Дешевих політиків не буває

«Прем’єр-міністр Віктор Янукович був готовий прийняти підтримку Мороза, але він відмовився, оскільки не поділяє його принципів», — заявив у понеділок у Вашингтоні радник глави українського уряду Едуард Прутник. «Прем’єр-міністр має намір залишити контингент в Іраку до стабілізації ситуації, і він не змінить своєї позиції заради підтримки якогось із кандидатів», — продовжував далі дивувати радник Януковича. Крім того, зі слів Прутника ми дізналися, що Ющенко, відповідно до домовленостей, досягнутих із Морозом, обіцяє заборонити приватизацію землі. Водночас Янукович підтримує земельну приватизацію, і це був один із пунктів у його розбіжностях із лідером соціалістів.

Дивно, як різняться заяви представників команди Януковича на заході і на сході планети. Але, продемонструвавши подвійні стандарти, пан Прутник показав: у Києві серйозно занепокоєні іміджем українського прем’єра в Сполучених Штатах і готові завзято працювати над його поліпшенням. Якими чином? Щоб відповісти на це запитання, спочатку треба знайти той кінець ниточки, котрий дозволить розплутати цей клубок. Таким кінцем став недавній візит в Україну делегації колишніх конгресменів і PR-спеціалістів.

«Бути обдуреним для політика куди принизливіше, аніж бути купленим», — зауважив недавно один американець, з інтересом спостерігаючи за нашими виборами. Я не знаю, які почуття були при відльоті з Києва у сімох колишніх конгресменів-демократів, які побували на першому турі президентських виборів в Україні. Цілком можливо, це було жалкування, що вплуталися в цю авантюру. Оскільки, у міру того як спливають деталі їхньої поїздки, стає очевидно, що найменше організатори та спонсори цієї делегації були зацікавлені в тому, щоб екс-конгресмени спостерігали, як офіційний Київ дотримується внутрішнього українського законодавства й узятих на себе міжнародних зобов’язань із проведення чесних, вільних і прозорих виборів.

Невеликій делегації американських спостерігачів, до якої, окрім екс-конгресменів, входили і п’ятеро спеціалістів у сфері проведення політичних кампаній, приділяли зовсім іншу роль. В Україні колишні члени палати представників мали хоча б частково нейтралізувати негативні оцінки першого туру голосування з боку ОБСЄ й американських спостерігачів. У Сполучених Штатах, де політична еліта серйозно стурбована тим, як проходить президентський марафон у нашій країні, ця делегація мусила заявити американській громадськості, що вибори в Україні проходять чесно, вільно і без серйозних порушень — у повній відповідності з демократичними стандартами.

Цілком можливо, що спочатку дехто з них навіть не здогадувався, навіщо їх привезли до Києва. А коли розібралися, було вже пізно: «зав’яз пазурець, і пташці кінець». І семеро колишніх конгресменів підіграли ініціаторам поїздки. Розбившись на три групи, вони вирушили до Києва, Донецька й Одеси, де 31 жовтня побували на 40—50 виборчих дільницях, спостерігаючи за тим, як проходить голосування. Їхні висновки — вибори в Україні пройшли вільно й чесно. Про що й поспішили повідомити українським телеглядачам центральні телеканали — «Інтер», «Студія «1+1», «Новий канал», Перший національний.

«Ми дійшли висновку, що в тих регіонах, де ми працювали, вибори були чесними, прозорими і справедливими. Усі намагалися дотримуватися закону. І я гадаю, ви можете бути впевнені — результати не сфальсифіковано. Хоча проблеми, звісно, були, але не мали систематичного характеру», — таку оцінку дав на прес-конференції 1 листопада керівник делегації Роберт Карр, котрого (як і інших екс-конгресменів) деякі українські телеканали чомусь затято іменували «експертом Інституту країн Східної Європи та СНД». «Я вважаю, багатьох моїх співгромадян вразило б, наскільки чесно пройшли вибори в Україні», — відлунював Джей Джонсон. «Коли я повернуся до Сполучених Штатів, казатиму людям, що був свідком однієї з найкращих форм чинної демократії, і сподіваюся, що ваша система буде поширена в усьому світі, у тому числі й у США», — у свою чергу щедрою рукою роздавав компліменти українській владі Норман Д’Амурс.

Наступного дня після цієї прес-конференції, на сайті www.temnik.com.ua з’явився офіційний звіт такої собі делегації «Спілки за демократію та прозорість». Марно було шукати інформацію про останню на веб-сторіночці ЦВК у розділі «Офіційні спостерігачі від іноземних держав і міжнародних організацій». Тільки згадування в середині тексту заяви про те, що до складу делегації входили сім колишніх конгресменів (Роберт Карр, Джей Джонсон, Норман Д’Амурс, Пітер Барка, Джим Муді, Рональд Коулмен, Майкл Уорд) і п’ять фахівців у сфері проведення політичних кампаній (Майкл Арно, президент Arno Political Consultants, Марк Майсснер, віце-президент Quorum, Берні Кемпбелл, Річард Поллок і Бернард Уітмен, власник нью-йоркської компанії Whitman Strategies), дозволило нам хоч якось ідентифікувати цю загадкову організацію.

Після ознайомлення із самим документом важко було утриматися від того, щоб не вигукнути — «ого!» Оскільки, якщо на прес-конференції колишні конгресмени обмежилися лише констатацією, що вибори пройшли чесно й вільно, то в звіті, опублікованому від їхнього імені, крім цих пасажів, уже звучать обвинувачення на адресу міжнародних спостерігачів: «Члени делегації були вражені упередженим настроєм переважної більшості тих міжнародних спостерігачів, із якими доводилося зустрічатися. Наші епізодичні зустрічі та розмови з цими спостерігачами залишили враження про такі сформовані заздалегідь у них стереотипи: очікуються масові порушення; невдала спроба одного з фаворитів кампанії зібрати більшість голосів буде сама по собі доказом того, що це стало результатом протидії з боку іншого кандидата або сил, що за ним стоять».

Та чи справді колишні конгресмени писали заяву від імені делегації «Спілки за демократію та прозорість»? Чи їх банально використали, поставивши їхні імена в підготовлений заздалегідь текст? Ці ж запитання поставив собі і колишній член конгресу від демократичної партії Джон Конлан. Шокований оцінками, озвученими сімкою колишніх колег по палаті представників, пан Конлан спробував зв’язатися з ними і з’ясувати, хто оплачував їхній переліт і перебування в Україні, чи знали вони, з якою метою їх везуть у нашу країну тощо. За словами Джона Конлана, ті або ухилялися від відповіді, або просто відмовлялися. Він гадає, що деяких колишніх конгресменів-демократів просто обдурили поїздкою по потьомкінських селах. На його думку, обдурювання було й у випадку із заявою делегації «Спілки за демократію та прозорість».

«Коли я був на попередніх виборах, на складання звіту й узгодження спірних моментів пішло від двох до трьох тижнів. І це при тому, що обсяг того звіту можна порівняти з нинішнім п’ятисторінковим документом. А в цьому разі його було написано за ніч. Небувала швидкість його появи на російськомовному сайті (а треба враховувати, що спочатку мала з’явитися англійська версія документа, а вже потім — російська) не залишає сумнівів, що колишні конгресмени не писали його. Отже, заява була підготовлена заздалегідь і мала на меті як випередити появу звітів ОБСЄ, Ради Європи, котрі містили критичні зауваження щодо першого туру виборів, так і виправдати вибори в цілому», — сказав у розмові з «ДТ» Джон Конлан.

Важко судити, наскільки заява делегації колишніх конгресменів і фахівців в області PR сприяла формуванню в американському суспільстві думки, що вибори в Україні пройшли чесно й вільно. Напевно, не дуже, якщо Джордж Буш призначив сенатора Річарда Лугара своїм особистим представником, котрий спостерігатиме за другим туром. Адже Білий дім отримує інформацію не лише від делегацій колишніх конгресменів, а й від свого посольства в Києві. Та все ж у Сполучених Штатах заяву цієї делегації спостерігачів помітили. Вона викликала обурення тих, хто відвідував Україну в період виборчої кампанії. Так, починаючи з цього літа, в нашій країні побували чотири делегації членів асоціації колишніх членів конгресу, котрі дійшли висновку, що в ході виборчої кампанії було допущено серйозні порушення. 10 листопада члени цих делегацій навіть опублікували в Washington Times гнівну статтю, де, перелічивши виявлені ними порушення, у свою чергу зробили висновки, що їхні екс-колеги зробили свої висновки без об’єктивного аналізу.

Поїздка 12 американців до України в рамках делегації «Спілка за демократію та прозорість» цілком вписується в проведену командою Януковича стратегію з формування в Сполучених Штатах позитивного іміджу українського прем’єра. Однією з центральних постатей цієї стратегії є такий собі Алекс Кисельов, колишній одесит, який емігрував до США 1992 року. За інформацією американського інтернет-видання Washington Jewish Week, Алекс Кисельов, який іменує себе «менеджером із інвестиційних питань», працює в невеликій брокерській фірмі North Atlantic Securities. Але він також називає себе «стратегічним радником українського прем’єр-міністра Віктора Януковича в Сполучених Штатах».

В Америці пана Кисельова сприймають як посередницьку ланку між командою Януковича й американських PR-компаній. Причому він трохи більше, ніж посередник, оскільки розпоряджається значними фінансовими ресурсами, оплачуючи американським компаніям PR-послуги, а також робить низку заяв, які очорняють політичних опонентів Віктора Янукоича. Так, у статті, опублікованій Washington Jewish Week, пан Кисельов робить такі заяви на підтримку прем’єр-міністра: «Я гадаю, він буде сильним президентом». Одночасно заявляє, що Ющенко має заплямовану репутацію стосовно прав меншин. Кисельов також стурбований тим, що «Янукович не має можливості бути почутим у Сполучених Штатах і нарікає на те, що групи української діаспори, котрі в цій країні лобіюють і підтримують Ющенка, приїхали після Другої світової війни і жили на тих українських землях, де багато жителів співробітничали з нацистами».

За інформацією Washington Jewish Week, саме Алекс Кисельов був не тільки організатором згаданої нами групи міжнародних спостерігачів, а й її... керівником. У розмові ж із журналістом Kiev post, Кисельов повідомив, що частково — до 50% — профінансував поїздку делегації. Решту коштів було отримано від деяких приватних американських «донорів». Усього ж ця поїздка, за зізнанням пана Кисельова, обійшлася її організаторам в суму близько 170 тис. дол.! За нашою інформацією, Боб Карр, який виступає формальним організатором, має намір зібрати ще одну команду з колишніх конгресменів і приїхати до України на другий тур президентських виборів.

Щоправда, виникає запитання: яким чином і від кого Алекс Кисельов дістав кошти, щоб оплатити це дороге задоволення? Адже його витрати, а йдеться про багатотисячні суми, не обмежуються лише фінансуванням цієї делегації. У понеділок у Вашингтоні Алекс Кисельов, котрий супроводжував на прес-конференції радника Януковича Едуарда Прутника, повідомив журналістам, що він наймав компанію DCS, яка здійснює в Сполучених Штатах PR-послуги для Віктора Януковича. А як випливає з інформації, оприлюдненої «Українською правдою», в останній рік пан Кисельов, окрім DCS, залучив ще чимало компаній, аби ті облагородили імідж пана Януковича. Серед них не лише наша стара знайома Venable, LLP, але й DBC Public Relations Experts. Про що і свідчать документи у відділі FARA міністерства юстиції США. Починаючи з березня 2003 року, Кисельов проплатив вашингтонським PR-компаніям 1 млн. 41 тис. 396 дол. 50 центів.

Цікава деталь: серед тих п’яти фахівців в області проведення політичних кампаній, яких Алекс Кисельов привіз до України на перший тур президентських виборів, як мінімум один із них — Бернард Уітмен — був задіяний у кампанії Віктора Януковича. Уітмен разом із DBC Public Relations у ролі субконтрактера замовив шанованій в Україні компанії GfK Research соцопитування для команди Януковича. Коли отримані результати показали низький рейтинг Януковича, Уітмен змінив цифри на користь діючого прем’єра й оприлюднив їх у західній пресі без дозволу GfK Research. Після того як обман розкрився, GfK відмовилося мати справу з Уітменом і командою Януковича.

За інформацією «Української правди», у серпні Алекс Кисельов підписав контракт із компанією Jefferson Waterman International. Його клієнтом є вже згадуваний Едуард Прутник, який цього тижня перебуває у Вашингтоні з дуже насиченою програмою. Офіційна мета перебування високопоставленого українського держслужбовця в Сполучених Штатах досі невідома. Як і те, за рахунок кого радник прем’єра здійснює поїздку до Вашингтона. Радіо «Свобода» називає його місію останньою спробою поліпшити імідж свого шефа в Сполучених Штатах перед другим туром президентських виборів. У понеділок пан Прутник провів прес-конференцію в Національному прес-клубі на тему «Позиція України між Сходом і Заходом», у вівторок дав інтерв’ю консервативній Washington Times, а вже в середу відвідав невеликий і маловпливовий Центр Ніксона, де обговорював питання «Інтереси Сполучених Штатів в Україні». (У цьому візиті Прутника, крім Кисельова, супроводжував радник Jefferson Waterman International Кемптон Дженкіс, який свого часу піарив у США Леоніда Кучму, Григорія Суркіса та Віктора Медведчука. Що свідчить про те, що «донецькі» і есдеки об’єднали свої зусилля з піару Януковича в Штатах.)

Основні мессіджи, котрі під час свого перебування у Вашингтоні Едуард Прутник повідомляв американській публіці, цілком вписувалися в стратегію з поліпшення іміджу діючого прем’єра в Сполучених Штатах і зводилися ось до чого. За той час, що Віктор Янукович очолює уряд, спостерігаються рекордні темпи зростання українського ВВП і підвищення пенсій і стипендій. Віктор Янукович виступає за рівний розвиток відносин України з Росією та країнами Заходу, а, крім того, він не несе ніякої відповідальності за антиамериканську тенденцію передвиборної кампанії. Крім того, Прутник на зустрічі з представниками Washington Times заявив, що Джордж Сорос фінансує кампанію, спрямовану на поразку Віктора Януковича в президентських виборах.

Натомість керівництво Міжнародного фонду «Відродження» зробило заяву, в якій говориться, що твердження Прутника не відповідають дійсності: «Ототожнення сприяння, котре надає Міжнародний фонд «Відродження» для забезпечення справедливих і вільних виборів, із підтримкою опозиції, свідчить або про непоінформованість, або ж про свідоме несприйняття представником нинішньої влади демократичних стандартів у виборчому процесі». Втім, для поліпшення іміджу Януковича в Америці його команда готова використовувати будь-які засоби і будь-яких союзників.