю державних органів йому потрібно налагоджувати. «Бум» важливості неформальних зв’язків було зафіксовано у 2004 році. У 2005-му спостерігалося деяке зменшення, але у 2006-му, на жаль, ця тенденція не мала продовження: було навіть зафіксовано погіршення деяких показників.

Замість наукових висновків

Рис. 9 ілюструє погіршення ситуації у 2006-му після того, як вона трохи покращилась у 2005-му порівняно з 2004-м.

Ми можемо констатувати, що в 2005 р. і абсолютний рівень корупції, і важливість для успішного ведення бізнесу неформальних зв’язків із представниками державних органів влади зменшилися, корупція стала ризикованішим заняттям (зокрема, розміри хабара стали більш «непередбачуваними», а впевненість, що після неофіційного платежу послугу буде надано, зменшилась). У 2006 році ці показники зросли. Розмір хабара став більш «стабільним», але впевненість, що після нього послугу буде надано, залишається такою ж низькою, як і в 2005 р.

Отже, після деякого зменшення у 2005 році корупція знову повертається на звичні позиції у практиці ділових відносин в Україні, принаймні про це свідчать результати нашого дослідження. Але все-таки очевидно, що інституційна функція корупції у 2006 році ще не досягла рівня 2004-го. Незважаючи на стабілізацію розміру хабара, ризики й невизначеність щодо результатів у 2006 році такі ж високі, як і в 2005-му. Але чи стане це перепоною на шляху до повного повернення назад, чи це тимчасова зупинка перед налагодженням існуючої раніше системи, ми сказати не беремося. Принаймні — тепер. Зазначимо лише, що від того, якою буде ситуація з корупцією, залежить і загальний стан ділового клімату в Україні, і можливість нормального, цивілізованого ведення бізнесу. А поки що бізнес-клімат в Україні доречно характеризувати словами з жартівливої пісеньки про уроки танців: «крок вперед і два — назад».